Шляхи розвитку інноваційного мислення майбутніх фахівців економістів

    Зростання попиту на висококваліфікованих спеціалістів підвищує вимоги до якості професійної підготовки спеціалістів, чинить тиск на системи освіти та є сильним фактором їхніх змін та адаптації. Згадані вище вимоги формуються державними інституціями відповідно до потреб суспільного розвитку, проте все важливішу роль у цьому процесі відіграють роботодавці та профспілки, які окреслюють потреби в професійній освіті («революції майстерності»), пропонують навчальні цілі для досягнення мінімальних стандартів, необхідних для збільшення конкурентоспроможності країни, певним чином беруть участь у регулюванні процесу підготовки, планування, забезпечення, коригування освітніх можливостей.

    Для зростання ефективності організації  відбувається вдосконалення вимог  до фахівця за критеріями «типові  — екстремальні». Безумовно, без  глибокої базової освіти людина не зможе реалізувати себе як спеціаліст та отримати відповідну винагороду. Сьогодні роботодавця мало цікавить колір диплома та середній бал. Знати все неможливо, а вміти швидко розбиратись у проблемному питанні та вирішувати його — цілком реально. Але без глибоких теоретичних знань працювати складніше, оскільки в пізнанні теорії можна розвинути свої інтелектуальні здібності. Існує тісний взаємозв’язок між хорошою роботою та здатністю до навчання.

    Потенційний працівник повинен уміти відповідно спілкуватися. Цінується його здатність відстоювати свою думку, підтверджувати її фактичними даними, підбирати зрозумілі аргументи, пояснювати всі питання вдало та зрозуміло. Якщо в гарного спеціаліста немає цієї риси, йому буде дуже складно не тільки знайти спільну мову з іншими, а й зробити кар’єру.

    Роботодавці велику увагу приділяють так званій «здатності до швидкого реагування». Вони бажають, щоб працівник швидко відстежував зміни та пристосовувався до них. Фахівець повинен мислити на перспективу, аналізувати тенденції розвитку організації, виявляти пріоритетні напрями роботи, покращувати позитивні сторони й наслідки та здійснювати заходи з ліквідації негативних. Співробітнику необхідно вміти грамотно протистояти негараздам, які виникають у процесі професійної діяльності, не опускати рук за певних помилок, аналізувати їх, відповідати за них і вирішувати проблему. Для цього знадобляться вольові якості. Серед особливих вимог — надійність у роботі та спроможність витримувати її рутинність (як правило, ці риси притаманні старшим працівникам), а також гнучкість та мобільність. Звичайно, ці та багато інших вимог взаємодіють у різних пропорціях і залежать від специфіки конкретної трудової діяльності. Реальна можливість підвищити ефективність роботи найманих працівників пов’язана з удосконаленням їхньої теоретичної підготовки, розвитком практичних умінь і навичок аналізу проблемних ситуацій.

    Невідповідності між кваліфікаційними вимогами до випускників  навчальних закладів на ринку праці  та їхньою професійною підготовкою потребують належної реакції національної системи освіти й навчання. Навчання в коледжах нині програло на користь повної університетської освіти. Інтереси студентів перемістилися з технічних дисциплін на економіку, право, менеджмент, організацію бізнесу, банківську справу, маркетинг та продаж, психологію та інші соціальні дисципліни. Однак система освіти ще недостатньо ефективно реагує на нові ринкові завдання.

    Серед основних проблем навчання сьогодні — недостатнє матеріально-технічне забезпечення, застаріле обладнання. Недостатньо робиться у сфері методів навчання, які в основному базуються на пасивному запам’ятовуванні, у той час як активне вивчення, спрямоване на використання нещодавно отриманих знань на практиці, розвинуто погано. Проблемою є також протиріччя між надто широкою загальнотеоретичною підготовкою студентів у галузі економіки та надто вузькою спеціалізацією професійного навчання й підготовки. Особливі вимоги дорослих до здобуття додаткової освіти також іще не знайшли належного відображення в методах навчання.

    В умовах глобального прогресу та поширення  нових постіндустріальних технологій зростають потреби в удосконаленні  й переорієнтації кваліфікації та майстерності працівників, які можуть швидко адаптуватися в постійно змінюваному середовищі. Зменшується кількість видів діяльності, у яких базове фахове навчання є достатнім для здійснення кар’єри протягом життя. Ці проблеми мають інтернаціональний характер і властиві як для розвинутих країн (США, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Швеція), так і для нових індустріальних країн (Сінгапур, Корея, Малайзія, Індонезія та ін.). Розвиток технологій та організаційні зміни поступово привели більшість роботодавців до розуміння, що успіх залежить від навичок і здібностей їхніх працівників, а це потребує значних і неперервних інвестицій у тренінг і розвиток.

