Товарознавча оцінка горілчаних виробів, що реалізуються у м.Донецьку

Таблиця 2.Фізико-хімічні  показники горілки

Показник	Опис
дійсна міцність горілки	Об'ємна частка безводного спирту в горілці
сухий залишок горілки	Показник, що характеризує вміст у горілці мінеральних і органічних речовин
лужність горілки	Об'єм розчину с(НСІ), вираженої  в молях на кубічний дециметр, що витрачається на титрування 100 см3 горілки
інтенсивність забарвленості	Оптична густина кольорового  лікеро-горілчаного напою, визначена за встановленої на фото-електроколориметрі довжини світлохвилі та товщини кювети
забарвленість	Колір лікеро-горілчаного  напою, визначений візуально
мутність	Видима зміна прозорості лікеро-горілчаного напою
стійкість	Термін, протягом якого  напій не змінює свої органолептичні та фізико-хімічні властивості
повнота наливу	Об'єм горілки [лікеро-горілчаного  напою] в сантиметрах кубічних, налитої фактично в пляшку за температури 20 °С
міцність	Показник, який характеризує об'ємну частку безводного спирту в  горілках, горілках особливих і лікеро-горілчаних напоях
видима міцність горілки	Міцність горілки без  попередньої перегонки

 

 

 

РОЗДІЛ  ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ ГОРІЛЧАНИХ ВИРОБІВ, ЯКІ НАДХОДЯТЬ НА РИНОК УКРАЇНИ

2.1 Сучасний стан горілчаної промисловості  в Україні

 

Спиртове та лікеро-горілчане  виробництво в Україні - одна з  важливих галузей харчової промисловості, від якої значною мірою залежить надходження коштів до Державного бюджету [13].

В Україні створено потужну  виробничо-технічну базу з виробництва  етилового спирту та лікеро-горілчаних виробів, що нараховує 84 спиртових заводи і 275 лікеро-горілчаних виробництв загальною потужністю, відповідно, понад 68 млн. дол. спирту та 120 млн. дол. горілчаних виробів. У 1995-1996 роках Україна посідала четверте місце в світі з випуску спирту після Бразилії, США та Росії. Основні напрямки використання етилового спирту - виробництво горілки (60%), виноробної (15) та іншої (25%) продукції [27].

Нині практично всі  українські виробники спирту об'єднані в Державний концерн "Укрспирт", до якого входять 8 обласних державних  об’єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості. У підпорядкуванні  концерну - 113 підприємств з державною формою власності й 23 асоційованих члени з різними формами власності. Виробничі потужності цих підприємств за останні роки використовуються лише на 40%.

Ситуація, що склалася на ринку спирту та алкогольних напоїв, характеризується:

• поступовим нарощуванням обсягів виробництва основних видів продукції;
• повільним відновленням традиційних ринків збуту та низькою конкурентоспроможністю вітчизняної продукції на ринках далекого зарубіжжя;
• нестабільністю законодавчої бази;
• збільшенням обігу алкогольних виробів невизначеного походження (зокрема, фальсифікованих та контрабандних).

У структурі експорту спирту простежується тенденція  збільшення поставок високоякісного спирту - "Екстра" та "Люкс". Значну частину  експортних відвантажень здійснювали  обласні державні об'єднання концерну "Укрспирт", які мають ліцензії, зокрема, Тернопільське, Вінницьке, Львівське, Чернігівське. Ємкість алкогольного ринку України спеціалісти оцінюють у 32-33 млн. дол. горілки та міцних лікеро-горілчаних напоїв на рік (до 4 млрд. грн. у роздрібних цінах). Рекордну його кількість було вироблено 1996 року - близько 64,3 млн. дол.. Однак, починаючи з 1997 року, його випуск постійно зменшувався і 1999-го становив лише 14,8 млн. дол..

За 1990-2011 роки в Україні, внаслідок наростання кризових явищ в економіці, розвитку її "тіньового" сектора, істотно звузилися внутрішній і зовнішній ринки збуту продукції, що призвело до поглиблення фінансової кризи. У цій ситуації обсяги виробництва спирту та лікеро-горілчаних виробів значно скоротилися. 1990 року виробництво спирту в Україні становило 53,9 млн. дол., вивіз за межі країни - 29,6 млн. дол.. У 2011 році спирту етилового з харчової сировини було вироблено 28,4 млн. дол. При цьому експорт, за даними митних органів, становив 5,8 млн. дол. (20% від загального обсягу) переважно до Молдови, Австрії, Азербайджану, Туркменистану, Туреччини та Балканських країн. 2011 року цієї продукції було випущено 22,7 млн. дол., у тому числі слабоградусних напоїв міцністю до 8,5 відсотка - 8,3 млн. дол.. Основними виробниками горілки та міцних лікеро-горілчаних напоїв були фірма "Союз-Віктан" (17,9% від загального обсягу), ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" (15,6), ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" (14,6%) [25].

