Основні проблеми розвитку вітчизняної вищої освіти в Україні

Виходячи з того, що використання пропорційного стратифікованого відбору практично завжди впливає на помилку вибірки у бік її зменшення, то для більшої зручності округлимо обсяг вибіркової сукупності до 200 респондентів.

На початковому етапі населення м. Чернігова розділили на дві страти на основі кордонів двох районів міста – Деснянського і Новозаводського питома вага яких по відношенню до загальної кількості мешканців складає 67,5 % і 32,5 % відповідно.

Надалі у кожному районі виділили наступні місця компактного проживання населення:

Деснянський р-н:

– вул. Рокосовського-Одинцова;

– вул. Савчука (р-н Красний міст);

– вул. П’ятницька-Київська (р-н Мегацентр);

– вул. Доценко-Бєлова-Пухова;

– вул. Мстиславська-Красногвардійська;

– р-н ЗАЗ-Ремзавод.

Новозаводський р-н:

– вул. Щорса (р-н Шерстянка)

– вул. Гагаріна (р-н Подусівка)

– вул. Незалежності (р-н Масани)

 

Відбір домогосподарств планується проводити механічним маршрутним методом на основі певного шагу, розмір якого залежить від типу забудови і етажності. Так, у місцях з багатоповерховою забудовою шаг має складє від 4 до 7, у приватному секторі – 3. Такий підхід дозволить „розтягнути” вибірку територіально і охопити максимальну кількість домогосподарств.

Відбір респондентів. У кожному домогосподарстві інтерв’юеру дозволялося опитати тільки одного респондента, хоча і надається певна свобода вибору в межах заданої квоти за статтю і віком. Причому для досягнення найвищого рівня точності, квоти обчислювалися окремо для кожного мікрорайону (Додаток А)

Інструментарій

Збір первинної соціологічної інформації планується проводити методом формалізованого інтерв’ю, з використанням стандартизованого бланка опитування.

Формалізоване інтерв’ю найпоширеніший різновид інтерв'ювання. У цьому випадку спілкування інтерв'юера і респондента строго регламентовано детально розробленими запитальник і інструкцією, призначеної для інтерв'юера. При використанні цього виду опитування інтерв'юер зобов'язаний точно дотримуватися формулювань питань і їх послідовності.

Орієнтовний план підготовки і проведення соціологічного дослідження:

№ з/п	Захід	Строки виконання	Примітки
1.	Обговорення і затвердження програми дослідження і методичного інструментарію	10 січня – 10 лютого	Консультування з науковим керівником і фахівцями з проблематики дослідження
2.	Розробка проекту вибірки і схеми її корекції	20 січня – 1 лютого	Уточнення результатів проектування у математиків
3.	Тиражування методичного інструментарію для проведення пілотажного дослідження	3 лютого	50 примірників
4.	Проведення пілотажного дослідження	4 – 6 лютого	Пробне опитування по 10 студентів на кожному курсі
5.	Аналіз результатів пілотажного дослідження	8 – 15 лютого
6.	Внесення правок у програму дослідження і методичний інструментарій	16 – 26 лютого
7.	Тиражування методичного інструментарію для проведення масового збору соціологічної інформації	27 – 28 лютого	200 примірників
8.	Формування групи анкетерів	1 – 10 березня
9.	Інструктаж анкетерів	11 березня
10.	Погодження часу і місця проведення анкетування студентів з деканатом і викладачами	12 – 17 березня	На кожному з п’яти курсів
11.	Проведення польового дослідження	18 – 20 березня
12.	Первинна обробка заповнених анкет	21 – 31 березня
13.	Розробка інструкції з кодування відкритих і напівзакритих питань	1 – 2 квітня
14.	Кодування відкритих і напівзакритих питань	3 – 4 квітня
15.	Введення первинної соціологічної інформації до бази даних	5 квітня	За допомогою програми SPSS
16.	Аналіз результатів дослідження і підготовка проекту звіту	6 – 30 квітня
17.	Обговорення попереднього проекту звіту, висновків і рекомендацій	5 – 8 травня	Разом з науковим керівником
18.	Доопрацювання і затвердження остаточного звіту, висновків і рекомендацій	10 – 20 травня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Розділ 3. Аналіз даних і представлення результатів дослідження

     Метою роботи є дослідити значення освіти в житті населення; визначити готовність і сприйнятливість до змін та їх уявлення про основні проблеми розвитку вітчизняної вищої освіти. При цьому однією з основних задач дослідження було простежити ставлення населення до освіти; визначити готовність до реформ в системі освіти; дослідити важливість здобуття освіти для населення; встановлення актуальних проблем розвитку вищої освіти.

   Розглянемо отримані результати, що характеризують ставлення населення м.Чернігова до основних проблем розвитку вітчизняної вищої освіти. Наведемо загальні висновки з отриманих відповідей на анкетні питання (додаток В): всього в анкетуванні приймало участь 200 чоловік.

