Суспільна свідомість

^Вступ

^{Актуальність  теми: На сьогодні 7 з 10 людей може дати відповідь на запитання: «що таке суспільна свідомість», але лише половина усвідомлює, насправді глибокий сенс та багатогранність цього визначення. Сьогодні, коли інформація стає одним із найважливіших компонентів життєдіяльності, проблема свідомості, набуває особливого значення. Формування інформаційної цивілізації характеризується зростанням ролі суспільної свідомості в усіх сферах життєдіяльності. Суспільна свідомість складає культуру певного суспільства і людства. Це не тільки ідеї про суспільне життя, а й осмислення суспільством світу в цілому, в тому числі й людиною свого особистого життя. Суспільна свідомість є складовою життя суспільства разом з духовним виробництвом та духовною культурою [17].}

Суспільна свідомість є надособистісною, але це не означає, що вона позаособистісна. Разом із тим суспільна свідомість – це не кількісна сума індивідуальних свідомостей, а якісно нова постать. Внутрішньо вона являє собою особливо організовану ідеально – об’єктивну дійсність, з вимогами й волею котрої індивід змушений рахуватися так само, як він рахується з природними явищами.

Водночас, суспільна свідомість не існує для індивіда як зовнішня фатальна сила, що повністю підпорядковує собі індивідуальну свідомість, навпаки, кожен з індивідів протистоїть їй, і в той же час кожен із них по –різному (залежно від особистісних, індивідуальних рис) вбирає в себе цю силу, по – різному реагує на неї, по – різному впливає на суспільну свідомість. Свідомість не може бути зведеною лише до особистісної форми свого буття. Носіями суспільної свідомості є не тільки індивіди, але й соціальні групи , суспільство в цілому. Володіючи об’єктивною природою та внутрішніми законами розвитку, суспільна свідомість може як відставати, так і випереджати буття в межах закономірного для даного суспільства еволюційного процесу. У цьому плані суспільна свідомість може відігравати або роль активного стимулятора суспільного прогресу, або ж роль механізму його гальмування; перетворювальна сила суспільної свідомості спроможна впливати на все буття в цілому. ^{Суспільна свідомість за певних обставин здатна виступати і деструктивною силою суспільного розвитку, гальмуючи поступальний хід соціального прогресу. Все залежить від того, якому соціальному суб’єкту належать ті чи інші ідеї, якою мірою вони адекватні національним і загальнолюдським цінностям, розкриттю духовного потенціалу особистості.}

^{Дослідження суспільної свідомості в цілому широко відображені  в працях зарубіжних авторів.} Одним із перших дослідників суспільної свідомості, який запропонував методи її вивчення був Е. Дюркгейм. Йому належить ідея розуміння фактів соціального життя «як речей», як незалежної від дослідника реальності і, відповідно, виділення суспільної свідомості як окремого предмета дослідження

Суспільне буття і суспільна  свідомість – основні категорії історичного матеріалізму, за допомогою яких розкриваються закономірні зв’язки між матеріальним і духовним життям суспільства. К. Маркс і Ф. Енгельс у праці «Німецька ідеологія» дали чітке визначення співвідношення їх: «Свідомість ніколи не може бути чим – небудь іншим, як усвідомленим буттям , а буття людей є реальний процес їх життя» [18].

З огляду на зазначене вище, тема даної дослідницької роботи – «Психологія суспільної свідомості» – є досить актуальною.

^{Метою нашого дослідження є розгляд наукових джерел які розкривають поняття суспільної свідомості та її складових; з’ясування шляхів можливих маніпуляцій з суспільною свідомістю.}

^{Об’єкт дослідження – суспільна свідомість,сутність та особливості її формування та розвитку .}

  ^{Предмет дослідження : процес функціонування суспільної свідомості, та вивчення особливостей змін суспільної свідомості студентів під впливом засобів масової інформації.}

^{Виходячи з  мети дослідницької  роботи були поставлені такі завдання:}

• ^{дослідити теоретико – методологічні джерела стосовно теми роботи;}
• ^{розробити методику вивчення впливу ЗМІ на суспільну свідомість;}
• ^{провести аналіз результатів вивчення особливостей змін суспільної свідомості студентів під впливом засобів масової інформації.}

^{Розділ 1}

^{Теоретико – методологічні  основи вивчення суспільної свідомості молоді}

1. ^{Теоретичний аналіз розвитку особистості}

^{У перекладі  з латинської «процес» означає рух вперед, зміни. Поняття «розвиток» було визначено раніше. Це процес кількісних і якісних змін в організмі людини. Результат розвитку – становлення людини як біологічного виду і соціальної істоти. Біологічне в людині характеризується фізичним розвитком, що містить у собі морфологічні, біохімічні, фізіологічні зміни, а соціальний розвиток відображається у психічному, духовному, інтелектуальному злеті [14].}

^{Якщо  людина досягає такого рівня розвитку, який дозволяє вважати  її носієм свідомості й самосвідомості, і вона здатна до здійснення самостійної  перетворюючої діяльності, то таку людину називають  особистістю. Розвиток людини – дуже складний, довготривалий і суперечливий процес. Зміни у нашому організмі відбуваються протягом усього життя, але особливо інтенсивно змінюються фізичні дані й духовний світ людини в дитячому та юнацькому віці. Розвиток не зводиться до простого накопичення кількісних змін і прямолінійного руху від нижчого до вищого. Характерна особливість цього процесу – діалектичний перехід кількісних змін у якісні, перетворення фізичних, психічних, духовних характеристик особистості [14].}

