Металева і пластикова галантерея в універмазі

Запобіжні захисні засоби призначені для автоматичного відключення агрегатів і машин при відхиленні робочих параметрів (температури, тиску, величини струму тощо) від допустимих значень. Як запобіжні захисні засоби використовують електроконтактні термометри, запобіжні клапани, гальмові пристрої, кінцеві вимикачі, реле захисту від струмів великої величини та ін. Так, наприклад, у хліборізках після закінчення різання порції хліба електродвигун привода автоматично відключається при натисканні каретки на кінцевий мікровимикач. Гасіння кінетичної енергії частин хліборізки, які обертаються, після вимикання електродвигуна здійснюється встановленим на його валу конічним фрикційним гальмом з електромагнітним приводом. У посудомийних машинах термосигналізатор відключає електронагрівачі при нагріванні води до 960С. Посудини і системи, що працюють під тиском, повинні мати запобіжні клапани. Вимоги до запобіжних клапанів викладено в ГОСТ 12.2.085-82.

Слабкі вставки, що використовуються в конструкції технологічного устаткування, розраховані на спрацьовування при аварійних режимах з метою виключення поломок, руйнувань і, отже, виробничого травматизму. До слабких вставок відносяться зрізні штифти, фрикційні муфти, плавкі запобіжники.

Блокувальні пристрої виключають можливість включення в роботу технологічного устаткування при наявності вільного доступу до його небезпечних зон. За принципом дії блокувальні пристрої поділяються на механічні, електричні, фотоелектричні, радіаційні, гідравлічні, пневматичні, комбіновані. У більшості машин, що використовуються на підприємствах торгівлі і харчування, рухомі огорожі мають електричне блокування: при відсутності їх на місці мікровимикач вимикає електроустановку з мережі. Таке блокування мають, наприклад, запобіжні решітки для захисту рук оператора в тісторозкочувальній машині і хліборізці. Електричним блокуванням постачені дверцята НВЧ-апаратів з метою захисту обслуговуючого персоналу від електромагнітних випромінювань.

За необхідністю, використовують засоби інформації про роботу технологічного устаткування та виникаючих при цьому небезпечних і шкідливих виробничих факторах. За призначенням сигналізація буває оперативна, запобіжна і розпізнавальна, за способом інформації - звукова, візуальна, комбінована (світлозвукова) і одоризаційна (за запахом). Оперативна сигналізація використовується для узгодження дій працюючих, наприклад, при вантажо-розвантажувальних роботах. Запобіжна сигналізація призначена для попередження про виникнення небезпеки. Для цього застосовують одоризатори, світлові та звукові сигнали. Так, в аміачних холодильних установках індикатори витоку аміаку, розміщені в машинних (апаратних) і конденсаторних відділеннях, подають запобіжний сигнал про концентрацію його вище 0,5 мг/л (0,07%), а при досягненні концентрації 1,5 мг/л (0,21%) сигналізатори аварійної концентрації вимикають електроживлення всієї холодильної установки, одночасно вмикають аварійну вентиляцію, світлозвукову сигналізацію, сирену і табло з текстом, що попереджує про загазованість приміщень. Розпізнавальна сигналізація служить для відзначення різних видів технологічного устаткування і його небезпечних зон за допомогою сигнальних кольорів та знаків безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.

Дистанційне керування забезпечує контроль і регулювання роботи устаткування з дільниць, досить віддалених від небезпечної зони. Режим роботи устаткування визначають за допомогою датчиків контролю, сигнали від яких надходять на пульт керування, де розташовуються  засоби інформації та органи керування. Так, наприклад, з постійного поста охорони здійснюється дистанційне керування автоматизованими аміачними холодильними установками. Вимоги до органів керування виробничим устаткуванням викладено в ГОСТ 12.2.064-81, вимоги до робочих місць – у ГОСТ 12.2.061-81. Конструкція органів керування машинами, механізмами та апаратами повинна виключати можливість їхнього неправильного вмикання, а також неправильну послідовність операцій, якщо при цьому створюється небезпека для обслуговуючого персоналу. Пульт керування устаткуванням і робоче місце влаштовують з урахуванням антропометричних даних операторів відповідно до вимог                       ГОСТ 12.2.049 - 80.

Безпека на робочих місцях при обслуговуванні устаткування забезпечується виконанням вимог ГОСТ 12.2.061-81. Робочі місця повинні розташовуватися поза зоною переміщення механізмів, сировини, готової продукції, руху вантажів і забезпечувати зручність спостереження за процесами, що відбуваються, управління ними. Мінімальна довжина робочого місця 0,8м – на одного працюючого, а при використанні допоміжних пристроїв (підносів, ящиків тощо) – не менше 1,4м. Постійні робочі місця, розташовані на відстані менше 3м від зовнішніх дверей і 6м від воріт, необхідно захищати перегородками або екранами від обдування зовнішнім повітрям. Ергономічні вимоги до робочих місць при виконанні робіт сидячи або стоячи містяться в ГОСТ ССБТ, відповідно: 12.2.032-78 і 12.2.033-78.

