Напрямки оптимізації соціального обслуговування людей, які зазнали насильства в сім’ї

-  у разі потреби  або за бажанням зацікавлених  осіб звертатися до міліції з пропозицією про застосування попереджувальних заходів до винуватця насильства відповідно до повноважень міліції (у деяких випадках одного тільки візиту дільничного інспектора міліції та бесіди щодо санкцій, які можуть бути застосовані до насильника, буває достатньо, щоб стримати фізичне насильство);

-  співпрацювати з іншими  державними та громадськими організаціями (це можуть бути насамперед  жіночі організації чи кризові центри для жінок, кримінальна міліція у справах неповнолітніх, які мають досвід у роботі з людьми, що потерпають від домашнього насильства) [24, с 134].

Таким чином,  технології соціального обслуговування людей, які зазнали насильства, варіюються залежно від віку клієнта, його самостійності у розв'язанні власних проблем, виду насильства, яке він чи вона зазнають, тощо.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї

3.1. Організація надання допомоги, діяльність соціальних служб

Розгляд проблеми насильства в сім'ї крізь призму психосоціальних наслідків спрямований на розкриття нових перспектив його подолання. Звернення уваги на індивідуально-психологічний підхід, який застосовується в діяльності зарубіжних та вітчизняних науковців та практиків, доводить необхідність організації більш конструктивного підходу до системи надання підтримки жертвам насильства та проведення короткочасних та довготривалих інтервенцій.

Так, ефективною системою надання підтримки жертвам насильства у США є створення притулків, кризових центрів. Головна мета сучасних американських притулків це забезпечення постійним місцем перебування, надання грошової, юридичної допомоги та медичних послуг. Жінки можуть перебувати там, допоки не знайдуть роботи або нового місця проживання. Держава оплачує витрати на переїзд до будь-якого місця.

У США організації, які надають допомогу жінкам, що постраждали від насильства, отримують державне фінансування, хоча надавачами послуг, як правило, є недержавні організації. Окрім, звичайних притулків, в рамках державної програми створено правничі центри, мета яких полягає в наданні юридичної допомоги. До переліку послуг таких закладів входять юридичні консультації, зокрема по телефону; юридичний супровід у цивільних справах (розлучення); юридичний супровід у кримінальних справах (коли жертва насильства скоїла злочин проти агресора і була заарештована), юридична допомога, якщо жертва вбила свого насильника з метою самозахисту.

В Україні соціальна робота з людьми, які стали жертвами насильства, почала розвиватися лише наприкінці 1990 р. ця робота спрямовувалася насамперед на жінок і розвивалась передусім громадськими організаціями, такими як «Вінрок Інтернешнл», благодійним фондом «Жіноча доля», Грейс-Клуб та іншими. Щоправда, у Києві було створено й державну структуру – Київський міський центр по роботі з жінками. Однак про таке розмаїття організацій та послуг, яке існує в інших країнах, говорити поки що не доводиться. В Україні й досі бракує механізму швидкого й ефективного захисту від насильства, особливо захисту дітей, відповідних інституцій і спеціалістів. Загалом, сучасна українська система захисту прав та свобод людини працює не зовсім ефективно. У пресі постійно висвітлюють факти порушень, проте правоохоронні органи недостатньо реагують на них.

Тим часом соціальні працівники повинні вже тепер ініціювати роботу із захисту дітей від насильства. Послідовні та продумані дії спеціалістів із соціальної роботи здатні змінити практику роботи служб і установ соціальної сфери на місцях стосовно поліпшення захисту дитини від насильства. Необхідною умовою успіху є активна робота на міжвідомчому рівні, залучення всіх служб і установ, дотичних до цього процесу.

         За час дії Закону України «Про попередження насильства у сім’ї» (15 листопада 2001 р.) за даними офіційної статистики, кількість осіб, які перебувають на обліку в органах внутрішніх справ за систематичні правопорушення у сфері сімейно-побутових відносин, постійно збільшується [6, с 69-70].

Для впровадження механізмів державного управління у сфері роботи з людьми які зазнали сімейного насилля необхідна співпраця державних установ і громадських об’єднань: правозахисних організацій, в одержанні відповідної юридичної, медичної, психологічної підтримки і допомоги.

