Прогнозування банкрутства та обґрунтування резервів неплатоспроможних підприємств

Для оцінки ризику банкрутства і кредитоспроможності  підприємств в економічно розвинених країнах використовуються різні  аналітичні та класифікаційні моделі. Вони показують ймовірність банкрутства  в найближчі роки з високою  ймовірністю. Найбільш поширеною з  них є “Z–аналіз” Альтмана. Ця модель розроблена за допомогою дискримінантного аналізу статистичних даних підприємств-банкрутів. Лінійна модель Альтмана має такий  вигляд:

Z = 1,2Х1 + 1,4Х2 + 3,3Х3 + 0,6Х4 +0,999Х5,    

де Х1 –  відношення оборотних активів до суми активів;

Х2 – нерозподілений прибуток до суми активів;

Х3 - операційний  прибуток до суми активів;

Х4 - ринкова  ціна акцій до заборгованості;

Х5 - обсяг  реалізації до суми активів.

Ймовірність банкрутства, згідно з наведеним  показником Альтмана, для американських  підприємств оцінюється за наступною  шкалою: 1,8 і менше – досить висока; 1,81- 2,7 – висока; від 2,8 - 2,9 – можлива; від 3 і вище – дуже низька. Якщо Z < 1,81, то підприємство стане банкрутом  через 1 рік – з ймовірністю 95%; через 3 роки – з ймовірністю 48%; через 4 роки – з ймовірністю 30%; через 5 років – з ймовірністю 30% .

Підприємствам, акції яких не котуються на біржі, рекомендується взяти для розрахунку балансову вартість акцій (власний  капітал), а сама модифікована формула  матиме такий вигляд:

Z = 0,717Х1 + 0,847Х2 + 3,107Х3 + 0,42Х4 + 0,999Х5.   

За допомогою  даних таблиці можна розрахувати  показник Z-аналізу Альтмана за 2 роки:

Z₂₀₁₀ = 0,717* (560/877) + 0,847*(-672/877) + 3,107*(-53/877) + 0,42*(67/810) + 0,999*(1118/877) = 0,93;

Z₂₀₁₁ = 0,717* (546/740) + 0,847*(-781/740) + 3,107*(-111/740) + 0,42*(-44/784) + 0,999*(782/740) = 0,2;

Отже, в 2010-2011 роках коефіцієнт Альтмана для  підприємства < 1,81, тому ймовірність  банкрутства через рік дуже висока – 95%.

Згідно  з «Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності  підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства  чи доведення до банкрутства», затвердженими  наказом Міністерства економіки  України від 17.01.2001 р. №10, для проведення системного експрес-аналізу фінансового  стану підприємства пропонується використовувати  коефіцієнт Бівера (КБ), який розраховується за формулою:

КБ = (ЧП – НА) : (ДЗ + ПЗ),

де ЧП – чистий прибуток;

НА –  нарахована амортизація;

ДЗ –  довгострокові зобов’язання;

ПЗ –  поточні зобов’язання.

Коли  КБ вище 0,4 – підприємству банкрутство  не загрожує. Якщо протягом тривалого  періоду коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2 – це означає формування незадовільної  структури балансу[7].

КБ₂₀₁₀=(-53-68)/(810)= -0,15

КБ₂₀₁₁=(-111-46)/(740)= -0,21

Отже, ймовірність  банкрутства є високою.

Російські вчені Іркутської державної економічної  академії пропонують для прогнозування  ризику банкрутства R-модель, котра  має наступний вигляд:

R = 0,38 ·  К1 + К2 + 0,054 · К3 + 0,63 · К4, (3)

де К1 – відношення оборотного капіталу до середньорічної суми активів;

К2 –  відношення чистого прибутку до середньорічної суми власного капіталу;

К3 –  відношення виручки до середньорічної суми активів;

К4 –  відношення чистого прибутку до сукупних затрат.

Вірогідність  банкрутства підприємства у відповідності  до значення моделі визначається наступним  чином (табл.1).