На робочому місці контролера - касира повинне бути крісло, яке обертається, з напівм'якою оббивкою і трохи прогнутою поверхнею сидіння шириною 0,6м та глибиною 0,35...0,4м.

Організація робочого місця користувача відеотермінала та ЕОМ повинна забезпечувати відповідність всіх елементів робочого місця і їхнє розташування ергономічним вимогам ГОСТ 12.2.032-78, характеру та особливостям трудової діяльності.

Необхідний рівень безпеки виробничого обладнання забезпечується також організаційними заходами: на підприємствах здійснюються атестація робочих місць, контроль за станом і експлуатацією устаткування; передбачається проведення відповідно до графіка планово-запобіжних ремонтів машин та апаратів; виробниче устаткування закріплюється за окремими працівниками; технічне обслуговування і ремонт обладнання забезпечують за договором механіки ремонтно-монтажних комбінатів і сервісних організацій; стан устаткування враховується в журналах підприємств.

Пожежна безпека

Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки. Протипожежні інструктажі за призначенням та строком проведення поділяються на вступний і на робочому місці: первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний протипожежний інструктаж проводиться за програмою, затвердженою керівником (заступником керівника, головним інженером) торгівельного підприємства, з усіма особами, які щойно прийняті на постійну або тимчасову роботу, а також прибули у відрядження або на практику (навчання) і повинні брати безпосередню участь у виробничому процесі. Цей інструктаж проводиться у спеціально обладнаному приміщенні фахівцем, на якого покладені ці обов'язки наказом по підприємству.

Первинний протипожежний інструктаж проводиться безпосередньо на робочому місці до початку виробничої діяльності працівників або участі прибулих на підприємство осіб у виробничому процесі, будівельно-монтажних, ремонтних та інших роботах. Програма цього інструктажу затверджується керівником відповідного структурного підрозділу або керівником підприємства (його заступником).

Програми вступного та первинного протипожежних інструктажів повинні бути узгоджені з начальником об'єктової пожежної охорони або керівником добровільної пожежної дружини.

Повторний протипожежний інструктаж, який включає питання вступного та первинного інструктажів, повинний проводитись на робочому місці з усіма працівниками не рідше одного разу на рік.

Позаплановий протипожежний інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників на робочому місці або в спеціально відведеному приміщенні в наступних випадках: введення в дію нових або доопрацьованих нормативних актів (правил, інструкцій тощо) з питань пожежної безпеки; зміни технологічного процесу; застосування нового або модернізація існуючого пожежонебезпечного устаткування; вимога державних інспекторів з пожежного нагляду, якщо встановлено незадовільне знання працівниками правил пожежної безпеки на робочому місці, невміння діяти при пожежі та користуватися первинними засобами пожежогасіння. Обсяг та зміст цього інструктажу визначаються причинами, що викликали необхідність його проведення.

Цільовий протипожежний інструктаж проводиться з працівниками перед виконанням ними разових (тимчасових) пожежонебезпечних робіт (зварювальних, розігрівальних та ін.), при ліквідації аварії, наслідків стихійного лиха.

Первинні, повторні, позапланові та цільовий протипожежні інструктажі проводяться безпосередньо керівниками робіт (начальниками цехів, дільниць), які пройшли навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки. Первинний, повторний та позаплановий інструктажі повинні завершуватись перевіркою знань. Перевірку знань здійснює особа, яка проводила інструктаж.

Допускається проводити протипожежні інструктажі разом з відповідними інструктажами з охорони праці.

Результати всіх видів протипожежних інструктажів, окрім цільового, реєструються в спеціальних журналах, окремо від інструктажів з питань охорони праці. Тут повинні бути підписи осіб, з якими проводився інструктаж, і осіб, що проводили його. Запис про проведення цільового протипожежного інструктажу робиться в документі (наряді-допуску), дозволяючому виконання пожежонебезпечних робіт.

