Причини виникнення суїцидальної поведінки серед підлітків

Міністерство  освіти і науки

Черкаський  національний університет імені  Богдана Хмельницького

 

 

Лазебник  Тетяна Володимирівна

 

 

Причини виникнення суїцидальної поведінки серед підлітків

 

Курсова  робота

Студентки 5-Б курсу, заочної форми навчання

Психологічного  факультету

Спеціальність ,,практична психологія,,

 

 

 

 

                                                               Науковий керівник

                                                                Євтушенко І. В.

 

 

 

 

 

 

 

Черкаси – 2013

                                                   ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Проблема суїцидальної поведінки в психології. 

1.1 Сутність суїцидальних тенденцій  та складові суїцидальної поведінки.

1.2. Детермінанти суїцидальної поведінки.

1.3. Фізіологічні та емоційні  основи схильності до самогубства

Розділ 2. Проблема суїцидальної поведінки серед підлітків

2.1. Класифікація мотивів суїцидальних  вчинків.

2.2. Ознаки та сигнали суїцидальних  намірів.

2.3. Групи підлітків які можуть  покінчити життя самогубством, їх  характерологічні особливості.

2.4. Особливості проведеної роботи  із підлітками (діагностування та  обробка результатів)

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   ВСТУП

 

 Явище  самогубства завжди привертало  увагу філософів, теологів, соціологів, психологів і митців. Мислителі  прагнули збагнути, виправдати або  засудити цей акт. У різні  періоди історії й у різних  культурах наявні відмінні оцінки  самогубства. У нашій культурі  є усталеним виключно негативне  ставлення до самогубства. Цей  акт вважається гріховним християнською  церквою, оскільки є замахом  на „образ Божий”; заперечується  персоналістичною філософією М.  Бердяєва як відступництво перед  обов’язком самореалізації, але  й тлумачиться як іманентний  наслідок індустріальної цивілізації;  як прояв загальнокультурної  аномії (безнормативність) розглядається  у соціології Е. Дюркгайма;  є наслідком відчуття вседозволеності  – у творах Ф. Достоєвського;  вказівкою на неповноту буття  і більше того – на заперечення  самого існування (буття потенційного) виступає в екзистенціалізмі  Ж.-П. Сартра.

Проте проблема самогубства ще й до цього часу не вирішена. Вихід у світ „Страждань юного Вертера” І. Ґете та „Гранатового браслета” М. Буніна спричинили свого  часу справжні хвилі самогубств. Ці події вказують на своєрідну спокусливість  самогубства, існування в культурі конструктів, які виправдовують, уможливлюють і спонукають до самогубства. Такий  погляд на проблему наштовхує на думку, що існуюче тлумачення суїцидального  акту як поведінкової реакції на соціальні  та особистісні негаразди є принаймні  неповними.

Розгляд проблеми у контексті підліткового віку надає  їй особливої гостроти (О.Є. Блінова, Г.В. Старшенбаум, С.Г. Шебанова, К. Хоутен). Психофізіологічні особливості, притаманні підліткам, зумовлюють значну неконтрольованість суїцидальної поведінки. Спілкування  з однолітками, яке в суїцидальній поведінці є провідним видом  діяльності, визначає певну самодостатність  підліткової субкультури, що також  ускладнює можливості психологічного впливу на суїцидальні прояви. Відтак, вивчення проблеми суїциду взагалі та його проявів у підлітків є актуальним як у соціокультурному, так і у суто науковому плані.

Недостатній рівень вивчення проблеми та її актуальність і зумовили вибір теми дослідження 

Об’єкт  дослідження – суїцидальна поведінка підлітків.

Предметом є основні закономірності утворення суїцидальних тенденцій

Мета  дослідження – визначити та дослідити особливості виникнення суїцидальної поведінки серед підлітків.

Гіпотеза  дослідження  полягає в тому, що дослідження особистості "важких" і "неважких" школярів дозволить виявити рівень схильності серд дітей та психологічні причини важкої поведінки, неуспішності.

