Причини суїциду у неповнолітніх

Причини суїциду у неповнолітніх

 

ЗМІСТ

Вступ

 

РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СУЇЦИДУ

 

1.1 Суїцид як психологічний  феномен

 

1.2 Проблеми суїциду в  соціально-психологічних концепціях  особистості

 

1.3 Роль соціальної напруженості  та екстремальної ситуації в  генезисі самогубства

 

РОЗДІЛ ІІ. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ І ПРИЧИНИ СУЇЦИДНОЇ ПОВЕДІНКИ

 

2.1 Соціально-психологічна  характеристика суїцидальної поведінки

 

2.2 Соціально-психологічні  детермінанти суїцидальної поведінки

 

РОЗДІЛ ІІІ. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ  НЕПОВНОЛІТНІХ

 

ВИСНОВКИ

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 ВСТУП

 

Феномен суїциду в загальнопсихологічному аспекті трактують як поведінку  людини, спрямовану на її самознищення. У розгляді суїцидальної поведінки  важливими є соціально-психологічні, біологічні, суспільні фактори, які впливають на її мотивацію. Загальна психологія досліджує суїцидальні наслідки впливів усіх факторів у психіці особистості, центром яких є суїцидальна мотивація.

 

Самогубство є складною формою поведінки, на яку впливають психологічні, соціальні, ідейно-філософські, біологічні, геокосмічні та інші чинники. Різні  аспекти цього явища зумовлюють його дослідження із за-гальнопсихологічної, патопсихологічної, психопатологічної, соціально-психологічної, психодіагностичної, психокорекційної, психолого-педагогічної, психолого-вікової позицій.

 

Людина, живучи в суспільстві, зазнає впливу соціального середовища і сама впливає на нього. Постійні труднощі, які вона переживає, послаблюють  її адаптивні можливості. Це зумовлює агресивність особи, дисонанс, депресію, неадекватну самооцінку. Поєднання  кількох мотивів (особистісних і  ситуативних) спричинює суїцидальну  поведінку людини.

 

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: “Причини суїциду у неповнолітніх”.

 

Предмет дослідження - основні  причини суїциду у неповнолітніх.

 

Мета дослідження - розглянути соціально-психологічні особливості  суїцидальної поведінки у неповнолітніх.

 

Згідно з метою і  предметом дослідження було визначено  такі завдання:

 

1) вивчити соціально-психологічні  аспекти суїциду;

 

2) розглянути соціально-психологічні  ознаки і причини суїцидної  поведінки;

 

3) проаналізувати особливості  суїцидальної поведінки неповнолітніх.

 

Методи дослідження. Для  розв'язування поставлених завдань  використано такі методи наукового  дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація, спостереження. суїцид психологічний феномен

 

Структура дослідження. Курсова  робота складається із вступу, трьох  розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Список використаних джерел включає 18 найменувань. Робота викладена на 37 сторінках друкованого  тексту.

 

 РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ  АСПЕКТИ СУЇЦИДУ

 

1.1 Суїцид як психологічний  феномен

 

Існування людини в суспільстві  охоплює різноманітні взаємозв'язки, що передбачає сукупність її поведінкових реакцій. Однією з них є суїцид (самогубство).

 

Суїцид (лат. sui -- себе і caedere -- вбивати) -- навмисне самоушкодження зі смертельним фіналом.

 

Суїцидом вважають не всі  дії людини, які мають наслідком  її смерть. Встановити відмінність  власне самогубства від автоагресивних форм поведінки дає змогу аналіз мотивації вчинків індивіда.

 

Замах людини на власне життя  кваліфікують як самогубство за умови, що вона усвідомлює значення своїх  дій і керує ними. У всіх інших  випадках скоєння людиною дій, які  завдають шкоди її психічному чи фізичному  здоров'ю, під впливом психопатологічних  розладів (маячні ідеї, галюцинації  та ін.), у стані психозу слід кваліфікувати  як автоагресивну поведінку, нещасний випадок.

 

Автоагресивна (грец. autos -- сам  і лат. agressio -- напад) поведінка -- специфічна форма особистісної активності, спрямована на завдавання шкоди своєму соматичному (грец. soma -- тіло) або психічному здоров'ю. З огляду на специфіку дій індивіда, спрямованих на нанесення шкоди  своєму здоров'ю, розрізняють такі види автоагресивної поведінки:

 

1) суїцидальна поведінка:  усвідомлені дії, метою яких  є позбавлення себе життя;

 

2) суїцидальні еквіваленти:  неусвідомлені дії та умисні  вчинки, які призводять до фізичного  (психічного) саморуйнування або  самознищення, хоча на це не  розраховані;

 

3) несуїцидальна автоагресивна  поведінка: різні форми навмисних  самоушкоджень (самоотруєнь), метою  яких не є добровільна смерть  або реалізація яких не небезпечна  для життя.