Рис.3. Темп росту горілчаної промисловості в Україні за 2005-2011 роки

В лікеро-горілчаній галузі в 1990-2011 рр. відбувалося зменшення  обсягів виробництва: якщо в 1990 р. було вироблено понад 30 млн. декалітрів алкогольних  напоїв, то у 2011 р. - менш як 20 млн. декалітрів у офіційному секторі економіки. Однак у 2001-2011 рр. намітилося зростання виробництва алкогольних напоїв в Україні.

Виробництво спирту у 2010 рр. зросло за рахунок технічного спирту. За оцінками експертів, співвідношення легальної та тіньової горілки у цей період становило відповідно (у відсотках): у 2000 р. - 60/40, 2005 р. - 30/70.2010-му - 40/60, 2011-му - 35/65.

Слід також додати, що в Україні щорічно споживається понад 30 млн. дек. алкогольних виробів. Левова частка алкоголю, зокрема й  фальсифікованої продукції, викидається на ринок з нелегального виробництва.

Детінізація обігу алкогольних  напоїв призведе до значного приросту відрахувань до бюджету, оскільки акцизний збір є вагомим бюджетоутворюючим податком. У 2011 р. його обсяг у держбюджеті становив більш ніж 3,6 млрд. грн., або 10% загальних надходжень. Якщо ж врахувати надходження від ліцензій на виробництво лікеро-горілчаної продукції, патентів та ін., то тільки "алкогольна" галузь забезпечує близько 13% надходжень у державну скарбницю. Проте виготовлення та реалізація підроблених товарів стають серйозною перешкодою на шляху стабільного поповнення державного бюджету. Достатньо сказати, що обсяг продажу нелегальної горілки у 2005 р. сягнув 25 млн. дек., а збитки держбюджету оцінюються майже в 1,5 млрд. грн. [14].

Десятки українських підприємств, за статистичними даними, виготовляють легально не більш як 100 тис. пляшок у рік. Але перевірки показують, що непоодинокими є випадки відвантаження неврахованої продукції за готівку.

Деякі підприємства порушують  чинний порядок сплати акцизного збору, замовляючи акцизну марку для маркування горілки в тарі 0,05 л, а фактично наклеюють її на горілку в тарі 0,5 л. Утім, такий вид ухилення від сплати акцизного збору значно зменшився після введення акцизних марок нового зразка, на яких зазначається літраж продукції. Крім того, ДПА України скоротила обсяг замовлень на отримання акцизних марок для малої тари алкогольних напоїв з 55 до 1% [15].

Однією з основних проблем сучасної лікеро-горілчаної промисловості України є ухилення від сплати податків. Так, на сьогодні найбільш поширеними схемами тіньової діяльності юридичних і фізичних осіб є:

• використання підроблених марок акцизного збору, які друкуються на вітчизняних підприємствах поліграфічної промисловості, виготовляються за допомогою множувально-копіювальної техніки або ввозяться контрабандою з-за кордону;
• використання отриманих марок акцизного збору не за призначенням. неправомірне завищення цін на давальницьку сировину з боку фірм-реалізаторів, яку вони передають лікеро-горілчаному заводу. У подальшому, отримавши товар за заводськими цінами, фірма-реалізатор уже має значний запас у собівартості продукції. Знизивши ціну нижче заводської, фірма все одно отримує доход, який виникає із раніше зробленої націнки на давальницьку сировину, матеріали та ін.;
• застосування підприємством марок акцизного збору, що були отримані іншою господарською структурою. При цьому виготовляється неврахована горілка. Тут можливе використання спирту, списаного в межах допущених технологічних витрат у ході виробництва продукції, до складу якої він входить: горілка, парфуми, лікарські засоби та ін. До цього слід додати контрабандний спирт та його псевдоекспорт;
• продаж товару за посередництвом "фіктивної" фірми за угодою консигнації, коли розрахунки проводяться в міру того, як реалізується продукція. Товар продається "фіктивною" фірмою, після чого вона зникає, не сплативши податків до бюджету. Відтак продавець відображає цю фірму у своєму бухгалтерському обліку як боржника;
• отримання спирту із заниженими ставками акцизного збору на виробництво продукції, до складу якої входить технічний спирт. У подальшому він переробляється (з нього виводяться денатуруючі добавки) і використовується для виготовлення неврахованої горілки;
• виробництво спирту та лікеро-горілчаних напоїв без наявності ліцензії;
• сплата сум акцизного збору та ПДВ шляхом взаємних заліків, зустрічних зобов'язань, векселями, в тому числі казначейськими, та в інших формах, які не передбачають здійснення таких платежів коштами [28].

