Контрольна робота з «Теорія Фінансів»

Аналіз проведених досліджень дозволяє встановити такі напрямки зменшення зовнішнього боргу нашої країни:

1. Цільове використання запозичених коштів.

  2. Направлення коштів на фінансування стратегічно важливих галузей для економіки країни.

3. Розмір державних позик не повинен перевищувати обсяги державних інвестицій.  
4. Використання зарубіжного досвіду в питаннях зменшення зовнішнього боргу.  
5. Вдосконалення нормативно-правової бази.

6. Питання подальшого залучення зовнішніх фінансових ресурсів, необхідно вирішувати, перш за все, з позицій ефективного їх використання для економічного розвитку країни.

7. Докладання зусиль для того щоб скоротити майбутні запозичення країни перед іншими країнами та міжнародними організаціями.

Стрімке зростання зовнішнього боргу, який експерти Світового банку оцінили у розмірі 82% ВВП, ставить Україну у рейтингу із 18 країн, яким загрожує дефолт, на 6 місце. Великий розмір зовнішнього боргу значно уповільнює ріст економіки країни та ставить її перед загрозою дефолту.

Висновок та перспективи подальших досліджень. Валовий зовнішній борг України досягнув 85,7% від ВВП, з яких більше половини приросту (60,8%) валового зовнішнього боргу у 2010 р. сформувались в секторах державного управління і грошово-кредитного регулювання. При цьому зовнішні зобов’язання цих секторів зросли на 8,5 млрд. (на 35,3%) до 32,5 млрд. (23,7% від ВВП). Таким чином, ситуація в економіці країни досить критична. На мій погляд, проблема сьогодні не у масштабах зовнішнього боргу, а в напрямках його використання. Не дивлячись на суворі вимоги МВФ, уряд країни має шукати найбільш ефективні напрями використання зовнішніх запозичень, які разом з економічними реформами дали б значне зростання ВВП та експортно-орієнтованої його складової. Пошук нових шляхів економічних реформ і складатиме перспективи моїх подальших досліджень.

3. Характеристика трирівневої системи пенсійного забезпечення в Україні.

Необхідність реформування пенсійного забезпечення викликано низкою об'єктивних факторів: економічних, демографічних, соціально-політичних. Сьогодні ця проблема особливо актуальна в багатьох країнах  світу, незалежно від рівня економічного розвитку, що обумовлено старінням  населення, зміною його вікової структури, ускладненням економічної ситуації. Але розв'язувати її потрібно ретельно зваживши всі фактори та можливості як держави, та і її громадян. При  цьому необхідно враховувати  національні традиції та менталітет людей.

Нова пенсійна система, особливо її накопичувальна частина, спрямована на виховання економічної самостійності  та відповідальності громадян за стан особистого матеріального добробуту  після виходу на пенсію. Це повинно  змусити людей уже сьогодні замислитися  над тим, що вони отримають по завершенні своє трудової діяльності, підвищити  їх зацікавленість у контролі за належною сплатою роботодавцями страхових  коштів до Пенсійного фонду.

Основні завдання та цілі пенсійної  реформи:

• підвищити рівень життя пенсіонерів;
• встановити залежність розмірів пенсій від величини заробітку і трудового стажу;
• забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи;
• заохотити громадян до заощадження коштів на старість;
• створити ефективнішу та більш дієву систему адміністративного управління в пенсійному забезпеченні.

Трирівнева пенсійна система дозволить  розподілити між трьома її складовими ризики, пов'язані із змінами в  демографічній ситуації (до чого більш  чутлива солідарна система) та з  коливаннями в економіці і  на ринку капіталів (що більше відчувається у накопичувальній системі). Такий  розподіл ризиків дозволить зробити  пенсійну систему більш фінансово  збалансованою та стійкою, що застрахує  працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію і є принципово важливим та вигідним для них.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон  України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який передбачає створення в Україні  нової пенсійної системи. Нова пенсійна система в Україні передбачає створення трьох рівнів, а саме солідарної системи (першого рівня),обов'язкової  накопичувальної системи (другого  рівня)та недержавного добровільного  пенсійного забезпечення (третього рівня).

Рівень 1 - солідарна система

Реформа солідарної системи передбачає:

Охоплення системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування усіх працюючих  громадян (у тому числі і тих, що забезпечують себе роботою самостійно, а також найманих працівників  у приватному секторі економіки).

