Місцеве оподаткування

Таким чином, удосконалення  системи місцевих податків і зборів, зростання їхньої фіскальної ролі як фундаментального напряму зміцнення  місцевих бюджетів сприятиме підвищенню ефективності регіональної фіскальної політики, стимулюватиме соціально-економічний  розвиток регіонів України. Ефективне  використання інституту місцевих податків і зборів є важливим способом зміцнення  всієї фінансової системи держави.

 

1.2 Правові засади  місцевого оподаткування суб’єктів  господарчої діяльності

Місцеві податки і збори  є невід'ємною частиною податкової системи держави, Тому особливу увагу  при здійсненні податкової реформи  приділяють правовому регулюванню  місцевого оподаткування, що є одним  з основних фінансових джерел формування бюджетів місцевого самоврядування.

Існування місцевих податків і зборів відповідає в першу чергу  інтересам територіальних громад, від  імені яких діють органи місцевого  самоврядування, оскільки такі платежі  є виключно їх фінансовою базою. Виходячи з цього, метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення їх завдань  і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і концентруються у відповідних бюджетах.

Доходи органів місцевого  самоврядування (місцевих бюджетів) складаються  з таких видів.

1. Податки і збори, сформовані  й закріплені на державному  рівні: 

а) податки, встановлення і  справляння яких здійснюється виключно на державному рівні, а кошти яких цілком надхо­дять до місцевих бюджетів (податок на землю, прибутковий податок);

б) податки, сформовані як відрахування від загальнодержавних податків (частка ПДВ, частка податку на прибуток, части на акцизного збору), і які  регулюються також тільки на державному рівні.

2.Податки і збори, що  закріплюються на державному  рівні, а сформовані на місцях  органами самоврядування — власне  місцеві податки і збори (єдиний  податок, збір за провадження  деяких видів підприємницької  діяльності, тощо).

3.Місцеві неподаткові  доходи, що також поповнюють доходи  місцевих бюджетів і відображають  фіскальну функцію (пені, ліцензійні  збори).

Правове регулювання місцевих податків і зборів має певну специфіку, оскільки здійснюється на двох рівнях: на загальнодержавному і місцевому. По-перше, держава визначає вичерпний  перелік таких обов'язкових платежів, коло платників, об'єкти оподаткування, граничні розміри ставок, тобто встановлює основи їх справляння, надаючи повноваження органам місцевого самоврядування на введення таких податків і зборів на відповідній території. По-друге, місцеві органи влади, peaлізуючи надані державою повноваження, встановлюють і детально регламентують механізми справляння окремо кожного з податків і зборів, а також уводять їх у дію. Таке положення забезпечує захист місцевих бюджетів від необґрунтованого і безмежного тиску згори (держави). Таким чином, місцеві податки і збори — це обов'язкові платежі, що установлюються державою, регламентуються і справляються органами місцевого самоврядування і надходять до місцевих бюджетів.

При законодавчому регулюванні  системи місцевих податків і зборів слід враховувати низку факторів: 1) закріплення за місцевими бюджетами  таких доходних джерел, що забезпечували  б стабільне надходження доходів  і фінансування власних повноважень  місцевих органів; 2) сполучення інтересів  держави і місцевого самоврядування, при обмеженні необґрунтованого впливу державної влади на місцеве  оподаткування; 3) доцільність та обґрунтованість  уведення місцевих податків і зборів на відповідній території; 4) домірність сум коштів, що надходять до бюджетів від таких податків і зборів з  витратами по їхньому справлянню тощо.

Сьогодні коло нормативно-правових актів, що регулюють місцеве оподаткування, становить певну систему, до якої входять: Конституція України, Закон  України «Про систему оподаткування», Податковий кодекс України № 2775-17 , Закон України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні», акти президента, рішення органів  місцевого самоврядування тощо. Отже, регулювання місцевого оподаткування  здійснюється як податковими законами, так і цілою низкою інших нормативних  актів, що визначають компетенцію органів  місцевого самоврядування у сфері  оподаткування, специфіку побудови бюджетної системи і взаємини її структурних елементів, а також  актами місцевих органів. При цьому  необхідно звернути увагу на основні  проблеми регулювання справляння місцевих податків і зборів.