   На перше питання яке  було задано респонденту, в наш  час добре розвинута освіта  чи ні, ми отримали відповідь, що 65% населення вважає, що добре  розвинена, а 35% вважає, що не зовсім. Можно і покращити становище  освіти.

Наступним питанням було: «Люди з вищою освітою мають більше привілегій в суспільстві?. На що ми отримали відповідь, 72% населення вважає, що люди, які здобують вищу освіту, зможуть знайти гарну роботу з достатнім заробітком. Оскільки ВНЗ дає змогу отримати багато знань які потім можна застосовувати в житті. А 28% населення впевнені, що можна знайти гарну роботу і не навчавшися у вищому вузі. Можна сказати, що наша гіпотеза підтвердилась. Потім у ході опитування було задане наступне питання, яка ж роль освіти у житті людини. Тут думки розійшлися. Кожен мав змогу відповісти так як він думає і як вважає. 36% населення відповіло, що освіта потрібна для того, щоб бути кращим у суспільстві. Щоб мати знання, та передавати їх дітям, навчати їх. 10% респондентів відповіли, що навчаються для свого задоволення. Вони самі обрали цей шлях і хочуть отримувати від самого процесу навчання тільки позитивні емоції. 54%% опитуваних відповіло, що вони навчалися і навчаються тільки задля того, щоб в майбутньому мати престижний заробіток та гарну кваліфікацію. В ході опитування було задане наступне питання: « На Вашу думку, яка основна проблема ВНЗ?». На це питання всі звертали увагу. Кожен з респондентів зміг висловитися і указати на головну проблему ВНЗ.

72% населення відповіло, що однією  з головних причин ВНЗ є держзамовлення. Оскільки держава вимагає гроші, які не в змозі заробити кожна 4 родина. В Україні переважна більшість сімей середнього та нижче середнього рівня доходів. Навчатися хочуть всі, але не в силі задовольнити проблеми держави. І тільки 28% із 100% відповіли, що стипендії яку надає держава, не вистачає навіть на проживання. Тобто, можна зробити узагальнення, що мала стипендія і великі кошти за плату навчання, це дві найголовніші проблеми ВЩН. Наступним питанням яке було задано респонденту, чи справляється зі своїми обов’язками міністр освіти. На це запитання ми отримали неочікувану відповідь. Виявляється, що 49% відповіло, що не справляється зі своїми обов’язками, оскільки Україна як була з найвідсталіших країн Європи, так і залишається. Потрібно проводити нові введення в освіту, нові цікаві факультети, щоб було зацікавлення у студентів. Щоб вони з радістю та інтересом ходили на навчання. 47% відповіло, що справляється.І тільки 4% не знали, що відповісти на це запитання.

    Причому наступне питання було: « Чи потрібно змінювати теперішнє становище освіти?». З 100% опитуваних, 66% відповіли, що так, потрібно. Оскільки освіті, потрібно виходити на новий рівень свого вдосконалення. І з кожним роком, робити впевнені кроки у майбутнє. А 34% відповіли, що освіта на хорошому рівні розвитку і що вона не потребує вдосконалення.

    Потім ми сформулювали  цікаве питання. Де ж краще  здобувати освіту, в Україні чи  за кордоном? На що ми отримали  дуже цікаву відповідь. Виявляється, більшість населення  не патріоти своєї Батьківщини. Вони відразу чітко і конкретно відповіли, що краще здобувати все ж таки освіту за кордоном.

77%  респондентів відповіли, що  краще навчатися за кордоном  і тільки 23% сказали, що можна здобути  освіту й в Україні.

Наступне запитання яке було сформульоване інтерв’юером, що є головною причиною низької ефективності освіти. Їм надавалося два варіанти відповіді, по перше – це відсутність мотивації у студентів, або ж відсутність мотивації у викладачів до навчального матеріалу. На що 64% відповіло, що немає мотивації до навчання у самих студентів. Студент поступає до вузу, тільки заради диплому, щоб потім він допоміг йому по життю. У студентів немає захоплення навчальним процесом, немає інтересу до викладацького матеріалу. Тобто головна причина  в самому студенті, у його песимісті. А 36% відповіло, що причина в самих викладачах, оскільки вони погано доносять матеріал своїм студентам і не викликають у них захоплення. Таким чином можна сказати, що головними причинами низької ефективності освіти, відсутність мотивації студентів у навчальному процесі, а також відсутність у самого викладача інтересу до свого предмету.

  Оцінки попереднього періоду реформування середньої освіти різні. У суспільстві домінує розуміння того, що міняти щось в освіті не так просто, як здавалося раніше. Критика за невиконання державою своїх намірів та зобов'язань уже перестала цікавити й «вийшла із моди».

