Основні поняття туризму

Незважаючи на суттєві відмінності, міжнародний і внутрішній туризм між собою тісно пов'язані. Внутрішній туризм виступає свого роду каталізатором міжнародного туризму. Він сприяє освоєнню нових рекреаційних ресурсів і районів, створенню базової туристичної інфраструктури, підготовці фахівців і тим самим — пожвавленню інтеграційних процесів і формуванню єдиного світового туристичного простору.

Останнім часом унаслідок спрощення туристичних формальностей спостерігається деяке зближення міжнародного і внутрішнього туризму. Першим кроком у цьому напрямі стала підписана у червні 1985 р. у м. Шен-ген угода між Нідерландами, Бельгією, ФРН, Францією і Люксембургом про поетапне скасування паспортного і митного контролю для своїх громадян на загальних кордонах. Пізніше до угоди (її зазвичай називають Шенгенською) приєдналися інші європейські країни. Підписання угоди стало знаменним етапом на шляху утворення військово-політичного і валютно-економічного союзів 12 європейських держав. Перехід до спільної грошової одиниці — евро, вільного переміщення товарів, капіталів, послуг і робочої сили, тобто фактичне скасування кордонів, відкриває широкі перспективи для подальшого зростання туристських потоків і обміну ними.

Громадяни таких країн, як Франція, Німеччина, Іспанія, Португалія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Австрія, а також Італія та Греція, можуть вільно пересуватися, не обтяжуючи себе жодними формальностями, а, з огляду на невеликі європейські відстані, поїздка на вихідні в сусідню країну стає правилом гарного тону. Очікується також збільшення прибуття туристів у ці країни з віддалених регіонів, зокрема Азійсько-Тихоокеанського.

Внутрішній, в'їзний і виїзний туризм можуть по-різному поєднуватися утворюючи, крім міжнародного, національний туризм і туризм у межах країни.

 

Національний туризм

 

Національний туризм включає внутрішній і виїзний туризм і співвідноситься з категорією національного виробництва (валового національного продукту).

Туризм у межах країни охоплює внутрішній і в'їзний туризм і відповідає сукупному внутрішньому туристичному споживанню, тобто сумарним витратам внутрішніх та іноземних туристів.

Концепції міжнародного, національного туризму і туризму в межах країни, запропоновані UNWТО, можуть бути використані на всіх чотирьох рівнях: глобальному — у масштабах планети, регіональному — стосовно групи країн, державному і місцевому — у межах окремого регіону будь-якої країни.

Класифікувати туризм можна за найрізноманітнішими ознаками, до найважливіших із яких належать: мета подорожі, сезонні характеристики, територіальні характеристики, індивідуальні вимоги клієнтів, фінансові можливості клієнтів. Причому такі класифікації часто є умовними, оскільки не завжди вдається чітко розмежувати перелічені ознаки.

Серед дослідників нема одностайності щодо галузевої структури туризму, однак більшість із них виокремлюють подорожі з метою відпочинку і розваг, діловий туризм, релігійний туризм, лікувально-оздоровчий та ін.

Подорожі з метою відпочинку і розваг становлять близько 70 % світового туризму. Це оздоровчі, пізнавальні, аматорські, спортивні та інші поїздки. Як і раніше, підвищеним попитом у населення користуються поїздки до сонця і моря. Купально-пляжний відпочинок традиційно вважається найкращим способом зняття нервової і фізичної втоми, регенерації сил і енергії. Однак оздоровчий туризм зазнає суттєвих змін: мода на приморські курорти минає, туристичні потоки переорієнтовуються, зростає інтерес до поїздок у гори і до подорожей з елементами пригод і ризику, так званого екстріму.

Невід'ємною складовою будь-якого відпочинку є ознайомлення з визначними історико-культурними пам'ятками, відвідування театрів, музеїв із метою пізнання культури, історії, релігії, традицій та побуту інших народів. Більш повне уявлення про різні сторони людського життя формується внаслідок безпосередніх контактів із місцевими мешканцями, що стають можливими завдяки туризму. Враховуючи масштаби і значення пізнавального туризму, більшість дослідників відносять його до провідних субгалузей туризму, разом з оздоровчою і спортивною.

Діловий туризм охоплює подорожі зі службовими цілями без одержання доходів у місці відрядження. На відміну від поїздок на відпочинок, рішення про відрядження, джерела і розміри його фінансування ухвалюють, як правило, не самі туристи, а інші особи — керівники різних рівнів управління.

