Фінансові посередники на міжнародному фінансовому ринку

1.3. Офшорні фінансові (банківські) центри як один з фінансових посередників на міжнародному фінансовому ринку

 

Міжнародні фінансові центри, де кредитні установи здійснюють операції в основному з нерезидентами і в іноземній для даної країни валюті, дістали назву фінансових центрів «офшор», (off-shor)[5, с.96].Як правило, вони служать податковим притулком, оскільки операції, що в них здійснюються, не обкладаються податками і вільні від валютних обмежень.

Офшорні банківські центри можна розглядати як окрему категорію міжнародних фінансових центрів, що виконують посередницькі функції для позичальників та депонентів. Вперше вони почали з’являтися після Другої світової війни. Основна причина виникнення офшорних фінансових центрів передусім полягала в існуванні надто високих ставок податків на доходи банків у розвинутих країнах і країнах, що розвиваються.

Офшорний банківський (фінансовий) центр– фінансовий центр, де можна проводити операції, що не підпадають під національне регулювання і не вважаються складовою економіки[18].

Основними причинами привабливості офшорних фінансових центрів є мінімальне офіційне регулювання, практична відсутність податків та контролю за управлінням портфелями цінних паперів банків.

Основними характеристиками офшорних банківських центрів є [19]:

1) надання податкових пільг або  взагалі звільнення від оподаткування  діяльності нерезидентів на території  офшорного банківського центру;

2) рух капіталів практично не  регулюється;

3) угоди, що здійснюються в цих  центрах, мають міжнародну основу  й залишаються поза впливом  економічної або фінансової політики  держави;

4) центри мають високоефективні  місцеві та міжнародні засоби  зв’язку і транспортну інфраструктуру;

5) офшорні центри існують в умовах внутрішньої політичної стабільності й забезпечують таємницю угод;

6) обов’язкова наявність ефективно  функціонуючої банківської системи  та стабільних центральних банків;

7) основною мовою на цих територіях  є англійська;

8)  офшорні центри легкодоступні, вони розташовуються в часових поясах, де знаходяться найважливіші фінансові та товарні ринки світу;

9) центри мають висококваліфіковану  робочу силу;

10) офшорні центри повинні мати  добрі стосунки з фінансовою  владою промислово розвинутих  країн.

Види офшорних банківських центрів[20, c.453]:

• «паперові» центри (зберігають документацію, а банківські операції проводять у незначних розмірах або не проводять зовсім);
• «функціональні» центри (займаються депозитними операціями й наданням позик).

Існує три типи офшорних фінансових центрів[5, с.97]:

I тип–нью-йоркська модель – передбачає спеціальні формально встановлені домовленості з такими авторитетними фінансовими центрами, як Нью-Йорк, Токіо, Сінгапур. На цих ринках установлюються спеціальні рахунки окремо від внутрішніх, і ці рахунки вільні від обмежень, які відносяться до внутрішнього фінансового ринку (наприклад, резервні вимоги). Існує корпоративне оподаткування; місцевий гербовий збір (на ринку Токіо), може допускатися (Сінгапур), а може не допускатися оподаткування ділових цінних паперів (ринок Нью-Йорку, Токіо);

II тип– лондонська модель. У Лондоні, Гонконзі фінансові угоди вільні від обмежень, незалежно від того, резиденти чи нерезиденти є учасниками ринку. У цих містах офшорний ринок – це просто офшорні угоди між нерезидентами, тому що внутрішні і зовнішні угоди об’єднані. На офшорних ринках даної моделі існує корпоративне оподаткування і допускається оподаткування ділових цінних паперів;

III тип – «податкове сховище».До даного типу офшорних ринків відносять ринки Багамських та Кайманових островів. На цих ринках угоди укладаються нерезидентами і зовсім не оподатковуються, відсутні корпоративне оподаткування й оподаткування ділових цінних паперів, але існують реєстраційні внески і плата за ліцензії.

Усучасномусвітіналічуєтьсяпонад 60 офшорнихцентрів, якіпропонуютьсвоїпослугинаміжнародномуринку.Країни їхрозташування зазначені в табл.1.1. Щорічнореєструєтьсяпонад 200 тис. офшорнихпідприємстврізнихформвласності, азагальнаїхкількістьнасьогодніперевищує 2 млн.

Таблиця 1.1

Розташування офшорних банківських центрів*

Європа	Лондон Париж Швейцарія Люксембург	Франкфурт Брюссель Амстердам Нормандськіострови
Західна півкуля	Нью-Йорк, Маямі, Лос-Анджелес, Сан-Франциско (80-ті роки) Торонто Нассау Панама	Кайманові острови Бермудські острови Барбадос Антигуа Нідерландські Антиль-  ські острови
Азія	Токіо Сінгапур Гонконг Тайбей	Маніла Вануату Бахрейн (70-ті роки)

* Джерело: [21, c.46].

 

Міжнародний досвід свідчить, що офшорні банки створюються з метою[6, c.136]:

• отримання доступу до міжнародної мережі кореспондентських відносин;
• забезпечення зовнішньоторговельних операцій материнської компанії й афільованих фінансових і комерційних структур;
• розширення спектра банківських послуг національних банків;
• використання офшорних банків для роботи на національних ринках;
• кредитування національних комерційних і фінансових структур через офшорні банки з метою мінімізації оподаткування у країнах з високими ставками податку на прибуток;
• доступ до міжнародних фінансових організацій;
• емісії фінансових продуктів;
• оптимізація внутрішньофірмових фінансових потоків.

Отже, фінансові посередники виконують важливі функції для забезпечення вдалого функціонування та розвитку міжнародного фінансового ринку, тому далі буде доцільно розглянути та проаналізувати їх основні показники.

