Громадянське виховання молодших школярів на уроках курсу «Я у світі»

Отже, підсумовуючи все вище викладене слід зазначити, що процес формування громадянина України та його головної риси – громадянськості є наслідком такого процесу, як соціалізація, в структурі якої виділяють громадянське виховання і самовиховання. Соціалізація відбувається під впливом значної кількості обставин та чинників: держави, суспільства, сім’ї, неформальних груп, засобів масової інформації, релігії та багатьох інших.

Зараз є очевидним, що дія багатьох з цих чинників в галузі формування громадянськості українських школярів є стихійною, не досить ефективною, а часто і деструктивною. Стихійна соціалізація, надто повільно прилучає, чи не прилучає взагалі, школярів до системи громадянських цінностей і святинь, тим самим сприяє обмеженню духовного та предметного простору для дії безпосередньо громадянського виховання. Тому головне навантаження в нелегкій, але шляхетній справі громадянського виховання підростаючої молоді, лягає на шкільних вчителів – вихователів, які в свою чергу повинні користуватися вище викладеними методиками, принципами та формами організації громадянського виховання.

 

 

РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕС І РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ  МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ  «Я У СВІТІ» В 3-МУ КЛАСІ

 

2.1 Експериментальне дослідження формування громадянської культури молодших школярів

 

З метою виявлення рівня вихованості молодших школярів у початкових класах був проведений констатуючий експеримент, який у загальних рисах можна охарактеризувати таким чином: об'єктом дослідження виступали 46 учнів 3-х класів ЗОШ № 5 І-ІІІ ступенів м. Кременчука.

Провідними методами і засобами дослідження були:

• вивчення передового педагогічного досвіду;
• спостереження;
• бесіда;
• анкетування;
• педагогічний експеримент.

Такий підхід давав можливість прогнозувати відтворення реальної ситуації щодо визначеного аспекту дослідження.

Насамперед нас цікавило питання, на якому рівні вчителі проводять виховну роботу з формування моральної культури; у чому вони вбачають труднощі при формуванні моральної культури; яка система заходів забезпечить ефективне формування моральної культури (Додаток 1).

Для цього було опитано 6 вчителів початкових класів даної школи. Труднощі і заходи для їх подолання подані нижче.

 

 

 

 

 

Таблиця 2.1. Труднощі, що гальмують формування культури поведінки в судженнях вчителів початкових класів.

Зміст судження	Кількісні показники
- "Різні рівні вихованості учнів, які приходять до школи".	52%
- "Відсутність єдності вимог батьків  до	28%
дітей у деяких сім'ях".
- "Відсутність психологічної служби в школі".	20%
Всього	100%

 

Таблиця 2.2. Педагогічні заходи забезпечення ефективного формування культури поведінки

Зміст судження	Кількісні показники (%)
- «Сюжетно - рольові ігри». - «Суспільно - корисна праця». - «Родинні свята» - «Посилена робота з батьками».	30% 18% 16% 34%
Всього	100%

 

Проведене анкетне опитування вчителів початкових класів носило діагностичний характер, а його результати окреслили орієнтири щодо побудови формуючого експерименту.

З вищезазначеного випливає, що з метою посилення ефективності виховного процесу доцільно формування моральної культури зробити системним і змістовним.

Важливе місце в дослідженні даної проблеми мало місце спостереження за проведенням занять в системі позакласної роботи з учнями в базовій школі.

З школярами було проведено заняття "Чарівні слова". У процесі підготовки і проведення цього виховного заходу комплексно розв'язувались такі пізнавальні, емоційно-оцінні й розвиваючі завдання:

- розширити, поглибити, систематизувати  уявлення дітей про основні  правила звертання до ровесників  і дорослих людей;

- навчити дітей правильних манер ввічливого звертання;

• дати дітям можливість відчути "чарівну" силу ввічливого звертання;
• сприяти формуванню доброти, делікатності, чуйності.

Готуючись до проведення заходу, вчителька спостерігала за учнями: як вони звертаються один до одного, якщо просять про послугу, чи вміють ввічливо подякувати, чи немає проявів грубості.

