Лекции по "Финансовому менеджменту"

Предмет і завдання курсу  «Фінансовий менеджмент»

 

 

Дисципліна «Фінансовий менеджмент»  є базовою для підготовки фахівців з економіки і орієнтована  на освоєння сучасних методів управління фінансами суб’єктів фінансової діяльності.

Мета вивчення: оволодіння знаннями по теорії та практиці управління фінансами підприємства, стратегії і тактиці фінансового забезпечення суб’єктів господарської діяльності, формування вміння управляти інвестиційною діяльністю та прийняття правильних фінансових рішень. Основними завданнями вивчення дисципліни є:

1. Ознайомитися із сутністю та теоретичними основами фінансового менеджменту.

2. Навчиться правильно використати  методологічні інструментарії  управління фінансами підприємства.

3. Виробити навички управління вхідними та вихідними грошовими потоками на підприємстві.

4. Сформувати вміння застосовувати  системний підхід до управління прибутком, активами та інвестиціями.

5. Обґрунтувати необхідність і  методики визначення вартості  капіталу, оптимізації його структури.

6. Навчитися правильно оцінювати фінансові ризики і застосовувати інструменти антикризового керування підприємством.

 

ТЕМА 1. Теоретичні та організаційні  основи фінансового менеджменту.

 

 

1. Сутність фінансового  менеджменту.

2. Мета і завдання  фінансового менеджменту.

3. Стратегія і тактика фінансового менеджменту.

4. Механізм фінансового  менеджменту. 

 

 

1. Сутність фінансового  менеджменту. Складність зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин суб'єктів визначає необхідність організації високоефективного управління їх фінансами. Таке управління фінансами окремих господарських суб'єктів виділялося в країнах з розвинутою економікою на початку 20 століття в спеціальну область знань, що і одержала назву фінансовий менеджмент.

Фінансовий менеджмент - це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів господарських суб'єктів та оптимізація обороту їх коштів .

Фінансовий менеджмент - складова частина системи загального менеджменту  підприємства і займає в ній центральне місце. Тому що він дозволяє координувати результати та підвищувати ефективність виробничого менеджменту, менеджменту персоналу та ін. складових частин.

У науковій літературі немає єдиної точки зору щодо функцій фінансового  менеджменту. Визначення функцій у  більшості випадків залежить від концепцій і теорій наукових напрямків у визначенні суті фінансового менеджменту, а також від підходів у визначенні функцій фінансів підприємств і управління.

Функції фінансового менеджменту  визначають систему завдань фінансового  менеджменту на підприємстві. Функції діляться на 2 основні групи:

1. Функції фінансового менеджменту  як підсистеми, що управляється.

2. Функція фінансового менеджменту  як спеціальної галузі управління підприємством.

Функції фінансового менеджменту:

1. Дослідження зовнішнього економічного середовища.

2. Розробка фінансової стратегії  підприємства.

3. Аналіз і планування фінансової  діяльності.

4. Прийняття рішень із питань  операцій фінансової діяльності.

5. Прийняття інвестиційних рішень.

6. Взаємодія з іншими контрагентами  з питань фінансової діяльності.

У процесі реалізації цих функцій:

1. Вивчаються питання державного  регулювання фінансової діяльності.

2. Аналізується стан економіки  і фінансового ринку.

3. Прогнозуються найважливіші показники,  пов'язані з діяльністю підприємства.

4. Здійснюється оцінка і вибір конкретних партнерів.

5. Розробляється система фінансових  планів і бюджетів.

6. Формується система альтернативних  управлінських рішень.

7. Організується система моніторингу  фінансової діяльності підприємства  в цілому.

 

 

2. Мета і завдання фінансового менеджменту. Основною метою фінансового менеджменту є забезпечення максимізації добробуту власників капіталу підприємства в перспективному і поточному періодах. Ця мета одержує конкретне вираження в максимізації ринкової вартості підприємства або його акцій. Однак, ця мета вступає в протиріччя з поширеною думкою про те, що головною метою фінансової діяльності є максимізація прибутку.

У ринкових умовах максимізація прибутку може виступати як одне з найважливіших  завдань фінансового менеджменту, але не як головна мета. Однак, прийняття рішень на підставі показника доходу на акцію також не завжди очевидна.

