Стилістично марковані конструкції з tener та їх відтворення у перекладі

Таким чином, проаналізувавши  матеріал  лексикографічних джерел, можна зробити висновок, що обсяг значення лексем tener та мати є надзвичайно широким, що сприяє частотності вживання обох дієслів. При цьому, однак, іспанське дієслово tener має ширше значення, включаючи, зокрема, семантику властивості, менш характерну для його українського корелята мати. З проаналізованого вище матеріалу, виявлено, що дієслова мають як спільні так і відмінні риси, зокрема в плані створення аналітичних конструкцій та фразеологічних зворотів. Це спричинено різними лінгвістичними та екстралінгвістичними чинниками, підходом до осмислення їх значення, сприйняття, також через неспівпадіння узусу мов та їх типологічну різницю. Проте, з аналізу видно, що основним значенням в іспанській та українській мові, є позесивне.

1.3 Засоби вираження позесивного значення в українській мові як цільовій.

Труднощі, які виникають  при розгляді категорії позесивності, обумовлені перш за все складністю екстралінгвістичного об'єкта. Широка категорія позесивності включає в себе кілька субкатегорій, змістова відмінність яких не може не проявлятися в різних способах побудови позесивних синтагм. В основі таких субкатегорій лежить відношення реального позесиву, приналежності, так званої іманентної позесивності та реальної власності. Значення, які підводять під категорію позесивності, в певних контекстах перегукуються з іншими категоріальними значеннями, що є абсолютно логічним, оскільки членування семантичного континууму є умовним та, як правило, не має чітких рамок. Звідси і походить різноманіття засобів передачі позесивності.

Відомо, що значення позесивності виражається не тільки лексемою мати. Воно виражається на різних рівнях мовної структури - морфологічному, лексичному, синтаксичному. На лексичному рівні значення позесивності реалізується в різних лексико-граматичних класах, наприклад, у флективних мовах присвійним займенником. За словами Вольфа, основною характеристикою способів вираження позесивності є те, що всі вони тяжіють до розширення свого значення, і для вираження власне позесивності використовуються структури, які позначають також різні відношення до особи. Один з морфологічних показників позесивності є прикметники, які утворюються способом суфіксації від іменників, що вказують на суб’єкт володіння. Вони складають клас присвійних прикметників, типічних для слов'янських мов. Сюди, також, слід віднести широке коло лексики, яка вказує на значення володіння, наприклад такі дієслова: володіти, належати та дієслова, що виражають додаткову характеристику способу набування власності - купити, вкрасти, успадкувати, отримати, виграти, давати, а також їх антоніми зі значенням втрати власності - продати, загубити, втратити, програти.

До синтаксичних засобів  вираження відносяться, в першу чергу, синтаксичні конструкції з дієсловами мати та бути. Такі засоби передачі позесивності можуть бути багатофункціональними. Це, зокрема, стосується й предикативних конструкцій з дієсловами мати та бути, в яких дані дієслова можуть передавати значення позесивності, екзистенції, локації або бути просто зв'язками. В українській мові, як і у багатьох слов'янських, конструкції із значенням володіння/наявність передаються за допомогою нульової дієслівної зв’язки або дієсловом бути для позначення відношень власника та його власності. В даному випадку об’єкт володіння виступає формальним підметом.

Чому саме у флективних мовах вираження позесивності відбувається за допомогою дієслова бути? Справа в тому, що семантична структура дієслів бути та мати є універсальним мовним засобом вираження понять буття та володіння. Однак як в історичному, так і в семантичному плані визнається переважання та первинність дієслова бути. Семантично цей факт пояснюється тим, що дієслово бути є лексикалізованим значенням категорії буття. Тому, значення існування (буття) як найбільш абстрактне значення речення є тим механізмом, який встановлює відношення між реальним світом та мовою, а дієслово бути як виразник цього значення займає центральне місце в синтаксисі. Таким чином, іноді стверджують, що дієслово бути є універсальним, а дієслово мати – ні [44,c.10-13].

