Вплив вчителя молодших класів на психологічний клімат класу

Міністерство освіти і  науки України

Київський університет ім. Бориса Грінченка

Інститут психології та соціальної педагогіки

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

Вплив вчителя молодших класів на психологічний клімат класу.

 

 

 

 

Виконала: Качуровська Вікторія

Студентка ІІ курсу

Групи Спб1-10-4.0 д

 

 

 

м. Київ

2011

 

План.

Вступ

І. Теоретична частина

1. Поняття та сутність  «Психологічного клімату».

2.  Мікро-  та макросередовище.

3. Початкові класи.

4. Вчитель – не тільки навчає, а і виховує!

5. Вплив вчителя на психологічний клімат класу.

ІІ. Практична  частина.

1. Вивчення психологічного клімату класу у молодших школярів.

         1.1. Методи дослідження психологічного клімату в шкільному колективі початкових класів.

2. Формування сприятливого психологічного клімату класу.

3. Вказівки вчителю, для формування позитивного психологічного  клімату.  

        3.1. Поліпшення психологічного клімату за Робертом Марзано.

         3.2. Сучасні вимоги до створення  позитивного клімату в класі.

         3.3. Цікаві вимоги для створення  позитивного клімату в класі.

Висновок.

Використані джерела.

Додатки.

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

     Особлива роль у житті кожної людини належить шкільним рокам, класу, емоційно-психологічному клімату класу. Вчителям добре відомо, що є класи, куди йдеш з відчуттям радості, робота в них викликає приплив енергії, надихає на пошук нових методичних рішень. Але є й такі учнівські групи, контакти з якими хотілося б скоротити до мінімуму або зовсім уникнути.  
     Майже в кожній школі зустрічаються класи, куди вчителі відправляються вести урок або позакласний захід, долаючи себе. У запущених випадках справа може закінчитися масовою відмовою вчителів вести заняття в конкретному класі. Причому учні в ньому можуть бути «сильними», інтелектуально розвиненими. Виникає питання: якщо справа не в успішності, то в чому? В учительській можна почути: «в цьому класі жахливий клімат», «жахлива атмосфера», «агресивна аура» і т.п.  
     Як стверджують фахівці, і свідчить практика, емоційне благополуччя у класі - одне з найважливіших умов розвитку особистості школяра. На мій погляд, тема дослідження психологічного клімату в дитячому колективі дуже актуальна.

     Мета моєї роботи полягає у розкритті змісту теми «Вплив вчителя молодших класів на психологічний клімат класу», визначити основні принципи впливу вчителя на клас, обґрунтувати поняття «Психологічний клімат», «початкові класи».

     Завдання: Визначити методи впливу, виокремити певні поради для вчителів молодших класів.

     Об’єкт: Вчитель, та його вплив на психологічний клімат класу.

     Предмет: Взаємозв’язок вчителя молодших класів з класом, формування психологічного клімату.  

    Проблема формування сприятливого психологічного клімату в дитячому колективі – явище багатоперспективне. На перший погляд, нам здається, що знаємо кожну дитину, але в той же час не можемо передбачити результат виховного впливу на групу дітей.  

     Один  із перших дослідників колективного  виховання Й.А. Аркін запевняв, що можна добре знати риси  кожної дитини, але не бути  здатним намалювати картину колективного  життя, колективної творчості,  його працездатність.

     Що  ж необхідно врахувати, щоб  прогнозувати зміну поведінки  окремої особистості, коли вона  взаємодіє з іншими? Що впливає  на формування психологічного  клімату колективу? 
     Звертаючись до проблеми психологічного клімату колективу, одним із найважніших є вивчення факторів, які впливають на клімат.

Оптимальне управління психологічним кліматом в будь-якому (в тому числі шкільному) колективі вимагає спеціальних знань і умінь від педагогічного складу. В якості спеціальних заходів застосовуються: науково обґрунтований підбір, навчання та періодична атестація викладацького складу; комплектування первинних колективів з урахуванням фактора психологічної сумісності; застосування соціально-психологічних методів, сприяючих виробленню у членів колективу навичок ефективного взаєморозуміння і взаємодії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Теоретична частина.

1. Поняття та сутність  «Психологічного  клімату».

«Психологічний  клімат» характеризується специфічною  для спільної діяльності людей атмосферою психічного та емоційного стану кожного  працівника й залежить від загального стану оточуючих його людей. Атмосфера (духовна) — це специфічний психічний  стан групи людей, що проявляється в  спілкуванні та стилі спільної діяльності. Це нестійка, динамічна сторона колективної  свідомості. Атмосфера групи виявляється  через характер психічного настрою, який може бути діяльним, споглядальнім, життєрадісним, песимістичним, цілеспрямованим, анархічним і т. д.

На відміну від  атмосфери, «психологічний клімат»  характеризує не ситуативні зміни в  переважаючому настрої людей, а  лише його стійкі риси. Отже, «психологічний клімат» — це переважаюча й  відносно стійка духовна атмосфера, або психічний настрій колективу, що проявляється у ставленні учнів (колег) як один до одного, так і до спільної справи.

