Основні проблеми розвитку вітчизняної вищої освіти в Україні

 

 

 

      «Основні проблеми розвитку вітчизняної вищої освіти в Україні»

 

                                                    ЗМІСТ

ВСТУП…...............................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Вітчизняна система освіти

  1.1 Освіта як інститут соціалізації та самореалізації людини…….....................10

 1.2 Сучасний стан системи вищої освіти України………………………………18 1.3Болонський процес…………………………………………………………….26

 1.4 Основні проблеми розвитку вищої освіти в Україні…..…………………...34

РОЗДІЛ 2. Програма соціологічного дослідження на тему: «Уявлення населення м. Чернігова про основні проблеми розвитку вітчизняної вищої освіти в Україні» ……………………………………………..............................38

Розділ 3. Основні проблеми розвитку вітчизняної вищої освіти в Україні

( результати дослідження)……………………………………………….……..45

Висновки…………………………………………………………………………..46

Додатки……………………………………………………………………..……..48

Список використаної літератури………………………………........................53                         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      

                                                      Вступ

        Актуальність  дослідження: вища освіта -  рівень  освіти,  який  здобувається  особою  у вищому  навчальному закладі в результаті послідовного,  системного та  цілеспрямованого  процесу  засвоєння  змісту  навчання, який грунтується  на повній  загальній  середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

       За два десятиріччя незалежності України не раз робилися спроби реанімувати стару систему вищої  освіти, розраховану на забезпечення країни фахівцями на базі не менш значних матеріально-технічних ресурсів. Однак ці спроби виявилися марними. Економічний спад викликав зниження потреби в професійно-технічній освіті, що призвело до практично повного руйнування системи профтехучилищ і технікумів.[8;9] Слід зазначити, що в найбільш розвинутих країнах світу середня освіта націлена саме на досягнення цієї мети (наприклад, у Німеччині та США).

      Тому проблема реформування системи вищої школи є актуальною, а мета її – забезпечення потреб держави у фахівцях і наукових розробках.

     У світі, який динамічно розвивається, система освіти України залишається однією з відсталих в Європі. Серед причин такого явища можна виділити відсутність мотивації у студентів до здобуття якісної вищої освіти, що є наслідком незатребуваності вищої освіти у сучасному суспільстві. У сформованій ситуації ефективність витрат держави на систему вищої освіти пропорційна мотивації студентів до здобуття якісної вищої освіти і не перевищує зараз 10% відповідно до усередненої оцінки. Варто підкреслити, що якість здобутої освіти слабко корелює з матеріально-технічною і лабораторною базою, а також рівнем кваліфікації професорсько-викладацького складу. Тому за відсутності значимої мотивації серед студентів до здобуття якісної вищої освіти ефективність капіталовкладень у матеріально-технічну і лабораторну базу, а також у підготовку кадрів вищої кваліфікації професорів і доцентів залишається на рівні мотивації студентів до освіти. У першому розділі, ми розглядаємо вітчизняну систему освіти, її сучасний стан, болонський процес та проблеми розвитку. Ми розглядаємо освіту як соціальний інститут що має історичний характер. Це відносно стійка форма соціальної практики, за допомогою якої функціонує суспільне життя, забезпечуються необхідні соціальні зв’язки та відносини, що характеризують суспільство.

Специфіка освіти визначається типом суспільства, в якому вона функціонує, політичним, державним ладом, соціально-класовими, економічними відносинами. Разом з тим слід зауважити й наступність освіти в її історичному розвитку. Саме цей момент важливо враховувати в наш час, у період утворення нової української національної школи — школи XXI століття.

Маючи певну мету діяльності і виконуючи свої функції, освіта задовольняє відповідні соціальні потреби та інтереси. Унаслідок цього стабілізуються соціальні відносини і узгоджується різноманітна діяльність членів суспільства. Функціонування освіти, виконання людьми в межах цього соціального інституту певних ролей зумовлюється соціальними нормами її внутрішньої структури. Саме ці норми визначають обов’язковий порядок, встановлюють міру, стандарт поведінки людей, спрямовуючи соціальну діяльність. У зв’язку з цим слід зауважити, що освіта інтегрована в систему соціальних інститутів. Тільки така об’єднана система може забезпечити й гарантувати функціонування суспільства. Без соціальних інститутів взагалі не існує суспільства, людства як колективного утворення. У процесі навчання людина засвоює соціальний досвід у формі знань, розвиває свої задатки та здібності, формує інтереси й нахили. Тут закладаються основи світосприйняття молодої людини, розвиваються її здібності, навички суспільної діяльності. Через освіту здійснюється передача інформації про нагромаджені людством цінності матеріальної і духовної культури, забезпечується наступність у розвитку суспільного виробництва.