З діахронічної точки зору відомо, що дієслово мати в сучасних індоєвропейських мовах не знаходить відповідника в мові-основі. Науковці зробили висновок, що лексема мати з'явилася у індоєвропейських мовах пізніше. А. Майе пов'язує виникнення дієслова мати з виникненням приватної власності. За словами В.Г. Гака, важко сказати, чи обумовлено поняття власності дієсловом мати, проте, без сумніву , можна сказати, що до нього існувало поняття приналежності, володіння, яке вживали на позначення якщо не майна, то інших об'єктів, пов’язаних з людиною (члени родини, частини тіла, відчуття) [11, c.148].

Не у всіх мовах, де з'явилося дієслово мати, воно набуло поширення. Відомо, що в сучасних слов'янських мовах сфера використання дієслова мати набагато вужче ніж в романських або германських. При перекладі наприклад на сучасну російську мову йому відповідають інші перехідні дієслова або ж дієслово бути. Оскільки українська мова знаходиться в одній групі з російською, можна припустити, що для української мови така тенденція також є характерною [44,c.10-13].

Отже, дієслово мати з'явилося як найбільш специфічне дієслово на позначення певного типу реляційних відношень – відношень щодо володіння, але з часом потіснило дієслово бути навіть в тих випадках, які не пов'язані з ідеєю володіння. В багатьох індоєвропейських мовах дієслово мати закріпилося як широкозначне дієслово у значенні володіти, так і в значенні буття, наявності, а також у функції зв'язки за аналогією з дієсловом бути. Так сталося і в романських та германських мовах, де сфера вживання дієслова бути скоротилася за рахунок мати. Значення позесивності в українській мові може виражатися на морфологічному, лексичному та синтаксичному рівнях.

Висновки  до 1 розділу 

Виникнення  полісемії пов’язано перш за все  з екстралінгвістичними чинниками, тобто з особливостями людської свідомості, пізнання, прагнення до створення чогось нового, розширення свого кругозору, асоціативних ознак. Обговорення питання широкозначності повинно починатися із вивчення теорії пізнання, яка визначається безперервну єдність мови та свідомості. Будь-який висновок, будь-який результат абстрагуючої діяльності людини має отримати ту чи іншу форму матеріалізації в контексті мовних одиниць. Багато дослідників: філософи, мислителі, лінгвісти працювали над визначенням поняття широкозначність, кожен репрезентує своє бачення цього феномену по своєму, вносить постійні корективи, гіпотези та пропонує нові розширенні підходи для її вивчення та подальшого дослідження.

Створено немало праць щодо вивчення широкозначності і вже сформувалися певні закономірності, які характеризують та конкретизують це поняття. Не так давно явище широкозначності зацікавило вчених-перекладознавців, вони почали досліджувати явище слів широкої семантики, та особливості їх перекладу.

На семантичне варіювання багатозначних слів впливає конкретний мовленнєвий контекст: значення слова ускладнюється в результаті взаємодії зі значенням інших слів. Ще одну особливість широкозначності виділяють інші дослідники, на думку яких широкозначність знаходиться в прямій залежності від типологічного характеру мови. Велика типізація синтаксичних структур, свобода лексичної сполучуваності у рамках предикативного ядра в реченні, різноманітні способи вираження граматичних значень за допомогою лексичних одиниць з обов'язковою їх граматикалізацією та інші фактори - все це створює необхідні умови для появи та розвитку широкозначності. Ще однією ознакою є те, що семантичне значення залежить від порядку слів у реченні. На думку українських дослідників, при актуалізації в мові слова широкої семантики можуть нести або своє пряме значення, яке співвідносне з певним денотатом, або ж, якщо певна понятійність відсутня, слово втрачає своє першопочаткове значення.