Роль психологічного клімату в життєдіяльності учнівського  класу визначається тим, що:

• він є найбільш суттєвим елементом у загальній системі організації спільної діяльності учнів, оскільки зумовлює її безпосередні умови, характеризує внутрішні психологічні аспекти мікросередовища й оцінку результатів праці;
• забезпечує механізм зворотного зв'язку особистості із соціальним середовищем і сприяє її розвитку.

     Специфіка «психологічного клімату» полягає в тому, що він є інтегральним утворенням, яке виникає в результаті акумулювання різноманітних характеристик групового стану, а отже, він має подвійну природу. З одного боку, «психологічний клімат» є певним суб'єктивним відображенням у груповій свідомості всієї сукупності елементів виробничої й соціальної обстановки. З іншого боку, «психологічний клімат» набуває відносної самостійності, стає об'єктивною характеристикою класу (колективу) й справляє зворотний вплив на групову діяльність та окрему особистість. Вплив «психологічного клімату»  на творчу активність та ініціативу учнів може бути як стимулюючим, так і пригнічуючим. У зв'язку з цим розрізняють «сприятливий» і «несприятливий» психологічний клімат.

     У загальних рисах можна сказати, що «сприятливий» психологічний клімат характеризується ціннісно-орієнтаційною єдністю та згуртованістю;  об’єднуючими міжособистісними стосунками та задоволеністю ними членів групи (учнів класу); наявністю умов для самореалізації й самоутвердження особистості; задоволенням професійною діяльністю; відсутністю негативних лідерів і негативних психологічних груп; переважанням почуття симпатії-притягання між учнями: взаємною відповідальністю й вимогливістю. «Несприятливий психологічний клімат» проявляється в «роз’єднуючих»  стосунках, у напружених взаєминах між членами групи (учнями класу), конфліктних ситуаціях і конфліктах, зниженні мотивації до праці, зменшенні продуктивності, погіршенні трудової дисципліни, Усе це позначається на результатах діяльності.

     Отже, «психологічний клімат» можна розглядати як один з важливих факторів і резервів підвищення ефективності праці . [1, c. 66-67].

     «Психологічні резерви» в умовах сприятливого «психологічного клімату» виникають на всіх рівнях структурної організації колективу. На індивідуальному рівні вони зумовлюються особистісними психічними властивостями учня , які реалізуються для задоволення потреби в самоутвердженні, самореалізації.

     В моїй курсовій роботі йдеться саме про психологічний клімат молодшого шкільного віку.

 

2 . Мікро-  та макро-  середовище. 

        Більшість дослідників цього питання умовно поділяють фактори, які визначають зміст та створення психологічного клімату на фактори мікросередовища та макроседеровища (Л.М.Карамушка, В.В.Бойко, А.Г.Ковальов, В.Н.Панферов). 
      Середовище – соціально-побутові умови життя людини, оточення, сукупність людей, зв’язаних спільністю життєвих умов, занять, інтересів та інше. 
        До факторів мікросередовища відносять, перш за все, соціум, у якому функціонує дитячий колектив, його особливості розвитку. 
          До факторів макросередовища відносять, перш за все, соціум, у якому функціонує колектив, в тому числі й дитячий. Під макросередовищем розуміємо великий соціальний простір, оточення, у межах якого знаходиться та здійснює свою життєдіяльність певний колектив. Що сюди входить? Перш за все, соціально-економічний розвиток країни, специфіка конкретного етапу розвитку, ступінь демократизації суспільства та інші фактори макросередовища, які впливають на всі сторони життєдіяльності колективу в сучасних умовах. Глибока соціально-політична, економічна нестабільність розвитку нашого суспільства, матеріально-фінансові проблеми є причиною песимізму, відсутності бажання творити, невпевненості у завтрашньому дні, що не сприяє формуванню позитивного психологічного клімату в будь-якому колективі: педагогів чи учнів. 
         Наступним важливим фактором впливу макросередовища на психологічний клімат дитячого колективу та кожного учня є стиль взаємодії педагога з учнями та стиль управлінської діяльності керівника: вміння швидко адаптуватися до нових змін у суспільстві; модернізувати навчально-виховний процес відповідно до вимог сьогодення; впроваджувати активні методи педагогічної взаємодії та управлінської діяльності; будувати особистісні взаємини на гуманістичних засадах. Отже, формування здорового психологічного клімату в колективі – результат серйозної роботи вчителів та управлінців. Якщо у колективі освітнього закладу панує атмосфера гуманності, діловитості, творчості, взаємодопомоги, то така ж атмосфера буде панувати й у дитячому колективі.

 

2.1. Фактори впливу на формування психологічного клімату 
 в освітніх закладах (за Л.М. Карамушкою)

Фактори макросередовища 
Особливості розвитку суспільства в конкретний історичний період; 
Статус середньої освіти в суспільстві; 
Особливості діяльності та стилю керівництва керівних органів управління (обласних, міських, районних, управлінь (відділів освіти); 
Соціально-психологічні особливості територіального району, в якому функціонує освітня організація; 
Характер впливу вторинних колективів закладів середньої освіти на первинні колективи.

