Лекции по "Финансам"

Згідно з "кривою Філіпса" були розроблені рекомендації щодо призупинення інфляції, утриманню її на певному рівні: або довести безробіття до високого рівня, або ж профспілкам вести більш стриману політику при переговорах про підвищення заробітної плати.

Однак економічні кризи 1974-1975 рр. та 1980-1982 рр. вияв новий феномен – стагфляцію, що заперечує "криву Філіпса", так як в ці періоди – періоди стагнації або кризи – темпи інфляції не зменшувались, а збільшувались.

Монетаристська концепція інфляції. Представники даного напрямку (М. Фрідмен та ін.) розглядають інфляцію як грошовий феномен, тобто результат надлишкової кількості грошей в обігу. З цією метою вони порівнюють індекси грошової маси та фізичного обсягу ВНП. Тут гроші відіграють активну роль, тобто грошова маса "створює" попит.

Монетаристи виступають проти неокейнсіанських заходів антициклічного регулювання, розглядаючи розвиток промислового циклу як зміну інфляції (підйом) та дефляції (криза). Звідси вони роблять висновок: оскільки інфляція викликає підйом промислового виробництва, її слід підтримувати в помірних розмірах.

Теорія інфляції, викликаної надлишковими витратами  виробництва (Д.М. Кейнс, У. Торн, Р. Куен). Ця теорія пояснює зростання цін збільшенням витрат виробництва, вона тісно пов'язана із концепцією Кейнса, який вважав, що якщо перша стадія інфляції (напівінфляція) подає собою інфляцію попиту, то друга стадія (справжня інфляція) – результат інфляції витрат виробництва. На думку представників даної теорії, інфляцію викликають лише витрати, пов'язані з заробітною платою, на чому базується теорія інфляційної спіралі "заробітна плата – ціни", якої притримується більшість західних економістів, в тому числі П. Самуельсон, Дж. Гелбрейт. Ця теорія е основою антиінфляційних заходів по "замороженню" заробітної плати, політики обмеження доходів населення. Разом з тим слід відмітити, що сучасний період НТП характеризується підвищенням заробітної плати, тому західні економісти висувають тезу про те, що її збільшення не повинно перевищувати зростання продуктивності праці, інакше відбудеться розкручення "інфляційної спіралі". 

8.1 Необхідність та сутність  кредиту 

Наявність товарного виробництва  і грошей об'єктивно зумовлює існування  та функціонування кредиту. З розвитком  товарного виробництва кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Виробництво продуктів як товарів  означає, що в процесі відтворення  відбувається відрив моменту відчуження товару від одержання грошового  еквіваленту відносно відокремлення  руху грошової форми вартості від  товарної форми, виконання грошима  функції засобу платежу і викликають кредитні відносини} Це відносне відокремлення  проявляється в розбіжності у  часі руху матеріальних та грошових потоків, які виникають при розподілі, обміні та споживанні сукупного суспільного  продукту. Якщо рух товарних потоків  випереджає грошові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх оплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний рух процесу  відтворення. Коли рух грошових потоків  випереджає товарні, то в учасників  виробничого процесу нагромаджуються  тимчасово вільні грошові кошти, виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу коштів і потребою у постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів в  інтересах прискорення процесу  відтворення. Ця суперечність може бути усунута за допомогою кредиту, який дає можливість отримувати позичальникам  грошові кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг, або придбати їх з розстрочкою  платежу.

Отже, кредит є об'єктивною вартісною  категорією, складовою частиною товарно-грошових відносин, а його необхідність викликана  існуванням товарно-грошових відносин.

Неодмінною економічною передумовою  існування кредиту е функціонування виробників на засадах комерційного розрахунку. Кредитні відносини між  суб'єктами не можуть виникнути, якщо авансовані у виробничу сферу грошові  кошти не здійснюють кругообігу, або, якщо той, хто хоче скористатись кредитом, не має постійного доходу. Вартість, що передається кредитором позичальнику, віддається лише на визначений час, а  потім вона повинна бути повернена  з виплатою відсотків. Тобто, за кредитною  угодою до позичальника переходить у  тимчасове користування лише споживча вартість грошей чи речей без зміни  їх власника. Кошти у позичальника мають вивільнитися у розмірі, що забезпечує повернення кредитору не тільки запозиченої вартості, а й  відсотків за користування нею.' Без одержання кредитором від позичальника доходу у вигляді відсотку у кредитора не буде зацікавленості позичати гроші. Варто зазначити, що у ряді випадків кредит може бути повернений кредитору третьою особою – гарантом, поручителем чи страховиком, якщо позичальник неспроможний сам це зробити. Якщо надана в позику вартість до кредитора не повертається, то кредит втрачає свою економічну сутність.

