Управління виробництвом продукції рослиннцтва

На основі робочих планів на періоди робіт  у рослинництві, зведених календарних графіків виробництва формується комплекс взаємозалежних робіт із підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень, засобів і прийомів їх виконання, а також контролю їх реалізації - диспетчирування виробництва.

Диспетчирування сільськогосподарського виробництва - система безперервного контролю й оперативного регулювання ходу виробництва з метою забезпечення виконання плану згідно з розробленим зведеним календарним графіком виробництва з урахуванням особливостей сільськогосподарського виробництва. Функціями диспетчирування є оперативний облік, контроль і аналіз, регулювання та мотивація праці.

Оперативний облік на сільськогосподарському підприємстві здійснюється обліковцями, помічниками бригадирів з обліку, бригадирами та іншими керівниками первинних підрозділів внаслідок проведення відповідних вимірів, збору оперативних зведень, звітів, телеметричної інформації, особистих спостережень за ходом виробничих процесів. Інформація про хід робіт, отриману продукцію та інші дані надходять безпосередньо до особи, відповідальної за обробку і передачу звітних даних, до диспетчерської служби. Виділяють такі види оперативної облікової інформації: адміністративна технологічна, кадрова тощо.

Завданням оперативного контролю є вчасне виявлення відхилень від плану, недоліків в організації виробничих процесів, визначення причин порушення ритмічності в роботі для розробки відповідних заходів щодо їх усунення. Як правило., на сільськогосподарських підприємствах контроль здійснюється лише на особливо важливих напрямах діяльності. При цьому використовуються такі тиші контролю: а) кількісний - перевірка проміжних/кінцевих результатів роботи; б) якісний - перевірка стану об’єкта або його частин якості роботи, дотримання технології виробництва тощо; в) строковий - перевірка термінів проведення певних робіт, реалізації управлінських рішень.

Оперативний аналіз охоплює, економічний, технологічний, організаційний, соціально-економічний та інші аспекти господарської діяльності. Зміст аналізу полягає в порівнянні фактичного і запланованого хо¬ду виробництва, розгляді реалізації рішень, розпоряджень, планів, завдань, визначенні їх ефективності. На основі отриманих результатів здійснюється своєчасне виявлення недоліків та резервів виробництва.

Охоплюючи невеликі проміжки часу роботи підприємства в цілому та його підрозділів (день, тиждень, виконання певної роботи), оперативний економічний аналіз дозволяє грунтовно дослідити весь хід виконання плану, фактичні зміни в роботі, виявиш причини зростання витрат і резерви зменшення собівартості.

Одночасно оперативний  аналіз зумовлює відповідні зміни в  технологічних картах і є одним  з основних складових розробки плану  на наступний період. Оперативний аналіз передбачає щоденний контроль за виконанням робіт бригадами, ланками, агрегатами і окремими працівниками; використанням техніки, матеріальних ресурсів; дотриманням агротехнічних строків та умов.

Регулювання та мотивація праці забезпечують завершальну стадію процесу оперативного управління, сприяють налагодженню на підприємстві в цілому та у підрозділах необхідних темпів праці, підтриманню встановленої пропорційності і безперервності виробництва. Основою регулювання виробничого процесу є оперативно-календарні графіки робіт. Завдання мотивації праці полягає у забезпечені запланованого ходу робіт, спонуканні працівників до високоякісного виконання завдань у визначені терміни і зростання продуктивності праці завдяки моральному і матеріальному стимулюванню. Основним напрямом підвищення трудової мотивації є поліпшення форм і систем організації праці та її оплати.

Диспетчирування сільськогосподарського виробництва передбачає комплекс організаційно-технічних заходів щодо створення на підприємстві умов для диспетчерського управління, формування диспетчерської служби. Визначаючи місце диспетчерської служби в загальній структурі управління необхідно мати на увазі, що її оперативно-розпорядча діяльність поширюється на всі підрозділи господарства, а не входить до складу будь-якого функціонального відділку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

 

2.1 Основні напрямки удосконалення управління виробництвом продукції рослинництва

Сучасний  розвиток аграрної сфери національної економіки України вимагає змін в організації виробництва на регіональному та міжнародному рівнях, що є основою для активного  формування нового типу економічних  відносин між економічними суб’єктами, а також організації нових  механізмів сталого розвитку аграрних галузей, зокрема галузі рослинництва в сільськогосподарських підприємствах, реалізації їх економічних інтересів.    

Перехід суспільства  на нові економічні та соціальні умови  функціонування вимагає змін у системі  керування виробництвом. За всього різноманіття причин, які обумовлюють  кризову ситуацію в агропромисловому виробництві, однією з головних є  різке зниження керованості процесами, що відбуваються.

