Естетичне виховання дітей дошкільного віку засобами декоративно-прикладного мистецтва

 

Для естетичної вихованості характерно доведення виконавських навичок до автоматизму і зосередження уваги на творчості нового образу.

 

Нарешті, до соціальних критеріям естетичної вихованості необхідно віднести наявність широких інтересів до мистецтва, виявити потреби у спілкуванні з естетичними явищами мистецтва і життя. Але не тільки це. Естетична вихованість в широкому соціальному значенні цього слова проявляється у всьому комплексі поведінки і відносин дитини. Його вчинки, трудова діяльність, стосунки з людьми в суспільному і особистому житті, його ставлення до свого одягу і зовнішнього вигляду - все це очевидні і переконливі свідчення рівень естетичної вихованості людини.

 

Визначення естетичної вихованості допомагає зробити роботу по естетичному формуванню дитячої особистості більш визначеною і цілеспрямованою.

 

1.2 Форми і методи естетичного виховання дошкільників

 

Загальним педагогічною умовою розвитку художніх здібностей дітей в дитячому садку є надання всім рівних і реальних практичних можливостей для розвитку здібностей у різних галузях мистецтва. Розвиток художніх здібностей грунтується на формуванні високої моральної потреби - потреби до творчої праці у дітей. Без зусиль, без певної частки витрачається самою дитиною праці неможливо сформувати повноцінну творчу особистість, закласти в душу дитини високі морально-естетичні засади.

 

Загальним педагогічною умовою розвитку художніх здібностей дітей в дитячому садку є надання всім рівних і реальних практичних можливостей для розвитку здібностей у різних галузях мистецтва. Розвиток художніх здібностей грунтується на формуванні високої моральної потреби - потреби до творчої праці у дітей. Без зусиль, без певної частки витрачається самою дитиною праці неможливо сформувати повноцінну творчу особистість, закласти в душу дитини високі морально-естетичні засади.

 

Кожній групі завдань естетичного виховання відповідають свої методи.

 

Як вже говорилося вище, перша група завдань спрямована на залучення дітей до мистецтва, на розвиток у дошкільників естетичного смаку, розуміння прекрасного. Провідними методами для вирішення цих завдань є показ, спостереження, пояснення, аналіз, приклад дорослого.

 

Показ як метод виховання використовується при первинному знайомстві з предметом естетичної дійсності. Вихователю важливо визначити об'єкт показу і створити умови для того, щоб увага дітей була зосереджена на тому, що їм показують, пропонують послухати.

 

При використанні цих методів дуже важливо, щоб вихователь умів показувати дітям свої почуття, своє ставлення, володів способами вираження почуттів.

 

Друга група завдань пов'язана з формуванням навичок художньої діяльності. Для вирішення цих завдань у ролі ведучих потрібні практичні методи: показ, вправа, пояснення, метод пошукових ситуацій. Докладно ці методи розглядаються в методиках образотворчої діяльності та музичного виховання.

 

Тут потрібно вказати загальний принцип відбору методів - знаходити такі методи і прийоми, які б підтримували у дітей бажання створювати «витвори мистецтва» власними руками (ліпити, малювати, майструвати, прикрашати), брати участь у художній діяльності різних видів. Корисні творчі завдання.

 

Форми організації естетичного виховання в художній діяльності можуть бути різними: на заняттях, у самостійній діяльності, художньому працю, під час свят, розваг, екскурсії, прогулянки і т. д. Серед сформованих типів занять, що мають місце в дитячому саду, особливу увагу слід приділити комплексним занять, в яких виховні завдання реалізуються засобами різних видів мистецтва.

 

Характерною особливістю комплексних занять є об'єднання завдань з певних тем. При цьому провідним може бути засіб художньо-образної виразності, властиве різним видів художньої діяльності. Наприклад, «ритм» можна передати і в танці, і в декоративному візерунку, і у виразному виконанні вірші.

 

Отже, естетичне виховання дітей дошкільного віку може бути організовано у різних формах і мають свою класифікацію. Узагальнимо їх у єдиній таблиці.