 

Отже, суїцид є одним із проявів (крайнім, фатальним) автоагресивної поведінки.

 

Ключовими чинниками, що призводять до самогубства, вважають психологічні, оскільки суїцид є явищем психологічним. Усі інші чинники діють опосередковано через емоційні переживання, мотивацію  людини. Мотивація особистості охоплює  складні процеси людської психіки, у яких взаємодіють усі її рівні  та утворення -- від відчуттів до ідейних переконань.

 

Ця поведінка може бути по-різному вмотивована. Характерні суїцидальні і несуїцидальні  мотиви поведінки суб'єкта покладено  в основу класифікації, в якій за різними критеріями виокремлюють такі її види: неусвідомлюваний суїцид, ризикована гра і ризикована безпечність, психопатологічний  і афективно-невропатичний суїцид, а також суїцид психічно здорової людини.

 

Неусвідомлюваний суїцид. Окрім усвідомлюваних суб'єктом  мотивів його дій, вони можуть бути спричинені неусвідомлюваними потребами, які утворюють основу несвідомої сфери психіки людини.

 

За однією з гіпотез, ризикована поведінка є проявом неусвідомлюваного  прагнення до смерті внаслідок посиленої  дії Танатосу. Танатос, або Мортідо, згідно з психоаналітичною теорією  австрійського психіатра, психолога  Зігмунда Фрейда (1856--1939), -- інстинкт смерті, який разом з інстинктом життя (лібідо) є джерелом психічної енергії. Обидва інстинкти керуються «принципом задоволення» -- задоволення потягів, які їх утворюють, зумовлює насолоду. Одним із потягів у структурі  інстинкту смерті є потяг до самознищення (позбавитись тягаря життя, отримати нетривале, але сильне задоволення). Але це настільки неприйнятне  для суспільства, що нерідко людина боїться визнавати його наявність  у своїй психіці, щоб не спотворити самооцінку і не спровокувати особистісні  руйнації та суспільні санкції. Вона психологічно захищається від усвідомлення цього несумісного з «нормальністю» потягу, витісняючи його у несвідому  сферу психіки, звідки він проявляється у небезпечних для здоров'я  і життя ризикованих поведінці, вчинках. Тому бажання власної смерті не постає в свідомості суб'єкта як мотив. Виявити неусвідомлювані  суїцидальні мотиви можна лише за допомогою психоаналітичних методів, і тільки тоді, коли ці мотиви виявлені, є підстави трактувати ризиковану, легковажну чи залежну поведінку  як суїцид, неусвідомлюваний суїцид.

 

Ризикована гра і ризикована безпечність. Окремі суб'єкти схильні  до екстремальних розваг з ризиком  для життя і здоров'я. Такі ігри можуть завершитися фатально. Особи, які грають зі смертю, усвідомлюючи наслідки, очікують на захоплення, повагу інших людей, нерідко отримують  задоволення від страху, який супроводжує  їх екстремальну поведінку. Особливості  функціонування мозкових центрів «Раю» (відчуття насолоди при подразненні) і «Пекла» (подразнення зумовлює страждання) таких осіб спричинюють появу задоволення опосередковано через активізацію «Пекла». Апатичним, безтурботним, легковажним, залежним від своїх шкідливих звичок суб'єктам може бракувати сили волі для поліпшення свого життя. Якщо їх вчинки ототожнювати із самогубством у строгому значенні цього терміна, то будь-яку поведінку суб'єкта, яка призвела до його смерті або завдала шкоди його здоров'ю, можна кваліфікувати як самогубство. Ризиковану поведінку апатичних, безтурботних і легковажних осіб відповідно до її психологічної сутності називають ризикованою грою, ризикованою безпечністю.

 

Ризиковану гру і ризиковану безпечність провокують алкоголь, наркотики  та інші психоделічні (грец. psyche -- психіка  і delos -- видимий; той, який проявляє психіку) речовини. Нерідко, наприклад, під їх дією реалізуються намагання перебратися  з балкона на балкон висотного  будинку, перевищення швидкості  автомобіля на складній для управління трасі, стрибок з високого моста  у неглибоку річку, ігри з вибухівкою тощо. Все це здебільшого призводить до нещасних випадків, хоча за кожним із них може приховуватись і замаскований під нещасний випадок суїцид, і  неусвідомлюване прагнення до самогубства. Але за відсутності достатніх  психологічних підстав для суїцидальних версій немає жодних причин для потрактування  таких вчинків як самогубства.

 

Психопатологічний і афективно-невропатичний  суїциди. У стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, психоделічного отруєння у суб'єкта порушується  адекватність раціонального осмислення ситуації, в якій він перебуває, емоційних  реакцій на цю ситуацію і свою поведінку  в ній. Такий стан психіки може зумовити як нещасні випадки, так  і самогубства. Чимало суїцидів скоюють  у стані алкогольного сп'яніння.

