Педагогічне спілкування як діалог

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

 

 

Кафедра загальної педагогіки і психології

 

 

ГРИБ СВІТЛАНА ОЛЕКСАНДРІВНА

 

 

Педагогічне спілкування як діалог

 

 

 

 

Виконала:

студентка 3-А курсу

ННІ природничих наук

Науковий керівник:

Конограй В. В.

 

 

 

 

 

 

 

Черкаси ‒ 2013

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………3

1. Поняття «педагогічне спілкування», його особливості………………….4

2. Особливості, функції педагогічного спілкування………………………..6

3. Педагогічне спілкування, як діалог……………………………………….8

4. Контакт у педагогічному діалозі…………………………………………14

5. Бар’єри спілкування………………………………………………………17

6. Ускладнення, що виникають у процесі спілкування……………………19

7. Структура педагогічного спілкування…………………………………...21

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….……25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Педагогічне спілкування є форма навчальної взаємодії, співробітництва вчителя й учнів. Леонтьєв А. А. визначає його як «…таке спілкування вчителя (і ширше педагогічного колективу) зі школярами в процесі навчання, що створює найкращі умови для розвитку мотивації учнів і творчого характеру навчальної діяльності, для правильного формування особистості школяра, забезпечує сприятливий емоційний клімат навчання (зокрема, перешкоджає виникненню «психологічного бар'єра») забезпечує керування соціально-психологічними процесами й дозволяє максимально використати в навчальному процесі особистісні особливості вчителя».

 Користуючись характеристиками, можна описати педагогічне спілкування  як соціально-особистісно орієнтовану взаємодію. Під час якої одночасно реалізуються комунікативна, перцептивна, інтерактивна функції, використається вся сукупність вербальних, образотворчих, символічних і кінетичних засобів.

 Специфіка педагогічного  спілкування визначається, насамперед, його навчальною й виховною  функціями, які реалізуються в спеціально організованому процесі педагогічної взаємодії. По-друге, його поліоб'єктною спрямованістю. Педагогічне спілкування характеризується, принаймні, потрійною спрямованістю. Воно спрямовано: 1) на саму навчальну взаємодію (на організацію процесу); 2) на те, що вивчають (на зміну актуального стану знань і формування творчих умінь учнів); 3) на предмет освоєння (на його доступний і повний виклад). По-третє, тим, що учитель, працюючи над подачею навчального матеріалу, звертається до кожного, хто навчається, й одночасно, завжди звертається до всіх присутніх у класі, і навпаки, працюючи із класом, тобто фронтально, впливає на кожного, хто навчається. Таким чином, можна також говорити про органічне поєднання соціально-орієнтованого й особистісно-орієнтованого спілкування в процесі педагогічного спілкування.

1. Поняття «педагогічне спілкування», його особливості.

Одним із цікавих досліджень, у ході якого було виявлено роль педагогічного спілкування, став експеримент, що увійшов у історію педагогіки як «ефект Пігмаліона». Американські психологи проводили психологічне обстеження школярів, визначаючи рівень їхнього розумового розвитку. По закінченні роботи вони повідомили вчителям, що в класах є учні з високим інтелектуальним потенціалом, і назвали прізвища цих дітей. Під час експерименту вибір того чи іншого учня відбувався довільно, зі списку, тобто вчителям повідомлялися прізвища дітей, які насправді мали різні успіхи і здібності, але дослідники приписували їм значно вищий, ніж в інших, потенціал розвитку, спираючись на наукові відомості. Минув час, і сталося надзвичайне. Психологи повторно обстежили учнів і виявили певний прогрес в їхньому розвиткові, проте найбільший - саме в тих, на кого було вказано раніше. Чому так сталося?

Адже прізвища було названо випадково. Поставимо себе на місце вчителів. Дізнавшись про неабиякі можливості своїх вихованців, вони, звичайно, звернули увагу на цих дітей. Вчитель, як Пігмаліон, через атмосферу уваги й піклування, доброзичливої вимогливості й любові створював умови для ефективного розвитку дитини.

Отже, за допомогою спілкування педагог може зробити урок доступним, цікавим, процес навчання ‒ привабливим, створити щиру атмосферу спілкування у класі, сформувати в учнів відчуття емоційної захищеності, вселити в них віру в себе.

А чого може досягти керівник навчального закладу? Він може створити щиру і ділову атмосферу під час спілкування, встановити контакт з підлеглими, досягти взаєморозуміння з ними тощо.

Отже, педагогічне спілкування ‒ це професійне спілкування керівника навчального закладу з учнями, батьками, колегами, спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату, психологічну оптимізацію діяльності і стосунків.

