Пенсійний фонд України

Пенсії при неповному  стажі: Із загальної чисельності пенсіонерів за віком станом на 1 січня 2006 року пенсію при неповному стажі одержували 186 954 осіб або 1,8% від загальної чисельності пенсіонерів за віком, пенсії яким призначені за Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. [20, c.53]

Пенсії по інвалідності: В загальній чисельності пенсіонерів, які одержували станом на 1 січня 2006 року пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, пенсіонери-інваліди від загального захворювання становили 1 375 884 осіб (10,8%). Із числа інвалідів І та ІІ групи:  жінок до 55 років – 181 406 осіб, чоловіків до 60 років – 252 930 осіб. [20, c.53]

Із числа інвалідів, які отримують соціальні пенсії, – інваліди І та ІІ групи 154006 осіб: жінок до 55 років – 66 318 осіб, чоловіків до 60 років – 59 379 осіб. [20, c.54]

Пенсії у зв’язку  з втратою годувальника: Пенсії у зв’язку з втратою годувальника відповідно до законів України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та “Про пенсійне забезпечення” одержують 699 711 осіб або 5,3% всіх пенсій, що були призначені станом на 1 січня 2006 року відповідно до цих законів, з них:

- на одного непрацездатного – 490 774 або 70,1% до числа пенсіонерів на випадок втрати годувальника;

- на двох непрацездатних – 157 771 (22,5%);

- на трьох і більше – 51 166 (7,3%). [20, c.54]

Пенсійне забезпечення сільських пенсіонерів: На обліку в органах Пенсійного фонду України перебуває 13 449 493 пенсіонери. Із числа пенсіонерів за віком, одержують пенсію за роботу в сільському господарстві – 1405901 осіб. Із загального числа пенсіонерів за інвалідністю, пенсію призначено за роботу в сільському господарстві – 86 296 особам. Сплата фіксованого сільськогосподарського податку та преференції з Державного бюджету є основними джерелами фінансування пенсій сільськогосподарським товаровиробникам. У Додатку 2 ми можемо спостерігати структуру одержувачів пенсій за видами пенсій у різні роки. [20, c.54]

Динаміку зміни деяких статистичних параметрів пенсійної  системи упродовж останніх років  ми можемо спостерігати в Додатку 3, Додатку 4.

Відповідно до постанови  Кабінету Міністрів України, бюджет Пенсійного фонду на 2006 рік затверджено за доходами в сумі 62 912 811 тис. грн. і за видатками в сумі 70 202 306,4 тис. гривень. У Додатку 5 ми можемо бачити статті доходів  Пенсійного фонду України на 2006 рік, а також і статті видатків Пенсійного фонду України на 2006 рік.

З Додатку 5 ми бачимо, що Власні доходи Пенсійного фонду України  склаладають 50560946,2 тис.грн, а також 2280450 тис.грн залишок коштів на початок  року, що складає усього власних  доходів з урахуванням залишку 52841396,2 тис.грн – 83,99% від загальних надходжень із усіх джерел фінансування на 2006 рік, кошти Державного бюджету України 9737682,8 тис.грн – 15,48% від загальних надходжень, кошти фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на виплату пенсій відповідно до ЗУ «Про зайнятість населення» 215000 тис.грн – 0,34% від загальних надходжень і кошти Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання 118732 тис.грн – 0,19% від загальних надходжень. [20, c.63]

Власні доходи Пенсійного фонду України на 2006 рік складаються з обов’язкових внесків підприємств, установ і організацій – 45385306,4 тис.грн. - 89,96%, обов’язкових внесків громадян – 3020524,9 тис.грн. – 5,82%, кошти від платників, що працюють у галузі с/г – 557517,5 тис.грн. – 1,17%, обов’язкові внески від платників за спрощеною системою оподаткування – 581529,5 тис.грн. – 1,12%, а також інші надходження – 1016068 тис.грн – 1,93%. [20, c.63]

Згідно з бюджетом Пенсійного фонду України на 2006 рік, видатки Пенсійного фонду складатимуться із видатків за рахунок страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування, а також з надходжень з інших джерел.

Кошти Державного бюджету  складаються з таких видів  видатків:  на виплату пенсій та допомоги військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу строкової служби та їх сім`ям – 352972,8 тис.грн., на відшкодування виплат пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсії та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд – 4574893 тис.грн., на пенсійне забезпечення осіб, які пострадали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1466267,8 тис.грн., на компенсацію витрат від застосування платниками фіксованого с/г податку – 1669916,7 тис.грн., на інші витрати – 1673632,5 тис.грн. [20, c.63]

З Додатку 5 ми можемо бачити, що видатки за рахунок власних  надходжень складають 62013858,1 тис.грн. – 88,34% від загальних видатків і  складаються з видатків на виплату пенсій згідно з ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» 59269443,1 тис.грн., на утримання ПФУ та на виконання функцій призначення пенсій 886877,7 тис.грн., на пенсійне забезпечення осіб, пенсія яким призначена згідно з іншими законодавчими актами 779355,7 тис.грн., на виплату різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників 89850,5 тис.грн., на виплату доплати інвалідам війни 250033,5 тис.грн., інші виплати 157847,6 тис.грн., на проведення авансового фінансування виплат пенсій 580450 тис.грн. Крім власних надходжень видатки ПФУ складаються з видатків за рахунок коштів Державного бюджету України 7854716,3 тис.грн. – 11,19% від загальних видатків ПФУ, видатки за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття 215000 тис.грн. – 0,31% від загальних видатків ПФУ, кошти Фонду соціального страхування від нещасних випадків 118732 тис.грн – 0,17 % від загальних видатків ПФУ. Також ми бачимо, що видатки перевищують доходи на 7289495,4 тис.грн., що покривається за рахунок Державного бюджету України. Це перевищення є значним і складає 10,38% від загальної суми видатків ПФУ, що збільшить навантаження на Державний бюджет. [20, c.64]

На Рис. 2.3 ми можемо спостерігати видатки Державного бюджету України, бюджетів Пенсійного фонду та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування на соціальне страхування та пенсійне забезпечення на 2006 рік.

