Ризики у фінансових інвестиціях

 

                                    G= , (2.2)

 

де G – середнє квадратичне відхилення.

При рівності частот маємо окремий випадок:

 

                                    G = , (2.3)

                                 G=

, (2.4)

 

Середнє квадратичне відхилення є іменованою величиною і вказується в тих же одиницях, в яких вимірюється аріюючи ознака. Дисперсія і середнє квадратичне відхилення є заходами абсолютного коливання8.

Для аналізу звичайно використовується коефіцієнт варіації. Коефіцієнт варіації – це відношення середньоквадратичного відхилення до середньої арифметичної і показує міру відхилення отриманих значень:

 

                                                     V=  (2.5)

 

де V – коефіцієнт варіації,

G – середнє квадратичне відхилення:

Х – середнє очікуване значення.

Коефіцієнт варіації – відносна величина. Тому на його розмір не впливають абсолютні значення показника, що вивчається. За допомогою коефіцієнта варіації можна порівнювати навіть коливання ознак, виражених у різних одиницях вимірювання.

Коефіцієнт варіації може змінюватися від 0 до 100 %. Чим більший коефіцієнт, тим більше коливання. Встановлена наступна якісна оцінка різних значень коефіцієнта варіації: до 10 % – слабке коливання; 10 – 25 % – помірне коливання; понад 25 % – високе коливання.

Врахування в діяльності суб’єктів господарювання фактору ризику дозволяє отримати позитивний ефект за мінімально можливих втрат при здійсненні фінансових операцій, реалізації інвестиційних проектів, проведенні інноваційних розробок тощо9.

Для оцінки ризиків використовується показник левериджу, який враховує вплив на прибуток (операційний леверидж) або виплат по кредиту (фінансовий леверидж). Сукупний ризик формується як проста арифметична сума операційного та фінансового ризиків.

Основним фактором формування сукупного ризику підприємства є фінансова його складова, яка, у свою чергу, залежить від рівня левериджу – співвідношення між позиковим та власним капіталом.

Операційний та фінансовий леверидж тісно пов’язані. Наприклад, коли компанія зменшує свій операційний леверидж, це може призвести до збільшення фінансового левериджу, і навпаки, якщо вона вирішує збільшити свій операційний леверидж, це може призвести до зменшення позичкового капіталу.

Для підприємства у першу чергу потрібно вирішити, якого за наявної ринкової ситуації співвідношення між власним (акціонерним) та залученим (позичковим) капіталом можна досягти.

Таким чином, співвідношення між власним та позичковим капіталом визначається за допомогою розрахунків ефекту залучення позички, з одного боку, і оцінки ризиків та можливості виділення коштів на їх запобігання – з іншого.

Оцінка фінансового ризику здійснюється через оцінку ступеню фінансового левериджу. Управління ступенем фінансового левериджу показує, який допустимий рівень фінансового левериджу може прийняти на себе підприємство і як все це відображається на загальному ризику компанії. Окрім фінансового левериджу на загальний ризик впливає і рівень операційного левериджу. Чим вище ступінь операційного левериджу, тим нижчий фінансовий ризик може дозволити собі компанія.

Кількісна оцінка ризиків і чинників, що його зумовили, здійснюється на основі аналізу варіабельності прибутку. Виробничий (операційний) леверидж кількісно характеризується співвідношенням між постійними і змінними витратами в загальній їх сумі і варіабельністю показника «Прибуток до вирахування відсотків і податків». Саме цей показник прибутку дозволяє виділити і оцінити вплив мінливості операційного левериджу на фінансові результати діяльності фірми.

Ефект операційного левериджу показує процентну зміну прибутку до виплати процентів та податків (ЕВІТ) при зміні обсягів збуту на 1%. Даний показник розраховується за формулою (2.6).

 

                              СОЛ=                (2.6)

Разом з цим при аналізі фінансово-господарської діяльності підприємства використовують ефект операційного левериджу як величину, зворотну величині порогу безпеки (формула 2.7).

                                            СОЛ=                          (2.7)

 

де Р – середня ціна збуту;

V – змінні витрати на одиницю  продукції;

F – постійні витрати.

Якщо частка постійних витрат велика, говорять, що компанія має високий рівень виробничого левериджу. Для такої компанії іноді навіть незначна зміна об’ємів виробництва може призвести до істотної зміни прибутку, оскільки постійні витрати компанія вимушена нести у будь-якому випадку10.

Сила операційного левериджу розраховується за формулою (2.8), як відношення валової маржі до прибутку після сплати відсотків, але до сплати податку на прибуток.

 

       ,                                               СОЛ=     (2.8)

Розрахунок ефекту операційного левериджу з аналізу діяльності підприємства промислової галузі за 2005-2009 р. р. наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Результати оцінки ефекту фінансового левериджу

Показники	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.
MVC (валова маржа)	17539,4	5486,6	30275,8	71173,4	42134,7
Постійні витрати	9009,4	15443,6	35191,8	41493,4	41493,4
Сила операційного левериджу	2,06	-0,55	-6,16	2,4	65,7

Джерело: [О.В. Васюренко, В.Ю. Подчесова. - Інструментарій аналізу в системі кредитного ризик-менеджменту: Монографія / - Київ: УБС НБУ, 2010. - 191 с. ]

 

Показник СОЛ показує чутливість прибутку компанії до обсягу продажів.

