Страх остракізму як чинник міжособистісних стосунків

НАЦІОНАЛЬНИЙ  АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГУМАНІТАРНИЙ  ІНСТИТУТ

КАФЕДРА АВІАЦІЙНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни «Психодіагностика»

на тему: «Страх остракізму

як  чинник міжособистісних стосунків»

 

 

Виконала:

 

Перевірила:

ст. викладач кафедри авіац.психол.

Погорільська  Наталія Іванівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2010

 

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГУМАНІТАРНИЙ  ІНСТИТУТ

КАФЕДРА АВІАЦІЙНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

 

ЗАДАННЯ

на виконання курсової роботи

з дисципліни «Психодіагностика»

студентки Іванюк Марини Олександрівни

 

Тема курсової роботи: Страх остракізму як чинник міжособистісних стосунків

1. Термін виконання  курсової роботи: з 03.02.2010р до 20.05.2010р

2. Вихідні дані до  роботи:

- страх остракізму як чинник міжособистісних стосунків,

- студенти-психологи  (2-й курс НАУ) – 61 особа.

3. Етапи роботи:

• вивчення та узагальнення літератури з обраної теми;
• вибір методів та вибірки досліджуваних;
• проведення емпіричного  психологічного дослідження;
• аналіз та обробка результатів дослідження;
• оформлення курсової роботи.

4. Перелік обов’язкового  графічного матеріалу:

робота налічує 5 таблиць, 5 діаграм, 9 додатків.

5. Завдання видав                                                      /Погорільська Н. І./

6. Завдання прийняв                                                

Курсова робота захищена з оцінкою 

Голова комісії

Члени комісії

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП………………………………………………………………………	4
РОЗДІЛ I. СУТЬ СТРАХУ ОСТРАКІЗМУ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ФЕНОМЕНУ………………………………………	6
Остракізм як засіб регулювання соціальної поведінки……………...	6
Афіліація як мотиваційна основа спілкування……………………….	7
Основні підходи до вивчення «надії на афіліацію» та «страху відторгнення»……………………………………………………………	10
Висновки до розділу I………………………………………………………	16
РОЗДІЛ II. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ СТРАХУ ОСТРАКІЗМУ НА МІЖОСОБИСТІСНІ СТОСУНКИ СТУДЕНТІВ…...	17
2.1. Організація дослідження………………………………………………	17
2.2. Підбір діагностичного  інструментарію………………………………	17
2.3. Обробка отриманих  даних та інтерпретація результатів……………	21
Висновки до розділу II …………………………………………………….	34
РЕКОМЕНДАЦІЇ……………………………………………………………	36
ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК………………………………………………...	37
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………...	39
ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  дослідження:  Проблема  мотивації – це одна із основних проблем в психології.  Мотивації присвячена велика кількість монографій як вітчизняних ( В. Г. Асєєв,   В. К. Вілюнас, О. М. Лєонтєв, В. С. Мерлін,        П. В. Симонов, Д.Н.Узнадзе,   П. М. Якобсон), так і зарубіжних авторів            ( Дж. Аткінсон, Г. Холл, К. Мадсен, А. Маслоу, Х. Хекхаузен та ін..).

Мотивація соціальної поведінки  – це динамічна, ситуативно мінлива  система чинників, що у єдиному  просторі і часі впливають на соціальну  поведінку людини, спонукаючи її до певних дій та вчинків [3;247].

До соціальної мотивації  належить мотив афіліації, який виявляється  у прагненні людини налагоджувати  добрі, емоційно позитивні стосунки з людьми. Проте страх остракізму (неприйняття або ігнорування  оточуючими) позбавляє людей можливості реалізувати свою потребу у приналежності[11;53].

Відповідно, домінування у людини мотиву «страху відторгнення» або «прагнення до прийняття» породжує стиль спілкування та взаємодії  з людьми, який має свої особливості. Але даних про те, який вплив здійснює страх остракізму на міжособистісні стосунки не виявлено. Саме це і визначає актуальність виявлення тенденцій поведінки під впливом страху відторгнення.

Мета: виявлення впливу страху остракізму студентів на їх міжособистісні стосунки.

Завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз феномену страху остракізму.
2. Розділити респондентів на дві групи за показниками «прагнення до прийняття» і «страху відторгнення» (Тест-опитувальник для вимірювання мотивації афіліації , А.Мехрабіана).
3. Встановити значимі відмінності між досліджуваними групами.
4. Виявити впливу страху остракізму студентів на їх міжособистісні стосунки.

Об’єкт дослідження : страх остракізму.

Предмет дослідження: вплив страху остракізму на міжособистісні стосунки студентів.

