Умови успішного педагогічного спілкування

5) комунікативне жестикулювання і розвиток семантичних рухів:

• важливе значення у спілкуванні має жест. До речі, в буденному і

діловому спілкуванні  за характером жестикуляції нерідко судять про людину, про її культуру, вміння керувати собою, бути приємною у спілкуванні з людьми. Різкі чи невиправдано грубі жести відштовхують від співбесідника, і, навпаки, стриманість і водночас виразність жестикуляції формують інтерес і повагу до нього, надають йому ваги, значущості і серйозності.

Особливу роль жестикулювання відіграє в педагогічному спілкуванні. Точність рухів і жестів вельми важлива для вчителя, надто коли вони виступають як семантичні рухи, як-от: "зупинися", "так", "ні", "йди геть", "прошу вас", "тихіше" тощо. Ці рухи нерідко взаємодіють зі словами, а іноді повністю замінюють їх.

Прослідкуйте  за своїм жестикулюванням. Зверніть увагу на такі моменти:

- Якою мірою ви використовуєте  жест у процесі спілкування?

- Чи немає  у вас за певних обставин  надмірної жестикуляції?

- Чи не  зловживаєте ви однією і тією самою групою жестів?

- Чи не переслідують  вас жести-паразити (потирання долоней, хрупотіння пальцями, покручування ґудзика у партнера зі спілкування, почухування перенісся та ін.).

Знайдіть  мімічні, пантомімічні і рухові засоби для передачі таких вимог: "сідайте", "увага", "тихо", "йди сюди" тощо.

Відвідайте  уроки своїх колег і постежте за їхніми жестами та мімікою. Спробуйте подумки переказати словами кожний жест і вираз обличчя свого колеги, а вдома перед дзеркалом відтворіть по кілька разів педагогічне доцільні з них. До цього своєрідного самовиховання можна залучити рідних або знайомих для створення можливості оцінити свої дії та досвід нібито з боку.

6) техніка інтонування:

• ставиться завдання вимовити з різними відтінками залежно від

педагогічної ситуації такі фрази: "Хто черговий?", "Йдіть сюди", "Чи виконали ви завдання?", "Прошу уваги", "Так", "Ні" і т.п.

Ведучий зачитує  частину психолого-педагогічної оповіді і пропонує учасникам завершити її спочатку в словах, а потім діючи.

7) вправляння  у відтворенні стислого діалогу:

• учасники діляться на пари, в яких один - вчитель, другий - учень.

Ведучий дає  їм теми для діалогу на п'ять хвилин, потім вони міняються ролями. Ускладнений варіант – ведучий дає вступне завдання, розраховане на непідготовленнй вплив вчителя.

При організації  процесу спілкування, що включає домовленнєві і мовленнєві стадії: орієнтування в комунікативній ситуації, вибір об'єкта і з'ясування його особливостей, привертання до себе уваги, власне вербальне і невербальне спілкування, зворотний зв'язок, - важливо відпрацьовувати кожну зі стадій окремо,

Домовленнєве  і мовленнєве спілкування (рекомендуємо вам попрацювати над собою на основі вправ, запропонованих психологом     В. Кан-Каликом).

Зайдіть до класу, зорієнтуйтеся  в комунікативній обстановці: спробуйте згадати попередню атмосферу спілкування, зосередьте на собі увагу клас, огляньте уважно клас, ніби готуючи кожного до спілкування. І починайте безпосередній мовленнєвий вплив.

Увійдіть до класу  і мімічними та пантомімічними засобами спробуйте встановити емоційний  контакт з дітьми.

Безпосередньо перед  початком уроку проведіть комунікативне  настроювання: згадайте клас, свою систему  спілкування з ним, особливості  взаємин з окремими учнями. Якщо почуття комунікативної налаштованості і готовності до спілкування не з'являється, повторіть вправу, поглиблюючи свої відчуття про наступне спілкування з класом. Коли настроювання здійснене, входьте в клас і починайте діяти.

 

 

 

Висновки

Таким чином, на основі вищесказаного  ми дійшли висновків, що педагогічне спілкування – це складова педагогічної діяльності. Обидва ці процеси нерозривно пов’язані і спрямовані на розвиток особистості учня, саме завдяки ним можливе навчання і виховання.

Професійна діяльність учителя-вихователя цілковито спирається на спілкування, залежить від спілкування. Педагог має генерувати процес спілкування. Від цього залежать його успіхи в навчально-виховній роботі, становлення професійної майстерності.