 

За принципом управління діяльністю дітей	Під прямим керівництвом дорослого	Під непрямим керівництвом дорослого
За способом об'єднання дітей	Спільна діяльність дітей і дорослого:   1. фронтальна,   2. підгрупами,   3. з однією дитиною	Індивідуальна, підгрупами
За видами діяльності	Заняття, екскурсії, розваги, ігри, працю	Театралізовані ігри, повторення занять, свят

 

Глава 2. ДПІ як засіб естетичного виховання

 

2.1 Розкрити поняття та класифікацію ДПІ

 

Декоративно-прикладне мистецтво є чи не одним з найстародавніших. Його назва походить від лат. decoro - прикрашаю, а у визначенні "прикладне" міститься думка про те, що воно обслуговує практичні потреби людини, одночасно задовольняючи його основні естетичні потреби.

 

Декоративно-прикладне мистецтво - це вид образотворчого мистецтва відповідає побутовим потребам людини і одночасно задовольняє його естетичні потреби несучі його красу в життя.

 

Людина здавна намагався прикрасити своє житло і робив це він за допомогою матеріалу який перебував з ним поруч, тобто під руками - це дерево, глина, кістку і т. д.

 

Також можна виділити декілька найбільш загальних художніх принципів традиційних для декоративно-прикладного мистецтва:

 

1. Утилітарність. Практична призначеного була властива народному мистецтву з самого його походження, визначала відповідні практичної мети форму і зміст його предметів.

 

2. Тісна, всеціле зрощення творів народного мистецтва з навколишнім життям, рідною природою. Точність цього з'єднання декоративно-прикладного мистецтва, яке обумовлюється їх правдивістю, смислової точністю, глибоким естетичним змістом, відображенням у них існуючих моральних уявлень про людину, суспільство і життя.

 

3. Єдність матеріалу і технічного прийому.

 

4. Традиційність. Обов'язкова спадкоємна передача традиційних форм і досвіду, яка допомагала стати предмету як би живим організмом зі своїм сформованим характером.

 

5. Колективна природа творчості. Спадкоємність традицій і колективність праці позбавляли майстрів від помилок, помилок, порожньої витрати часу і сил, створювали умови для справжньої творчості, подальшого збагачення і вдосконалення народного мистецтва.

 

6. Близькість до дитячої творчості. Сувора канонічність народного мистецтва врівноважується таким його властивість, як безпосередність і мимовільність вираження, близькі до дитячої творчості і вгадувані по легкості, невимушеності пластичних форм.

 

7. Наочна декоративність, святковість враження. Потрібно наділити річ красою, яка проявляє себе в елементах декоративності і орнаментальності.

 

 

Народне декоративно-прикладне мистецтво не тільки плід вміння, ремесла його творців, але й невід'ємна частина їх життя, повсякденного побуту.

 

Знайомство дитини з російським народним декоративно-прикладним мистецтвом спирається на принцип загальної дидактики - зв'язки з життям, систематичності і послідовності, індивідуального підходу в навчанні і художньому розвитку дітей, наочності.

 

Декоративно-прикладне мистецтво ділиться на види за технологіями обробки різних матеріалів.

 

Декоративно-прикладне мистецтво є одним з чинників гармонійного розвитку особистості. За допомогою спілкування з народним мистецтвом відбувається збагачення душі дитини, прищеплюється любов до свого краю. Народне мистецтво зберігає і передає новим поколінням національні традиції і вироблені народом форми естетичного ставлення до світу. Мистецтво народних майстрів допомагає розкрити дітям світ прекрасного, розвивати в них художній смак.

 

Матеріал	Технологія	Промисли
Дерево	• Різьба по дереву (домова різьблення, іграшка)   • Розпис по дереву	Богородская іграшка.     Хохлома, Городець, Мезень, Полхов-Майдан.
Глина	• Посуд   • Іграшка	Гжель, Димково і т. д.   Каргопольського іграшка і т. д.
Метал	• Ювелірні вироби   • Філігрань   • Фініфть   • Скань   • Розпис по металу	С. Червоне Костромської обл.     Ростовська обл.   Д. Мстера В. Устюг   Жостово.
Тканина	• Вишивка   • Мереживоплетіння       • Золоте шиття	Володимирська.   Вологодське, Елецкое, Михайлівське і т. д.   Г. Торжок.
Кость	• Різьблення по кістці (скриньки, гребінці)   • Скульптури з кістки   • Цівка	Тобольська, Архангельська обл.       Хотьково, Московська обл.
Папір, картон	• Пап'є-маше (шкатулки, коробочки)   • Лакова мініатюра	Федоскіно,   Палех, холуй,   Мстера.

 

Ручний художній праця є необхідним елементом морального і естетичного виховання маленьких дітей.