          В другому розділі ми розробляємо програму соціологічного дослідження на тему: « Уявлення населення м. Чернігова про основні проблеми розвитку вітчизняної вищої освіти в Україні». Актуальність: завданням, яке стоїть перед державою стосовно покращення системи освіти, зокрема вищої, є розроблення національної системи оцінювання якості освіти, що полягає у впровадженні національної системи рейтингового оцінювання діяльності вищих навчальних закладів, забезпечення їх участі у міжнародних порівняльних дослідженнях з питань якості освіти, а також в основних міжнародних рейтингах найкращих університетів. Також стоїть таке завдання як розподіл у вищих навчальних закладах навчальних програм академічного та практичного профілю, а також розвиток професійно-орієнтованої вищої освіти шляхом розроблення порядку стандартів вищої освіти.

    Отже, в сучасному світі освіта набуває все більш вирішального значення для визначення не тільки рівня освіченості і культури конкретної людини, а й суспільства в цілому. Правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти в Україні визначаються Законом України "Про вищу освіту".                                                     

        Генеральну сукупність дослідження складають мешканці територіальної громади м. Чернігова віком від 18 років і старше (246 834 чол.)

Виходячи з поставлених мети і завдань для дослідження пропонується пропорційна стратифікована вибірка із загально прийнятим рівнем довіри 95 % і максимальною допустимою помилкою 7 %. Виходячи з того, що використання пропорційного стратифікованого відбору практично завжди впливає на помилку вибірки у бік її зменшення, то для більшої зручності округлимо обсяг вибіркової сукупності до 200 респондентів.

На початковому етапі населення м. Чернігова розділили на дві страти на основі кордонів двох районів міста – Деснянського і Новозаводського питома вага яких по відношенню до загальної кількості мешканців складає 67,5 % і 32,5 % відповідно.

Збір первинної соціологічної інформації планується проводити методом формалізованого інтерв’ю, з використанням стандартизованого бланка опитування.

    Третій розділ має  назву основні проблеми розвитку  вітчизняної вищої освіти в  Україні( результати дослідження ). Основним завданням було з’ясувати основні проблеми розвитку вищої освіти в України і проведене дослідження показує, що 65% населення вважає, що добре розвинена, а 35% вважає, що не зовсім. З основних проблем розвитку освіти, 72% населення відповіло, що є держзамовлення. Оскільки держава вимагає гроші, які не в змозі заробити кожна 4 родина. В Україні переважна більшість сімей середнього та нижче середнього рівня доходів. Навчатися хочуть всі, але не в силі задовольнити проблеми держави. І тільки 28% із 100% відповіли, що стипендії яку надає держава, не вистачає навіть на проживання. Тобто, можна зробити узагальнення, що мала стипендія і великі кошти за плату навчання, це дві найголовніші проблеми ВЩН. Отже, перша гіпотеза повністю виправдана.

   Об’єкт дослідження: вітчизняна вища освіта в Україні.

   Предмет дослідження: встановити основні проблеми розвитку вітчизняної вищої освіти.

   Метою бакалаврської роботи є: з’ясувати основні проблеми розвитку вищої освіти в України.

       1. З’ясувати який сучасний стан і перспективи розвитку освітнього комплексу України в контексті Болонського процесу.

      2. Визначити стан  та основні проблеми розвитку  в Україні.

Практичне значення одержаних результатів: основні положення та висновки можуть бути застосовані в розробці програм і проектів, спрямованих на розв’язання проблем розвитку вищої освіти; у процесі викладання навчальних дисциплін у вищих навчальних закладах України; на лекціях та семінарах у ВНЗ.