За якісними ознаками педагогічне спілкування може бути професіональним і непрофесіональним.

Професіональне педагогічне спілкування ‒ комунікативна взаємодія менеджера освіти з учнями, батьками, колегами, спрямована на встановлення сприятливого психологічного клімату, психологічну оптимізацію діяльності і стосунків.

Непрофесіональне педагогічне спілкування породжує страх, невпевненість, спричинює зниження уваги, пам'яті, працездатності, порушення динаміки мовлення, зменшення бажання думати і діяти самостійно. Зрештою, виникає стійке негативне ставлення до керівництва і до роботи.

Професіональному спілкуванню треба вчитися. На цьому наголошують видатні педагоги-гуманісти, зокрема, А.С.Макаренко. Головними ознаками педагогічного спілкування на суб'єкт-суб'єктному ґрунті є:

1. Особистісна орієнтація  співрозмовників - готовність бачити  і розуміти співрозмовника; самоцінне  ставлення до іншого. Враховуючи  право кожного на вибір, ми повинні прагнути не нав'язувати думку, а допомогти іншому обрати власний шлях розв'язання проблеми.

2. Рівність психологічних  позицій співрозмовників. Хоча директор  школи і вчителі нерівні соціально (різні ролі у взаємодії"), проте  для забезпечення активності  вчителя, слід уникати домінування  керівника і визнавати право  підлеглого на власну думку, позицію, бути готовим самому також змінюватися.

3. Проникнення у світ почуттів і переживань, готовність стати на позицію співрозмовника. Це спілкування за законами взаємного довір'я, коли партнери дослухаються один одного, поділяють почуття, співпереживають.

Залежно від того, реалізовано принцип суб'єкт-суб'єктної чи суб'єкт-об'єктної взаємодії, спілкування постає як функціонально-рольове або особистісно зорієнтоване.

Функціонально-рольове спілкування ‒ суто ділове, стандартизоване, обмежене вимогами рольової позиції. Головна мета його - забезпечення виконання певних дій.

Особистісно орієнтоване спілкування передбачає виконання нормативно заданих функцій з виявом особистого ставлення, своїх почуттів. Головна мета впливу ‒ розвиток особистості.

 

2. Особливості, функції педагогічного спілкування

Педагогічне спілкування ‒ система соціально-психологічної взаємодії між учителем та учнем, спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов для обопільної діяльності.

Для цього педагогові потрібно уміти: оперативно і правильно орієнтуватися в постійно змінюваних умовах спілкування, знаходити відповідні комунікативні засоби, які відповідали б його індивідуальності, обставинам спілкування та індивідуальним особливостям учня, постійно відчувати і підтримувати зворотний зв'язок у спілкуванні.

Педагогічне спілкування як професійно-етичний феномен вимагає від учителя спеціальної підготовки не лише щодо технології взаємодії, а й морального досвіду, педагогічної мудрості в організації взаємин з учнями, батьками, колегами у різних сферах навчально-виховного процесу. За своїм змістом і сферою функціонування воно може бути професійним і непрофесійним. Професійне педагогічне спілкування є комунікативною взаємодією педагога з учнями, батьками, колегами, спрямованою на встановлення сприятливого психологічного клімату, психологічну оптимізацію діяльності, стосунків. Воно забезпечує передання через учителя учням людської культури, допомагає у засвоєнні знань, сприяє формуванню ціннісних орієнтацій під час обміну думками. На противагу йому непрофесійне педагогічне спілкування породжує страх, невпевненість, спричинює зниження працездатності, порушення динаміки мовлення, небажання думати і діяти самостійно, відчуженість, стійке негативне ставлення до вчителя, навчання. Почуття пригніченості від вивчення певного предмета (а нерідко від спілкування з учителем) у деяких учнів триває впродовж багатьох років.

Професійне педагогічне спілкування передбачає високу його культуру, яка засвідчує вміння педагога реалізовувати свої можливості у спілкуванні з іншими людьми, здатність сприймати, розуміти, засвоювати, передавати зміст думок, почуттів, прагнень у процесі навчання і виховання.

Педагогічне спілкування є явищем поліфункціональним, яке забезпечує обмін інформацією, співпереживання, пізнання особистості, самоутвердження, продуктивну організацію взаємодії. Обмін інформацією і ставленням співбесідників один до одного характеризує комунікативний аспект спілкування, пізнання особистості й самоутвердження ‒ перцептивний, а організація взаємодії ‒ інтерактивний. Педагогічне спілкування допомагає вчителеві організувати взаємодію на уроці і поза ним як цілісний процес. Не обмежуючись лише інформаційною функцією, воно створює умови для обміну ставленнями, переживаннями, допомагає самоутвердженню школяра в колективі, забезпечує співробітництво і співтворчість у класі.