Рослинництво є первинним і основним щаблем сільськогосподарського виробництва. Виробничо-технологічні процеси у рослинництві відрізняються великим різноманіттям і пред'являють специфічні вимоги до виконання сільськогосподарських робіт. Ефективність і конкурентоспроможність галузей рослинництва визначається витратами і результатами виробництва, які у свою чергу залежать від того, наскільки ефективною є діюча система управління в господарстві. Важливим є вживання заходів, покладених у зниження витрат, що пов’язані з організацією і виробництвом продукції, її вдосконаленням, обліком та розподілом.

Дедалі стає ефективним використання переваг суспільного поділу праці і впровадження інтенсивних форм організації інноваційних процесів. Формування ефективного механізму сталого розвитку галузі рослинництва стає визначальним чинником сталого рівня конкурентоспроможності національної аграрної економіки в умовах глобалізації.

Наразі в галузі рослинництва спостерігається стан нерозвиненості ринкової інфраструктури, тінізації національної економіки, непрозорості та нестабільності ринкових відносин та соціально-економічної нестабільності. Підтверджується факт несформованості системи адаптації економічного механізму щодо організації сталого розвитку і функціонування сільськогосподарських підприємств до умов ринку України.

З метою створення конкурентного середовища для всіх партнерів АПК необхідно сформувати відповідний механізм сталого розвитку галузі рослинництва, що включатиме господарський механізм, який складатиметься з системи умов та відносин регулювання виробництва, розподілу, обміну і споживання (нагромадження) та економічний механізм, який характеризуватиметься сукупністю методів і засобів економічного впливу на зростання виробництва та підвищення його ефективності.

Корінною особливістю сучасного економічного механізму господарювання є його спрямованість на забезпечення раціонального ведення господарських справ в умовах дефіциту ресурсів, необхідності досягнення високих кінцевих результатів з мінімальними витратами, прискорення переходу до інтенсивного характеру розвитку виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу. При обґрунтуванні перспектив розвитку галузі рослинництва важливо враховувати такі чинники, як природно-економічні особливості території, рівень і напрями спеціалізації та концентрації виробництва, розвиток і перспективи інтеграційних зв’язків у рослинницькому підкомплексі, заходи державної підтримки виробництва продукції, зовнішня, передусім експортна, політика на його ринку.

Система управління господарством в сучасних умовах повинна відповідати вимогам, логіці і закономірностям соціально-економічного розвитку, бути ефективною і гнучкою. Одним з пріоритетних напрямів перебудови управління, особливо на рівні підприємств, асоціацій та інших господарських об’єднань є вироблення основних теоретичних і методологічних позицій з використанням менеджменту в нашій практиці. Це не механічний процес перенесення досвіду країн з розвинутою ринковою економікою, а творчий пошук нових рішень. Потрібні радикальні і рішучі кроки, сміливість у практичному використанні менеджменту підприємствами АПК України.

Особливості функціонування, як аграрного менеджменту, так і особливості управління виробництвом продукції рослинництва, повинні творчо застосовуватися керівниками та підприємцями в сучасних умовах господарювання, оскільки їх врахування та використання є необхідною передумовою ефективного ведення аграрного виробництва. Саме такий підхід дасть змогу уникнути помилок і надмірних витрат, пов’язаних з реконструкцією агропромислового комплексу. Сучасний етап розвитку виробничих відносин у галузі рослинництва вимагає від держави розробки дієвих механізмів і підходів, які б дали змогу підвищити ефективність виробництва, створити сприятливі інвестиційні умови, забезпечити конкурентоспроможність на споживчому ринку.

Для поліпшення ситуації слід здійснити докорінні  зміни в організації управління виробничими процесами. Основні дії щодо удосконалення організації управління виробництвом в підприємстві у сучасних ринкових умовах повинні бути направлені на: впровадження прогресивних форм організації і оплати праці, які б спонукали працівників до ефективної праці, а також розвитку ринкових відносин і створення ефективного механізму господарювання, розробка нової схеми потоку інформації, підбір і навчання кадрів для роботи в нових умовах.