    До  головних шляхів забезпечення конкурентоспроможності випускників навчальних закладів — майбутніх фахівців — ми віднесемо такі :

• моніторинг ринку праці для своєчасної реакції на його кон’юнктуру;
• створення інноваційної інфраструктури навчального процесу;
• упровадження інноваційних технологій навчання;
• створення нових науково-методичних ресурсів;
• активізація науково-дослідної роботи з упровадженням її результатів у навчальний процес;
• удосконалення практичної підготовки спеціалістів;
• наскрізна комп’ютеризація та інформатизація навчального процесу;
• інтенсифікація навчального процесу на основі активних методів навчання;
• застосування новітніх технологій комплексної діагностики знань студентів;
• запровадження нових принципів організації навчального процесу, модульних систем навчання.

РОЗДІЛ 3. Проблеми та шляхи вдосконалення розвитку інноваційного мислення майбутніх фахівців економістів

    3.1. Ефективність підготовки  майбутніх фахівців

    Виходячи  з  того,  що  інноваційна  діяльність  є  вирішальним  елементом розвитку   сучасного   виробництва,   проблеми   економічного   обґрунтування  інноваційних  рішень  набувають  особливої  актуальності.  Ці  проблеми  важливі як  на  рівні  підприємств  (організацій),  так  і  на  вищих  рівнях  управління національною   економікою,   зокрема   при   розподілі   бюджетних   коштів   на фінансування   науково-технічних,   соціальних   та   інших   загальнодержавних  програм.

    Важливо показати студентам ритм наукового  життя, ритм розвитку економіки як  науки,  і є формування  в ній нових дидактичних принципів освіти:  системність навчання,   комп’ютеризація   навчального   процесу,   фундаментальність   професійної підготовки  фахівця,  інтеграція  знань,  гуманізація та  гуманітаризація навчального процесу,  формування  особистості  майбутнього  фахівця  тощо.  Саме наповнення нових аспектів навчання сучасним змістом є одним з пріоритетних напрямків розвитку сучасної методики навчання. 

    Розв’язання    наведених    проблем   вимагає    творчості,    активності,    елементів наукового  дослідження,  знань,  що  не  завжди  явним  чином  входять  до  програм  та відображені  в  підручниках,   додаткового  оволодіння   інформаційно-комп’ютерними  технологіями та їх можливостями щодо розв’язання навчальних завдань.

    Наведені  особливості  реалізації  інноваційного  підходу  до  концепції  визначення змісту  курсу  економіки  досить,  як  у постановці,  так і в розв’язанні носять  творчий характер  і тому  їх  зміст багато  в чому  визначається викладачем.  У цьому на  наше  глибоке переконання й    полягає спільна навчальна інноваційна   діяльність   викладача   та   студентів.   З   метою   формування   сучасного високопрофесійного фахівця з вищою освітою.

    3.2. Шляхи вдосконалення інноваційного мислення майбутніх економістів

    Набуття ключових компетенцій та створення  ефективних  умов  їх  формування,  забезпечення  на  рівні  ВНЗ  інноваційних   методик   викладання  та  підходів  до  організації  освітнього процесу   гарантують  можливість  якомога   швидшої   адаптації   фахівця   до роботи   в   умовах,   котрі   постійно   змінюються.   Тим   самим   формується своєрідний  запас  стійкості  по  відношенню  до  раптових  змін  у  тенденціях розвитку.  Створення  та  впровадження  таких  методик  та  підходів,  організація  інноваційної  діяльності  мають  важливе  значення  для  підготовки  сучасного спеціаліста-економіста до умов ринкової економіки. У змістовному наповненні цих  напрямків підготовки та  професійних сфер повинні  бути реалізовані не тільки  креативні  методики  підготовки  фахівців,  але  й  забезпечена  жорстка орієнтація   на   головні   індикатори   якості   навчання   –   ефективність   та продуктивність.

    Проведення  складного аналізу потребує великої  кількості високоякісних оперативних   даних,    які   необхідно   зібрати,    відфільтрувати.    Обробка зібраних  даних  неможлива  без  впровадження  інноваційних  технологій, зокрема,  необхідне  надпотужне програмне забезпечення, яке в поєднанні  з  інноваційною  майстерністю  фахівців  дає змогу реагувати на  самі невідкладні бізнес-проблеми компанії.

    Формуванню     професійної     компетентності     випускників     вищих навчальних  закладів  сприяють  такі  взаємопов’язані  педагогічні  умови,  як: «управління    навчальним    процесом    щодо    сучасних    вимог    ринкової економіки     формування     професійної     компетентності;     особистісно-орієнтований  підхід  як  до  студента,  так  і  до  викладача  і  до  напрямків формування професійної компетентності»

    Неможливо  успішно  змінювати,  розвивати,  переводити  в  новий якісний   стан   професійні  компетенції  студента,  залишаючи  при  цьому  незмінним процес технологій навчання.

