Шпаргалка по "Психологии"

Психологія змісту навчання

У галузь психологічних досліджень входять зміст навчальних предметів та їх структура. Останні складають умови навчання, а тому кожного педагога цікавить вплив особливостей змісту, структури навчальних предметів на засвоєння досвіду учнями та на їх психічний розвиток.

Зміст навчання відображений у програмі, що конкретизується у підручниках та посібниках.

 При визначенні змісту  навчальних предметів маємо враховувати, що у засвоєнні узагальнені  і абстрактні знання передують  конкретним знанням, які учні виводять із загального знання. У змісті повинна бути не проста констатація знань про об'єкт, а й пояснюватися умови їх походження. Зміст, що вказує і на джерела знань, повинен сприяти виділенню учнями генетично висхідного, суттєвого, всезагального відношення. Добре було б це відношення змоделювати.

 У програмі потрібно  передбачити перехід дій з  внутрішнього плану в зовнішній, тобто відвести час для формування  навичок та умінь.

Для засвоєння структури навчального предмету необхідно, щоб учні засвоювали основні поняття, зв'язані між собою основні наукові поняття та на основі цього — виділені загальні, основні принципові положення, а також вироблялась здатність до перенесення знань, умінь і навичок.

13. Основні етапи  проведення психологічного дослідження. Метод дослідження близнюків та його характеристика

Етапи психологічного дослідження

1.  Підготовчий.

а) Виділення теми і попереднє визначення проблеми дослідження.

б) Підбір і аналіз літератури.

в) Уточнення проблеми, гіпотез і завдань дослідження

г) Підбір, розробка і апробація психодіагностичних і дослідницьких методик.

д) Вибір схеми організації і проведення експерименту. В результаті цієї роботи визначається предмет дослідження, складається програма дослідження, здійснюється знайомство з випробовуваними.

2.  Збір фактичного  матеріалу. Тобто проведення експерименту.

3.  Обробка і аналіз  отриманих результатів. Включає  якісний і кількісний аналіз.

4.  Формулювання виводів  і практичних рекомендацій. Звичайно, на основі інтерпретації отриманих  матеріалів.

Метод дослідження близнюків та його характеристика

В експериментальних дослідженнях дитячої психології певне значення має «близнюковий метод». Як відомо, однояйцеві близнюки мають одну і ту ж спадковість. Вони являють собою ніби два екземпляри одного Й того ж організму. У випадках, коли потрібно перевірити деякі умови і можливості розвитку, проводять дослідження на близнюках.

Близнюковий метод – це порівняльне вивчення умов розвитку і навчання близнюків. Суть його полягає у співставленні особливостей їхнього розвитку та успішності у засвоєнні ними знань. Зважаючи на те, що монозиготні (однояйцеві) близнята мають однаковий генетичний код, різниця в їхньому розвитку і поведінці дає підставу для висновку про роль впливу певних факторів середовища, зокрема навчально-виховних, на розвиток психічних функцій.

Цей метод був використаний, наприклад, в роботі О.Р. Лурія і Ф.Я. Юдович. Дослідники довгий час спостерігали двох близнюків, у яких було помічено значне відставання в розвитку мови. Результати дослідження показали, що одним з факторів, що заважає розвитку повноцінної мови, є те, що спілкування цих близнюків один з одним не створювало об'єктивної необхідності у розвитку правильної, цілісної мови. Іншим фактором була схильність до затримки мови.

 

Тоді дослідники провели спеціальний формуючий експеримент. Вони помістили близнюків в різні групи дитячого садка, створивши цим об'єктивну необхідність в спілкуванні з іншими дітьми, а також ввели в експеримент додаткову умову: з одним з близнюків (більш слабим) почали спеціальні мовні заняття з метою розвинути у дитини краще розрізнення звуків, виробити кращу вимову і т.д.

У результаті були одержані дані про розвиток мови і всього психічного розвитку близнюків під впливом необхідності в спілкуванні, виявлена різниця в їх мові і мисленні в зв'язку з тим, що один з них систематично навчався мови.

Залежно від того, що є завданням експерименту – якісна чи кількісна характеристика психічного явища чи одержання даних для характеристики певної особи (групи осіб), експеримент поділяється на дослідницький і випробувальний. Випробувальний експеримент називають тестом.

14. Формування  особистості дошкільника

Дошкільний вік характеризується виникненням нової соціальної ситуації розвитку. У дитини вже з'являється коло елементарних обов'язків. Змінюються взаємини з дорослими, набуваючи нових форм: спільні дії поступово змінюються самостійним виконанням дитиною вказівок дорослого.

