Державна підтримка та сприяння розвитку підприємництва у сфері надання фінансових послуг в Україні та за кордоном

• мобілізує та концентрує тимчасово вільні грошові накопичення і заощадження шляхом продажу цінних паперів біржовими посередниками на первинному і вторинному фондових ринках;
• кредитує і фінансує приватний сектор шляхом купівлі їхніх цінних паперів на первинному ринку і перепродажу на вторинному, а також створює умови для здійснення угод біржовими посередниками (брокерами);
• концентрує операції з цінними паперами, встановлює на них ціни, що відображають рівень та співвідношення між попитом і пропозицією.

Первинний ринок цінних паперів — це ринок, на якому здійснюється продаж уперше випущених паперів (при емісії), а вторинний ринок — це вже угоди купівлі-продажу раніше випущених паперів.

Фондова біржа є юридичною особою. Діяльність біржі фінансується за рахунок внесків учасників, які придбали "місце", зборів від біржових операцій, плати за реєстрацію біржових угод, надання структурними підрозділами біржі консультаційної інформації посередницького, юридичного, довідкового характеру. Членами фондової біржі є брокери, дилери.

Брокери — посередники при укладанні угод між покупцями і продавцями цінних паперів, валют та інших фінансових активів, які отримують за посередництво певний комісійний відсоток. Ставка комісійної винагороди біржовиків базується за регресивною шкалою залежно від обсягу угоди. Здійснюючи посередницькі угоди з цінними паперами, брокери діють за дорученнями і за рахунок клієнтів.

Дилери — окремі особи або фірми, що займаються купівлею-продажем цінних паперів. Вони можуть укладати угоди між собою, а також з брокерами. Прибуток дилерів формується за рахунок різниці між курсом продавця і курсом покупця, зміни курсів валют, тобто у кінцевому підсумку завдяки різниці у цінах, за якими вони купують та продають цінні папери.

Розглянемо, що впливає на рух курсів цінних паперів та попит (Рисунок 5).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 5 - Фактори, які впливають на рух курсів цінних паперів та попит

 

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом. У статуті вказуються: найменування, місцезнаходження фондової біржі і засновників; розмір статутного фонду; умови і порядок прийняття в члени біржі, їхні права, обов'язки та умови виключення учасників; організаційна структура; компетенція і порядок створення керівних органів; порядок і умови відвідування біржі; механізм застосування санкцій та порядок припинення цього фінансового інституту.

У правилах фондової біржі передбачаються: види угод, що укладаються; порядок торгівлі; умови допуску цінних паперів на біржі; порядок формування біржових цін; обов'язки членів біржі; система інформаційного забезпечення, види пропонованих послуг; правила ведення розрахунків та інші положення, що стосуються діяльності даної фінансової структури. На фондовій біржі здійснюється переважно обіг акцій.

Акція — це вид цінних паперів, що засвідчує пайову частину у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації суб'єкта господарювання.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, простими та привілейованими. Якщо акція виписана конкретній особі (громадянину), мова йде про іменну. Власник тільки такої акції має всі права на володіння нею. Якщо не зазначається прізвище власника, то це акція на пред'явника. Одержати дивіденди може той, хто на цей момент пред'являє та володіє такою акцією. Вона може передаватись іншим особам. Власник простої акції отримує дивіденди, розмір яких залежить від прибутку підприємства, має право на участь в управлінні справами акціонерного товариства. Власник привілейованої акції має дивіденди заздалегідь обумовленого розміру, що не залежить від прибутку підприємства. Крім того, така акція дає власникові право на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, однак не дає права брати участь в управлінні справами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ Державна підтримка та сприяння розвитку підприємництва у сфері надання фінансових послуг в Україні та за кордоном

 

2.1Ринок фінансових послуг в Україні: проблеми і перспективи розвитку

Ринок фінансових послуг є ринком, на якому відбувається обмін фінансовими ресурсами, надання кредиту та мобілізація капіталу. Об'єктивною підставою функціонування фінансового ринку є неспівпадіння потреби в фінансових ресурсах з наявністю джерел задоволення цієї потреби. Ринок фінансових послуг є одним з механізмів забезпечення конкурентоспроможності економіки країни, оскільки розподіл фінансових ресурсів на цьому ринку відбувається на конкурентній основі, що дозволяє спрямувати інвестиційні потоки у найбільш привабливі сегменти економіки і тим самим сприяти економічному зростанню.