R	Ймовірність банкрутства, %
Менше 0 0-0,18 0,18-0,32 0,32-0,42 Більше 0,42	Максимальна (90-100) Висока (60-80) Середня (35-50) Низька (15-20) Мінімальна (до10)

Розрахуємо  ймовірність банкрутства за R-моделлю:

У 2010 році цей  коефіцієнт становив:

R = 0,38*(560/877)+ (-53/67) + 0,054*(1118/877) + 0,63*(-53/1284)= -0,5

У 2011 році цей коефіцієнт становив:

R = 0,38*(546/740) + (-111/-44) + 0,054*(782/740) + 0,63*(-111/971)=0,7

Проблему  неможливості використання зарубіжних методик у практиці оцінювання фінансового  стану українських підприємств, спробував вирішити вітчизняний  економіст О. Терещенко. Він розробив дискримінантну функцію з 6 змінними:

Модель  О.О. Терещенка має вигляд:

Z_ТЕР = 1,5 · Х1 + 0,08 · Х2 + 10 · Х3 + 5 · Х4 + 0,3 · Х5 + 0,1 · Х6, (4)

де Х1 – відношення грошових надходжень до зобов’язань;

Х2 –  відношення валюти балансу до зобов’язань;

Х3 –  відношення чистого прибутку до середньорічної суми активів;

Х4 –  відношення прибутку до виручки;

Х5 –  відношення виробничих запасів до виручки;

Х6 –  відношення виручки до основного  капіталу.

Z_ТЕР²⁰¹⁰=1,5*(219/810)+0,08(877/810)+10*(-53/877)+5*(-53/1118)+0,3*(0/1118)+0,1*(1118/317)=0,003

Z_ТЕР²⁰¹¹=1,5*(240/740)+0,08(740/784)+10*(-111/740)+5*(-111/782)+0,3*(2/782)+0,1*(782/194)= -1,5

Коли Z_ТЕР > 2 – банкрутство не загрожує, 1 < Z_ТЕР < 2 – фінансова стійкість порушена, 0 < Z_ТЕР < 1 – існує загроза банкрутства. Оскільки в обох роках Z_ТЕР < 0, існує досить велика загроза банкрутства [7].

РОЗДІЛ ІІІ

ОСНОВНІ ЗАХОДИ ЩОДО ПОДОЛАННЯ БАНКРУТСТВА НА

 ПСП «МАЯК»

3.1. Вибір механізму  уникнення банкрутства

В першу чергу потрібно визначити причини кризового стану ПСП «Маяк». Проаналізувавши фінансову звітність, основні чинники, що впливають на банкрутство такі: 

· велика кредиторської заборгованості;

· знос основних засобів;

· високі витрати.

Окрема  проблема - вкрай низька зарплата, що основною причиною втрати трудових ресурсів. В регіоні, де розміщене підприємство, є велика кількість кваліфікованих працівник, основна частка яких вже працювала раніше на даному підприємстві. Проте вони не зацікавлені в роботі на ПСП «Маяк», оскільки тут низька заробітна плата, порівняно з іншими роботодавцями регіону. Тому на підприємстві працює багато некваліфікованих робітників.

Подолання наслідків фінансової дестабілізації потребує здійснення фінансової санації  сільськогосподарського підприємства шляхом реалізації комплексу заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційно-правового та соціального характеру, спрямованих на відновлення платоспроможності, зміцнення фінансового стану й підвищення ефективності. До специфічних заходів фінансового оздоровлення у сільському господарстві відносяться також агротехнічні, зооінженерні, екологічні. Специфічними для фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств є такі цілі: врахування пріоритетів продовольчої безпеки населення регіону і насичення місцевих ринків сільськогосподарською продукцією; забезпечення захисту ґрунтів та недопущення порушень в екологічному балансі регіону; врегулювання інтересів працівників сільськогосподарських підприємств та власників майнових паїв у процесах реструктуризації власності та виробництва.

По-перше, визначаємо доцільність і можливість проведення санації. Доцільність проведення санації обумовлюється тим, що використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства не досягло своїх цілей і кризовий фінансовий стан підприємства продовжує зростати.

Можливість  здійснення санації визначається перспективами  виходу з кризи і успішного  розвитку підприємства при наданні йому суттєвої зовнішньої допомоги.

По-друге, потрібно обґрунтувати концепції санації. В залежності від принципового підходу розрізняють оборонну та наступальну. Оборонна концепція санації направлена на зменшення об’ємів операційної та інвестиційної діяльності підприємства, що забезпечує збалансованість грошових потоків. Спрямована на реструктуризацію підприємства в процесі якої воно позбавляється виробничих структурних підрозділів, незавершених реальних інвестицій та інших активів у цілях фінансової стабілізації.

Наступальна концепція санації направлена на диверсифікацію операційної та інвестиційної  діяльності підприємства, що забезпечує збільшення розміру чистого грошового потоку в майбутньому періоді за рахунок росту ефективності господарської діяльності.