На об'єктах з підвищеною пожежною небезпекою (наприклад, на складах товарів побутової хімії, тканин, папера, меблів, легкозаймистих рідин) працівники повинні проходити пожежо-технічний мінімум. Наказом керівника підприємства встановлюються порядок, форма та місце проведення пожежо-технічного мінімуму, а також конкретний перелік робіт та спеціальностей, стосовно до яких передбачається спеціальне навчання. Програма пожежо-технічного мінімуму розробляється, як правило, на підприємстві, затверджується його керівником та погоджується з місцевим органом державного пожежного нагляду. Після закінчення спеціального навчання комісія, яка утворюється наказом керівника підприємства, повинна прийняти від робочих та службовців заліки, результати яких оформляються протоколом. Особам, які успішно склали заліки, видається посвідчення відповідної форми. Надалі перевірка знань працівників з питань пожежної безпеки здійснюється комісією щорічно також з оформленням протоколу. При цьому до посвідчення про проходження спеціального навчання з пожежо-технічного мінімуму вносяться відповідні відмітки.

Посадові особи, від діяльності яких залежить протипожежний стан різних об'єктів та підприємства у цілому, перед початком виконання обов'язків та періодично (не рідше 1 разу на 3 роки) проходять навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

На основі діючих правил та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки з урахуванням специфіки пожежної небезпеки будівель, споруд, технологічних процесів та обладнання розробляються та затверджуються (роботодавцями) інструкції, які підрозділяються на види: загальні (загальоб'єктові) для підприємств, організацій, установ; для окремих цехів, виробничих дільниць, приміщень, лабораторій та ін.; з виконання пожежонебезпечних видів робіт, експлуатації технологічних установок, устаткування та ін. Інструкції встановлюють порядок та засоби забезпечення пожежної безпеки, обов'язки та дії працівників на випадок виникнення пожежі, включаючи порядок оповіщення людей та повідомлення про неї у пожежну охорону, евакуації людей та матеріальних цінностей, використання засобів пожежогасіння та взаємодії з підрозділами пожежної охорони. Ці інструкції повинні вивчатись при проведенні протипожежних інструктажів і проходженні пожежо-технічного мінімуму, а також у системі виробничого навчання та вивішуватися на видних місцях.

На підприємствах торгівлі, що мають два поверхи і більш, та інших аналогічних за призначенням об'єктах з масовим перебуванням людей (50 чоловік і більше) адміністрація зобов'язана розробити інструкцію, що визначає дії персоналу по забезпеченню безпечної і швидкої евакуації людей. Не рідше одного разу в півріччя здійснюються тренувальні дії працівників зазначених підприємств і об'єктів відповідно до цієї інструкції.

Відповідні інструкції розробляються на підприємствах для працівників охорони (сторожів, вахтерів, чергових).

Урахування організації торгівлі при наявності в обігу пожежовибухонебезпечних товарів

У житлових, громадських та адміністративно-побутових будівлях не допускається розміщувати магазини та склади товарів побутової хімії, ЛЗР та ГР, вогненебезпечних матеріалів (фарб, розчинників, лаків, пороху та ін.), балонів з газами. У підвальних та цокольних поверхах будь-яких будівель не допускається зберігання і використання ЛЗР та ГР, вибухових речовин, балонів з газами, целулоїду, горючої кіноплівки, карбіду кальцію та інших речовин і матеріалів з підвищеною вибуховопожежною небезпекою. Не дозволяється використовувати приміщення горищ та технічні поверхи для зберігання товарів, продукції, устаткування, меблів та інших предметів.

Не допускається розміщувати торгівельні підприємства для продажу ЛЗР, ГР (фарб, розчинників, інших пожежонебезпечних товарів побутової хімії) та горючих газів (балонів з газами), боєприпасів та піротехнічних виробів у будівлях іншого призначення.

У торгівельних центрах, універмагах, великих магазинах торгівля товарами з підвищеною пожежною небезпекою (сірниками, парфумерією, одеколонами, аерозольними упаковками тощо) повинна здійснюватись на верхніх поверхах. Ці товари необхідно зберігати окремо від інших у спеціально пристосованих приміщеннях. Не допускається зберігати в магазині одночасно більше 15 тисяч аерозольних упаковок і більше 2 тисяч фляшок (або більше 1м3) спирту та інших ЛЗР. Товари побутової хімії, лаки, фарби, розчинники, товари в аерозольній упаковці не дозволяється розміщувати ближче 0,5м від приладів опалення та у віконних вітринах. Не допускається торгівля пожежонебезпечними товарами побутової хімії, лаками, фарбами, розчинниками та іншими ЛЗР та ГР, розфасованими у скляну тару місткістю більше одного літра, а також пожежонебезпечними товарами без попереджувального напису “Вогненебезпечно”. Зберігати горючі товари або негорючі товари в горючій упаковці можна тільки в приміщеннях, що мають віконні отвори або спеціальні засоби димовидалення. Відділи, секції, прилавки для продажу пожежонебезпечних товарів повинні бути розташовані не ближче 4 метрів від виходів, сходових кліток та інших евакуаційних шляхів. Забороняється користуватись побутовими електронагрівальними приладами у складських приміщеннях та приміщеннях для підготовки товарів до продажу.