Саме тому формування фінансового ринку здатного до ефективної мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів та спроможного утримувати конкурентні позиції на глобальному ринку капіталів є надзвичайно важливим для будь-якої держави.

До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів. Треба зазначити, що функціонування цих ринків є взаємопов'язаним, недостатній рівень розвитку одного з них позначається на розвитку усіх інших. Особливо це стосується фондового ринку.

Фондовий ринок, що є стратегічно важливою галуззю економіки України, сьогодні не повною мірою виконує головне призначення - створення фінансового механізму для запуску інвестицій у промисловість, мобілізацію інвестицій і забезпечення трансформації нагромаджень у доступні для виробництва фінансові ресурси. Фондовий ринок України є слабким. Його нерозвиненість ускладнює міжгалузевий перетік капіталу.

У той же час, фондові ринки розвинених країн є надзвичайно ефективними структурами з розвиненою інфраструктурою, що дозволяє їм привертати значні потоки капіталу в економіку країни.

В сьогоднішній ситуації, коли темп зростання світової економіки, а зокрема, економіки розвинених країн уповільнюється, інвестиції в країни з перехідною економікою, зважаючи на значний потенціал росту такої економіки, є досить привабливими.

Східноєвропейські країни та країни СНД прагнуть розвивати свої фондові ринки, оскільки це є запорукою залучення інвестицій в економіку. Таке ж завдання стоїть і перед Україною, ефективність фондового ринку якої досить низька навіть у порівнянні з Росією. Зокрема, з липня минулого року відбувається значне падіння українських фондових індексів, у той час як російські фондові індекси зростають.

Той факт, що зростання інвестиційної активності в Росії не вплинуло на покращання ситуації на українському фондовому ринку свідчить проте, що створивши красиву і правильну форму-оболонку, він втратив сутність і прагматичний зміст, і сьогодні виконує лише роль своєрідного індикатора політичних і економічних подій в країні.

Таким чином, необхідною передумовою подальшого розвитку економіки України є становлення незалежного від втручання держави фондового ринку, здатного до саморегулювання.

Проблема українського ринку фінансових послуг полягає у відсутності в нього фінансових ресурсів для забезпечення інвестиційного попиту з боку реального сектору економіки. Відповідно вирішення цієї проблеми передбачає створення умов, які б дозволили додатково залучити внутрішні фінансові ресурси, зокрема, заощадження населення та "тіньовий капітал", до інвестиційної діяльності, а також створити привабливі умови для іноземних інвесторів.

Отже, основною проблемою є проблема мобілізації ресурсів.

 По-перше, це банки. Однак  банків в Україні занадто багато (близько 180), тому фінансові ресурси  є досить розпорошеними. Крім  того значна частина коштів  сьогодні перебуває в безготівковій  формі, обслуговуючи "тіньовий" капітал (близько $40 млрд.) та у формі заощаджень  населення поза банками (за різними  оцінками $10-15 млрд.). І це при тому, що загальні активи банківської  системи України становлять всього  лише $5 млрд. Для порівняння, в Польщі  працює близько 80 банків, а їх  сумарні активи складають $70 млрд.

По-друге, акумулюванням та інвестуванням фінансового капіталу займаються різноманітні учасники фондового ринку: інвестиційні компанії та фонди, трастові компанії (довірчі товариства). Вагомими учасниками фондового ринку можуть бути пенсійні фонди. В розвинутих країнах ці заклади останнім часом відіграють все більшу і більшу роль в інвестиційній діяльності, акумулюючи значні кошти та інвестуючи їх в основному в акції приватних компаній. Банки також є потенційними гравцями на ринку цінних паперів, оскільки цінні папери є привабливим джерелом забезпечення ліквідності.