Наступним кроком є визначення напрямку здійснення санації. В залежності від масштабів  кризового стану підприємства і прийнятої концепції санації розрізняють 2 основних напрямки її здійснення:

- санація  підприємства, направлена на рефінансування боргу (здійснюється для допомоги підприємству в усуненні його неплатоспроможності, якщо його кризовий стан ідентифіковано, як тимчасовий і що не носить катастрофічного характеру);

- санація  підприємства, направлена на реорганізацію (реструктуризацію).

Оскільки  фінансовий стан підприємства набув критичного характеру, так як ймовірність банкрутства досягає 95%, перший напрямок здійснення санації не буде доцільним, оскільки не принесе потрібних результатів. Тому обираємо санацію, спрямовану на реорганізацію підприємства. Даний напрям реалізується через:

       - Злиття. Така форма санації здійснюється шляхом об’єднання підприємства-боржника з іншим фінансово стійким підприємством. В результаті такого об’єднання підприємство-боржник втрачає свій самостійний юридичний статус. При цьому розрізняють: горизонтальне злиття: (об’єднання підприємств однієї галузі); вертикальне злиття ( об’єднання підприємств суміжних галузей – наприклад, виробників і споживачів сировини); конгломератне злиття (об’єднання підприємств, які не зв’язані між собою ні галузевими, ні технологічними особливостями).

     - поглинання. Ця форма санації здійснюється шляхом придбання підприємства-боржника підприємством-санатором (для останнього це є однією з форм інвестицій – придбання цілісного майнового комплексу або основної частини його активів). Підприємство, яке піддається поглинанні втрачає свій самостійний статус, хоча як юридична особа може зберегтися у виді дочірнього підприємства.

     - поділ. Така форма санації можу бути використана для підприємств, що здійснюють багатогалузеву (виробничу) діяльність. Її ефект полягає в тому, що за рахунок істотного скорочення загальногосподарського управлінського апарату, невиробничих і допоміжних служб значно скорочується сума постійних витрат, у зв’язку з чим за рахунок ефекту операційного лі вереджу кожен новий виділений підрозділ швидше може досягти точки беззбитковості своєї діяльності [9,ст..121].

      Проаналізувавши дані форми санації  по відношенню до досліджуваного підприємства, обираємо поглинання підприємства фірмою з більш потужною компанією у даній галузі. Оцінивши сільськогосподарські підприємства, які розташовані в області, пропонуємо приватне акціонерне товариство «Технологічна аграрна компанія об’єднана» . При цьому ПСП «Маяк» може або зберегти свій статус юридичної особи і стати дочірнім підприємством санатора, або бути приєднаним до підприємства-санатора і стати його структурним підрозділом, втративши при цьому юридичний статус. А майнові права та зобов'язання переходять до правонаступника.

     Одним з механізмів формування  стратегії поглинання є побудова  матриці стратегічних намірів (табл.3.1), яка будується на основі визначення сфери вигод і джерел вигод від поглинання.

Таблиця 3.1

Стратегічні наміри при поглинанні

Сфери вигод	Джерела вигод
	Зниження витрат	Потенціал	Синергії
Ринки	Маркетинг Можливості  перехресних продажів	Обмін ринковими  дослідженнями	Доступ до нових ринків Об'єднання  не зв'язаних каналів продажів
Продукти	Сумісні інвестиції в наукові розробки і дослідження	Обмін досвідом в області наукових розробок і досліджень Оптимізація управління обміном продуктів	Об'єднання  не зв'язаних продуктів або брендів
Операції	Економія за рахунок зростання  масштабів, диверсифікації Зниження  накладних витрат	Обмін виробничій і фінансовій сферах	Революційні технології у виробництві

 

      Більш докладно перелік сфери вигод і джерел вигод від поглинання представлено у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Сфери і  джерела вигод

Джерела вигод	Сфери вигод
- зниження витрат (зменшення витрат  на одиницю продукції за рахунок  об’єднання операцій). - потенціал  (взаємний обмін досвідом і  практичне застосування нових  умінь, навиків т технологій). - синергія (операційна, фінансова	- на рівні окремих операцій (бізнес-процеси,  організаційна структура, інформаційні  і комунікаційні технології, інфраструктура, управлінські системи, культура). - на рівні  асортименту продуктів.  - на рівні  ринків, на яких підприємства   пропонують  свої товари (доступ до клієнтів, вихід  на нові ринки, розширення).

 

 

 

 

3.2. Обґрунтування доцільності обраного  методу уникнення банкрутства  на основі фінансових показників.