Основними виробниками  лікеро-горілчаної продукції в Україні в 2011 році, за даними загальнонаціонального рейтингу є компанії «Союз-Віктан» і Nemiroff. Нарощуючи виробничі потужності за рахунок залучення позикового капіталу, лікеро-горілчані компанії почали широкомасштабну кампанію по завоюванню сусідніх ринків, в першу чергу - російського, готові до виходу на міжнародні ринки [27].

Протягом останніх років відбувається як постійне зростання обсягів виробництва  алкогольних напоїв міцністю 6 - 12%, так  і розширення їх асортименту.

На 2013 рік очікується зростання обсягу ринку в натуральному виразі приблизно на 3-5%. Серед основних факторів, що впливають на динаміку виробництва та споживання слабоалкогольних коктейлів, найчастіше виділяють наступні:

• попит, спричинений новизною слабоалкогольних коктейлів для споживачів,
• спадає і посилюється конкуренція з боку пива та сухих вин;
• масовість продукції вимагає її позиціювання у середньому ціновому сегменті, що не завжди вигідно виробникам;
• високий бар’єр виводу нової слабоалкогольної торгівельної марки на ринок
• (понад 1 млн. USD) заважає виходу на ринок нових виробників;
• значні законодавчі обмеження на рекламу та продаж слабоалкогольних
• коктейлів, порівняно з пивом, обмежують можливості стимулювання попиту та їх продажу.

Провідними виробниками використовуються різноманітні схеми побудови мережі збуту. Зокрема, основний конкурент емітента, лідер національного лікеро-горілчаного ринку та основний експортер української горілки до Росії - компанія Nemiroff використовує систему торгових домів, а також добре розгалужені дилерські мережі у найкрупніших містах України [13].

Корпорація «Олімп»  створила розгалужену мережу філій, через яких здійснюється продаж дистриб’юторам та оптовикам у регіонах, а VIP-клієнтів обслуговує власний торговий дім  компанії.

Концерн «Оверлайн» (ТМ «Мягков», «Штурман») на момент запуску бренду вже мав добре розвинену дистриб‘юторську мережу.

ТОВ «Гетьман» використовує класичну схему роботи через дилерів.

Система збуту товарів  емітентом включає всі можливі  шляхи просування продукції - як пряму дистрибуцію через мережу торгових філій, так і власну фірмову торгівлю [9].

2.2 Основні тенденції розширення асортименту та технологій горілчаних виробів

 

Важко назвати галузь харчової індустрії, яку можна було б поставити в один ряд з  виробництвом горілки за темпами вдосконалення технології, поліпшення якості і розширення асортименту за останні 5 років. Асортимент вироблених горілок непостійний, він розширюється, з'являються новинки, в результаті зміни технологічного процесу і складу інгредієнтів.

Одним з перспективних  шляхів формування споживчих властивостей і асортименту особливих горілок  є використання нових видів харчових і біологічно активних добавок.

В даний час при  виробництві горілок особливих  використовують великий асортимент настоїв, ароматних спиртів з рослинної і пряно-ароматичної сировини, а також харчових добавок та БАДів.

Харчові добавки в виробництві горілок - це природні або штучні речовини і їх сполуки, спеціально вводяться в харчові продукти в процесі їх виготовлення в цілях додання їм певних властивостей [21].

До недавнього часу перелік харчових добавок, дозволених для виробництва горілчаних виробів, був обмежений, що стримувало розширення асортименту, зокрема, особливих горілок. В основному проводилася горілка Московська особлива, Мороша. Дещо пізніше стали випускати горілку Пшеничну і деякі інші.

Використання цих добавок  дозволяє розширити асортимент горілок, підвищити їх якість, а також знизити  негативний вплив алкогольних напоїв на організм людини.

Горілчані підприємства у якості харчових добавок в основному використовують гліцерин, оцтову кислоту, цукор, гліцин, ванілін, двовуглекислий натрій, глюкозу, гідрокарбонат натрію та ін В якості БАД традиційно використовують витяжки біологічно активних речовин з різних рослин, екстракт женьшеню, екстракт «золотого кореня», екстракт розторопші, настій прополісу та інші [13].

Дуже перспективним  при виробництві високоякісних  горілок є використання БАД, які  підвищують опірність організму  до хвороб, знижують токсичні ефекти етилового спирту, виводять радіонукліди з організму.

Представляється перспективним  підбір нових БАД, не використовуваних раніше, і вивчення питання їх комплексного використання для виробництва особливих  горілок, дозволяють чинити спрямовану дію на організм людини і тим самим поліпшити споживчі властивості продукції, що випускається, і розширити ассортимент [12].

В останні роки виробники  алкогольних напоїв як в Україні, так і за кордоном велику увагу  приділяють створенню високоякісної  продукції зі зниженою токсичністю  етилового спирту і його домішок  для організму людини. Для досягнення поставленої мети використовують головним чином введення в рецептури напоїв біологічно активних добавок (БАД) різного походження, сприяючих ослабленню негативного впливу алкоголю на споживача.