Однак усе це є справедливим за умов розвиненого фондового ринку, якого ми в Україні, на жаль, поки що не маємо. Розглянемо слабкість фондового ринку (Рисунок 6).

Рисунок 6 - Слабкість фондового ринку України

Недостатня ліквідність українського фондового ринку пояснюється малими обсягами фінансових потоків, які обертаються на ньому. Ліквідність фондового ринку визначається тим, наскільки він може забезпечити достатній попит на певні цінні папери. На сьогоднішній день ліквідність фондового ринку досить низька.

Рівень ліквідності значно впливає на розвиток такої сфери діяльності як венчурне інвестування. Поки що в Україні є лише 7 венчурних фондів, з яких тільки 4 реально діють, конкуренція між ними практично відсутня. У той же час питання розвитку венчурного інвестування є досить цікавим для України, адже особливістю венчурного інвестування є те, що воно передбачає надання підприємствам, в які було здійснено інвестиції, додаткових послуг, які в загальному підсумку підвищують вартість компанії.

Одним з пояснень того, що український фондовий ринок працює неефективно є переважання на ньому державних цінних паперів. ОВДП та векселі Державного Казначейства разом складають 30% усіх цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку. Однак операції з цими цінними паперами не сприяють притоку капіталу в реальний сектор і є за своїм характером спекулятивними. Крім того, оскільки держава як емітент виступає в даному випадку потужною силою впливу на процеси, що відбуваються на фондовому ринку, тим самим зменшуючи його незалежність та ліберальний характер.

Одною з найбільших проблем залишається прозорість фондового ринку. Адже на сьогоднішній день більшість операцій з купівлі - продажу цінних паперів (більше 90%) відбуваються поза біржами. За таких умов неможливо забезпечити потенційних учасників ринку цінних паперів необхідною інформацією, порушуються умови чесної конкуренції. Фактично, емітенти цінних паперів втрачають можливості підвищення вартості своїх акцій. Адже за умов, коли торгівля буде відбуватися в межах організованого ринку цінних паперів, попит, пред'явлений на ті чи інші цінні папери, може зрости за рахунок більшої кількості учасників, що матиме результатом зростання ціни акцій.

Нерозвиненість законодавчої бази, зокрема з питань захисту прав інвесторів та емітентів, ускладнює залучення інвестицій. Перешкодою на цьому шляху є також нерозвиненість страхової справи. Адже страхові установи відіграють вагому роль в інвестиційному процесі, забезпечуючи інвесторам страховий захист від різного виду ризиків.

Фондові біржі розвинутих країн являють собою інформаційних гігантів, які застосовують у своїй роботі найсучасніші технології , що забезпечують їх ефективність функціонування. В Україні ж функціонування фондової інфраструктури відбувається на низькому технологічному рівні.

В Україні ще не сформувалася корпоративна культура, яка б була внутрішнім поштовхом активного виходу підприємств на фондовий ринок. Менеджери підприємств ще не навчилися працювати заради підвищення доходів акціонерів, а не своїх власних.

Аналогічні провали в розумінні сутності фондового ринку існують і серед усього населення, яке довіряє вкладенню коштів в акції інвестиційних компаній ще менше ніж розміщенням своїх заощаджень у банківському секторі.

Основним напрямами розвитку фондового ринку є:

• удосконалення базового спеціального законодавства;

Необхідне якнайшвидше прийняття цілої низки нормативних документів: Закону України "Про публічні товариства", нової редакції Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про виконавче впровадження", Закону України "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

• забезпечення виконання вимог законодавства усіма учасниками фондового ринку;

Інвестор та інші учасники фондового ринку повинні відчувати як захищеність своїх прав, так і реальність своїх обов'язків. Норми законів не повинні бути мертвими, вони повинні постійно підкріплюватися гарантіями їх виконання на практиці.