До ділового туризму UNWТО відносить поїздки для участі в з'їздах, наукових конгресах і конференціях, виробничих семінарах і нарадах, ярмарках, виставках і міжнародних салонах, інші службові поїздки. У спеціальній літературі діловий туризм часто поділяється на бізнес-поїздки, конгресно-виставковий та інсентив-туризм — поїздки, якими фірма винагороджує своїх співробітників за високі показники в роботі. Звичайно, стимулювати продуктивну працю можна і грошовими винагородами але, як свідчить практика, зокрема страхових і банківських компаній, торгових підприємств, що мають розгалужену дилерську мережу, туристична поїздка заохочує більше. На відміну від масових турів, інсентив-програми розробляють під конкретного корпоративного замовника та, як правило, пропонують засоби розміщення високого класу та високоякісне обслуговування на маршруті. І хоча в загальному туристичному потоці, наприклад, в Іспанію чи Францію, "премійовані" туристи становлять усього 5—7 %, частка інсентиву в доходах країн від туризму є значно більшою. Це пояснюється більшою вартістю інсентив-програм порівняно зі звичайними турами.

 

Діловий туризм

 

Діловий туризм перспективна і високорентабельна галузь туризму. Його частка в міжнародному туристському обміні, за деякими оцінками, становить від 10 до 20 %.

 

Релігійний туризм — подорожі, які здійснюються з метою паломництва, відвідування святих місць, поклоніння релігійним святиням, ознайомлення з релігійними пам'ятками, історією релігії та релігійною культурою.

 

Лікувально-оздоровчий туризм — подорожі з метою відпочинку та лікування. Цей вид туризму досить поширений у цілому світі й орієнтується на цілющий клімат, лікувальні джерела і грязі, мальовничі ландшафти.

 

Етнічний туризм — подорожі для відвідування родичів та близьких

 

Спортивний туризм — поїздки з метою участі в спортивних захода: та підтримки улюблених команд.

 

Пригодницький туризм — туризм, пов'язаний із фізичними навантаженнями, а іноді і з небезпекою для життя.

 

До видів туризму за метою можна віднести розважальний, навчальний військовий, екстремальний, агротуризм та багато інших.

Це далеко не повна класифікація видів туризму за метою подорожей Ціль туристичної поїздки може бути будь-яка. Усі ці види туризму тісно переплітаються між собою і виділити їх у чистому виді не завжди можливе

Наприклад, діловий туризм може поєднуватись з екскурсійним або спортивним, етнічний — з релігійним, екскурсійний — з рекреаційним тощо.

Класифікують туризм також за способом організації, комплексом пропонованих послуг, тривалістю і дальністю поїздок, демографічними і соціально-економічними характеристиками туриста.

 

Організований і неорганізований туризм

 

Туристи задовольняють свої потреби по-різному. Вони можуть одержати відповідний набір послуг через туристичну фірму чи без її участі, оплатити поїздку з комплексним обслуговуванням чи завчасно кожну послугу окремо в міру користування нею на місці. Суворо регламентовані подорожі, пропоновані туристичними фірмами і реалізовані зазвичай на умовах попередньої оплати, називаються Організованим туризмом. Організовані туристи отримують тури за заздалегідь погодженими маршрутами, термінами перебування, обсягами пропонованих послуг. Одні з них надають,перевагу турам із комплексним обслуговуванням, інші обмежуються частковим обслуговуванням (купити, наприклад, курсівку тільки на харчування).

На відміну від організованих неорганізовані туристи не пов'язані жодними взаємними зобов'язаннями з різного роду посередниками, насамперед туристичними фірмами. Вони подорожують на принципах самодіяльності й самообслуговування. Типовий приклад неорганізованого туризму — поїздки автостопом із використанням як засобу пересування попутних автомобілів. Неорганізований відпочинок набув значного поширення, особливо серед молоді.

 

Індивідуальний і груповий туризм

 

Залежно від кількості туристів, які одночасно і разом здійснюють подорож за одним маршрутом, туризм поділяють на індивідуальний (від однієї до п'яти осіб) і груповий (шість-сім осіб і більше). Учасників групових подорожей, як правило, об'єднують спільні інтереси. Це можуть бути тури археологічної, мистецтвознавчої чи історичної тематики.