Методики дослідження:

• Тест-опитувальник для вимірювання мотивації афіліації  (А.Мехрабіана);
• Багатофакторний міжособистісний опитувальник  FPІ (модифікована форма В);
• Методика діагностики міжособистісних стосунків Лірі;
• Методика діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту у спілкуванні В. В. Бойко;
• Методика діагностики комунікативної установки В. В. Бойко.

Практичне значення: отримані результати дослідження можна використовувати під час проведення професійного відбору, з метою прогнозування поведінки співробітника та визначення його подальших перспектив розвитку на отриманій посаді; у консультуванні, для кращого розуміння клієнта, його поведінкових особливостей; у тренінговій роботі. Також, дану інформацію можна застосовувати для встановлення конструктивних міжособистісних відносин між людьми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I. СУТЬ СТРАХУ ОСТРАКІЗМУ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ФЕНОМЕНУ

 

1. . Остракізм як засіб регулювання соціальної поведінки

 

Остракізм – це вигнання громадянина з держави, за допомогою  голосування черепками. Проводилося  у багатьох давньогрецьких полісах, в тому числі і у Стародавніх Афінах. Назва і походить від слова «острака» - шматок глиняного черепка, на якому писали ім’я того, кого хотіли вигнати. Ввів остракізм знаменитий реформатор Клісфен в кінці VI ст. до н.е. Відмінено його було близько 417 до н.е., проте саме слово та його значення використовується і донині[9;685].

Протягом  всього життя  люди залежать один від одного, і тому відносини з оточуючими знаходяться в центрі їхнього існування. Людям, яких Аристотель назвав «соціальними тваринами», властива потреба в приналежності – потреба в створенні тривалих і близьких відносин з іншими людьми[7;427].

Психологи з Університету Нового Південного Уельсу (Австралія) Кіплінг Уільямс та його колеги вивчали  ситуації, які складаються тоді, коли остракізм (неприйняття або ігнорування оточуючими) позбавляє людей можливості реалізувати свою потребу в приналежності. У всіх культурах остракізм – у школі, на роботі або вдома – відіграє роль засобу регулювання соціальної поведінки. Що ж означає бути підданим остракізму? Як почуває себе людина, якої уникають, з якою не розмовляють, зустрічаючись, відводять погляд убік? Люди (особливо жінки) реагують на остракізм поганим настроєм, нервозністю, спробами відновити відносини або остаточно їх розірвати. Не розмовляти з людиною – значить проявляти стосовно неї «емоційну жорстокість» і пускати в хід «жахливу, жахливу зброю»,  – так вважають ті, кому доводилося ставати жертвами остракізму в родині або на роботі. Отже, втрачаючи можливість задовольнити свою потребу у приналежності, люди втрачають спокій[1;356].

Соціальні психологи  Рой Баумейстер і Марк Лірі ілюструють силу соціальних потягів, що виникає  в результаті потреби в приналежності, наступними прикладами: взаємозв'язки, що існували між нашими предками, забезпечили  їхнє виживання; взаємна любов чоловіка та жінки може привести до народження дітей, шанси на виживання яких зростають, якщо про них піклуються обоє батьків, що підтримують один одного; де б не жили люди, їхні реальні відносини та відносини, які вони сподіваються створити, займають всі їхні думки та накладають відбиток на їхні емоції, а знайшовши людину, на якій можна довіритися, людина відчуває, що її прийняли та оцінили; відторгнута людина, яка знаходиться на чужині, болісно реагує на втрату соціальних зв'язків, почуває себе самотньою і нікому не потрібною[9;689].

Отже, страх остракізму являється одним із чинників, який визначає соціальну поведінку особистості. Він є мотивом, який не лише бере участь у процесі мотивації, а  й визначає центральну ланку у  структурі особистості – спрямованість. А спрямованість, у свою чергу, справляє визначальний вплив як на той чи інший характер вчинків особистості, зокрема, так і на особливості її життєвого шляху загалом.

 

1.2. Афіліація  як мотиваційна основа спілкування

 

Одна із стрижневих проблем в психології – це проблема мотивації.        Б. Ф. Ломов, наприклад, відмічає, що в психологічних дослідження діяльності питанням мотивації належить провідна роль. Мотивації присвячена велика кількість монографій як вітчизняних ( В. Г. Асєєв,           В. К. Вілюнас, О. М. Лєонтєв, В. С. Мерлін, П. В. Симонов, Д.Н.Узнадзе,       П. М. Якобсон), так і зарубіжних авторів  (Дж. Аткінсон, Г. Холл, К. Мадсен, А. Маслоу, Х. Хекхаузен та ін..) [3;247].