 

 

                

 

             

 

 

 

 

 

 

                   РОЗДІЛ 1. ВІТЧИЗНЯНА СИСТЕМА ОСВІТИ

1.1 Освіта як інститут  соціалізації та самореалізації людини

        З одного боку, освіта як соціальний інститут є сукупністю певних установ, осіб, які забезпечені спеціальними матеріальними засобами і здійснюють конкретні соціальні функції, з іншого боку, освіта — це набір, система ідей, правил, положень, стандартів, норм діяльності, поведінки людей у ситуаціях освітянського життя.

        Освіта як соціальний інститут має історичний характер. Це відносно стійка форма соціальної практики, за допомогою якої функціонує суспільне життя, забезпечуються необхідні соціальні зв’язки та відносини, що характеризують суспільство.

Специфіка освіти визначається типом суспільства, в якому вона функціонує, політичним, державним ладом, соціально-класовими, економічними відносинами. Разом з тим слід зауважити й наступність освіти в її історичному розвитку. Саме цей момент важливо враховувати в наш час, у період утворення нової української національної школи — школи XXI століття.[9]

Маючи певну мету діяльності і виконуючи свої функції, освіта задовольняє відповідні соціальні потреби та інтереси. Унаслідок цього стабілізуються соціальні відносини і узгоджується різноманітна діяльність членів суспільства. Функціонування освіти, виконання людьми в межах цього соціального інституту певних ролей зумовлюється соціальними нормами її внутрішньої структури. Саме ці норми визначають обов’язковий порядок, встановлюють міру, стандарт поведінки людей, спрямовуючи соціальну діяльність. У зв’язку з цим слід зауважити, що освіта інтегрована в систему соціальних інститутів. Тільки така об’єднана система може забезпечити й гарантувати функціонування суспільства. Без соціальних інститутів взагалі не існує суспільства, людства як колективного утворення.

У Законі України «Про освіту» виділено такі елементи освіти:

- дошкільна освіта і виховання — здійснюються разом із сім’єю і мають на меті забезпечення фізичного, психічного здоров’я дітей, їхній повноцінний розвиток, набуття життєвого досвіду, вироблення вмінь, навичок, потрібних для навчання у школі;

- загальна середня освіта — забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину і суспільство, екологічне виховання, фізичне вдосконалення;

- позашкільна освіта і виховання — забезпечує творчу самоорганізацію дитини в системі позашкільних освітньо-виховних закладів, орієнтується на динамізм розвитку потреб дітей та їхніх батьків у освітньо-виховних послугах;

- професійно-технічна освіта — забезпечує здобуття громадянами робітничої професії відповідно до покликання, інтересів, здібностей, підвищення їхньої виробничої кваліфікації, перепідготовку;

- вища освіта — забезпечує фундаментальну наукову та загальнокультурну, практичну підготовку, одержання громадянами спеціальності відповідно до покликання, інтересів, здібностей, підвищення їхньої кваліфікації, вдосконалення професійної підготовки, перепідготовку наукових і науково-педагогічних кадрів;

- післядипломна підготовка — забезпечує систематичне поновлення набутих у вузі знань, перепідготовку людей з вищою освітою з метою опанування нових спеціальностей та професій;

- аспірантура і докторантура — забезпечують наукову та педагогічну підготовку кандидатів і докторів наук;

- самоосвіта — система набуття і підвищення рівня знань шляхом самостійного опанування знань та вмінь, одержання професії і спеціальності. Самоосвіта набуває легітимності шляхом перевірки та оцінки знань за системою екстернату.[ 21]

Багатогранність процесу розвитку людини описується в науковій літературі багатьма категоріями: формування, виховання, адаптація, соціалізація, самовиховання. Кожна з них акцентує увагу на тому чи іншому аспекті цього процесу, виконує певну пояснювальну функцію, що в цілому дає уявлення про його природу, суть, соціальні суперечності, спрямування. Різноманітність механізмів соціального розвитку особи і конкретно входження індивіда до «соціуму» через систему освіти, залучення його до знань, людського досвіду, культури найповніше, на наш погляд, охоплює поняття «соціалізація». Соціалізація — двосторонній процес взаємодії людини й суспільства. Його основним змістом є освіта, навчання, «пере-дача-засвоєння» знань, соціально-історичного досвіду, культури, норм і зразків поведінки, людського способу буття.