Значну роль у попередженні, подоланні насильства у сім’ї відіграють центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 27.08.2004 р. N 1125 «Про утворення Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді» та від 27.08.2004 р. № 1126 «Про заходи щодо вдосконалення соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю» на базі Державного центру соціальних служб для молоді 01.01.2005 р. утворено Державну соціальну службу для сім’ї, дітей та молоді як урядовий орган державного управління, а центри соціальних служб для молоді перейменовано в центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, що дало можливість охопити якісними послугами не тільки молодь до 36 років, а і вирішувати проблеми інших категорій населення.

Станом на 01.02.2010 року функціонує 1842 центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, з яких 27 регіональних, 481 районних, 168 міських, 40 районних у містах, 577 сільських, 81 селищних та 468 філій [18, с. 192].

Для здійснення своїх функцій на сьогоднішній день працює мережа спеціалізованих формувань центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у кількості: служби соціальної підтримки сім’ї - 775, служба «Телефон Довіри» - 79, школи волонтерів – 533, студентські соціальні служби - 152, мобільні консультаційні пункти соціальної роботи в сільській місцевості, віддалених районах міст - 548, інформаційно-ресурсні центри - 150, Служба соціально-профілактичної роботи - 211, жіночих консультаціях та будинках дитини - 684.

Створення вищезазначених закладів дозволило забезпечити виконання державних завдань щодо подолання наслідків сімейного неблагополуччя: безпритульності, бездоглядності, жебрацтва, соціального сирітства, насильства в сім’ї та жорстокого поводження з дітьми, поширення правопорушень та злочинності серед неповнолітніх та молоді, руйнації моральних та духовних цінностей, алкогольної та наркотичної залежності.

Досить успішним є досвід роботи центрів «Жінка для жінки», створених у семи містах України (Житомир, Рівне, Чернівці, Херсон. Дніпропетровськ, Донецьк, Львів) за сприяння міжнародної організації «Вінрок Інтернешнл». Їх діяльність спрямована на дівчат і жінок віком 12-30 років та зосереджується на двох програмах - програмі навчання фахових навичок та програмі попередження кризових ситуацій.

Програма навчання фахових навичок пропонує:

-  навчання безробітних та частково зайнятих жінок фахових знань та навичок, необхідних для працевлаштування або започаткування нової справи;

-  надання інформації про можливості працевлаштування, навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

-  юридичні консультації з працевлаштування, прав жінок на робочому місці, підприємницької діяльності;

-  користування бібліотекою, призначеною для практичної допомоги тим, хто працює у малому бізнесі, хоче відкрити приватне підприємство або підвищити рівень своїх економічних та юридичних знань;

Програма попередження кризових ситуацій передбачає:

-  консультативну допомогу жінкам, що опинилися в кризовій ситуації;

-  проведення інформаційних та освітніх кампаній з попередження насильства й торгівлі жінками, підвищення правової культури;

-  телефонну інформаційну лінію підтримки (ТІЛП) для жінок у кризовому стані;

-  юридичні консультації із захисту прав потерпілої від насильства та торгівлі людьми;

-  видання та розповсюдження інформаційних брошур, буклетів, листівок:

-  користування бібліотекою із загальнолюдських прав, попередження насильства й торгівлі людьми, охорони здоров'я;

-  соціальну адаптацію жінок, які постраждали від насильства, у групах взаємодопомоги;

-  навчання на курсах самозахисту.

Створюються й інші соціальні служби, де жінки або діти, що зазнали насильства, можуть отримати кваліфіковану допомогу. Прикладом такої служби є Спеціалізована соціальна служба допомоги сім'ї, молоді та жінці «Родина» Тернопільського обласного центру соціальних служб для молоді, яка надає як психологічну, так і соціальну допомогу потерпілим, забезпечує соціально-правовий захист людей які зазнали сімейного насилля, служба жертвам домашнього, сексуального насильства «ЖІКЦ» м. Житомир. 