 

 

 

 

2. Дослідження основних показників  фінансових посередників на міжнародному фінансовому ринку

 

2.1. Фінансові  ресурси МВФ та їх зміни за 2002-2012 рр.

 

На сьогоднішній день Міжнародний валютний фонд є головним посередником на міжнародному фінансовому ринку. Він регулює валютно-кредитні відносин між країнами і надає країнам-членам кредити для ліквідації валютних ускладнень, тим самим забезпечуючи успішну торгівлю між даними країнами.

Основне завдання Фонду – створення валютних резервів для запобігання диспропорцій у світовій економіці. Він служить інституціональної основою світової валютної системи.

Фінансові ресурси МВФ – це його статутний капітал, який утворюється з внесків держав-членів відповідно до встановленої для кожної країни квоти, яка визначається, виходячи з економічного потенціалу країни та її місця в світовій економіці і зовнішній торгівлі [12, с. 391].

Загальні ресурси МВФ включають в себе: запаси МВФ у валютах держав-членів, СДР, золото, «Інші активи» (наприклад, дебіторська заборгованість), а також наявні позики Фонду.

Кожна країна має квоту, виражену в СДР.Квота країни-члена є найбільш важливим елементом її фінансових і організаційних відносин з Фондом. По-перше, квотою визначається кількість голосів у Фонді. По-друге, на розмірах квоти засновані масштаби доступу членів МВФ до фінансових ресурсів організації згідно зі встановленими лімітами. По-третє, квота визначає частку члена МВФ при розподілі СДР.

Розмір квоти визначається з п’яти формул, вяких використовуються економічні дані з валового внутрішнього продукту (ВВП) держави, поточних операцій, коливань поточних надходжень і державних резервів. Розмір квот переглядається не рідше, ніж один раз на п'ять років. Домовленість про спеціальний збільшення квот на 1,8 відсотка була досягнута в 2006 році як перший етап дворічної програми реформ квот і прав голосу. У квітні 2008 року Рада керівників затвердила додаткове спеціальне збільшення квот, в результаті якого їх обсяг зріс в цілому на 11,5 відсотка. Реформа 2008 року набула чинності в березні 2011 року після ратифікації поправки до статейугоди МВФ 117 державами-членами, на частку яких припадає 85 відсотків загальної кількості голосів в МВФ.Kвоти України зображені у таблицях 2.1 та 2.2.

Отримані кошти МВФ, у свою чергу, надає на умовах кредиту на певний термін зі сплатою певного відсотку. Диференціювання джерел отримання додаткових кредитних ресурсів надає Фонду можливості фінансувати певні програми розвитку країн, які мають глобальне значення.

 

Таблиця 2.1

Квота України в МВФ виражена в СДР*

                                                                            (тис. СДР)

Дата набрання чинності	Квота
Вересень 03, 1992	665,000
Грудень  03, 1992	997,300
Лютий    10, 1999	1,372,000

* Джерело: [22].

 

Таблиця 2.2

Квота України в МВФ*

(у відсотках від загального  числа квот МВФ)

Рік	2008	2010
Частка України	0.576	0.422

            * Джерело: [22].

 

Фінансові ресурси МВФ також включають в себе і запаси золота. Золоті авуари МВФ складають близько 90,5 млн. тройських унцій (2,814.1 метричних тонн), що робить МВФ третім за величиною офіційним утримувачем золота у світі. Тим не менш, МВФ суворо обмежує його використання. У разі схвалення більшістю в 85% голосів країн-членів, МВФ може продати золото або може приймати золото в якості платежів від країн-членів організації, але Фонду заборонено купувати золото або брати участь в інших операціях з золотом.

Загальні фінансові ресурси МВФ та їх зміну з роками можна побачити в табл.2.3. До серпня 2012 року інші активи включали в себе будівлі та обладнання. МВФ зберігає 90,5 млн.тройських унцій золота на своєму балансі, в SDR ця сума становить 3,2 млрд. базуючись на первісній вартості придбання.

З таблиці бачимо, що МВФ почав продавати золото у 2009 році (з 5,9 млрд. СДР залишилось 4,4 млрд. СДР). У грудні 2010 року МВФ завершив програму обмеженого продажу золота обсягом у 403,3 метричної тонни, що становить одну восьму всіх золотих авуарів Фонду, яка була затверджена Виконавчою радою в вересні 2009 року. У загальній складності 222 тонни золота було продано офіційним власникам, включаючи Резервний банк Індії (200 тонн), Банк Маврикія (2 тонни), Центральний банк Шрі-Ланки (10 тонн) і Банк Бангладеш(10 тонн). Програма продажу золота була реалізована з сильними

захисними заходами, щоб не порушувати роботу ринку, і всі продажі золота,

включаючи прямі продажі офіційним власникам, відбувалися за ринковими цінами.

Таблиця 2.3

Фінансові ресурси МВФ в період 2002-2012 рр.*

                                                                            (млрд. СДР)

Рік	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Всього ресурсів	218.1	219.1	220.6	221.1	224.2	224.6	224.1	374.3	405.5	540.5	518.5
Валюта	210.3	211.3	213.1	213.4	209.0	209.6	209.8	218.5	233.0	261.1	268.0
СДР	1.2	1.1	0.8	1.1	2.8	2.6	2.0	2.5	3.8	9.4	11.8
Золото	5.9	5.9	5.9	5.9	5.9	5.9	5.9	4.4	3.2	3.2	3.2
Інші активи	0.8	0.9	0.8	0.8	6.6	6.6	6.5	6.5	6.6	14.2	15.0
NAB1	-	-	-	-	-	-	-	-	-	201.8	205.6
Інші позикові інструменти	-	-	-	-	-	-	-	142.4	158.9	50.8	15.0