Відповідно  до мети визначено такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати психологічну літературу що до проблем суїцидальної поведінки, і виокремити соціальні та психологічні фактори, що провокують її виникнення.
2. З’ясувати особливості індивідуальної мотивації, яка перешкоджає самогубству.
3. Простежити взаємозв’язок між формуванням суїцидального сценарію й стереотипами підліткової субкультури.

Для реалізації поставлених у роботі завдань  використовувалися такі методи як: теоретичний аналіз наукової літератури з проблематики дослідження, та емпіричні методи дослідження - спостереження, бесіди, тестування.

 

 

Розділ 1. Проблема суїцидальної поведінки  в психології

1.1 Сутність суїцидальних  тенденцій та складові суїцидальної поведінки

 

Випадки самогубства  відомі людству з глибокої давнини. Про них згадується у міфах  та легендах світу, літературних пам'ятках  більшості народів, на всіх континентах. Збереглися відомості про самогубства  видатних діячів різних часів та народів. За даними А.Г. Амбрумової в СРСР за 1982-1989 рр. скоїли самогубство понад 500 тис. осіб. На сьогодні Україна ввійшла  до групи країн з досить високим  рівнем суїцидальної активності [1]. 

Але понад  усе непокоять навіть не абсолютне  значення кількості самогубств, а  тенденція їх зростання в усьому світі.

Суїцид, як вважає А.Г. Абрумова,  – це форма насилля, спрямованого на себе, це смерть, що наступає  внаслідок довільного самоушкодження або самоотруєння. В правовому  аспекті для реєстрації причини  смерті суїцид визначають як самодеструктивну дію, що здійснюється особою, яка усвідомлює свої вчинки і їх можливі наслідки.

До суїцидальної поведінки відносять будь-які  внутрішні чи зовнішні форми психічних  актів, що мотивуються уявленнями про  позбавлення себе життя.

Внутрішні форми  суїцидальної поведінки включають  суїцидальні думки, уявлення, переживання, а також суїцидальні тенденції, які поділяються на задуми та наміри. Серед антивітальних переживань є типові думки про відсутність  змісту та цінності життя («Жити не варто», «Не живеш, а жеврієш» і  таке інше). Тут ще немає чіткого  уявлення про власну смерть, а присутнє лише заперечення життя.

Самогубство в загально–психологічному аспекті  трактують як поведінку людини, спрямовану на її знищення. Проте не всі дії  людини, які призводять до її смерті, можна вважати  суїцидальними. Самогубством вважають лише той вчинок, який людина зробила усвідомлено (галюцинації, стан психозу можуть спровокувати такий вчинок, проте смерть за таких умов кваліфікується як нещасний випадок) [3].

Бек О.С виділяє  складові суїцидальної поведінки [4]:

·          пасивні суїцидальні думки  –  уявлення,  фантазії на тему своєї  смерті,  але не на тему позбавлення  себе життя як довільної активності («Добре було б померти», «От якби зі мною щось сталось»);

·          антивітальні тенденції – ідеї, що спрямовані на негативне

 ставлення  до життя;

·          суїцидальні   задуми   –   це   вже   активна   форма   прояву  суїцидальності, тобто тенденції  до самогубства, глибина якої збільшується паралельно  мірі  розробки  засобів  її  реалізації.

·          суїцидальні  наміри передбачають поєднання  задуму, рішення і вольового компоненту, що спонукає до безпосереднього переходу у зовнішню поведінку [4].

Весь період – від виникнення думок про  смерть до здійснення суїцидального  наміру називається пресуїцидом.  Його тривалість може коливатися від  декількох хвилин (гострий) до декількох  місяців(хронічний).

 

1.2. Детермінанти суїцидальної  поведінки.