Потреби в кредитах також виникають  у зв'язку з особливостями індивідуального  кругообігу коштів госпрозрахункових  підприємств та організацій. Ці особливості  проявляються у розбіжності в  часі між вивільненням з обороту  вартості в грошовій формі і авансуванням грошових коштів у новий кругообіг. Зазначені розбіжності при кругообігу фондів окремих підприємств та організацій  відбуваються передусім, через сезонність виробництва. Сезонність виробництва  зумовлює в одні періоди випереджуюче наростання виробничих затрат порівняно  з надходженням грошових коштів і  викликає додаткову потребу в  коштах. В інші періоди витрати  виробництва зменшуються або  зовсім припиняються. Відповідно збільшується вихід готової продукції та надходження  грошової виручки, частина якої виявляється  тимчасово вільною.

Таке чергування зростання додаткових потреб у грошових коштах і створення  тимчасово вільних залишків їх на одному й тому ж підприємстві або  організації створюють економічну основу для використання кредитів на формування його виробничих фондів і  фондів обігу та погашення їх через  певний час. У масштабах економіки  країни сезонні потреби в додаткових коштах одних галузей народного  господарства супроводжуються виникненням  вільних коштів в інших галузях, що створює економічну основу для  перерозподілу грошових коштів між  різними галузями народного господарства за допомогою кредиту.

Розбіжності між надходженням грошових коштів і витрачанням їх виникають і в сфері особистого споживання населення. Вільні грошові кошти у населення з'являються внаслідок перевищення поточних грошових доходів громадян над поточними витратами і виступають у формі грошових збережень як у готівковій, так і безготівковій формах.

Економічною основою заощаджень є  добровільне відкладення населенням грошей на деякий час після задоволення  своїх поточних потреб. На певний час  припиняється рух вартості, і вона вивільняється з обороту у  грошовій формі. Відповідні грошові  кошти, в основному, осідають на рахунках у банківських установах і  частково тезавруються в готівковій формі у громадян.

Грошові нагромадження треба відрізняти від поточних резервів грошей як купівельних  і платіжних засобів, які утворюються  у підприємств і населення  внаслідок короткострокової розбіжності  між поточними грошовими надходженнями  і витратами. Наприклад, виплата  заробітної плати два рази на місяць зумовлює створення резерву платіжних  і купівельних засобів у громадян. У них такий резерв виникає  також внаслідок поступової витрати  одержаної заробітної плати та інших  доходів на поточні потреби. Однак  відомо, що у населення може виникнути  потреба в кредиті.

Виходячи із вищесказаного, можна  зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є  наявність поточних або майбутніх  доходів у позичальника. Конкретними  причинами необхідності кредиту  є коливання потреб в коштах та джерелах їх формування у юридичних  і фізичних осіб.

Економічні відносини між кредитором і позичальником виникають під  час одержання кредиту, користування ним та його поверненням. Сторони, які  беруть участь у цих економічних  відносинах, називаються їх суб'єктами, а грошові чи товарні матеріальні  цінності або виконані роботи та надані послуги, щодо яких укладається кредитний  договір, є об'єктом кредиту. Кредитні відносини виникають між різними  суб'єктами. Найбільш поширеними є кредитні відносини між банками, з одного боку, і підприємствами з іншого. Вони характеризуються в залежності від того, хто із суб'єктів кредитної  угоди в кожному окремому випадку  є кредитором, а хто – одержувачем  кредиту.

В сучасних умовах кредитні відносини  набувають широкого розвитку між  господарюючими суб'єктами, що, насамперед, пов'язано з розширенням комерційного кредиту і вексельних розрахунків.

Кредитні відносини між банками  і державою виникають тоді, коли, наприклад, комерційні банки купують облігації внутрішньої державної позики, а також коли при розміщенні державних облігацій Міністерство фінансів України може укласти з Національним банком України окрему угоду щодо купівлі останнім цих облігацій.

Набувають подальшого розвитку кредитні відносини між банками та населенням. Населення кредитує банки через  вклади в них, купівлю ощадних  сертифікатів тощо. Водночас банки  надають населенню споживчі кредити, серед яких значний обсяг мають  кредити на придбання, будівництво  житла, на поліпшення житлових умов та створення підсобного домашнього господарства, а також на невідкладні потреби.

Дедалі важливішого значення набувають  кредитні відносини між підприємствами, організаціями, господарюючими суб'єктами, з одного боку, та населенням з іншого. Відповідно до чинного законодавства  кредитуванням громадян як видом  діяльності можуть займатися не тільки банки, а й інші організації: ломбарди, кредитні спілки, фонди тощо.

Кредитні відносини між фізичними  особами не дуже поширені, але ігнорувати їх не варто, оскільки недоліки у відносинах між банками і населенням можуть призвести до їх розвитку у спотвореному вигляді.

Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб'єктами кредитної угоди  виступають держави, банки та окремі господарюючі суб'єкти, регулюються  як нормами права держав, що в  них вступають, так і нормами  міжнародного права.