Організовуючи процес засвоєння  учнями структури і системи знань, вчитель має враховувати у  своїй діяльності здібності та інтереси кожної дитини, використовуючи різноманітні засоби для їхнього розвитку. Одним із найважливіших засобів особистісного зростання є начальне і виховне спілкування вчителя зі школярами.

Відповідно до завдань, які ми поставили перед собою  ми: проаналізували психолого-педагогічну та методичну літературу для уточнення понятійного апарату дослідження, розкрили зміст поняття педагогічне спілкування, тобто професійно-педагогічне спілкування є системою способів і прийомів соціально-психологічної взаємодії педагога і вихованців, змістом якої є обмін інформацією, здійснення виховного впливу, налагодження взаємовідносин. Причому, педагог виступає як ініціатор цього процесу, організовує його і керує ним.

Ми розробили методику проведення дослідження та провели його обробку, в результаті чого нами було встановлено, що більшість вчителів володіють високим рівнем педагогічної майстерності та спілкування, усі вони є досить комунікабельними.

На основі результатів  досліджень ми  розробили низку рекомендацій, які будуть корисними як для вчителів-початківців, так і для вчителів, які уже мають досить великий досвід роботи.

 

Список використаних джерел

1. Арват Ф. С., Коваленко  Є. І., Кириленко С. В., Щербань  П. М. Культура спілкування:  Навч. – метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 328 с.

2. Корніяка О. М. Педагогічна діяльність і культура педагогічного спілкування // Практична психологія та соц. робота. – 2003. – № 1. – С. 38 –   43.

3. Кузьмінський А. І., Омеляненко В. Л. Педагогіка: Пдручник. – К.: Знання, 2007. – 447 с.

4. Л. Терлецька. Педагогічне  спілкування // Психолог. – 2002. - №  4. –          С. 17 – 18.

5. Л. Туріщева. Особливості  особистості і педагогічної діяльності  сучасного вчителя // Психолог. –  2005. - № 14. – С. 3 – 5.

5. Микола Дубінка. Психолого-педагогічні умови забезпечення ефективності міжособистісного спілкування // Рідна школа. – 2007. - № 4. – С. 33 – 36.

6. О. Волошенко. Реалії  гуманності в системі «Вчитель  – учень» //   Психолог. – 2004. - № 19. – С. 16 – 19.

7. О. Майковська. Організація  педагогічного спілкування // Психолог. –  2006. – № 11. – С. 28 – 29.

8. Оксана Мельниченко.  Каталог вправ для тренінгу  спілкування //  Психолог. – 2010. - № 7. – С. 11 – 14.

9. Оксана Молчанова.  Педагогічне спілкування. Тренінг  // Психолог. –    2009. – № 29 – 30. – С. 3 – 16.

10. Педагогіка: Навчальний  посібник / В. М. Галузяк, М. І  Сметанський,      В. І. Шахов. – 2-е вид., випр. і доп. – Вінниця: «Книга – Вега», 2003. – 416 с.

11. Педагогічна культура  вчителя: Навч. посіб. / П. М. Щербань,                   С. В. Шейко, М. П. Щербань та ін.; За ред.. П. М. Щербаня. – К.: Вища шк., 2010. – 167 с.: іл.

12. Педагогічна майстерність: Підручник / І. А. Зязюн, Л.  В. Кромущенко,    І. Ф. Кривонос  та ін.; За ред. І. А. Зязюна. – 3-тє вид., допов. і переробл. – К.: СПД Богданова А. М., 2008. – 376 с.

13. Педагогічна майстерність. Хрестоматія: Навч. посіб. / Упоряд.:                 І. А. Зязюн, Н. Г. Базилевич,  Т. Г. Дмитренко та ін.; За  ред. І. А. Зязюна. – К.: СПД  Богданова А. М., 2008. – 462 с.

14. С. О. Мусатов. Психологічний вимір педагогічної комунікації // Педагогіка і психологія. – 2006. - № 1. – С. 57 – 67.

15. Філоненко М. М. Психологія спілкування. Підручник . – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 224 с.

16. http://www.psyh.kiev.ua/Комунікативна підготовка майбутнього педагога в організації навчально-виховного процесу.

17. http://www.refine.org.uapageid-3768-1.html.

18. http://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=466603.

19. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc Gum/Pfto/2009.../ped 01 09 Gonchar.pdf.

20. http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpkhnpu_ttmniv/2008_21/28.html.

21. http://pidruchniki.com.ua/12090613/psihologiya/psihologichni testi dlya

samokontrolyu.