 

Щоб людина могла заповнити вільний час цікавим і змістовним справою, потрібно з раннього дитинства розвивати в нього прагнення до прекрасного, виховувати повагу до народних традицій, культурних цінностей. Поняття спадщини, традиції в навчанні мистецтва художніх ремесел завжди мало важливе значення для спадкоємності всього найкращого і найбільш цінного.

 

В останні роки в нашій країні стало традицією влаштовувати свята народного мистецтва, учасниками яких є майстри-умільці, виконавці фольклорних старовинних пісень, хороводів. З цією метою організовуються ярмарки з саморобними товарами, народні гуляння. У таких святах беруть активну участь усі - і старий і малий! Наприклад, у Городці, що на Волзі, у святі міста брали участь дошкільнята. На святково оформленої «вулиці майстрів» діти у присутності дорослих вишивали, плели, малювали і дарували свої сувеніри перехожим. Раділи і діти і їх батьки, які були вдячні вихователям за те, що вони навчили дітей трудіться.

 

Коли говорять про декоративно-прикладному мистецтві в дитячому саду, особливу увагу звертають на предмети традиційних видів народного мистецтва. Дійсно, вироби народних умільців, такі, як різьблення та розпис по дереву, лакова мініатюра і карбування, скло і кераміка, ткані, мереживні і вишиті вироби, народна іграшка, - це прояв таланту, майстерності і невичерпного оптимізму митців із народу. Прекрасні зразки декоративно-прикладного мистецтва допомагають виховувати у дітей повагу і любов до культури свого народу, Батьківщини, свого краю.

 

Необхідною умовою побудови сучасної системи естетичного виховання і розвитку естетичної культури особистості є використання народного мистецтва у педагогічній роботі з дітьми. Народне мистецтво сприяє глибокому впливу на світ дитини, має моральної, естетичної, пізнавальної цінністю, втілює в собі історичний досвід багатьох поколінь і розглядається як частина матеріальної культури.

 

Народне мистецтво в силу своєї специфіки, що полягає в образно-емоційному відображенні світу, робить сильний вплив на дитину, яка, за образним висловом К. Д. Ушинського, мислить формами, фарбами, звуками, відчуттями.

 

Естетичне виховання засобами декоративно-прикладного мистецтва вимагає розвитку в людині вміння правильно сприймати явища краси. Це не означає, що дитина повинна стати художником-професіоналом або фахівцем-мистецтвознавцем. Окрім ряду знань художніх творів, він повинен придбати певний обсяг знань в галузі теорії та історії декоративно-прикладного мистецтва.

 

Важливу роль народного та декоративно-прикладного мистецтва в естетичному вихованні відзначали багато вітчизняні мистецтвознавці, дослідники дитячого образотворчого творчості (А. П. Усова, Т. С. Комарова, Т. Я. Шпікалова, Н. Б. Халезова, Т. М. Доронова , А. А. Грибовська та інші). Вони переконливо показують, що ознайомлення з творами народної творчості спонукає в дітях перші яскраві уявлення про Батьківщину, її культуру, сприяє вихованню патріотичних почуттів, долучає до світу прекрасного, і тому їх потрібно включати в педагогічний процес в дитячому садку.

 

Протягом усього дошкільного періоду відбуваються зміни сприйняття, від простих спроб розглянути і обмацати, не відповідаючи на питання, який предмет, до прагнення більш планомірно і послідовно обстежувати і описати предмет, виділяючи найбільш помітні особливості.

 

Засвоєння дітьми системи сенсорних еталонів істотно перебудовує їх сприйняття, піднімаючи його на більш високий рівень. У процесі пізнавальної діяльності діти опановують систематизованими знаннями про чуттєвих якостях предметів, особливу роль при цьому відіграє формування у них узагальнених способів обстеження предметів. Від способів обстеження залежить структура формованих образів.

 

Сенсорна культура має велике значення для художньо-естетичного виховання. Уміння розрізняти кольори, відтінки, форми, поєднання форм і кольорів відкриває можливість краще розуміти твори мистецтва, отримувати потім від цього задоволення. Дитина вчиться створювати образ, оволодіває здатністю передавати притаманні предметам властивості, форму, будову, колір, положення в просторі, свої враження, засвоює знання про матеріали, що використовуються для передачі зображення, створення художнього образу. Оволодіння зображально-виразними навичками залучає дітей до елементарної творчої діяльності, проходячи складний шлях від найпростіших дій до процесів образного відтворення форм.