Порівнюючи іспанське дієслово tener та його український корелят мати, ми визначили їхні спільні та відмінні риси. Через те, що мови типологічно різні, іспанська мова тяжіє до частотнішого вживання аналітичних конструкцій, з використанням tener. Аналіз не тільки одномовних, а й двомовних словників, де наводиться ряд фразеологізмів із дієсловами tener/мати, показує, що їхня кількість є досить великою, і в основному значення різняться, збіг значень серед фразеологічних одиниць з tener та з мати зустрічається рідко. Як в іспанській, так і в українській найчастотнішим значенням дієслова tener і його українського корелята є позесивне значення. Однак позесивність має інші відтінки свого вираження. Воно може передаватися не тільки лексемою мати. Значення позесивності виражається на різних рівнях мовної структури – синтаксичному, морфологічному, лексичному. До синтаксичних засобів відносяться предикативні синтаксичні конструкції з мати та бути. Найчастотнішим дієсловом, яке виступає для передачі позесивності є бути. Адже, дієслово буття є універсальним та широкозначним. Раніше це дієслово використовувалося в багатьох мовах, зокрема індоєвропейських на вираження позесивного значення, однак з появою приватної власності воно потіснилося дієсловом мати. В слов'янських мовах преференція вживати дієслово бути залишилася, а позесивність може виражатися на морфологічному рівні за допомогою присвійного займенника. На лексичному рівні значення позесивності реалізується в різних лексико-граматичних класах( присвійні займенники, прикметники, що вказують на суб’єкта володіння). Сюди відноситься широке коло лексики, пов’язане з відношенням володіння.

Розділ II. ВІДТВОРЕННЯ ДІЄСЛОВА ШИРОКОЇ СЕМАНТИКИ TENER В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ РОМАНІВ К. Х. СЕЛИ

2.1 Семантика  позесивності та її відображення  в перекладі.

Згідно з результатами аналізу вибірки, найчастотнішими слововживаннями з дієсловом tener є конструкції “tener algo/alguien”. За аналізом кількісного підрахунку із проаналізованих 620 прикладів, частотність вживання складає 256 випадків вживання конструкції “tener algo/alguien”, що становить 43% вибірки. Загальним семантичним компонентом цих конструкцій є «володіння кимось/чимось, наявність когось/чогось» у певного суб’єкта чи об'єкта. Це дозволяє віднести дані конструкції до тематичного класу «володіння» (позесиву). В якості об'єкта володіння в даному тематичному класі можуть виступати:

1)« Жива істота» ( мати когось):

La chica tenía novio, a quien habían devuelto del cuartel porque estaba tuberculoso [52,p.11]. - У неї є наречений, якого вже навіть не беруть в лікарню, бо він безнадійний сухотник [53,c.24]. – в українському перекладі відбуваються перестановки членів речення, підмет в оригіналі, в перекладі стає додатком, згідно з вимогами норм української мови. Дієслово бути вказує на наявність близької людини, родича.  На позесивне значення вказує займенник у неї.

Vayamos por partes, ¿la finada tenía familia? [52, p.13]- Кажіть ясніше і по порядку. У небіжчиці є родичі?[53,c.28] / Давайте по порядку. Небіжчиця мала родичів ?[54,c.32] - в першому випадку позесивне значення передається в перекладі дієсловом бути, це пояснюється тим, що слов'янські мови тяжіють до передачі позесиву у значенні «мати когось», дієсловом бути. У відтворенні цього варіанту іншим перекладачем, збережено прямий відповідник мати. Така різниця зумовлена тим, що перший варіант перекладу виконувався в 1979 році. Це дає нам можливість припустити, що тоді надавалася перевага частотнішому вживанню дієслова бути  більше ніж мати, на сьогоднішній день мови продовжують розвиватися та зближуватися, тому другий перекладач вжив корелят мати.