На занятті вчителька прочитала і обговорила з учнями казку "Пригоди в лісі". З метою виявлення розуміння учнями змісту казки їм було поставлено ряд запитань:

• Яких звичок було багато в хлопчика?
• Якої звички йому не вистачало?
• Що приснилось хлопчику?
• Яке рішення прийняв хлопчик, коли прокинувся?
• Чого вчить ця казка?

Діти роблять висновок, що слід завжди бути добрим і ввічливим. Учні під час заняття уявно подорожували за маршрутами: вулиця Привітних, Уважних, Послушливих, площа Дружних Ігор, тупик Грубості. Діти зустрічалися в призначеному "збірному пункті", відмічали свої досягнення й намічали нові маршрути (які правила засвоїли, від яких недоліків ще слід позбутися).

Про ефективність проведеної роботи свідчило те, наскільки добре оволоділи діти ввічливими манерами спілкування, наскільки міцні в них набуті звички; чи вміють учні бути ввічливими в незвичайних ситуація і без постійного контролю дорослих, наскільки непримиренні до виявлення грубості, неввічливості.

Заняття "Гість - радість у домі" продовжує виховання моральних звичок. Комплексні цілі виховного впливу заняття можна сформулювати таким чином:

- створення уявлення про культуру взаємин гостя і хазяїна;

- викликати в дітей бажання бути гостинними, турботливими, ввічливими господарями і культурними, делікатними гостями;

розвивати такі якості особистості, як урівноваженість, доброзичливість, уважність до людей, піклування про них.

На початку заняття вчителька поставила учням запитання: "Для чого взагалі люди ходять в гості?" Учні давали відповіді, що в гості ходять, щоб поговорити, обмінятися думками, поділитися один з одним чимось хорошим. Досить цікавою була інформація про гостинність - національну традицію українського народу. Вчителька акцентувала увагу учнів на поведінці господаря і гостей. Учні разом з нею визначили основні риси, які повинні бути притаманні господарю, а саме:

• бути привітним, гостинно зустрічати;
• бути уважним - приділяти кожному увагу;
• бути щедрими - не шкодувати іграшок, книжок, частування, щоб добре прийняти гостя;
• бути безкорисливим - не вимагати подяки за те, що добре прийняли І не розраховувати на прийом у відповідь.

Потім з'ясовувались обов'язки культурного гостя, норми його поведінки. Вчителька наголосила на зовнішній охайності, на додержанні правил ввічливості при вітанні, знайомстві та розвагах, на уважному ставленні до дівчат.

Наступним методом дослідження були бесіди, мета яких ознайомити школярів із загальними моральними нормами, відповідно до яких їм належить поводитися в конкретній ситуації, оцінювати свій досвід і досвід товаришів.

Тематика бесід була різноманітною, наприклад: "Вчитися бережливості", "Праця прикрашає людину", "Культура поведінки в громадських місцях" і інші. Атмосфера бесід була невимушеною, настроювала учнів на вільне висловлювання своїх думок: помилкові думки обговорювались, не засуджуючи учня за його помилку, а підводячи його та інших учнів до правильного висновку.

Якщо діти не вміли робити самостійних висновків, вчителька допомагала їм, на конкретних, зрозумілих прикладах сформулювати конкретне моральне правило.

В своїх експериментальних дослідженнях ми визначали критерії вихованості моральної культури за методикою В. Білоусової [9, с. 16].

Розрізняють високий, середній і низький рівні моральної вихованості учнів, які є конкретними одиницями її вимірювання.

А) "високий рівень"

- учень ввічливий, привітний, доброзичливий, готовий прийти на допомогу;

- чуйно, уважно ставиться до старших і молодших;

- своєчасно і точно виконує свої обов'язки, будь-яке доручення, сумлінний;

- відзначається зразковою поведінкою, володіє почуттям самоконтролю, показує позитивний приклад;

- відчуває потребу в праці, вміє трудитися, виявляє риси колективізму і взаємодопомоги;

- виразно, чітко висловлює свої думки, вживає ввічливі слова, вміє уважно слухати співрозмовника;

- охайний, акуратний в одязі й зачісці, зібраний і підтягнутий.