Основою законодавства про  місцеві податки і збори є  Конституція України, якою закріплюються  вихідні положення щодо регулювання  місцевого оподаткування, а саме у п. 1 ст. 143 закріплено право територіальних громад безпосередньо через органи місцевого самоврядування встановлювати  місцеві податки і збори відповідно до закону.

Податковий кодекс України  № 2775-17 характеризує конкретні види податків і зборів, закріплює граничні розміри ставок, розкриває механізм їх обчислення, вилучення, джерела і  порядок їхньої сплати, а також  повноваження місцевих органів самоврядування щодо встановлення місцевих податків і зборів, а саме повноваження з  розробки й затвердження положень, що встановлюють конкретні ставки платежів, порядок обчислення і сплати місцевих податків, ведення пільгових ставок, надання окремим категоріям платників відстрочок, розстрочок чи звільнення їх від сплати за такими платежами тощо.

Зазначимо, що сьогодні при  встановленні місцевих податків і зборів часто не беруть до уваги положення  загальнодержавного законодавства, а  саме:; у прийнятих положеннях про  справляння окремих видів місцевих податків і зборів неточно окреслюються коло платників, об'єкти оподаткування, змінюються граничні ставки платежів; не вводяться місцевими органами передбачені як обов'язкові податки  і збори; не враховується економічний, соціальний, демографічний розвиток окремих регіонів держави тощо. Існування  цих порушень указує на нагальну потребу  удосконалення правового регулювання  місцевої системи оподаткування  як на загальнодержавному рівні, так  і на місцевому. Вбачається, рішення  всіх цих проблем стане можливим із прийняттям Податкового кодексу  України.

РОЗДІЛ 2. ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ  ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В УКРАЇНІ.

2.1 Структура доходів  місцевих бюджетів в Україні

Доходи місцевих бюджетів це – сфера економічних відносин суспільства, яка пов'язана з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів регіонального рівня і  використовується місцевими органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіону.

Діюча система формування місцевих бюджетів характеризується низьким  рівнем фінансової автономії, зменшенням частки власних доходів та збільшенням  трансфертних платежів, а також відсутністю  дієвих стимулів соціально-економічного розвитку, не сприяє впровадженню ефективної державної регіональної політики, як одного з головних чинників забезпечення ринкових перетворень та подальшого розвитку економіки України.

Як окрема економічна категорія, доходи місцевих бюджетів виражають  сферу економічних відносин суспільства, яка пов'язана з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів регіонального рівня і використовується місцевими органами влади для  забезпечення поточних і перспективних  завдань розвитку регіону.

Доходи місцевих бюджетів мають відповідну законодавчу базу — Конституція України, Бюджетний  кодекс, Закони України "Про податкову  систему України", "Про місцеве  самоврядування в Україні" та інші нормативні акти.

У Законі "Про місцеве  самоврядування в Україні" передбачено, що доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом  джерел та закріплених у встановленому  законом порядку загальнодержавних  податків, зборів та інших обов'язкових  платежів. Доходи місцевих бюджетів районних рад у містах (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу повноважень, що визначаються відповідними міськими радами.

Доходи місцевих бюджетів поділяються на :

1) Податкові надходження

2) Трансферти

3) Спеціальні надходження

4) Неподаткові надходження

З законодавчого підходу  структура доходів місцевих бюджетів визначається в Статті 63. Місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить  в собі надходження  і  витрати  на  виконання  повноважень  органів  влади Автономної Республіки Крим,  місцевих державних  адміністрацій  та

органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати складають  єдиний баланс відповідного бюджету.

Та ще доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних джерел та закріплених загальнодержавних  податків, зборів та інших обов’язкових платежів. У доходній частині місцевого  бюджету окремо виділяються  доходи, необхідні для виконання власних  повноважень, і доходи, необхідні  для виконання делегованих законом  повноважень органів виконавчої влади.