У процесі досягнення головної мети фінансовий менеджмент направляється  на рішення наступних основних завдань:

1. Забезпечення високої фінансової стійкості підприємства в процесі його розвитку. Це завдання реалізується шляхом:

- формування ефективної політики  фінансування господарської  і інвестиційної діяльності підприємства;

- управління формуванням фінансових ресурсів за рахунок різних джерел;

- оптимізація фінансової структури  капіталу.

2. Оптимізація грошового обігу  та підтримка платоспроможності підприємства шляхом ефективного управління грошовими потоками підприємства в процесі кругообігу його коштів , підтримкою ліквідності його оборотних активів на рівні, що забезпечує його платоспроможність. При цьому вільний залишок грошових активів повинен бути мінімальним для зниження втрат від інфляції.

3. Забезпечення максимізації прибутку  підприємства шляхом ефективного  управління активами підприємства, оптимізації їхнього розміру і складу. При цьому максимізація не тільки загальної суми прибутку, а, головним чином, чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, що вимагає проведення ефективної податкової, амортизаційної та дивідендної політики.

4. Забезпечення мінімізації фінансових  ризиків шляхом ефективного  управління фінансовими ризиками, властивими як окремим господарським операціям, так і фінансової діяльності в цілому. Процес цього управління передбачає оцінку окремих видів фінансових ризиків, їхню профілактику та мінімізацію, ефективні форми внутрішнього і зовнішнього страхування.

Всі ці завдання взаємозалежні. Високий  рівень фінансової стійкості та платоспроможності забезпечується при досить високому розмірі його власних фінансових ресурсів, основним джерелом формування яких є прибуток. При цьому необхідно пам'ятати, що чим вище прибуток, тим вище ризик.

Т. ч., для досягнення підвищення його ринкової вартості необхідне забезпечення достатньої фінансової стійкості та платоспроможності, і оптимізації співвідношення рівня прибутку й ризику.

 

 

Питання № 3, 4.

Процес  функціонування системи управління фінансами містить у собі об'єкт управління та керуючу підсистему (ким і за допомогою чого управляти). Керуюча підсистема включає:

1. Організаційну  структуру управління фінансами.

2. Кадровий  склад.

3. Фінансові  інструменти.

4. Фінансові  методи.

5. Інформація  фінансового характеру.

6. Технічні  засоби управління фінансами.

Організаційна структура управління фінансами і її кадровим складом можуть бути побудовані різними способами залежно від розмірів підприємства і виду діяльності. Для великих підприємств характерне відокремлення спеціальної служби, керованої віце-президентом (фінансовим директором), до складу якої входять бухгалтерія і фінансовий відділ. На невеликих підприємствах роль фінансового директора виконує головний бухгалтер.

Фінансова служба включає:

- фінансовий  аналіз і планування;

- фінансування  інвестицій;

- управління коштами ;

- кредитну  політику;

- управління податками.

Фінансові інструменти.

Будь-яке  підприємство в тім або іншому ступені пов'язане з фінансовими  ринками. Виникаючі операції на фінансових ринках здійснюються за допомогою акцій, облігацій та ін.

Фінансові методи і прийоми.

Фінансові методи і прийоми діляться на наступні 3 групи:

- загальекономічні,

- прогнозно-аналітичні,

- спеціальні.

Загальекономічні - це кредитування, позички, касові та розрахункові операції, системи страхування, системи фінансових санкцій, трастові операції, системи оподатковування, системи амортизаційних відрахувань та ін. Основні параметри цих методів задаються централізовано в рамках державної системи керування економікою.

Прогнозно-аналітичні - це фінансове  планування, податкове планування, прогнозування, факторний аналіз, моделювання та ін. Ці методи імпровізаційні по своїй природі.

Спеціальні - вони тільки починають  одержувати поширення: дивідендна політика, фінансова оренда, факторингові операції (переуступка прав вимоги третім особам), ф'ючерси та ін. В основі багатьох із цих методів лежать виробничі фінансові інструменти.

Інформаційне забезпечення.

Інформаційне забезпечення - це будь-які  відомості фінансового характеру.

Технічне забезпечення.

Технічне  забезпечення - комп'ютери, програми, міжбанківські розрахунки, кредитки та ін.

Функціонування  будь-якої системи управління здійснюється в рамках діючого правового і нормативного забезпечення: закони, укази президента, постанови уряду, накази та розпорядження міністерств і відомств, ліцензії, устави, інструкції, методологічні вказівки і т.д.