Самовільний вихід із життя — велика трагедія не тільки тому, що на Землі стало  на одну людину менше, не тому, що даний  акт несе горе та сльози рідним та близьким, а ще й тому, що причини та умови, які підштовхують до самогубства, залишаються. Кажуть: «Не було б причин, не було б і самогубств.» Цілком розумно. Навіть, якщо врахувати, що приблизно 25% суїцидальних вчинків здійснюють психічно хворі, 50% самогубств припадає на тих, хто  відноситься до розмитої групи граничних  нервово—психічних станів, та 20% подібних актів здійснюють особи, володіючи  твердим мисленням, сильною волею, яких підштовхують на цей крок ситуативні обставини. Добровільний вихід з  життя — явище, безумовно, негативне  і з ним необхідно боротися. Це з одного боку. А з іншого —  дія суто індивідуальна. Взагалі, самогубство — це хвороблива функція діяльності головного мозку, яка характеризується аутоагресивною поведінкою під впливом внутрішніх або зовнішніх подразників, які виникають в результаті неадекватної оцінки отриманої інформації або ситуації. До замахів відносяться всі суїцидальні акти, котрі не закінчились летально по причині, незалежній від суїцидента. Суїцидальними спробами вважають демонстративно-установчі дії, при яких суїцидент частіше всього знає про безпеку здійснюючого ним акту. До суїцидальних проявів відносяться думки, вислови, натяки, які не супроводжуються якими-небудь діями, направленими на позбавлення себе життя.

Криза підліткового віку, сповнена бурхливими емоційними сплесками дозрівання особистості  і різними суперечностями, зумовлена  становленням свого "Я" та пошуком  свого місця у суспільстві. Саме підлітковий вік характеризується високими проявами девіантної поведінки  дітей. Суїцидальна поведінка - це один з проявів відхилень у поведінці.

Важливим  станом життєвого циклу людини є  підлітковий та юнацький вік. Перший період підліткового віку (11-12 років) займає особливе місце, оскільки в цей час  відбувається перехід однієї епохи  життя до іншої, від дитинства  до дорослості. Саме в цей період зароджуються основні риси зрілої особистості, формуються основні якості, механізм регулювання поведінки. Це найсприятливіший час розвитку психічних функцій (сприйняття, мовлення, пам'яті тощо), що визначають психічний розвиток дитини мають вирішальне значення для її навчання і виховання. Підліток звикає жити у світі "дорослих" соціальних відносин та закономірностей, тим часом  як йому бракує індивідуального соціального  досвіду.

Юність вже  вирішує, якими шляхами можливо  досягнути бажаного, які для цього  є об'єктивні можливості.

Установлено, що психологічний дискомфорт відчуває кожен 6-й підліток віком до 12 років  та кожен 3-й - віком до 18 років.

Очевидно, що відчуття задоволення собою, своєю  діяльністю, своїм місцем у житті, стосунками з навколишніми позитивно  впливають на душевний стан людини, це допомагає їй швидше адаптуватись до навколишнього світу, краще долати стреси, бути більш здоровою й працездатною.

Внутрішні психологічні проблеми і міжособисті конфлікти  призводять не лише до глибоких внутрішніх переживань, але й можуть стати  причиною різних захворювань, апатії, пияцтва, наркоманії і навіть суїциду.

Інтенсивні  процеси соціалізації у підлітків (їхнє дорослішання й усвідомлення цього, пошук сенсу життя, вікові процеси тощо) можуть привести до відчуття втрати сенсу життя і подальших  небажаних дій.

Криза в підлітково-юнацькому  віці також може привести до суїцидальної спроби. Самовбивство у юнацькому  віці стоїть на другому місці (після  смерті внаслідок нещасних випадків).

Загальні  принципи профілактики самовбивств  базуються на уявленнях про суїцид як явище, природа якого обумовлена системною взаємодією соціально-демографічних  факторів.