 У Запоріжжі наприклад  існують Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді – це спеціальні заклади, уповноважені державою брати участь у реалізації державної молодіжної політики шляхом здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю (постанова КМУ від 03.10.2001р. №1291 "Про розвиток центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді").  
    Головною метою діяльності Центру є створення соціальних умов для життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних потреб. 
    Центр у процесі виконання покладених на нього завдань:  
    • взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, а також фізичними особами;  
    • сприяє дитячим і молодіжним організаціям, іншим об'єднанням громадян у реалізації ними власних соціальнозначущих ініціатив і проектів;  
    • залучає благодійні фонди, громадські організації, суб'єкти підприємницької діяльності до розв'язання актуальних соціальних проблем дітей, молоді та сімей;  
    • здійснює заходи щодо поширення в області соціальної рекламної інформації про здоровий спосіб життя, профілактику негативних явищ в дитячому та молодіжному середовищі, види соціальних послуг, що надаються Центром;  
    • сприяє добровільній, доброчинній, соціально корисній діяльності дітей та молоді (волонтерський рух), роботі школи волонтерів при Центрі;  

Послуги отримують жінки, діти та молодь, різні категорії сімей.  
Загальна кількість індивідуальних послуг, наданих Запорізьким обласним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за 2006 рік, складає понад 530(загалом по області - понад 22000).  
    За цей період до спеціалістів звернулось понад 200 осіб (загалом по області - понад 11400).  
    Спеціалістами Центру було проведено 277 групових заходи (загалом по області - 4357), якими охоплено понад 6700 осіб (загалом по області - понад 77180)  
  Також центр здійснює такі напрямки роботи як:

• Соціальний супровід – здійснення соціальної опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження їхнього соціального статусу. Основними групами клієнтів цього виду допомоги є прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, неблагополучні сім'ї, діти які зазнали насильства в сім’ї. 
    • соціальна профілактика – попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров'я дітей та молоді та запобігання такому впливу. Особливу увагу в цьому напрямі центри СССДМ приділяють профілактичній роботі з підлітками та молоддю, яка має різні види залежності, інформаційно-просвітницькій роботі, спрямованій на пропаганду здорового способу життя та профілактику негативних явищ в дитячому і молодіжному середовищі,покращання репродуктивного здоров'я молоді та статеве виховання.  
    • соціальна реабілітація – відновлення морального, психічного та фізичного стану дітей та молоді, їх соціальних функцій, приведення індивідуальної чи колективної поведінки у відповідність із загальновизнаними суспільними правилами і нормами. Клієнтами в цьому напрямку роботи є діти та молодь з особливими потребами, молодь, яка прибуває та повертається з місць позбавлення волі. 

Узагальнення результатів дослідження дало змогу сформулювати низку висновків і пропозицій, які мають теоретичне і практичне значення.

1. З’ясовано, що суспільство повинно  усвідомити, що домашнє насильство, незалежно від його форми - фізичне, економічне, сексуальне чи психологічне, є найпоширенішою формою порушення прав людини. Це явище має великі негативні моральні та соціальні наслідки і є складною проблемою, яка потребує свого вирішення.

2. Встановлено, що для покращення  стану справ у сфері боротьби  з насильством у сім’ї виникає  необхідність у чіткій координації спільних дій, дієвому правовому механізмі, у системному впровадженні інформаційного механізму що наблизить вирішення існуючої проблеми - насильства у сім’ї.

3. Виявлено, що аналіз роботи  центрів соціальних служб для  сім’ї, дітей та молоді є корисним для прогнозування динаміки взаємодії з іншими державними структурами і громадськими об’єднаннями у напрямку подолання негативних явищ.

4. Доведено, що ефективне використання  програм щодо подолання насильства  у сім’ї, через механізм співпраці  державних установ й громадських об’єднань, можливе лише за умов стабільного розвитку суспільства, підвищення рівня життя людей, зростання їх духовно-морального потенціалу. Подолати прояви насильства у суспільстві означає зменшити вплив чинників агресії не лише у відносинах між окремими людьми в сім’ї, а й у суспільстві в цілому, в міждержавних стосунках. Це шлях до виключення конфліктів та криз із суспільно-політичних процесів; шлях до побудови моделі суспільства на правових засадах і роль центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в цьому процесі невід’ємна.