^{Формування  особистості –  це становлення людини як соціальної істоти внаслідок впливу зовнішніх і внутрішніх детермінант її розвитку. На думку І. П. Підласого, «формування передбачає деяку закінченість людської особистості, досягнення рівня зрілості та стійкості [13].}

^{Виокремлюють  види розвитку і формування особистості: стихійний, цілеспрямований, саморозвиток і самоформування. Отже, розвиток особистості  являє собою прогресивно  спрямований соціально  зумовлений процес формування людини як суспільної істоти. Основним способом буття людини є розвиток. На думку В. В. Давидова, розвиток особистості віднесено до загального психічного розвитку дитини [13].}

^{Відповідно  формулюється принцип  єдності психічного розвитку і розвитку особистості (Л. С  Виготський, С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьев, Л. І. Божович, Д. Б. Ельконін, Б. Ф. Ломов, В. В. Давидов, М. Г. Ярошевський та ін.). Розвиток особистості – процес закономірних діалектичних змін, формування і перетворення суб’єкта діяльності, його свідомості, системи мотивів і потреб, взаємин. Розвиток дитини як особистості та його стрижньовий напрям залежать від основних факторів формування дитини (спадковість, середовище, виховання), бо вона в процесі своєї діяльності й спілкування стає учасником різноманітних соціальних зв’язків і взаємин. Спадковість – це відновлення у нащадків біологічної подібності. У спадковість передаються: тип нервової системи, деякі безумовні рефлекси (оборонний, орієнтовний), конституція тіла, зовнішні ознаки та власне людські задатки (високоорганізований мозок, задатки до мови, ходіння у вертикальному положенні, до окремих видів діяльності та ін.) [14].}

^{Середовище  – все те, що оточує дитину від народження до кінця життя, починаючи з сім’ї, ближнього оточення і кінчаючії середовищем соціальним, в якому вона народжується і яке створює умови для її розвитку і виховання.}

^{Виховання – виявлення нахилів і обдарувань, розвиток у відповідності з індивідуальними особливостями людини, її можливостями і здібностями [14].}

^{Дитина вчиться бути особистістю, розвивається як особистість і утверджується як особистість. Безперечно, ключові напрями та зміст цього розвитку в основному визначені конкретними суспільно – історичними умовами. Але, враховуючи активність розвитку дитини як особистості, важливе значення має її здатність до самовираження, самопрояву, саморегуляції, самоутвердження, самовизначення, самоіснування і самоактуалізації. Все це відбувається в діяльності, характер і зміст якої є основою і суттю процесу становлення особистості. Діяльність слугує сталим субстратом розвитку особистості, забезпечуючи їй вихід за межу власних можливостей. А також великий вплив на формування особистості чинить спілкування – один з універсальних способів вияву групової форми буття людей. Залежно від характеристик партнерів спілкування може бути різних видів: особистість – особистість, особистість – група, особистість – колектив, група – група, група – колектив. За змістом воно може бути ділове (формальне) і особисте (неформальне).}

^{Важливою  умовою розвитку і  формування особистості  є прояв нею  активності в цьому  процесі. Активність може проявлятись  у таких напрямках: у рухах, у пізнанні оточуючої дійсності, в спілкуванні, у  впливі на оточення, у впливі на саму себе. Останній вид  активності називають  самовихованням. Самовиховання – систематична і свідома діяльність людини, спрямована на вироблення і вдосконалення своїх позитивних якостей і подолання негативних [13].}

2. ^{Сутність  та структура  суспільної свідомості}

^{Кожна, без винятку людина володіє вищою  формою відображення дійсності,яка  властива людям і пов’язана з психікою, спосіб  відносин людини до світу і до самого себе, що являє собою єдність психічних процесів, що активно беруть участь в осмисленні людиною об’єктивного світу і свого власного бутя – свідомістю. Свідомість є особливою формою взаємодії людини з дійсністю і управління нею. Свідомість неможливо вивести з одного лише процесу відображення об’єктів природного світу: відношення «суб’єкт–об’єкт» не може породити свідомість. Для цього суб’єкт повинен бути включений у більш складну систему соціальної практики, у контекст громадського життя. Кожний з нас, приходячи в цей світ, успадковує духовну культуру, що ми повинні освоїти, щоб знайти власне людську сутність і бути здатними мислити по – людськи. Немає такої людини,яка б не мала уявлення про те,що таке свідомість, нехай ці знань не такі глибокі, але  більшість володіє ними. Суспільна свідомість може існувати тільки тоді, коли є конкретні її носії – людина, соціальні групи, спільності, конкретні особистості та інші суб’єкти. Без основних носіїв суспільної свідомості – конкретних людей – вона неможлива. Тому суспільна свідомість здатна існувати і повноцінно функціонувати тільки в індивідуальному, тобто через індивідуальну свідомість, що є духовним світом даної конкретної особистості, її поглядами, почуттями, уявленнями, настроями [19].}