 

ТЕМА 2. Управління капіталом

 

 

1. Сутність і класифікація капіталу  підприємства.

2. Принципи формування капіталу  підприємства.

3. Забезпечення оптимальності структури  капіталу з позицій ефективності  його використання.

 

 

1. Сутність і класифікація капіталу підприємства.

 

 

Капітал підприємства - загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. Сутність капіталу характеризується:

1) Капітал - основний фактор виробництва;

2) Капітал - фінансові ресурси  підприємства, що приносять доход.  Капітал може бути не тільки  виробничім фактором, а виступати у формі позичкового капіталу, що забезпечує формування доходів підприємства не в операційній, а у фінансово-інвестиційній діяльності;

3) Капітал - головне джерело формування  добробуту власників як у поточному,  так і у перспективному періоді;

4) Капітал - головний вимірник  ринкової вартості підприємства. У цій якості виступає власний капітал, що визначає обсяг його чистих активів. Розмір власного капіталу характеризує потенціал залучення їм позикових фінансових засобів;

5) Динаміка капіталу підприємства  є найважливішим барометром рівня  ефективності його господарської  діяльності. Високі темпи характеризують  високий рівень формування  і ефективний розподіл прибутку підприємства.

Капітал підприємства характеризується не тільки його багатоаспектною сутністю. Він може класифікуватися по цілому ряді ознак:

1. По приналежності підприємству:

- власний характеризує загальну  вартість засобів підприємства, що належить йому на правах власності та використається їм для формування певної частини його активів. Активи, сформовані за рахунок власного капіталу - чисті активи.

- позиковий - засоби, що залучені для фінансування розвитку підприємства на основі повернення, або інші майнові цінності, всі форми позикового капіталу, фінансові зобов'язання, які підлягають погашенню в передбачений термін.

2. По цілям використання:

- продуктивний - кошти підприємства, інвестовані в його операційні активи для здійснення основної діяльності;

- позичкові кошти підприємства, інвестовані в грошові інструменти (довгострокові та короткострокові депозитні вклади в комерційному банку), а також у боргові фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати);

- спекулятивний - капітал, використовуваний у процесі здійснення спекулятивних (заснованих на різниці в цінах купівлі продажу) фінансових операцій.

3. По формах інвестування:

- грошова;

- матеріальна;

- нематеріальна.

4. По об'єкту інвестування:

- основний капітал, інвестований в усі види необоротних активів;

- оборотний капітал, інвестований  в усі види оборотних активів.

5. За формою знаходження в  процесі кругообігу (Г-Т...В...Т-Г'):

- грошова;

- товарна;

- продуктивна.

6. По формах власності:

- приватний;

- державний.

7. По організаційно-правових формах діяльності:

- акціонерний;

- пайовий (ТОВ);

- індивідуальний капітал.

8. По характері використання  в господарському процесі:

- працюючий;

- непрацюючий (непрацюючі основні  фонди, неліквіди, готова продукція, що не користується попитом).

9. По характері використання  власниками:

- капітал, що споживається;

- капітал, що накопичується (реінвестується).

10. По джерелах залучення:

- національний (вітчизняний);

- іноземний.

11. По відповідності правовим  нормам формування:

- легальний;

- тіньовий.

Фінансування  капіталу підприємства в процесі  його продуктивного використання характеризується процесом постійного кругообігу. Середня  тривалість обороту капіталу характеризується періодом його обороту в днях, місяцях  або роках. Крім того цей показник може бути виражений числом оборотів протягом розглянутого періоду. Одночасно зі зміною форм руху капітал характеризується постійною зміною його сумарної вартості, що зветься "вартісний цикл". Рух вартісного циклу капіталу підприємства здійснюється по спіралі.

 

2. Принципи формування капіталу  підприємства.

 

 

Основною метою формування капіталу підприємства є задоволення потреби  в придбанні необхідних активів  та оптимізація його структури з позицій забезпечення умов його ефективного використання.

Для досягнення даної мети формування капіталу повинне будуватися на наступних  принципах:

1) облік перспектив розвитку  господарської діяльності підприємства. Це досягається шляхом включення  всіх розрахунків, пов'язаних  з його формуванням, у бізнес-план;