Запровадження нової формули нарахування пенсій, що передбачає розширення періоду врахування заробітку при визначенні розмірів пенсій (на підставі даних системи персоніфікованого обліку внесків), зарахування до страхового стажу періодів, за які сплачено страхові внески та ставить майбутній розмір пенсії у залежність від величини заробітку, з якого сплачувались пенсійні внески, та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались. Причому, сьогоднішнім пенсіонерам буде надано право на перерахунок призначеної їм пенсії за умовами нового Закону.

Збереження  права виходу на пенсію в 55 і 60 років, з одночасним наданням можливості більш  пізнього виходу на пенсію з підвищенням  розмірів пенсій від 3 відсотків за один рік відстрочки виходу на пенсію до 85,32 відсотків за десять років  більш пізнього виходу на пенсію. Крім того, у разі відстрочки часу виходу на пенсію, збільшиться період, протягом якого особа сплачуватиме внески до Пенсійного фонду, а значить і  розмір її пенсії буде вищим. Таке вирішення  питання буде особистою справою  кожного громадянина і залежатиме виключно від його готовності "працювати  на самого себе". Отже у законопроекті  закладено економічно стимулюючий  підхід до більш пізнього виходу на пенсію.

Розмежування  джерел фінансування пенсій, призначених  за різними пенсійними програмами. На першому етапі - розмежування джерел фінансування з Державним бюджетом, а на другому - поступове переведення  фінансування дострокових пенсій (за списком №1 та №2) інших категорій  підвищених пенсій у систему недержавних  професійних та корпоративних пенсійних  фондів з обов'язковим відрахуванням  до них пенсійних внесків з  боку відповідних роботодавців.

Економічне  стимулювання громадян до виходу на пенсію у більш пізньому віці без законодавчого  підвищення діючого пенсійного віку.

Фінансування  з Державного бюджету дефіциту коштів в рамках солідарної системи, у разі його виникнення.

Поступове запровадження системи управління Пенсійним фондом на основі паритетного  представництва сторін соціального  партнерства (представників держави, роботодавців та працівників).

Таким чином Перший рівень являтиме собою солідарну систему пенсійних  виплат, внески до якої сплачуватимуться усіма працюючими громадянами країни та їх роботодавцями. За рахунок цих  коштів і виплачуватимуться страхові пенсії та встановлюватиметься мінімальний  рівень пенсійних виплат пенсіонерам. Особам, які матимуть малий страховий  стаж та/ або розмір заробітку, з  якого сплачувались пенсійні страхові внески, а отже низькі розміри пенсій, передбачається надання цільової соціальної допомоги, що дозволить забезпечити  їм доходи на рівні мінімальних соціальних стандартів в Україні, які будуть встановлені, виходячи з реальних фінансових можливостей Державного бюджету  та Пенсійного фонду. У реформованій солідарній системі розмір пенсії залежатиме від розміру заробітної платні, з  якої сплачувались пенсійні внески та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались що досягатиметься шляхом звільнення Пенсійного фонду від  здійснення невластивих йому виплат (тобто розмежування джерел фінансування виплати пенсій, призначених за різними  пенсійними програмами) та впровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про заробіток та сплату пенсійних внесків, на основі даних  якої будуть призначатись і виплачуватись  пенсії. Ведення та обслуговування такої системи здійснюватиме  Пенсійний фонд України.

Із солідарної системи пенсійного страхування в Україні призначатимуться:

пенсії  за віком, при досягненні пенсійного віку для чоловіків - 60 років та для  жінок - 55 років та за наявності страхового стажу не менше п'яти років;

пенсії  за інвалідністю, за наявності необхідного  страхового стажу в залежності від  віку визнання застрахованої особи  інвалідом. Розміри пенсій обчислюватимуться  у відсотках до розмірів пенсій за віком та з урахуванням до страхового стажу періоду від дня визнання застрахованої особи інвалідом до дня досягнення нею загальновстановленого пенсійного віку;

пенсії  у разі втрати годувальника, за наявності  необхідного страхового стажу на момент смерті застрахованої особи, тривалість якого визначатиметься  в залежності від віку, у якому  застрахована особа померла.