 

Комерційний і соціальний туризм

 

 Початково вся туристична  діяльність мала комерційний  характер і здійснювалася з  метою отримання прибутку. У сфері туризму, як і в будь-якому іншому секторі економіки, прибуток є головним джерелом засобів для розвитку і розширення виробництва, а також виплати дивідендів акціонерам. Він є одним із найважливіших результативних показників роботи туристичного підприємства, на який орієнтується потенційний інвестор при оцінці можливостей фірми. Намагаючись максимізувати свій дохід, туристичні компанії шукають оптимальне співвідношення між витратами та ціною туристичного продукту Пропоновані ними товари і послуги розраховані переважно на осіб з високим і середнім рівнями достатку. Саме тому тривалий час послуги туризму залишалися недоступними для більшості людей. Коло споживачі особливо звужувалося в періоди економічних спадів, що супроводжували ся зростанням кількості безробітних і падінням реальних доходів. Постала гостра необхідність у соціальному туризмі, який би гарантував мінімум у сфері відпочинку.

Концепція соціального туризму базується на трьох основних принци пах:

1) забезпечення відпочинку всіх і кожного члена суспільства шляхом широкого залучення в сферу туризму людей із низькими доходами;

2) субсидування туризму малозабезпечених;

3) активна участь урядових, регіональних, громадських і комерційний  структур у його розвитку.

 

Масовий та елітарний туризм

 

Особливості сучасного етапу розвитку туризму розкриває поняття "масовий туризм", відображаючи процесі демократизації і розширення туристичного руху, особливо в країнах За ходу, де більше половини населення є споживачами туристичних товарі: і послуг. Поняття "масовий туризм" запроваджене і вживається як альтернатива аристократичному туризму XIX ст., окремим дорогим видам туризму, орієнтованим на обрану публіку, і туризму в країнах, що розвиваються, де його розвиток обмежений через низький рівень життя населення.

Масовий туризм варто відрізняти від популярного. Останній є туристичною діяльністю, що набула широкого визнання в суспільстві завдяки своїй привабливості й доступності. Означення "масовий" у складі термін характеризує кількісний бік поняття, а слово "популярний" — якісний

На відміну від масового елітарний туризм розрахований на заможних клієнтів. Для цієї категорії споживачів ціни не мають особливого значення, але вони висувають підвищені вимоги до якості пропонованих товарі і послуг. Елітарний туризм відіграє важливу роль у розвитку туристичного бізнесу загалом, надаючи йому імпульсу розвитку. Він сприяє впровадженню і поширенню нових, вищих стандартів обслуговування і, я наслідок, поліпшенню якості життя людей.

 

Стійкий та екологічний туризм

 

 Поняття "стійкий туризм" сформувалося порівняно недавно, разом із глобальною концепцією  стійкого розвитку людства. Принципи  стійкості у туризмі, сформульовані UNWTO i Всесвітньою Радою з подорожей і туризму, і передбачають невиснажливе використання природного ы культурного потенціалу на основі програмно-цільового підходу до розвитку туризму; перехід підприємств туризму на ресурсозберігаючі технології, скорочення виробничих відходів; залучення о населення до процесу прийняття рішень щодо розвитку туризму (, формі консультацій); партнерство у взаємовідносинах громадського та приватного секторів; сприяння туризму соціально-економічному розвитку окремих територій держав.

Багато туристичних компаній розробляють власні плани переходу на принципи стійкого розвитку, впроваджують системи екологічного менеджменту, застосовують екологічні технології.

Принципи стійкого розвитку в практиці туристичної діяльності поширюються під впливом споживчого попиту. За умов поінформованості населення про стан навколишнього середовища та екологізації свідомості людей екологічна ситуація стає одним із вирішальних критеріїв вибору місця 1 форми відпочинку. Ця тенденція виявляється в зростанні попиту на альтернативні види туризму, зокрема екологічний туризм.

В основу розвитку цього порівняно нового виду туризму покладено три основних принципи:

1) частина доходів, отриманих  від обслуговування туристів, залишається  на місцях і спрямовується на охорону природи;

2) змістом основного закону  є дотримання природоохоронних вимог;

3)туристична поїздка відбувається з дослідницькими цілями.

Екологічний туризм охоплює найрізноманітніші потоки відвідувачів, які бажають на власні очі побачити рідкісні тварини чи рослини. Наприклад, у країнах Центральної Америки і на півдні Африки особливий інтерес становлять спостереження за хижаками. Нещодавно в Греції виявлено місця, де ростуть дикі орхідеї. Туристи у супроводі гіда можуть відвідати ці території, що охороняються державою, щоб помилуватися рослинами в природних умовах. Такого роду поїздки правомірно класифікувати як екологічні, а самих осіб, які беруть у них участь, вважати екотуристами.