Б) "середній рівень"

- учень не завжди ввічливий, привітний, може допомогти якщо його попросять;

• виявляє чуйність, якщо просять про якусь послугу;
• виконує лише ті доручення, які його цікавлять, вчиться добре;
• дисциплінований, але не вимагає цього від інших;
• виявляє позитивне ставлення до праці, причому воно має вибірковий характер залежно від рівня привабливості, засуджує несумісне ставлення до праці;
• чітко висловлює свої думки, але не вміє слухати співрозмовника, перебиває його;
• акуратний в одязі і зачісці, але не завжди зібраний, має хороший смак.

В) "низький рівень"

• учень ввічливий, але інколи грубо поводиться;
• допомагає лише за підказкою вчителя або товариша;
• поведінка учня задовільна, не завжди виявляє дисциплінованість, на зауваження реагує позитивно;
• працює лише під контролем вчителя, слабко виявляються трудові навички;
• думки висловлює не чітко, плутано, не вміє слухати співрозмовника;
• учневі слід періодично нагадувати про культуру зовнішнього вигляду, чистоту одягу, зачіски [9, с. 17].

Для того, щоб визначити рівень вихованості учнів, з'ясувати відсоткове співвідношення між рівнями, ми розробили і застосували анкетування, враховуючи при цьому основні вимоги до нього, його значення для дитини (Додаток 2).

 

Таблиця 2.3. Результати визначення рівня вихованості учнів (%)

Клас	Всього учнів	Високий рівень	Середній рівень	Низький рівень
3-А	21	19%	46%	35%
3-Б	23	17%	44%	39%

 

Дані таблиці засвідчують те, що високий рівень мають 19% експериментального і 17% контрольного класів, середній - відповідно 46% та 44% і низький - 35% і 39%. Як бачимо, у вихованні учнів експериментального та контрольного класів майже не існує істотної відмінності. Крім того, вище подані результати вказують на те, що переважають діти з низьким та середнім рівнем вихованості, а з високим лише незначна їх частина.

Результати проведеного констатуючого експерименту дозволили зробити наступні висновки:

• не завжди третьокласники обізнані з правилами поведінки, застосовують їх у спілкуванні з молодшими і старшими;
• вчителі не завжди враховують умови формування моральної культури.

З метою підвищення рівня моральної культури за допомогою використання різних форм і методів морального виховання нами проводився формуючий експеримент у 3-А експериментальному та 3-Б контрольному класах ЗОШ №5 І-ІІІ ступенів м. Кременчука.

Результати попередньої контрольної перевірки засвідчили, що рівень вихованості учнів експериментального та контрольного класів був приблизно однаковим.

Експериментальне дослідження базувалось на дотримані основних педагогічних умов формування моральної культури в початкових класах.

Завданнями експерименту було перевірити:

- вплив педагогічних умов на ефективність засвоєння учнями правил культури поведінки;

- оволодіння школярами правил культури поведінки і вміння застосовувати ці знання на практиці;

• виявити роль матеріалу на моральні теми у психічному розвитку учнів початкових класів;
• усвідомлення ролі моральної культури у житті людини;

В експериментальному класі ми використовували більший об'єм матеріалу (оповідання, бесіди, ігри, розв'язання ситуацій), ніж у контрольному.

Проілюструємо це на конкретних прикладах окремих занять: "Скромність прикрашає людину" (Додаток 3).

В ході експерименту з учнями було проведено ряд етичних бесід. А саме: "Про дружбу і товаришування", "Про колективізм", та інші.

Бесіда "Про дружбу і товаришування"

З учнями було розглянуто такі питання:

За що люди, діти, дорослі цінують дружбу і товаришування?

Що означає добре дружити? Які радості і прикрощі бувають у дружбі?

Що означає виручити товариша?

Як бути, коли твій товариш не хоче, щоб ти дружив ще з кимось?

Які оповідання на тему ми читали? Розкажіть, з ким дружите.

Бесіда "Про колективізм"

В ході бесіди висвітлювались наступні питання: Що означає бути колективістами? Як ставляться учні нашого класу до колективних справ? Як діти виконують загальноприйняті правила, як ставляться до чергових, старости, тощо.

Що у класі заважає колективній роботі, загальним іграм?

Як можна стати хорошим колективістом?

Чи є ваш клас колективним?

Мета цих бесід вирішувала комплекс виховних завдань:

- систематизувати морально-етичні знання про дружбу, норми і правила життя в колективі;

- викликати почуття гордості за належність до колективу, відповідальності перед товаришами за свою поведінку, навчання, доручену справу;