Рівень 2 - загальнообов'язкова накопичувальна система 

Створення Другого рівня пенсійної  системи означатиме запровадження  в нашій країні системи загальнообов'язкового накопичувального пенсійного страхування. Суть такої системи полягатиме у  тому, що частина обов'язкових внесків  до пенсійної системи (загальний  рівень пенсійних відрахувань залишиться незмінним) накопичуватиметься у єдиному  Накопичувальному фонді і обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних  пенсійних рахунках громадян які (та на користь яких) сплачуватимуть такі внески. Ці кошти інвестуватимуться  в економіку країни з метою  отримання інвестиційного доходу і  захисту їх від інфляційних процесів. Управління пенсійними коштами здійснюватимуть  компанії з управління активами (для  яких ця діяльність є професійною  і буде ліцензуватись), обраними на конкурсній (тендерній основі). При  інвестуванні пенсійних активів  компанії будуть діяти згідно з вимогами законопроектів щодо напрямків інвестування, ринків на яких можна буде здійснювати  інвестиції та вимог щодо диверсифікації (вкладання коштів у різні напрямки) інвестиційних вкладень. Безпосереднє зберігання пенсійних активів буде здійснювати банківська установа - зберігач, яка буде нести відповідальність за цільове використання цих активів. Кошти, що обліковуватимуться на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян будуть власністю цих громадян, і вони зможуть скористатись ними при досягненні пенсійного віку (або, у випадках передбачених законом, раніше цього терміну, наприклад у випадку  інвалідності). Виплати з Накопичувального фонду будуть здійснюватись додатково  до виплат із солідарної системи.

Введення Другого рівня пенсійного страхування дозволить:

збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки отриманню інвестиційного доходу (сукупний середній розмір пенсійних  виплат із солідарної та обов'язкової  накопичувальної системи очікується на рівні 55-60 відсотків середньої  заробітної плати в Україні, а  зараз такі виплати складають  близько 35 відсотків- взято з www.pension.kiev.ua);

посилити  залежність розміру пенсії від трудового  вкладу особи, а отже посилити зацікавленість громадян та їх роботодавців у сплаті пенсійних внесків;

зменшити "податковий тиск" на фонд оплати праці роботодавців за рахунок перерахування  частини обов'язкових пенсійних  внесків до Накопичувального фонду, що здійснюватиметься із заробітку  працівника;

успадковувати кошти, обліковані на персональному  пенсійному накопичувальному рахунку, родичам застрахованої особи;

створити  потужне джерело інвестиційних  ресурсів для зростання національної економіки;

розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим та другим рівнем пенсійної системи, і таким чином  застрахувати майбутніх пенсіонерів  від негативних демографічних тенденцій  та коливань у економічному розвитку держави;

підвищити ефективність управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним  компаніям функції управління пенсійними активами.

Впроваджуватись другий рівень буде лише після формування необхідних економічних  передумов та створення відлагодженої  і ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій  сфері, а також необхідної інфраструктури.

Передбачається, що законом про  загальнообов'язкове пенсійне забезпечення громадянам буде надано право, у разі  бажання, перевести їх обов'язкові пенсійні заощадження з Накопичувального фонду до обраного ними недержавного пенсійного фонду (тобто на третій рівень). Це дозволить застрахованим особам самостійно вирішувати, яка інвестиційна політика є найбільш прийнятною для інвестування їх пенсійних заощаджень, а отже - в більшій мірі впливати на розмір своєї майбутньої пенсії.

Перший та другий рівні системи  пенсійного забезпечення в Україні  становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Рівень 3 - добровільна недержавна система пенсійних заощаджень

Третій рівень пенсійного забезпечення передбачено створювати у вигляді  системи добровільного недержавного пенсійного забезпечення за пенсійними схемами з визначеними внесками, які вимагають менших адміністративних витрат. Основу такої системи будуть становити недержавні пенсійні фонди, які за типами поділятимуться на відкриті, корпоративні та професійні.

Відкриті пенсійні фонди будуть створюватись юридичними особами, учасниками цих фондів будуть громадяни, які здійснюватимуть туди добровільні пенсійні внески. Такі фонди можуть бути створені і на муніципальному рівні, що розширить можливості регіонів у вирішенні соціальних питань.

Корпоративні пенсійні фонди будуть створюватись роботодавцями і учасниками таких фондів будуть громадяни, пов'язані трудовими відносинами з цими роботодавцями. При створенні корпоративних пенсійних фондів роботодавці братимуть на себе безумовне зобов'язання сплачувати додаткові пенсійні внески на користь своїх працівників.

Професійні пенсійні фонди створюватимуться об'єднаннями громадян або юридичних осіб за професійною ознакою. Учасниками таких фондів будуть громадяни, пов'язані за родом їх професійної діяльності.