Чим вище виробничий леверидж, тим сильніше зміниться величина порогу безпеки при зміні обсягу випуску.

Ступінь операційного левериджу впливає на допустимий рівень фінансового левериджу. Чим вище ступінь операційного левериджу, тим нижчий фінансовий ризик підприємство може собі дозволити.

Ризик, обумовлений структурою джерел, називається фінансовим.

Коефіцієнт фінансового левериджу (плече фінансового важеля) визначається як відношення позикового капіталу до власного капіталу. Коефіцієнт фінансового левериджу прямо пропорційний фінансовому ризику підприємства11.

Таким чином, чим вище рівень фінансового левериджа, тим вище фінансовий ризик компанії. СФЛ виражається формулою (2.9).

     СФЛ=                                                                                       (2.9)

де ЕВІТ – прибуток до виплати податків і відсотків або валовий дохід.

I – сума відсотків по кредитах, що виплачуються з прибутку.

СФЛ показує на скільки змінитися прибуток до виплати податків при зміні валового доходу (ЕBIT) на 1% . Очевидно, що СФЛ зростає при збільшенні частки позикових засобів. Розрахунок СФЛ подано в таблиці 2.212.

Таблиця 2.2.

Результати оцінки ступеню фінансового левериджу

	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Операційний прибуток	8530	-9957	-4916	29680	641,3
Відсоткові платежі за кредити	0	2	7028	29603	29603
Ступінь фінансового левериджу	1	-0,99	-0,41	418	-0,022

Джерело: [О.В. Васюренко, В.Ю. Подчесова. - Інструментарій аналізу в системі кредитного ризик-менеджменту: Монографія / - Київ: УБС НБУ, 2010. - 191 с. ]

 

 

Вплив фінансового левериджу «накладується» на ефект операційного важеля. Загальний ризик підприємства різко збільшується, якщо і операційний і фінансовий леверидж мають значення більше одиниці. Добуток двох цих показників називається загальним або комбінованим левериджем. Загальний леверидж можна розрахувати за формулою (2.10) та формулою (2.11).

СЗЛ=СОЛ*СФЛ                                            (2.10)

СЗЛ=

                                          (2.11)

 

Розрахунок загального левериджу наведено в таблиці 2.11.

Таблиця 2.3.

 Результати оцінки загального  левериджу

	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Сила операційного левериджу	2,06	-0,55	-6,16	2,4	65,7
Ступінь фінансового левериджу	1	-0,99	-0,41	418	-0,022
Ступінь загального левериджу	2,06	0,54	2,53	1003,2	-1,45

Джерело: [О.В. Васюренко, В.Ю. Подчесова. - Інструментарій аналізу в системі кредитного ризик-менеджменту: Монографія / - Київ: УБС НБУ, 2010. - 191 с. ]

 

Загальний леверидж аналізуючого підприємства мав колосальний розмір, це зумовлено високим значенням ступеня фінансового левериджу13.

Підприємству слід дотримуватися основного правила грамотної фінансової діяльності: щоб усі ці ризики не були високими одночасно. Розуміння сенсу і механізму дії ефектів фінансового і операційного важелів дає фінансовому менеджерові можливість управляти внутрішнім ризиком підприємства, сприяючи тим самим зниженню ціни капіталу, який залучається на фінансовому ринку.

 

3. Напрями оптимізації та нейтралізації фінансових ризиків

 

Для створення надійної системи забезпечення фінансової безпеки в умовах світової фінансової кризи необхідно розробити ефективний механізм визначення загроз у цій сфері. Такий механізм має включати: статистичну та аналітичну інформацію; сукупність індикаторів, які характеризують функціонування цієї сфери; підсистему моніторингу індикаторів; підсистему виявлення загроз і прогнозування їхнього впливу на стан фінансової безпеки14.

У системі методів управління фінансовими ризиками підприємства основна роль належить внутрішнім механізмам їх нейтралізації, які є системою методів мінімізації їхніх негативних наслідків, що обираються, і здійснюваних у межах самого підприємства.

Перевагою використання внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків є високий ступінь альтернативності ухвалених управлінських рішень, незалежних, як правило, від інших суб'єктів господарювання. Вони враховують конкретні умови здійснення фінансової діяльності підприємства та його фінансових можливостей, дозволяють врахувати вплив внутрішніх чинників на рівень фінансових ризиків у процесі нейтралізації їхніх негативних наслідків.

Система внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків передбачає використання таких основних методів (Додаток В):

1. Уникнення ризику. Метод полягає  в розробці таких заходів внутрішнього

характеру, які повністю виключають конкретний вид фінансового ризику. До таких заходів відносяться:

- відмова від здійснення фінансових  операцій, рівень ризику яких надмірно високий.

Не дивлячись на високу ефективність цього заходу, його використання має обмежений характер, оскільки більшість фінансових операцій пов'язана зі здійсненням основної виробничо-комерційної діяльності підприємства, що забезпечує регулярне надходження доходів і формування прибутку;