Проблеми криміналізації та декриміналізації у кримінальному праві України: можливості застосування зарубіжного досвіду

 Застосування кримінально-правових  санкцій до людини (хоча і злочинцю) - це завжди обмеження його  прав і свобод. Тому одне із  завдань кримінально-правової науки - обгрунтування меж цих обмежень і вироблення відповідних рекомендацій законодавцеві. До недавнього часу існування цілого ряду кримінально "правових норм суперечило Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., і наступним міжнародно-правовим актам про права людини, і тому були виключені статті про порушення свободи совісті, про відповідальність за порушення правил паспортної системи, за заняття бродяжництвом або жебрацтвом або ведення іншого паразитичного способу життя, за поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять радянський державний і суспільний лад, і деякі інші.

 Проблема декриміналізації  не пов'язана лише з проблемою  Особливої ​​частини кримінального  права і формулюванням конкретних кримінально-правових заборон. Декриміналізація може бути досягнута і в результаті внесення відповідних змін до норм Загальної частини кримінального закону. Так, своєрідною різновидом декриміналізації можна визнати зміна в статтях КК України про приховування і недонесення. З кола суб'єктів приховування були виключені чоловік і близькі родичі особи, яка вчинила злочин, а з числа тих, хто має відповідати за недонесення, ще і священнослужитель, якому про злочин стало відомо зі сповіді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

 

Підсумовуючи все сказане, хотілося б зазначити, що вивчення та дослідження злочину, на сьогодні, залишається  одним із першочергових завдань  науки кримінального права.

 

Саме від того, як повно  та точно будуть вивчені та досліджені всі питання, пов'язані із вивченням та дослідженням злочину і буде залежати благополуччя держав.

 

Це також забезпечить  швидке виявлення та притягнення  до відповідальності осіб, винних у  вчиненні злочину та виключить випадки  притягнення до кримінальної відповідальності невинних осіб.

 

На сьогодні наукове  вчення про злочин ще не повністю відображає всі особливості практичного  застосування норм кримінального права, зокрема в частині встановлення складу злочину, а тому воно потребує негайного та постійного вдосконалення.

 

Однією з необхідних умов по вдосконаленню наукового  вчення про злочин є усунення всіх неточностей та протиріч у внутрішньому змісті кримінально-правових норм.

 

На сьогодні майже  всі питання, пов'язані із злочином вивчаються та досліджуються наукою кримінального права, оскільки в жодній державі не існує повного нормативного закріплення даного питання.

 

І тому саме вдосконалення  чинного кримінального законодавства, а також прийняття принципово нових кримінальних законів, які  б повніше висвітлювали юридичну сутність злочину та складу злочину та закріплювали б нормативне визначення складу злочину, залишається першочерговим завданням, яке стоїть, на сьогодні, перед державами.

 

Від вирішення цього  завдання залежить подальший розвиток України та інших держав в галузі забезпечення правопорядку на своїй території та забезпечення дійсної охорони прав та законних інтересів громадян, що, як відомо, є одним із головних обов'язків держав.

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

 

1)Сочинения Платона.//СПб.  –1841. –Ч.1.

 

2) Кримінологія: Загальна  та Особлива частини: підручник  / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, М. Ю. Валуйська та ін.; за  заг. ред. В. В. Голіни. – 2-ге  вид. перероб. і доп. – Х.: Право, 2009.

 

3) «О преступлениях  и наказаниях» // Ч. Беккариа  – М.: «Стелс», 1995.

 

4) Книга: Кримінальне  право України. Загальна частина:  Підручник. Ю. В. Александров

 

5) КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС  УКРАЇНИ  від 5 квітня 2001 року  N 2341-III

 

6) Конституція України  від 28 червня 1996 року № 254к/96-вр

 

7) Кримінальне право  зарубіжних країн // О.П. Шем'яков

 

8) Кримінальне право України. Загальна частина // Р. В. Вереша

 

9) Навроцький В.О. Кримінальне право України : Особлива частина: Курс лекцій/ В'ячеслав Навроцький,. -К.: Знання, 2000.

 

10) Кримінальне право України: Загальна частина : Підручник для студ. юрид. вузів і фак./ За ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого; Академія правових наук України. -Х.: Право, 1997.

 

11) Кодекс про адміністративній  правопорушення України.