За статусом педагог і учні діють з різних позицій: учитель організовує взаємодію, а учень сприймає, залучається до неї. Для того, щоб учень став активним співучасником педагогічного процесу, необхідно забезпечити суб'єкт-суб'єктний характер педагогічних стосунків, який полягає у рівності психологічних позицій, взаємній гуманістичній спрямованості, активності педагога та учнів, взаємопроникненні їх у світ почуттів та переживань, готовності до прийняття аргументів співрозмовника, взаємодії з ним.

 

Педагогічну діяльність характеризують наступною структурою комунікативного впливу:

ХТО ‒ КОМУ ‒ ЩО ‒ ЯК ‒ ЕФЕКТИВНІСТЬ ПОВІДОМЛЕННЯ

При цьому ХТО ‒ суб'єкт комунікативного впливу (педагог); КОМУ ‒ об'єкт комунікативного впливу (учень або група учнів). ЩО ‒ зміст комунікативного процесу (навчальний матеріал, або особистісно орієнтований зміст з метою зміни, розвитку особистості учня; ЯК ‒ конкретна педагогічна техніка (засіб спілкування); ЕФЕКТИВНІСТЬ ПОВІДОМЛЕННЯ ‒ ступінь збігу змісту, що передається педагогом, зі змістом, сприйнятим учнем (учнями).

Важливим при цьому є вдосконалення соціально-психологічних особливостей особистості вчителя і оптимізація засобів педагогічного впливу, тобто акцент на компонентах ХТО і ЯК. Вдосконалення цих параметрів повинно охоплювати і комунікативну, і перцептивну (лат. ptrceptio ‒ сприймання, пізнання), і інтерактивну складові спілкування, які тісно пов'язані з трьома основними сферами психіки: пізнавальною, емоційною, мотиваційно-рольовою. Тому оптимізація спілкування означає і вдосконалення психічного функціонування особистості вчителя.

Психологічний портрет учителя, налаштованого на особистісно-орієнтоване спілкування: відкритість, доступність, створення для дітей можливостей висловлювати свої думки і почуття; справедливість, довіра до дітей, визнання їх неповторності, гідності; зацікавленість життям учнів, увага до їхніх проблем; емпатійне розуміння (здатність бачити поведінку учня його ж очима, відчувати його внутрішній світ); готовність завжди допомогти учням.

 

3. Педагогічне спілкування, як діалог

Діалог виникає у процесі комунікації двох або кількох осіб, коли репліка-стимул спонукає співрозмовника до відповіді або дії, а репліка-реакція звучить у відповідь. Так завдяки постійній зміні ролей відбувається процес взаємного спілкування. Умовою здійснення діалогу є безпосередній контакт співрозмовників, кожен з яких почергово слухає (сприймає), говорить. Зберігаючи у внутрішньому мовленні початок розмови (зміст попередніх реплік), кожен співрозмовник у внутрішньому мовленні планує смисл наступної репліки, основну тезу спілкування, логічно рухаючись до мети.

   Діалогічне педагогічне  спілкування є типом професійного  спілкування, що відповідає критеріям  діалогу, забезпечує суб'єкт-суб'єктний  принцип взаємодії педагога та  учнів.

Педагогічний діалог ‒ дія у педагогічному процесі, яка дає можливість кожному партнерові самовиразитись у спілкуванні. Відповідно діалогічне педагогічне спілкування постає як тип професійного спілкування, що відповідає критеріям діалогу, забезпечує суб'єкт-суб'єктний принцип взаємодії педагога та учнів.

Педагогічний діалог характеризують відвертість, гуманність, толерантність, доброзичливість, спільне бачення суб'єктами взаємодії ситуації, взаємна спрямованість на розв'язання проблеми, активність, за якої кожен не тільки відчуває вплив, а й сам впливає на іншого співрозмовника, готовність прийняти точку зору іншого тощо, рівність психологічних позицій учителя й учнів, взаєморозуміння, проникнення у світ один одного, граматична неповнота речень, використання простих синтаксичних конструкцій. Здійснення діалогу можливе за наявності ціннісного його предмета, особистісно і життєво важливих проблем, розриву у знаннях, потреби у спілкуванні.

   Діалог дає змогу  висловитися, викласти свою думку. Його репліки враховують слова, позицію співрозмовника і є  реакцією на них. У ньому суб'єкт впливу (педагог) завжди реалізує свою індивідуальну, особистісну позицію, водночас він повинен з повагою ставитися до думки учня (учнів), за необхідності вносити корективи у власну позицію. За таких умов учень реально стає повноцінним суб'єктом педагогічної діяльності.