 

Фактори мікросередовища 
Особливості матеріально-економічних, технологічних, санітарно-гігієнічних та організаційно-управлінських умов праці в освітньому колективі; 
Особливості формальної структури у колективі та її співвідношення з неформальною структурою; 
Стиль керівництва керівника освітньої організації; 
Психологічна сумісність членів освітнього колективу; 
Психологічна культура керівників та працівників освітньої організації.

 

 

      Під мікросередовищем розуміють “поле” повсякденної діяльності людей, ті конкретні матеріальні й духовні умови, в яких вони працюють. 

      Це й особливості організації навчальної діяльності, санітарно-гігієнічні, матеріально-економічні, технічні умови, стиль спілкування з учнями, психологічна сумісність членів дитячого колективу, психологічна культура педагогів тощо.

2.2. Емоційний стан  вчителя та всього класу.

     Крім того, факторами впливу на клімат дитячого колективу є емоційний стан учнів та настрій учителя. Про необхідність і можливість свідомо управляти емоційним життям дитячого колективу знаходимо і у педагогічній спадщині А.С.Макаренка, С.Т.Шацького, В.О.Сухомлинського, Ш.О.Амонашвілі та ін. Проте в сучасних підручниках педагогіки, багатьох методичних рекомендаціях для вчителів про роботу з колективом недостатньо знаходимо порад щодо управління емоційними станами дитячого колективу. 
       Емоційний стан людини – досить “чуттєвий”, важкодоступний предмет дослідження, який реагує на будь-які, навіть незначні, зміни умов. 
     У поняття “сприятливий психологічний клімат” входять як позитивні, так і негативні переживання – домінуючі установки, відносини, думки, почуття, настрій, переживання, потреби, інтереси та ін. Звичайно, базою для формування здорового позитивного клімату є діяльність, увесь навчально-виховний процес, предметно-розливальне середовище як удома, так і в закладі освіти. 
      Здоровий психологічний клімат означає, що дитина перебуває у стані духовного комфорту: рівноваги, спокою, захищеності; вона задоволена своїм буттям, оптимістична. У стані емоційного комфорту дитина характеризується оптимістичним світосприйняттям, вона вірить у прихильність до неї оточуючих, відкрита для контактів. Це позитивно позначається на всіх сферах життєдіяльності, підвищує працездатність, посилює активність, упевненість, віру у свої можливості, сили. 
       Психологічний комфорт залежить від того, як педагог підтримує дітей, забезпечує їх успіхи в різних видах діяльності. 
      Про стан емоційного комфорту, захищеності, зручності свідчить те, як дитина переживає задоволення успіху, безпеки, свою значимість для інших, унікальність. Усе це є фундаментом для позитивного особистісного зростання, активізації саморозвитку, підтримки самооцінки. 
       Звичайно, не завжди вдається відділити жвавість дитини від проявів знервованості, вирішити чи покарати дитину за впертість, чи, навпаки, приголубити, заспокоїти її; радіти з приводу її оригінальних висловлювань чи аналізувати їх. Досить важко обрати правильну орієнтацію, яка б стала припущенням, прогнозуванням позитивного розвитку особистості.  
          Також немає єдиного погляду на шляхи вдосконалення педагогічної взаємодії з дитиною у зв’язку з наочними, швидкими змінами її психічного стану. Проте, у педагогів й психологів немає жодних сумнівів щодо того, як психологічний комфорт впливає на емоційний стан кожного учня й колективу взагалі. 
         Емоційні стани в колективі виконують важливі функції: об’єднують, згуртовують його членів; допомагають установлювати контакти. Проте колективні емоції можуть виконувати функцію психологічного тиску на особистість. У цьому випадку дитина підкоряє свої дії, переживання відвертому чи прихованому тиску вчителя, учнів, батьків. 
           В емоційних станах завжди відображається світ дитячих потреб, ставлення до себе та інших людей, до загальнолюдських цінностей. 
           Крім того, у практиці педагогічної діяльності нерідким є факт, коли саме настрій, емоційний стан дитячого колективу вирішують ефективність тієї чи іншої справи. 
           Таким чином, можна зазначити, що емоційні стани – це “душа” колективу. Емоційне життя колективу реалізується в емоційних станах, з яких і складається психологічний клімат та психологічна атмосфера діяльності групи. 
        Не менш важливим для формування позитивного психологічного клімату є гуманізація системи взаємовідносин, що склалася в колективі: доброзичливість, симпатії, взаємодопомога, довіра тощо. 
          Соціальні психологи розглядають психологічний клімат як емоційний настрій колективу, в якому на емоційному рівні відображаються взаємини, що склалися в колективі, характер співпраці, ставлення до навколишнього життя.  
       Так, психологічний комфорт у процесі навчальної діяльності залежить від того, як складаються відносини між педагогами і дітьми, дітей між собою, педагогом і батьками, між різними суб’єктами та об’єктами. Безперечно, без гуманізації взаємин між учителями та учнями неможливо сформувати позитивний психологічний клімат.