Yo tengo un amigo, hombre adinerado y de gran influencia, no se vaya usted a creer que es un pelado[52,p.20]. - Є у мене один приятель, грошовитий і, само собою, дуже впливовий чоловік, причому зовсім не пройда, як може видатися з першого погляду [53,c.56]. - Я маю приятеля, чоловіка грошовитого й дуже впливового – не подумайте, бува, що він якийсь голодранець[54,c.61]. – ще один приклад в якому в двох перекладах знову зустрічаємо бути і мати. Можна сказати, що така варіативність вжита по тій же причині, що і в попередньому прикладі, однак можна також припустити, що перекладач хотів вдатися до різноманіття, що спонукало його обрати цей варіант перекладу.

¿Tienen ustedes muchos chicos?[52,p.24] - А багато у вас дітей? [53,c. 62] – в українській мові дієслово бути опускається через неспівпадіння норм двох мов.

¡Tener hijos para eso![52,p.19] - Чи варто задля цього народжувати дітей?[53,c.52]- Значення риторичного запитання в українському перекладі дієслова tener конкретизується: відповідник «народжувати» дозволяє підсилити емоційність вислову. Ці два приклади схожі: в обох випадках додаток вказує на дітей. Однак, в першому акцент робиться на кількості дітей. А в другому - на їх наявність для продовжування роду. В першому прикладі використано лексему chicos, а в другому - hijos, що частково вплинуло на переклад. Chicos, означає дітей як вікову категорію. А лексема hijos вказує на кровне рідство, через що в перекладі значення tener набуває більш конкретного значення.

Doña Ramona tomó el traspaso de la lechería, que marchaba bastante bien y que tenía una clientela muy segura [52,p. 32]. - Донья Рамона купила молочну, що давала гарні прибутки, бо її відвідувала надійна клієнтура [53,c.62]. – В наведеному прикладі в українському перекладі значення tener конкретизується у дієслові «відвідувати». Застосована конверсивна трансформація відображає один з можливих варіантів відтворення значення структури вихідного речення.

Sabes que tienes un hermano que ni es hombre ni es nada?[51,p.21] - Знаєш, твій брат не мужчина, а вишкребок [55, p.54]. – Для цієї ситуації важливо вказати, ким саме є цей «брат», отже в українському варіанті відбувається заміна способу вираження позесивності, вона відтворюється за допомогою присвійного займенника «твій».

En la cuadra teníamos un burrillo matalón (…) [51,p.13] - В стайні ми тримали худючого непоказного віслюка(…) [55,с.34] – в наведеному прикладі з'являється значення локативності en la cuadra. Саме значення слова cuadra звужує спектр вибору слів, адже має значення хлів, конюшня[61]. В контексті з цими іменниками в перекладі на українську мову природніше вжити саме цей відповідник. Крім того ж в українській мові коли говориться про наявність худоби, використовується дієслово «тримати». 

2) «Предмет» ( володіти, мати щось, якийсь предмет).

Mi esposo y yo vivimos en Tomelloso, en la provincia de Ciudad Real, donde tenemos la hacienda, unas finquitas de las que vivimos [52,p.29]. - Мій чоловік та я живемо в Томельйосо, провінція Сьюдад-Реаль; там у нас є своя садиба й трохи землі, з якої ми маємо прибуток [53,c.71]. – tener відтворюється дієслівною зв’язкою є від дієслова бути. В українській мові, як і в більшості слов'янських, коли мова йде про володіння/наявність речі, використовується дієслово бути. Займенник у нас відтворює особу дієслова tener. Можна сказати, що в даному прикладі на відтворення позесивного значення вплинули два чинники, а саме займенник та дієслівна зв’язка.

Teníamos también un reló despertador colgado de la pared [51,p.12]. - Там висів також будильник [55,c.32]. – в оригіналі семантика локативності виражена означенням. В перекладі локативне значення повністю нейтралізує значення приналежності/володіння, що знаходить своє вираження у застосуванні прийому конкретизації tener - висіти.