 

До психічних розладів належать також патологічно неадекватні  емоційні стани: негативно забарвлені, депресивні, коли суб'єкт відчуває себе злочинцем, грішником, яким не є, і прагне «справедливо» себе покарати, та позитивно  забарвлені, так звані маніакальні  стани, коли на тлі надмірного збудження  особа все сприймає з абсолютною легковажною радістю, що унеможливлює адекватну орієнтацію у життєвих ситуаціях і прийнятну адаптивну  поведінку.

 

Психічно хворі чинять суїциди і в стані ремісії (лат. remissio -- зниження; послаблення патологічних симптомів хвороби), будучи адекватними  й усвідомлюючи своє становище. Розуміння  серйозності свого розладу і  страх перед неминучими загостреннями, ускладненнями, психічною деградацією  штовхає таких людей на фатальні вчинки, які є намаганням захистити  себе і своїх близьких від майбутніх  страждань, тягаря своєї хвороби.

 

Отже, психопатологічне самогубство  відрізняється від скоєного психічно здоровою людиною тим, що зумовлене  глибокими деформаціями у психіці  душевнохворого. Деформації знищують здатність особи до адекватного  відображення життєвої ситуації, у  якій вона перебуває, і себе в ній, а відтак -- до адекватної адаптивної поведінки.

 

Суїцид психічно здорової людини. Суїцид психічно здорової людини реалізується як вибір нею смерті для досягнення мети за адекватної свідомості й афективно-невротичного збудження, яке не досягає патологічного  рівня. Відмінність між переживанням у межах норми і психопатологічним  визначають після аналізу всіх чинників, що могли зумовити суїцидальну поведінку. Американські дослідники Н. Фарбероу, Р. Літман визначили такі типи суїцидальної поведінки психічно здорових людей:

 

1) демонстрація свого дистресу (стан психіки особи, за якого  зникає її опірність стресам)  іншим без бажання вмерти. На  цей тип припадає приблизно  30 % всіх суїцидальних актів. Для  такої поведінки засобом досягнення  мети є не смерть, а імітація (свідома чи несвідома) заподіяння  собі смерті. Несвідомі імітатори  переконані, що чинять справжнє  самогубство, а підсвідомість,  яка знає правду, перешкоджає  цьому;

 

2) суїцид із вираженим  амбівалентним (суперечливим, роздвоєним) ставленням до смерті та сподіванням  на шанс чи долю в останньому  кроці. Суб'єкт, який скоює такий  вчинок, вважає нестерпним свій  стан розгублення й відчаю, хоча  зберігає слабку надію на інший  спосіб реагування. Амбівалентність  спричинює підсвідомий вибір  «легкого» самогубства, яке можуть  помітити й припинити інші. Незавершені  суїцид дають рецидиви, здійснюються  повторно аж до летального  завершення;

 

3) наявність справжнього  наміру вбити себе. Особи, які  готуються до суїциду, виявляють  свої наміри відповідними висловлюваннями  (відвертими або маскованими), ретельно  убезпечуються від того, що могло  б завадити здійсненню задуму.

 

У структурі суїцидальної поведінки виокремлюють внутрішню (психічну) і зовнішню (дієву) форми.

 

Внутрішні форми суїцидальної поведінки. Містять суїцидальні  думки, уявлення, емоційні переживання, задуми, наміри.

 

Суїцидальні думки -- міркування суб'єкта про відсутність цінності і смислу життя, обґрунтування доцільності  власної смерті, обмірковування способів, засобів самогубства.

 

Суїцидальні задуми пов'язують уявний суїцид із реальним.

 

Суїцидальні задуми -- мисленнєві операції, в яких формується суїцидальний намір, обирається спосіб, визначаються засоби, час скоєння самогубства.

 

Суїцидальні наміри утворені з задумів і вольового рішення, що безпосередньо спонукає до дії.

 

Суїцидальний намір -- мотиваційний феномен, який пов'язує внутрішньо-психічну і зовнішньо-дієву складові вчинку.

 

Усі ці феномени виникають, розгортаються  у внутрішній сфері особистості, а тому важко піддаються виявленню  без застосування спеціальних методик.

 

Зовнішні форми суїцидальної поведінки. До них належать суїцидальні  спроби і завершені суїциди.

 

Суїцидальна спроба -- цілеспрямоване оперування засобами самогубства, яке  внаслідок певних причин не закінчується смертю.

 

Особи, яким не вдався суїцид, здебільшого кажуть, що шкодують про  скоєне. Але частота самогубств серед  них протягом наступних 12 місяців  після спроби приблизно в 100 разів  перевищує середню.