З'являється можливість систематичного навчання згідно з певною програмою, хоча останню можна реалізувати лише в тій мірі, в якій вона стає власною програмою дитини.

Окрім того, в цьому віці дитина вже вступає в певні стосунки з однолітками, що також визначає ситуацію її розвитку.

Внутрішня позиція дошкільника стосовно інших людей характеризується передусім усвідомленням власного "Я" та своїх вчинків, величезним інтересом до світу дорослих, їхньої діяльності та взаємин.

Особливості соціальної ситуації розвитку дітей-дошкільнят виражаються в характерних для них видах діяльності, передусім у сюжетно-рольовій грі, яка створює сприятливі умови для доступного засвоєння зовнішнього світу [3;28].

Дошкільник набуває власного досвіду і засвоює доступний йому досвід інших, спілкуючись із дорослими, граючи в рольові ігри, виконуючи трудові доручення тощо, тобто він постійно вчиться. Окрім того, в цьому віці розпочинається освоєння форм навчальної діяльності.

Навчальна діяльність - це спілкування з дорослими, які не тільки активізують, спрямовують, стимулюють дії, а й керують процесом їх формування. Діти засвоюють знання, вміння й навички, оскільки вивчають необхідні для цього дії та операції, оволодівають способами їх виконання. Серед таких дій назвемо передусім цілеспрямоване сприймання об'єктів, виділення їх характерних ознак, групування предметів, складання оповідань, перелічування предметів, малювання, читання, слухання музики тощо.

Важливе значення у формуванні моральних почуттів мають дитячі уявлення про позитивні еталони, що дозволяють передбачати емоційні наслідки власної поведінки, завчасно переживати задоволення від її схвалення як "хорошої" або ж невдоволення від її оцінки як "поганої". Таке емоційне передбачення грає вирішальну роль у формуванні моральної поведінки дошкільника.

 

Дошкільник починає відособлюватися від дорослого, диференціюючи себе як самостійну людську істоту. При цьому поведінка дитини зорієнтована на дорослого (його вчинки та стосунки з людьми) як зразок для наслідування.

Вирішальну роль у засвоєнні зразків поведінки відіграє оцінка, яку авторитетні для дитини люди дають іншим дорослим, дітям, героям казок та розповідей тощо.

 Дошкільник робить  перші кроки у самопізнанні, розвитку  самосвідомості. Об'єктами самопізнання  є окремі частини тіла, дії, мовні  акти, вчинки, переживання та особистісні  якості.

15. Основні шляхи  управління навчанням: програмоване навчання, алгоритмізоване навчання, проблемне навчання, уроки-діалоги.

ПРОГРАМОВАНЕ НАВЧАННЯ

Один із різновидів репродуктивного підходу до навчання.

Передбачає використання спеціальних навчаючих програм. Під терміном “Програмне навчання” розуміють цілеспрямовану організацію навчального процесу. Ґрунтується на наявності точно окресленого обсягу знань, умінь і навичок, як слід засвоїти, у його розчленуванні на малі дози (порцій, кадри), на сприйманні цих доз в строгій логічній послідовності.

Засвоєння обсягу інформації в дозі повинно активно готувати учнів до сприйняття наступної дози. Засвоєння кожної дози інформації має відбуватися відповідно до пізнавальних можливостей учня, самоконтролю за процесом засвоєння інформації.

Для реалізації програмованого навчання використовують спеціальні програмовані підручники і навчальні машини. Матеріал у підручнику може бути викладено в лінійній або розгалуженій системах.

За лінійної системи викладу матеріалу передбачається поділ навчальної інформації на малі дози, не складні для засвоєння. Лінійна програма унеможливлює помилки і приносить задоволення від успіхів. Лінійна система викладу навчального матеріалу нерозрахована на різний рівень розвитку учнів.

Позитивним у програмованому навчанні є:

1) відокремлення головного, істотного в навчальному матеріалі;

2) забезпечення оперативного  контролю за процесом засвоєння  знань;

3) логічна послідовність  у засвоєнні знань, що дає змогу  працювати в оптимістичному темпі  здійснювати самоконтроль, індивідуалізувати  навчання;

4) індивідуалізація навчання;

5) водночас програмоване  навчання може звести роль  учителя до інструктора.

ПРОБЛЕМНЕ НАВЧАННЯ

 Проблемне навчання  – передбачає послідовні й  цілеспрямовані пізнавальні завдання, які учні розв’язують під керівництвом  учителя й активно засвоюють нові знання.

