Майстер виробничого навчання - педагог професійної школи

Предмет дидактики - процес викладання й навчання разом з факторами які він породжує, у яких він протікає й результати до яких він приводить.

 

   Дидактика відповідає на питання׃

- для чого вчити? (ціль навчання) – кінцевий результат до якого необхідно прагнути;

- чому вчити? (зміст освіти);

- як вчити? (методи навчання);

- у якій організаційній  формі?

3. Категорії дидактики ׃

     1) процес навчання - цілеспрямований процес взаємодії вчителя й учнів у ході якого реалізуються завдання освіти, виховання, розвитку.

    2) принципи навчання - система основних вимог, дотримання яких забезпечує ефективність навчального процесу.

    3) зміст навчання - система знань, умінь, навичок, оволодіння якими забезпечує розвиток розумових, психічних, фізичних здібностей, формування моралі й поведінки.

    4) методи навчання - способи впорядкованої взаємозалежної діяльності вчителі й учня, які забезпечують оволодіння знаннями, уміннями, навичками.

    5) форми організації навчання - зовнішнє вираження організації навчально- пізнавальної діяльності, що протікає в певному порядку й режимі, способи об'єднання учнів.

   

Завдання  дидактики׃

1. Визначає педагогічні  основи змісту освіти.

2. Досліджує сутність, закономірності й шляхи поліпшення виховання учнів.

3. Вивчає закономірності навчально-пізнавальної діяльності учнів і шляхи її активізації.

4. Розробляє систему загальнопедагогічних методів навчання й умови їх найбільш ефективного застосування.

5. Розробляє й удосконалює  організаційні форми роботи.

 

4. Основні принципи дидактики׃

1. науковості;

2. свідомості й активності;

3. наочності;

4. систематичності й  послідовності;

5. міцності;

6. зв'язок теорії з життям і практикою;

7. доступності;

8. урахування вікових і індивідуальних особливостей;

9. гуманізації - опирається на урахування особистісних особливостей вихованця, здійснює допомогу в удосконаленні розвитку особистості, усвідомлення їм своїх потреб і інтересів;

10. демократизації - припускає розподіл повноважень між педагогом і вихованцем, проблем його навчання, дозвілля, інтересу. Педагог намагається ухвалювати рішення радячись із вихованцем і надавати можливість висловлювати йому свою думку, робити відповідні висновки.

 

 

 

 

 

 

Контрольні питання:

1. Охарактеризуйте основні ідеї Я.-А. Коменського за книгою «Велика дидактика».
2. Хто з педагогів зробив найпомітніший внесок у розвиток дидактики?
3. Розкрийте розвиток дидактики як науки.
4. Обґрунтуйте зв’язок дидактики з іншими науками.
5. Поясніть сутність категорій дидактики.
6. Які чинники сприяють розвитку дидактики як науки?

 

Література:

1. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Академія, 2003,-576с.
2. Галузинський В.М., Євтух М.Г. Педагогіка: теорія та історія – К.: Вища школа, 1995. – 237с.
3. Кузьминський А.И., Омельяненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – Знання, 2008. -288с.
4. Кукушин В.С. Педагогические технологии. – М.: ИКЦ МарТ, Ростов н/д 2006.-336с.
5. Подласый И.П. Педагогика: Учебник. – М.: Высшее образование, 2006.- 540с.
6. Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Академвидав, 2006.-560с.
7. Харламов И.Ф. Педагогика, Учебное пособие – 4-є узд., перераб. и доп. – М.: Гардарики, 2004. – 520с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема׃ Становлення форм організації навчання. Урок-основна форма навчального процесу

 

ПЛАН

  1) Поняття про форми  навчання їх класифікація.

  2) Класно-урочна система навчання.

  3) Розвиток організаційних  форм в історії школи.

  4) Урок - основна форма організації навчання.

  5) Класифікація уроків.

  6) Структура уроку.

  7) Підготовка вчителя  до уроку.

 

I. Форма організації навчання - зовнішнє вираження погодженої діяльності вчителя й учнів, здійснювана в певному порядку й режимі.

Форми мають соціальну  обумовленість, виникають і удосконалюються  з розвитком дидактичних систем.

Форми навчання класифікуються по різним критеріям ׃

  1. По кількості учнів

- масові;

- колективні;

- групові;

- мікрогрупові;

- індивідуальні.

  2. По місцю навчання ׃

- шкільні;

- позашкільні;

- робота в майстернях, на виробництві, на полігонах,  екскурсії, домашня робота.

   3. По тривалості часу навчання:

- класичний урок (45 хвилин);

- спарений скорочений (70 хвилин);

- уроки без дзвінків (довільної тривалості).

 

II. Класно-урочна система навчання - найпоширеніша система, виникла наприкінці 16 початку 17 століття на основі досвіду братніх шкіл.

Контури класно-урочної системи окреслив німецький учений І.Штурм, а теоретично обґрунтував і застосував Ян - Амос Коменський.

Він установив ׃

- одночасний щорічний  початок і кінець навчання  в школах;

- розподіл учнів по  класах відповідно до віку, підготовки (40-50 чол.);

- розділив курс навчання  по роках і кожному року  визначив свою програму;

- намагався визначити  як учити всьому швидко, легко й ґрунтовно.

Класно-урочну систему відрізняють по наступним особливостям ׃

- Постійний склад учнів.

- Кожна група працює  у відповідності зі своїм планом.

- Навчальний процес  здійснюється у вигляді окремих, які випливають одна з однієї частин уроку.

- Кожний урок присвячується  тільки одному предмету (монізм).

- Постійне чергування  уроків (розклад).

- Керівна роль учителя.

- Застосовуються різні  види й форми пізнавальної  діяльності учнів.