До соціальної мотивації  належить потреба у спілкуванні, яка являється засобом задоволення потреб, потягів і бажань. Спілкування є важливою умовою людського існування. У всі часи задоволення людиною своїх потреб відбувалось, як правило, з використанням спілкування.

Проте, потрібно підкреслити, що потреба у спілкуванні – це тільки одна причина спілкування як виду активності людини. Через процес спілкування людина задовольняє потребу у враженнях,  визнанні і підтримці, пізнавальну потребу і багато інших духовних потреб.

Не випадково через  те виділення у зарубіжній психології такого збірного поняття, як «мотив афіліації». Це потреби: контактувати з людьми, бути членом групи, взаємодіяти з оточуючими, надавати та приймати допомогу.

Розглядаючи потребу  людини в емоційно-довірливому спілкуванні (афіліації), І. К. Кузнєцова (1999) виділяє дві тенденції – надію на афіліацію (очікування відносин симпатії, взаєморозуміння при спілкуванні) і страх відторгнення (страх того, що спілкування буде формальним). Поєднання цих тенденцій дає чотири типи мотивації спілкування:

• висока надія на афіліацію, низька чутливість до відторгнення: в цьому випадку людина дуже товариська  та навіть надокучлива;
• низька потреба в афіліації, висока чутливість до відторгнення: в цьому випадку потреба в підтримці, розумінні залишається незадоволеною і людина заглиблюється у світ своїх переживань;
• низька надія на афіліацію і чутливість до відторгнення: в цьому випадку людина схильна до самотності;
• висока надія на афіліацію і чутливість до відторгнення: у людини виникає сильний внутрішній конфлікт: вона прагне до спілкування і в той же час уникає його.

«Заводити дружбу і відчувати  прив’язаність. Радіти іншим людям  і жити разом з ними. Співпрацювати  з ними. Любити. Приєднуватися до груп», –  саме так описував Мюррей в 1938 р. мотив (потребу) в афіліації [11].

Формування і підтримання відносин з іншими людьми може переслідувати  дуже різні цілі, такі як «справити  враження», «керувати іншими», «отримати  чи відмовити в допомозі». Під  афіліацією (контактом, спілкуванням) розуміється певний клас соціальних взаємодій, що мають повсякденний і в той же час фундаментальний характер. Зміст їх полягає в спілкуванні з іншими людьми (у тому числі з людьми незнайомими або малознайомими), що приносить задоволення, захоплює та збагачує обидві сторони[5;141].

Ціль мотиву афіліації – це взаємний і довірливий зв'язок, де кожний з  партнерів якщо й не любить іншого, то ставиться до нього з приязню, приймає його, дружньо підтримує  та симпатизує йому. Для досягнення й збереження такого роду відносин існує багато як вербальних, так і невербальних способів поведінки; їх можна спостерігати, зокрема, при вступанні в контакт із незнайомими людьми. Про мотивованість поведінки прагненням до афіліації можна судити по кількості та позитивному змісту мовних висловлювань, по дружелюбному виразу обличчя, тривалості контакту очей, частоті кивань головою, за позою та жестикуляцією і т.д.

Якщо керуватись моделлю «очікуваної  цінності», то накреслена вище, ціль мотиву афіліації виступає як деяка позитивна  цінність. Результати, дії того, хто прагне до її досягнення, будуть мати позитивну привабливість. Індивідуальні відмінності в її величині являють собою один з детермінантів мотивації афіліації. Їй протистоїть, в якості другого детермінанту, негативна привабливість невдалої афіліації, якій також властиві індивідуальні відмінності. Залежно від  співвідношення узагальнених позитивною і негативною привабливістю мотив афіліації індивіда може бути охарактеризований як переважно пов'язаний або з надією на афіліацію  (НА), або зі страхом/ відторгненням (СВ), тобто страхом остракізму[11].

 

 

 

 

3. . Основні підходи до вивчення «надії на афіліацію» та «страху відторгнення»

 

Кожна людина на основі свого минулого досвіду у сфері спілкування  володіє узагальненими очікуваннями відносно того, чи вдасться їй встановити відносини афіліації з незнайомою людиною чи ні, тобто  узагальненими очікуваннями афіліації і відторгнення. Ці очікування не тільки визначають, разом з відповідними значеннями привабливості, величину мотивації афіліації (розширюючи, таким чином, область застосування моделі «очікуваної цінності»). Нерідко вони безпосередньо проявляються в процесі спрямованої на досягнення афіліації поведінки, приводячи до того, що зав'язування та підтримування контакту відбувається невимушено, дружелюбно і адекватно ситуації або ж, навпаки, невпевнено та несміливо.