 Використання теоретичних  та експериментальних завдань  ще не робить навчання проблемним. Все залежить від вчителя на  скільки йому вдається надати  цим завданням проблемного характеру.

Завдання стає пізнавальною проблемою, якщо воно потребує роздумів над проблемою, викликає пізнавальний інтерес в учнів, спирається на попередній досвід і знання.

Проблемне навчання – один із засобів розвитку розумових сил учнів, їх самостійності та активності, творчого мислення. Забезпечує міцне засвоєння знань. робить навчальну діяльність захоплюючою, оскільки вчить долати труднощі.

Алгоритмізоване навчання

Із психологічного погляду алгоритмом є загальнозрозумілий опис певної послідовності інтелектуальних операцій, необхідних і достатніх для розв'язання завдань певного класу. Учні, які добре знають правила, роблять помилки через невміння їх використовувати, недостатнє володіння методами дій і послідовності суджень.

Алгоритмізоване навчання - система прийомів, методів розв'язання завдань у визначеній послідовності

Прийоми розв'язання одного і того самого завдання різними учнями можуть бути різними. Наприклад, одне речення він аналізує одним способом, наступне - іншим, хоч метод дії в обох випадках повинен бути однаковим. У зв'язку з цим в учнів часто виникає невпевненість у власних діях і розв'язках. А помилки з'являються через те, що учні знають і виконують лише частину операцій, необхідних для розпізнання певного граматичного явища, або користуються ними не в тій послідовності, що необхідно. На прикінці 60-х - початку 70-х років XX ст. програмоване навчання отримало новий імпульс до розвитку у роботах Л. Ланді, який запропонував алгоритмізувати цей процес.

Існують різні види навчання, застосування яких на практиці зумовлене змістом навчального предмету, обставинами навчального процесу тощо. Педагог повинен вміло їх використовувати у практичній діяльності задля досягнення навчальної мети.

Уроки-діалоги

Діалог - форма спілкування, в якій людина сприймається як партнер з правом на власні позиції, думки, інтереси. Діалог дає змогу самовираження кожного із партнерів спілкування. Учні — активні учасники процесу навчання. В класі атмосфера співрозуміння, співпереживання.

Характеристики уроку-діалогу:

а) рівність особистісних позицій учителя й учнів у процесі навчання; особисте включення вчителя й учнів у розв'язанні дидактичних завдань уроку;

b) наявність контакту, емоційно-інтелектуальної  спільності між учителем і  учнями; відчуття учнями своєї  психологічної захищеності; доброзичлива, творча атмосфера уроку;

c) високий рівень мотивації  навчання учнів, активність у  пізнавальній діяльності, свідомий  характер навчання;

d) оптимальне співвідношення  між свободою учня у виборі  змісту, методів навчання і педагогічним  керівництвом його діяльністю; збільшення самодіяльності учнів;

e) творче самопочуття  вчителя і учнів на уроці, відчуття  ними задоволення від спільної  праці, реалізація потреби учнів  у персоналізації, у суспільному  визнанні.

 Показники ефективності  уроку-діалогу:

1. Високий рівень мотивації  навчання учнів. Урок - час спільної праці, продуктивного мислення вчителя і учнів.

2. Взаєморозуміння між  учителем і учнями: довіра, повага, справедливість, бажання працювати  разом.

3. Високий рівень пізнавальної  активності учнів, розкутість думок. Учні не бояться помилок, готові до творчості, виявляють зацікавленість у розвитку проблеми .

4. Взаємна зацікавленість  учителя і учнів спільною працею  на уроці: учні збагачуються новою  цікавою інформацією, мають можливість  виявити свої здібності, отримати  визнання в класі; вчитель задоволений співпрацею з учнями, тим, що може віддати їм частку свого інтелектуального, духовного надбання та одержав позитивні результати.

16. Поняття про розвиток та психічний розвиток. Закономірності психічного розвитку та їх характеристика.

Розвиток людини – це процес кількісних і якісних змін в організмі під впливом різноманітних детермінанту зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих. Результат розвитку людини – це її становлення як біологічного виду і як соціальної істоти. Біологічне в людині характеризується фізичним розвитком і включає в себе морфологічні, біохімічні та фізіологічні зміни. Соціальні зміни в людині передбачають її активне опанування соціальним досвідом і перехід його у внутрішній світ, усвідомлену активну участь людини в суспільно корисній діяльності та виконання певних соціальних ролей.