Важливим  фактором підвищення ефективності виробництва  продукції рослинництва є технологічні нововведення, особливо сучасні форми  автоматизації й інформаційних  технологій які дуже впливають на рівень і динаміку ефективності виробництва. За принципом ланцюгової реакції  вони викликають істотні зміни в  технічному рівні й продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці й кваліфікації кадрів. Одне з ведучих місць у програмі підвищення ефективності виробництва підприємства належить устаткуванню. Підвищенню продуктивності діючого устаткування сприяє належна організація ремонтно-технічного обслуговування, оптимальні терміни експлуатації, забезпечення необхідної пропорційності в пропускній можливості технологічно зв’язаних груп (одиниць), чітке планування завантаження в часі, підвищення змінності роботи, скорочення внутрізмінних витрат робочого часу.

Основним  джерелом і визначальним фактором підвищення ефективності виробництва є працівники - керівники, підприємці, фахівці, робітники. Продуктивність їхньої праці багато в чому визначається методами, технікою, особистою майстерністю, знаннями, відношенням до роботи й здатністю виконувати ту чи іншу роботу.

Для удосконалення  методів праці на підприємстві дуже важливим є постійний аналіз трудових операцій і використання робочого часу, систематична атестація робочих місць, узагальнення й використання накопиченого на інших підприємствах позитивного досвіду, організація навчання різних категорій працівників прогресивним прийомам праці, усунення непотрібної (зайвої) роботи й виконання корисної з найменшими витратами сили, часу й засобів.

При використанні в господарстві інтенсивних технологій особливого значення набуває дотримання календарного графіку всіх організаційно-технічних  операцій на кожному полі. Підвищується економічна ефективність продукції  рослинництва при застосуванні інтенсивних  технологій, які сприяють зниженню собівартості продукції та трудоємкості. Вона вимагає комплексну механізацію господарства, використання ресурсо- та енергоощадних технологій, розширення роботи по запобіганню ерозії грунтів і засолення, удосконалення організації систем управління. Підвищенню ефективності виробництва продукції рослинництва сприяє налагодження системи удосконалення взаємодії партнерів ринку, що вимагає, в першу чергу, на підприємстві створити відділ маркетингової служби. Створення даного відділу дасть змогу виробникам господарства отримати вчасно інформацію, яка склалася, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Для покращення управління виробництвом продукції  рослинництва можна також рекомендувати запровадження нових економічних методів управління виробництвом, які б базувалися на комп’ютерних технологіях; удосконалення мотивації праці на підприємстві; удосконалення системи планування, шляхом застосування ЕОМ при економічному аналізі, обліку, збору інформації, обробки даних. Великий акцент необхідно ставити на контролі якості продукції. Також для зниження ризиків у процесі виробництва продукції рослинництва можна порекомендувати проводити страхування посівів, заключати ф’ючерсні контракти на поставку міндобрив та насіння.

2.2 Напрямки удосконалення управління виробництвом продукції рослинництва з використанням інформаційно-керуючих засобів

 

Подальший розвиток агровиробництва та забезпечення споживачів якісною, безпечною за хімічним складом продукцією рослинництва залежить від синергетичної ефективності засобів гарантовано адаптивного управління технологічними процесами у межах єдиної складної динамічної системи.

Агропромисловий комплекс та його складові, що забезпечують діяльність і розвиток конкретних сільськогосподарських підприємств, належать до класу складних відкритих динамічних систем. Справді, на виробництво продукції рослинництва суттєво впливають зовнішні фактори. Найбільш впливові з них - це змінні сонячно-земні процеси та погодні умови, коливання рівня поверхневих вод та біологічної родючості фунтів, цикли розвитку вірусів, паразитів та шкідників, а також соціально-технічні промислові забруднення довкілля.

Стає зрозумілим, що для врахування впливу цих факторів доцільно використовувати  дистанційні аерокосмічні спостереження  для отримання інформації на етапах прогнозування обсягів та якості очікуваних врожаїв сільськогосподарських  культур. Ця інформація є вхідною  для обробки в спеціальних  орієнтованих моделях, що дають знання для оцінки реальних ризиків упродовж циклу виробництва продукції  рослинництва і дозволяють реалізувати  коригування раніше спланованих  агротехнологічних завдань (АТЗ).

Дані спостережень дистанційного  зондування Землі (ДЗЗ) дозволяють конкретизувати як тенденції, так і значення параметрів, що характеризують складну динамічну систему виробництва продукції рослинництва та взаємодію у часі та просторі н головних складових «ґрунт - машина - рослина - людина - довкілля - всесвіт», що відображується у розрахункових моделях.

По завершенні процедур оцінювання та прогнозування здійснюється побудова електронних АТЗ (так званих агротехнологічних електронних карт - АТЕК) та їх реалізація в польових роботах за допомогою запропонованих інформаційно-керуючих засобів бортових багатофункціональних комплексів (ББК) відповідних сільськогосподарських машин.