У дітей шкільного віку 10-15 р. спостерігаються  хворобливі зміни настрою. Інколи деякі  учні страждають тяжкою формою депресії, інколи вони можуть бути обумовлені біологією. Різні інфекції, ендокринні захворювання, дія токсичних металів чи хімікатів, алергії, незбалансоване харчування, анемія - усе це може спровокувати депресію і привести молоду людину до спроби самогубства. Нерідко сам перехідний вік стає причиною емоційного стресу. Невміння виправдати довір'я батьків, педагогів чи друзів. Наприклад, батьки Сашка були людьми освіченими, багатими і тому він вважав, що в школі  теж повинен вирізнятись своїми успіхами. Це виявилось йому не під  силу, він впав у депресію і хотів  покінчити життя самогубством. Розлучення батьків, погіршення чи втрата здоров'я  теж може бути поштовхом до самогубства. Втрата відчуття, що тебе люблять, коли здається, ніби ти покинутий і нікому не потрібний. Який біль відчувають учні, зіштовхнувшись вдома з такими проблемами, як розлучення батьків, пияцтво, жорстоке ставлення до дітей, коли вони бачать, як батько б'є матір, чи як батьки, повністю зайняті своїми турботами, просто ухиляються від своїх обов'язків

 

1.3. Фізіологічні та емоційні  основи схильності до самогубства

Ознаками емоційних порушень є:

 – втрата  апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищення сонливості  протягом, в крайньому випадку,  останніх днів;

 – незвичайно  зневажливе ставлення до свого  зовнішнього вигляду; 

 – відчуття  нудьги при проведенні часу  в звичайному оточенні або  виконанні роботи, яка раніше  приносила задоволення; 

 – порушення  уваги зі зниженням якості  виконуючої роботи;

 – раптові  приступи гніву, які часто виникають  із-за дрібниць.

 

Ознаки самогубства  бувають різними в залежності від віку. У юнаків найбільш явним  натяком на суїцидальні тенденції  є зловживання алкоголем та наркотиками. Приблизно половина молодих людей, які здійснюють суїцид, приймали перед  цим ліки, виписані їх батькам. В  середньому віці — це неможливість примиритись або контролювати ситуацію, що часто проявляється в якому-небудь психосоматичному захворюванні. У людей  літнього віку ознаками суїцидальних думок можуть бути розмови про  відмову від чого-небудь. Цікавить суїцидологічний аспект і інших  психологічних розладів. Неврози, які  характеризуться безпідставним  страхом, внутрішньою напругою та тривогою.

Невротик  не втрачає зв'язку з оточуючим  середовищем, але у нього відсутня довіра до людей, в зв'язку з цим  він стає підозрілий та тривожний. Характерологічні або особистісні проблеми виникають  з дефіцитом моральних норм, здравомислячих або складних взаємовідносин з оточуючими. Ці люди не страждають, власне, душевними  розладами, однак схильні до здійснення антисуїцидальних вчинків без виникнення почуття вини. Психози проходять  важче ніж неврози. Людина, якій властивий  психоз, як правило, неадекватно реагує на більшість ситуацій оточуючого життя. До них відноситься моніакально-депресивний психоз з глибокими змінами настрою від манії до депресії, яка супроводжується суїцидальними думками. Поширеним захворюванням є шизофренія, при якій виникають маячні розлади та обманні сприймання: голоси та привиди. Для цих хворих нічні жахи стають реальними. Оточуюче причудливо змінює свої контури, а значення, яке передається окремим фактом, не має яких-небудь реальних підстав. Серед людей, які страждають психозом, шизофренією та маніакально-депресивним психозом, частота суїцидів достатньо велика: до них відносяться не менш 1/4 суїцидентів. Необхідно підкреслити, що хворі, які страждають психотичною депресією, часто здійснюють суїцидальні дії на початку та кінці психозу. Серед хворих шизофренією, як показують різні дослідження, від 3 до 12 % здійснюють самогубства. Ризик суїциду на протязі їх життя спостерігається від 15 до 20 %. Хворі шизофренією часто здійснюють суїциди із-за відчаю, якщо раптово усвідомлюють недієздатність контролювати свою долю або сили, марення, переживання та постійних галюціонарних розладів.