Зв’язок особистісного егоцентризму, рефлексії й емпатії у студентів

1 - дане твердження не можна віднести до мене ніколи;

2 - дане твердження можна віднести до мене рідко;

3 - дане твердження можна віднести до мене часто;

4 - дане твердження можна віднести до мене завжди.

Обраний вами варіант відповіді  зазначте в бланку для відповідей в графі, що відповідає порядковому номеру висловлювання".

Методика може проводиться  як індивідуально, так й у групі. Однак, з огляду на відсутність стандартизованих норм для даної методики, її можна  рекомендувати скоріше для застосування в групі, у цьому випадку можливий порівняльний аналіз результатів респондента  із середніми значеннями по групі, що підвищує інформативність методики. Тому дослідження проводилося в групі.

Другий етап був спрямований  на вивчення рефлексії. Для досягнення цієї мети нами була обрана методика "Визначення індивідуальної міри вияву рефлексивності" А. В. Карпова, З. В. Пономарьової (додаток 4) [11].

Опитувальник містить  27 тверджень, з яких 15 є прямими, інші 12 – зворотні твердження. Для одержання підсумкового бала підсумовуються в прямих запитаннях цифри, що відповідають відповідям випробуваних, а у зворотних – значення, замінені на ті, що виходять при інверсії шкали відповідей. Отримані сирі бали переводяться в стени.

При інтерпретації результатів  доцільно виходити з диференціації  індивідів на три основні категорії. Результати методики, рівні або більші, ніж 7 стенів, свідчать про високорозвинену рефлексивність. Результати в діапазоні від 4 до 7 стенів – індикатори середнього рівня рефлексивності. Показники, менші 4-х стенів, – свідчення низького рівня розвитку рефлексивності.

Досліджуваним була запропонована  наступна інструкція: "Вам потрібно дати відповіді на кілька тверджень опитувальника. У бланку відповідей напроти номера питання проставте, будь ласка, цифру, що відповідає варіанту Вашої відповіді:

1 - абсолютно невірно; 

2 - невірно;

3 - скоріше невірно;

4 - не знаю;

5 - скоріше вірно; 

6 - вірно; 

7 - цілком правильно. 

Не замислюйтеся подовгу  над відповідями. Пам’ятайте, що правильних або неправильних відповідей у цьому випадку бути не може".

На даному етапі також  проводилося мотивування досліджуваних  з метою отримання достовірних  результатів.

Останнім етапом дослідження  стало проведення методики діагностики рівня емпатичних здібностей В. В. Бойко [29].

Опитувальник містить 36 питань і має наступні шкали:

• раціональний канал емпатії;
• емоційний канал емпатії;
• інтуїтивний канал емпатії;
• установки, що сприяють емпатії;
• проникаюча здатність в емпатії;
• ідентифікація в емпатії.

Аналізуються показники  окремих шкал і загальна сумарна  оцінка рівня емпатії. Оцінки за кожною шкалою можуть варіюватися від 0 до 6 балів і вказують на значимість конкретного параметра в структурі емпатії.

Раціональний канал емпатії характеризує спрямованість уваги, сприйняття й мислення емпануючого на сутність будь-якої іншої людини – на її стан, проблеми, поводження. Це спонтанний інтерес до іншого, що відкриває шлюзи емоційного й інтуїтивного відбиття партнера. У раціональному компоненті емпатії не слід шукати логіку або мотивацію інтересу до іншого.

У емоційному каналі емпатії фіксується здатність емпануючого входити в емоційний резонанс із навколишніми – співпереживати, бути спільником. Емоційна чуйність у цьому випадку стає засобом "входження" в енергетичне поле партнера. Зрозуміти його внутрішній світ, прогнозувати поводження й ефективно впливати можливо тільки в тому випадку, якщо відбулося енергетичне підстроювання до емпануючого. Співучасть і співпереживання виконують роль сполучної ланки, провідника.

Інтуїтивний канал емпатії свідчить про здатності респондента бачити поводження партнерів, діяти в умовах дефіциту вихідної інформації про них, спираючись на досвід, що зберігається в підсвідомості. На рівні інтуїції замикаються й узагальнюються різні відомості про партнерів. Інтуїція менш залежить від оцінних стереотипів, чим осмислене сприйняття партнерів.

Установки, що сприяють або  перешкоджають емпатії, відповідно, полегшують або утрудняють дію всіх емпатичних каналів. Ефективність емпатії знижується, якщо людина намагається уникати особистих контактів, уважає недоречним проявляти цікавість до іншої особистості, переконуючи себе спокійно ставитися до переживань і проблем навколишніх. Подібні умонастрої різко обмежують діапазон емоційної чуйності й емпатичного сприйняття. Навпроти, різні канали емпатії діють активніше й надійніше, якщо немає перешкод з боку установок особистості.

Проникаюча здатність  в емпатії розцінюється як важлива комунікативна властивість людини, що дозволяє створювати атмосферу відкритості, довірчості, задушевності. Кожний з нас своїм поводженням і відношенням до партнерів сприяє інформаційно-енергетичному обміну або перешкоджає йому. Розслаблення партнера сприяє емпатії, а атмосфера напруженості, неприродності, підозрілості перешкоджає розкриттю.