Переваги׃

- Сувора організаційна структура.

- Економічна система.

- Створює сприятливі  передумови для розвитку навчання, розвитку учнів, колективної діяльності.

Недоліки:

- Ця система опирається  на середнього учня.

- Відсутня можливість  індивідуальної роботи з учнем.

 

III. Розвиток організаційних форм в історії школи.

У прадавній Греції - індивідуальне навчання.

У середньовіччі - індивідуально-групове.

Розвиток виробництва  привів до виникнення масових форм навчання.

1798р. Белл-Ланкастерська система (народне навчання), старші учні під керівництвом учителя вивчали матеріал, потім навчали молодших. При малій кількості вчителів забезпечувалося велике охоплення дітей. Замість підручників ׃ таблиці, графіки.

У США була запропонована  система Дальтон План 1905р. (індивідуальна система, система лабораторних або система майстерень). Створювалися предметні майстерні, у яких учні одержували завдання, виконували його, наприкінці дня здавали залік, результат записували в індивідуальну картку.

 У кінці 19 століття  з'являється форма виборчого навчання - США. Батавська форма навчання, при якій час учителі ділився на 2 частини ׃

- робота з класом;

- індивідуальні заняття  по наданню допомоги учням, у великих класах вчитель працював з помічником.

Мангеймська система - Европа׃ учні ділилися за здібностями і розподілялися по класах, навчалися по диференційованих програмах ( сильні, середні, слабкі)- породжувала стеження, неміцні знання.

План Трампа - комбінація колективного й індивідуального навчання:

- лекції з використанням технічних засобів навчання-40% часу (100-150 чол.);

- робота малими групами -20% часу (10-15 чол.);

- індивідуальна робота-40% часу.

Комплексна система  навчання Фур'є - Швеція, Дикроле-Дания, Шульц -Німеччина. Вони запропонували поєднувати матеріал навколо тем комплексу, що порушувало предметність і системність вивчення основ наук.

В 20 - ті роки в США – проектна система. Основа - практична організація діяльності учнів, вироблення найпростіших умінь і навичок, ігнорування глибокого системного оволодіння науками.

В 20 - ті роки в нашій країні спроба насадження Дальтон Плана у вигляді бригадно-лабораторного метода ׃ учнів ділили по бригадам, одержували завдання й за допомогою консультанта вивчали матеріал, бригадир звітував вчителеві, по відповіді бригадира виставлялися оцінки всім учням. На початку 30х років така форма навчання визнана недоцільною.

 

IV. Урок- основна форма навчання.

Урок- закінчений у часовому і організаційному відношенні, основний елемент навчального процесу, який проводиться в академічній групі, з постійним складом учнів, з певною метою, під керівництвом вчителя й за твердим розкладом.

Дати гарний урок - справа не проста навіть для досвідченого вчителя, багато чого залежить від розуміння вимог до уроку, які визначаються соціальним замовленням, особистими потребами, учнів й учителів, завданнями навчання, закономірностями й принципами навчання.

Загальні  вимоги до уроку ׃

1. Використання новітніх  досягнень науки, передової педагогічної  практики, побудова уроків на  основі закономірностей навчально-виховного  процесу.

2. Реалізація на уроці  в оптимальнім співвідношенні всіх дидактичних принципів і правил.

3. Забезпечення належних  умов для продуктивної пізнавальної  діяльності учня з урахуванням  інтересів, нахилів, потреб.

4. Установлення усвідомлюваних  учнями міжпредметних зв'язків.

5. Зв'язок з раніше  вивченим, опора на досягнутий рівень розвитку учнів.

6. Мотивація й активізація  розвитку всіх сфер особистості.

7. Логічність і емоційність  усіх етапів навчально-виховної  діяльності.

8. Ефективне використання  педагогічних засобів.

9. Зв'язок з життям, виробничою діяльністю, особистим досвідом учня.

10. Формування практично  необхідних знань, умінь і навичок,  раціональних прийомів мислення й діяльності.

11. Формування вмінь  вчитися, потреби постійно поповнювати  обсяг знань.

12. Ретельна діагностика,  проектування, прогнозування й планування кожного уроку.

Кожний урок спрямований на рішення триєдиної  мети, з урахуванням цього загальні вимоги конкретизуються на : освітні, виховні, розвиваючі, організаційні, психологічні, санітарно-гігієнічні, естетичні.

До  дидактичних відносяться ׃

1. Чітке визначення  освітніх завдань кожного уроку.

2. Раціоналізація інформаційного  наповнення уроку, оптимізація  змісту з урахуванням соціальних і особистісних потреб.

3. Впровадження новітніх  технологій у пізнавальній діяльності.

4. Раціональне поєднання раціональних видів, форм, методів навчання.

5. Творчий підхід до  формування структури уроку.

6. Науковий розрахунок  і майстерність проведення уроку.

7. Здійснення міжпредметних  зв'язків.

 

До  виховних відносяться:

1. Визначення виховних  можливостей навчального матеріалу, постановка реально досяжних виховних цілей.

2. Виховання учнів на загальнолюдських цінностях, формування життєво необхідних якостей ׃ посидючість, акуратність, відповідальність, ретельність, самостійність, працездатність, уважність, ініціативність, чесність.

3. Уважне й чуйне  відношення до учнів, дотримання  педагогічного такту, співробітництво  й зацікавленість у їхніх успіхах.

 

До  розвиваючих відносяться ׃

1. Формування й розвиток  мотивів навчальної діяльності, інтересів, творчої ініціативи й активності.

2. Проектування  зони  найближчого розвитку, проведення  занять на випереджальному рівні.

3. Прогнозування стрибків  в інтелектуально-емоційному розвитку.

4. Оперативна перебудова  занять із урахуванням наступаючих  змін.