    Різноманітність  використання  інноваційних  методик,  з  урахуванням специфіки     становлення     провідних     соціально-аналітичних     властивостей особистості,  породжує  у  студентів  зацікавленість  до  навчально-пізнавальної діяльності,  що  дуже  важливо  для  формування  мотивованого  ставлення  до навчальних  занять.  Серед  інноваційних  методів  навчання  слід  відзначити методи активного навчання.Застосування методів активізації у процесі навчання   дає   змогу   реалізувати,   зокрема,   такий   принцип   викладання,   як проблемність, коли вихідним  пунктом  процесу  навчання  має  бути  постановка проблеми з реального життя, що пов’язана з інтересами та потребами студентів та з  їх  майбутньою  професійною  діяльністю.  Так,  наприклад,  при  вивченні  курсу «Фінансова  математика»  доцільно  розпочати  ознайомлення  студентів  з  цією дисципліною з постановки проблемної задачі.

    На   протязі   першого   місяця   з   початку   реалізацй   ціна   товару  , випущеного  на  ринок,  збільшилась на  25%,  а протягом  наступного  місяця повернулась до  початкового рівня.  На  скільки відсотків зменшилась  ціна товару за другий місяць?

    Як  і  очікувалось,  близько  60%  студентів  відповіли,  що  ціна  товару  за другий місяць зменшилась на 25%, приблизно 10% студентів не мали жодного варіанту відповіді, ще 10% відповіли  невірно, в одній групі на початку  заняття так і не знайшли вірної відповіді, у іншій лише  два  студенти  третього  курсу, що    навчаються    за    спеціальністю    «державні    фінанси»    справились    з поставленим  завданням. Тобто, навіть таке початкове поняття, як «відсоток», котре багатьом уявляється прозорим, насправді зовсім не очевидне. Тому далі студентам  повідомлено,  що  навіть  якщо  вони  не  змогли  розв’язати  дану задачу, то уже після вивчення першої теми аналогічні та більш складні завдання не  будуть  представляти  для  них  проблеми.  Більшість  студентів  і  фахівців-практиків  (зокрема,  професійних  бухгалтерів)  перед  початком  вивчення  курсу фінансова  математика  у  відсотках  помиляються.  Саме  відсотки  є  відправним пунктом,   з   якого   починається   фінансова   математика.   Мета   постановки проблемної задачі в даному конкретному прикладі – викликати зацікавленість студентів   до   певної   конкретної   дисципліни   та   показати   її   практичне застосування у подальшій професійній діяльності, коли на основі ретельного фінансово-економічного аналізу студенти будуть проводити оцінку чутливості інвестиційного    процесу,    визначати    ефективність    фінансово-кредитних операцій.

    Вчені  намагаються,  поряд  з  теоретичним  обґрунтуванням  інноваційних процесів, дати практичні рекомендації щодо їх застосування. Одним із засобів формування    професійної    компетентності    є    «навчання-співпраця»,    який визначає  стосунки  викладача  і  студента,  їхню  допомогу  один  одному.  У ретроспективному  аналізі  інноваційних  методів  навчання,  представленому працею  В.  Петрук,  Н.  Андрущенко,  О.  Прозор,  розглядається метод групових   дискусій,   суть   якого   полягає   у   тому,   що   студентам   дається однотипне завдання,  котре вони  мають виконати  спочатку  індивідуально,  а потім,  у процесі групової  дискусії  прийняти  відповідне  рішення.  Представляє інтерес   при   формуванні   аналітичних   компетенцій   використання   «методу проектів»,  як  системи навчання,  у процесі якої  студенти  набувають знання, виконуючи практичні завдання  (проекти),  що  поступово ускладнюються.

    Головна мета методу проектів – розвиток пізнавальних, творчих навичок у студентів,    вміння    самостійного    конструювання    власних    знань,    вмінь орієнтуватись  в  інформаційному  просторі.  Головна  вимога  методу  проектів  – наявність     значимої     проблеми,     яка     потребує     інтегрованого     знання, дослідницького пошуку її розв'язання, необхідності самостійної діяльності. Важливу  роль  у  формуванні  аналітичних  компетенцій  відіграють ділові  ігри,  які  використовуються  для  формування  практичних  умінь  та навичок   розв’язання   завдань   управління   економікою,   метою   яких   є надбання  досвіду.  Крім  цього,  знайшли  своє застосування  навчальні ігри, котрі   використовуються   під   час   викладання   конкретних   дисциплін, загальних  принципів,  методів  моделювання,  математичних  підходів  до виробничих    проблем.     
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

    Необхідність   підготовки   висококваліфікованих   фахівців, котрі  володіють інструментарієм  та  методами  інноваційного мислення,  здатні  організувати автоматизовану  обробку та  математичний  аналіз  даних для різних  галузей економіки,  зумовлена потребами сучасного суспільства.                Ринкова економіка висуває нові  умови організації процесу навчання  у ВНЗ.  Впровадження інноваційних  методик навчання  та  застосування  інформаційних технологій мають стати невід’ємною частиною  викладацької  діяльності  і потребують постійного  удосконалення та  адаптації до  вимог економіки та  ринку праці в Україні. Формування інноваційних навичок студентів є частиною культурних та освітніх  змін,  які відбуваються  в системі освіти.  А отже,  при підготовці спеціаліста економічного профілю чільне місце має займати формування його інноваційного мислення,   особливих   інноваційних навичок,   та створення чіткої інноваційної структури.