Ідентифікація – ще одна неодмінна умова успішної емпатії. Це вміння зрозуміти іншого на основі співпереживань, постановки себе на місце партнера. В основі ідентифікації – легкість, рухливість і гнучкість емоцій, здатність до наслідування.

Шкальні оцінки виконують  допоміжну роль в інтерпретації  основного показника – рівня емпатії. Сумарний показник теоретично може змінюватися в межах від 0 до 36 балів.

Методика виконувалась також  індивідуально кожним з студентів, що відповідали на питання у відповідному бланку для відповідей, ретельно ознайомившись  з інструкцією: "Зараз Вам буде запропонований ряд питань, на які Ви повинні відповісти тільки "так" (відзначте знаком "+" у відповідній графі бланка відповідей) або "ні" (відзначте знаком "-" у відповідній графі бланка відповідей). "Правильних" або "неправильних" відповідей тут бути не може, тому не намагайтеся довго їх обмірковувати або радитися з товаришами – відповідайте виходячи з того, що більше відповідає Вашому стану або поданню про самого себе. Відповідати потрібно на всі питання підряд, нічого не пропускаючи. Якщо у Вас виникнуть питання – підніміть руку".

По закінченню опитування експериментатор подякувала за участь у дослідженні та щирі відповіді  і пообіцяла досліджуваним через  певний час навести отримані результати.

В якості метода математичної обробки нами був обраний метод рангової кореляції Спірмена, що дозволяє визначити тісноту (силу) і напрямок кореляційного зв'язку між двома ознаками або двома профілями (ієрархіями) ознак.

Для підрахунку рангової кореляції  Спірмена необхідно мати два ряди значень, які можуть бути проранжовані. Спочатку показники ранжуються окремо по кожній з ознак. Як правило, меншому значенню ознаки нараховується менший ранг. Потім розраховується різниця між рангами (d), отриманих досліджуваним за обома ознаками. Ці показники певним чином перетворюються і вираховуються з одиниці. Якщо кореляція відсутня, всі ранги будуть перемішані і між ними не буде ніякої відповідності [30].

Розрахунок коефіцієнта рангової кореляції r_s здійснюється за формулою:

r_s = 1 – 6

Потім виявляється критичне значення r_{s кр} за таблицею

r_{s кр} =

та порівнюється з отриманими результатами.

Нами також був використаний U-критерій Манна-Уітні для оцінки розходжень між двома вибірками за рівнем якої-небудь ознаки, кількісно обмірюваної. Він дозволяє виявляти розходження між малими вибірками і є могутнішим, ніж критерій Розенбаума.

Цей метод визначає,  чи досить мала зона перехресних значень  між двома рядами. Чим менше  область перехресних значень, тим  більш імовірно, що розходження достовірні. Іноді ці розходження називають  розходженнями в розташуванні двох вибірок.

Емпіричне значення критерію U відбиває те, наскільки велика зона збігу між рядами. Тому чим менше Uемп, тим більш імовірно, що розходження достовірні.

Всі індивідуальні значення ранжуються так, якби це була б єдина  велика вибірка: меншому значенню присвоюється менший ранг. Потім всі індивідуальні значення повертаються до своїх вибірок і ми підраховуємо суми отриманих ними рангів окремо за кожною вибіркою. Якщо відмінності між вибірками випадкові, суми рангів не будуть розрізнятися скільки-небудь суттєво, так як високі й низькі ранги рівномірно розподіляться між вибірками [30].

Значення критерію U підраховується за формулою:

U =

де, n₁–кількість досліджуваних в вибірці 1;

n₂ – кількість досліджуваних в вибірці 2;

Т_х – більша з двох рангових сум;

n_х – кількість досліджуваних в групі з більшою сумою рангів.

Потім виявляється критичне значення U_кр за таблицею

U_кр=

та з ним порівнюються отримані результати.

 

2.4 Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

 

Завданням наукової організації  нашого дослідження в області умов праці стало приведення всіх виробничих факторів в оптимальний стан з метою підвищення працездатності й збереження життєдіяльності досліджуваних. Згідно з Типовим положенням про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти [34] та Типовим положенням про пожежно-технічну комісію (Наказ МНС від 20.05.2009 № 347) [35] під час проведення дослідження ми відповідали за створення його безпечних умов. Дослідження проводилося за відсутності шкідливих та небезпечних умов для здоров'я досліджуваних відповідно до чинних законодавчих, нормативно-правових актів з охорони праці [22].

Перед початком роботи ми провели на робочому місці первинний, повторний, позаплановий інструктажі з охорони праці із студентами, розробили інструкції, методичні вказівки щодо безпечного використання запропонованих матеріалів. На місці проведення дослідження нами були забезпечені оптимальні умови праці з метою дотримання параметрів мікроклімату та усунення факторів трудового процесу [17]:

• оскільки дослідження проводилося у холодну пору року, ми забезпечили температуру повітря 22-24⁰C, застосувуючи пристрої місцевого оп<span class=