Міністерство освіти і науки України докладає багато зусиль щодо реформування освітньої галузі. Але все ще залишається багато проблем, які не можуть чекати. Перелічимо деякі з них:

• Низька заробітна плата та соціальна незахищеність учителів негативно відбиваються на якості освіти, не дозволяють підтримувати на належному рівні кваліфікацію вчителів.
• Старі підручники, зміст і методи викладання не відповідають актуальним вимогам щодо її якості в сучасному світі. Сучасний і майбутній інтелектуальний потенціал освітньої сфери вимагає більше інвестицій.
• Навіть наявні обмежені ресурси на освіту витрачаються неефективно. В освіти задіяно занадто багато сил, різноманітних суб'єктів, і всі вони мають свої інтереси. Недосконалість системи управління призводить до браку коштів, недостатньою є прозорість їх використання.
• Освіта дотепер оцінюється за внутрішніми критеріями. Оцінки, необхідні для визнання ролі середньої загальної освіти для успішного життя людини, для економіки, відсутні і не застосовуються ані органами управління освітою, ані суспільством.
• Розшарування суспільства робить усе менш доступною якісну освіту для все більшої кількості дітей. Бідність переходить у спадщину, і освіта - з її нерівним доступом і поділом на елітні та звичайні школи - стає механізмом відтворення соціальної нерівності.                                                                                       

      Отже, проблем в українській освіті ще дуже багато. Але, освіта була і залишається однією з найголовніших для людини. Освіта, як показує опитування, має чимало проблем у своєму розвитку, але потрібно ці проблеми якось вирішувати. Школа ХХ ст. вимагає докорінного переосмислення освітньої парадигми,

актуалізації змісту, освоєння технологій становлення особистості учня як

суб’єкта і проектування життя, створення інноваційного проектного

простору, виховання компетентної, соціально мобільної особистості, яка

вміє вирішувати життєві проблеми, приймати ефективні рішення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                      

                                       

 

                                               Висновки

       Отже, стан освіти в сучасному світі складно і суперечливо. З одного боку, освіта в 21-му столітті стало однією з найважливіших сфер людської діяльності; величезні досягнення в цій галузі лягли в основу грандіозних соціальних і науково-технологічних перетворень, характерних для минаючого століття. З іншого боку, розширення сфери освіти та зміну її статусу супроводжуються загостреннями проблем у цій сфері, які свідчать про кризу освіти. І, нарешті, в останні десятиліття в процесі пошуків шляхів подолання кризи освіти відбуваються радикальні зміни у цій сфері та формування нової освітньої системи. Таким чином в цій бакалаврській роботі, ми розглянули три розділи.

Перший з яких називається: « Вітчизняна система освіти». Де розглянули в першому питанні освіту як інститут соціалізації та самореалізації особистості. По першому питанню можна сказати, що з одного боку, освіта як соціальний інститут є сукупністю певних установ, осіб, які забезпечені спеціальними матеріальними засобами і здійснюють конкретні соціальні функції, з іншого боку, освіта — це набір, система ідей, правил, положень, стандартів, норм діяльності, поведінки людей у ситуаціях освітянського життя.

        Освіта як соціальний інститут має історичний характер. Це відносно стійка форма соціальної практики, за допомогою якої функціонує суспільне життя, забезпечуються необхідні соціальні зв’язки та відносини, що характеризують суспільство.

Специфіка освіти визначається типом суспільства, в якому вона функціонує, політичним, державним ладом, соціально-класовими, економічними відносинами. Разом з тим слід зауважити й наступність освіти в її історичному розвитку. Саме цей момент важливо враховувати в наш час, у період утворення нової української національної школи — школи XXI століття.

Можна сказати, що у процесі навчання людина засвоює соціальний досвід у формі знань, розвиває свої задатки та здібності, формує інтереси й нахили. Тут закладаються основи світосприйняття молодої людини, розвиваються її здібності, навички суспільної діяльності. Через освіту здійснюється передача інформації про нагромаджені людством цінності матеріальної і духовної культури, забезпечується наступність у розвитку суспільного виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              Додаток А

Розподіл населення м. Чернігова за статтю і віком (200 респондентів)

Стать	Вік				Усього
	18–29р. (%)	30–49р. (%)	50–59р. (%)	60р. і старше (%)
Чоловіки	26	34	14	16	90
Жінки	22	38	20	30	110
Усього	48	72	34	46	200

 

Деснянський р-н – 67,5 % - 135 респондентів (6 інтерв’юерів)

вул. Рокосовського-Одинцова

Стать	Вік
	18–29р. (%)	30–49р. (%)	50–59р. (%)	60р. і старше (%)
Чоловіки	3	4	2	2
Жінки	3	4	2	3

 

вул. Савчука (р-н Красний міст)

Стать	Вік
	18–29р. (%)	30–49р. (%)	50–59р. (%)	60р. і старше (%)
Чоловіки	3	3	2	2
Жінки	3	4	2	3