Економічні відносини між сторонами  кредитної угоди мають своїм  об'єктом грошові кошти або  речі, що втілюють певну вартість і  які позичальник використовує як для задоволення потреб виробництва, так і своїх власних. Тому об'єкт  кредитних відносин має для позичальника не тільки вартість, а й споживчу вартість. Спрямовані в обіг гроші  або речі забезпечують позичальнику зростання вартості, тобто є капіталом. Додана вартість, що створюється у  процесі виробництва, служить виробнику  джерелом сплати відсотків за кредит. Якщо кредит надається для задоволення  особистих потреб громадян, то це передбачає одержання ними у майбутньому  доходів від теперішньої, минулої  чи майбутньої участі в процесі суспільного  виробництва.

Як бачимо, сутність кредиту складна  і має різні площини аналізу. Її пізнання ускладнено великою кількістю  проявів кредиту, особливості яких затушовують його суть. В зв'язку з цим в економічній літературі обґрунтовуються різні точки  зору на природу кредитних відносин.

В світовій економічній науці теорія кредиту розвивалася за двома  основними напрямами. Натуралістична концепція тлумачила кредит як спосіб перерозподілу існуючих цінностей. Її представники вважали, що кредит не може створювати капітал, він тільки переносить його від кредитора до позичальника. При цьому стадія акумуляції тимчасово вільних капіталів  є необхідним атрибутом кредитних  відносин.

Пасивну роль кредиту не сприймають прихильники капіталотворчої теорії. Вони вважають, що кредит не тільки переносить, але й створює капітал, відіграє вирішальну роль в розвитку економіки. Основні положення цієї концепції зводяться до наступного. Виходячи з нерівномірності кругообігу і обороту капіталу природною є поява відносин, які усувають невідповідності між часом виробництва і часом обороту коштів, вирішують відносні протиріччя між часом накопичення коштів і необхідністю їх використання у господарстві. Такими відносинами є кредит.

Кредит є обов'язковим атрибутом  народного господарства. Його беруть не тому, що позичальник бідний, а  тому, що у нього в силу певних причин в певній мірі не вистачає власних  ресурсів.

Суспільство зацікавлене, по-перше, в  тому, щоб уникнути марного нагромадження  грошей в скарбах; по-друге, в тому, щоб економіка розвивалась безперервно  в розширених масштабах.

Разом з тим кругообіг і оборот капіталу не в повній мірі пояснює  об'єктивну необхідність кредиту. Нерівномірність  їх лише характеризує факт вивільнення  коштів в одній ланці народного  господарства і наявності потреби  їх в іншому місці. Таким чином, в  кругообігу і обороті закладена  можливість виникнення кредитних відносин.

Для того, щоб можливість кредиту  стала реальністю, потрібні принаймні  дві умови:

• учасники кредитної угоди –  кредитор і позичальник – повинні  виступати як юридичне самостійні суб'єкти, що матеріально гарантують виконання  зобов'язань, які випливають з економічних  зв язків;

• кредит стає необхідним в тому випадку, коли відбувається збіг інтересів кредитора  і позичальника.

Для того, щоб кредитна угода відбулася, потрібно, щоб її учасники прояв  взаємний інтерес до кредиту. Ці інтереси не є чимось суб'єктивним, регульованим в кінці кінців волею учасників  виробничих відносин. Будь-який інтерес, який породжує дії, обумовлений перш за все об'єктивними процесами, конкретною ситуацією. 

8.2 Роль кредиту  в умовах ринкової економіки 

Роль кредиту характеризується результатами застосування для економіки  в цілому і населення зокрема. Кредит впливає на процеси виробництва, реалізації і споживання продукції, а також на сферу грошового  обороту.

Одним із проявів ролі кредиту виступає його вплив на безперервність процесів виробництва і реалізації продукції. Завдяки наданню позикових коштів для задоволення тимчасових потреб відбуваються "припливи" і "відливи" коштів позичальників. Це сприяє подоланню  затримки відтворювального процесу, забезпечує безперервність і сприяє його прискоренню. Кредит відіграє важливу роль у задоволенні  тимчасової потреби в коштах, яка  може бути обумовлена сезонністю виробництва  і реалізації певних видів продукції. Використання позикових коштів дозволяє створювати сезонні запаси і здійснювати  сезонні витрати підприємств  відповідних галузей народного  господарства.

Значна роль кредиту і в розширенні виробництва. Позикові кошти сприяють збільшенню запасів і витрат, що необхідні для розширення виробництва  і реалізації продукції; використовуються для збільшення основних фондів.

Кредит у сфері грошового  обороту забезпечує надходження  готівки та їх вилучення з обороту  через банки на кредитній основі. Таким чином, кредит відіграє важливу  роль в утворенні коштів для готівкового  і безготівкового обороту і забезпечує безперебійність безготівкового.