Потрібно насамперед визначити , що таке закріплені доходи місцевих бюджетів , тому. Закріплені доходи — це ті доходи, що повністю або частково (в %) зараховуються  у певні види бюджетів безстрокове  або на довготерміновій основі і  для їх включення непотрібне рішення  органів влади вищої ради.[7]

Одними з ключових показників доходів місцевих бюджетів є власні доходи, та закріплені доходи. А тому до власних доходів місцевих бюджетів належать доходи, які визначені ст. 69 Бюджетного кодексу України, формуються і збираються на відповідній території, а саме:

До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягуміжбюджетних трансфертів, належать:

1) місцеві податки і  збори, що зараховуються до  бюджетів місцевого самоврядування;

2) 100 відсотків плати за  землю - для бюджетів міст Києва  та Севастополя; 75 відсотків плати  за землю – для бюджетів  міст республіканського Автономної  Республіки Крим та міст обласного  значення;  60 відсотків плати за  землю - для бюджетів сіл,  селищ,  міст районного значення та  їх об'єднань; 3) податок з власників  транспортних засобів та інших   самохідних машин і  механізмів  у  частині,  що  зараховується   до відповідного  бюджету.  Податок   з власників наземних транспортних  засобів сплачується платниками  цього податку за місцем реєстрації  таких  транспортних  засобів.  Кошти   від його надходження  використовуються  виключно  для   фінансування витрат, пов'язаних  з будівництвом, реконструкцією, ремонтом  і утриманням автомобільних доріг   відповідно до закону; ( Пункт  3 частини першої статті 69 із змінами,  внесеними згідно із Законом  N 1075-VI від 05.03.2009 )

4) надходження  сум   відсотків за  користування  тимчасововільними бюджетними коштами;

5) податок  на  промисел,  що  зараховується до бюджетів  місцевого самоврядування;

6) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств,  що  є  у  власності   відповідної територіальної громади; 

7) плата за забруднення  навколишнього природного середовища  у 

частині, що зараховується  до відповідного бюджету;

8) кошти від відчуження  майна, яке знаходиться у комунальній  власності, в тому числі   від  продажу  земельних  ділянок несільськогосподарського  призначення,  що перебуває у   комунальній власності; 

9) фіксований сільськогосподарський   податок  у частині, що зараховується  до бюджетів місцевого самоврядування;

10) плата за оренду майнових  комплексів,  що  знаходяться   у комунальній власності; 

11) надходження від місцевих  грошово-речових лотерей; 

12) плата за гарантії, надані  з дотриманням умов, визначених  статтею 17 цього Кодексу; 

13) гранти та дарунки  у вартісному обрахунку; 

14) власні надходження  бюджетних установ,  що утримуються   за 

рахунок коштів відповідного бюджету;

15) податок на прибуток  підприємств комунальної власності; 

16) платежі  за  спеціальне  використання  природних ресурсів  місцевого значення;

17) інші надходження, передбачені  законом. 

Склад доходів, що закріплюються  за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при  визначенні обсягів  міжбюджетних трансфертів визначений у статті 64.

 До   доходів,  що  закріплюються  за  бюджетами   місцевого 

самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних

трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1)  податок  з   доходів  фізичних  осіб у  частині, визначеній статтею 65 цього Кодексу; 

2) державне мито в частині,  що належить відповідним бюджетам;

3) плата за ліцензії  напровадження певних видів господарської діяльності та сертифікати,  що видаються виконавчими органами відповідних рад;

4) плата за  державну  реєстрацію  суб'єктів  підприємницької   діяльності, що справляється виконавчими  органами відповідних рад; 

5) плата  за  торговий  патент  на  здійснення  деяких  видів підприємницької  діяльності  (за  винятком  плати   за   придбання торгових  патентів  пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями,  заправними  пунктами),  що  справляється   виконавчими органами відповідних  рад;

6.1) надходження  адміністративних  штрафів, що накладаються виконавчими  органами  відповідних рад  або  утвореними  ними  в установленому порядку адміністративними комісіями;

6.2)  50  відсотків   надходження  адміністративних  штрафів у сфері забезпечення  безпеки  дорожнього  руху,  що  накладаються уповноваженими  органами  (посадовими  особами);  (  Частину першу статті 64  доповнено   пунктом  6-1  згідно  із  Законом  N 586-VI від 24.09.2008 )

7) єдиний  податок  для   суб'єктів  малого  підприємництва  у частині, що належить відповідним  бюджетам.