Рис. 2.3. Видатки Державного бюджету України, бюджетів Пенсійного фонду та фондів загальнообов’язкового державного  соціального страхування на соціальне страхування та пенсійне забезпечення на 2006 рік. [20, c.64]

З 1 січня 2006 року змінився механізм призначення допомоги по догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зазначена допомога надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень. Тобто максимальний розмір такої допомоги з 1 січня становить – 241,5 грн., з 1 квітня – 248 грн., з 1 жовтня – 252,5 грн. [20, c.65]

Одноразова допомога при народженні дитини надається  у розмірі 8 500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень. Решта суми допомоги 5100 гривень виплачується у грошовій формі з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини протягом 12 місяців після місяця народження дитини в щомісячному розмірі 425 гривень. Одинокі матері, вдови та вдівці з дітьми, мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію отримують допомогу в розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 10 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. [20, c.65]

Допомога на дітей, які  перебувають під опікою чи піклуванням, виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між встановленим прожитковим  мінімумом для дитини відповідного віку та середньомісячним розміром одержуваних  на дитину аліментів і пенсії за попередні шість календарних

Якщо опікун отримує  аліменти чи пенсію на дитину, то розмір дорівнюватиме різниці між встановленим прожитковим мінімумом для дитини відповідного віку та середньомісячним розміром одержуваних на дитину аліментів (пенсії).

Якщо опікун не отримує на дитину аліменти чи пенсію, розмір дорівнюватиме прожитковому мінімуму для дитини відповідного віку.

З початку поточного  року введені нові види допомоги: державна соціальна допомога дітям-сиротам  та дітям, позбавлених батьківського піклування у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях, яка надається у розмірі двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку (постанова Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2006 року №106) та тимчасова допомога на дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину (постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189). Розмір цієї допомоги становить 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. [20, c.66]

При призначенні допомоги сім’ям, які з поважних та незалежних від них причин є бідними відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” встановлено диференційовані рівні забезпечення прожиткового мінімуму для окремих категорій населення.

З 1 січня 2006 року для працездатних осіб такий рівень складає 110 гривень, непрацездатних осіб – 155 гривень, інвалідів  – 165 гривень. Крім цього, на кожну дитину цей рівень збільшується на 10 відсотків, а для кожної дитини, яка утримується матір’ю (батьком, усиновителем), що не перебуває в шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), та для кожної дитини, в якої один або обоє батьків є інвалідами I або II групи, а також для кожної дитини в малозабезпеченій багатодітній сім’ї, в якій виховуються троє або більше дітей віком до 16 років (до 18 років, якщо дитина навчається), – на 20 відсотків.  [20, c.66]

З метою обґрунтованості  призначення допомоги малозабезпеченим сім’ям та житлових субсидій за 2005 рік було здійснено 630,1 тис. обстежень матеріально-побутових умов сімей, що звернулися за її призначенням, або 22,3 відсотка загальної кількості одержувачів допомоги. За підсумками обстеження у призначенні допомоги відмовлено 94,8 тис. сімей, або 15,1 відсотка загальної кількості обстежених сімей. [20, c.66]

Перевірками достовірності  інформації про доходи та майновий стан шляхом запитів до відповідних  організацій було охоплено 589,0 тис. осіб, що становить 20,8 відсотка  загальної кількості одержувачів допомоги. З відвідуванням місця роботи одержувачів допомоги відповідно – 409,7 тис. осіб, або 14,5 відсотка. [20, c.66]

Соціальними інспекторами було виявлено 27,4 тис. випадків надання  недостовірної інформації про доходи. Одночасно місцеві органи виконавчої влади мають можливість щодо поглибленого захисту вразливих верств населення, з урахуванням конкретних обставин, що склалися у сім’ї. [20, c.66]

У 2005 році за їх рішеннями  житлову субсидію було призначено 277,7 тис. сімей, державну соціальну допомогу – 223,5 тис. сімей. Зокрема, 150,3 тис. сімей було призначено субсидію на збільшену площу житла; одержали допомогу 109,9 тис. малозабезпечених сімей, у власності чи володінні яких є земельна ділянка площею понад 0,6 гектара тощо. [20, c.66]

Для спрощення процедури  надання та забезпечення доступності  всіх видів соціальної допомоги запроваджено призначення всіх видів соціальної допомоги за однією заявою відповідно до постанови Кабінету Міністрів  України від 17 серпня 2002 року № 1146. [20, c.66]

За повідомленням з  регіонів 70,4 відсотка місцевих управлінь  праці та соціального захисту  населення вже здійснюють прийом громадян в єдиній приймальні за новою  процедурою. У переважній більшості  регіонів забезпечено призначення всіх видів соціальної допомоги у сільській місцевості на підставі одного пакету документів, прийнятого уповноваженою особою сільської або селищної ради. [20, c.67]

З метою наближення служб  соціального захисту населення  до сільського населення у 38,5 відсотках загальної кількості управлінь праці та соціального захисту населення налагоджено прийом за єдиною технологією уповноваженими сільських і селищних рад. [20, c.67]

Проте, основними перешкодами  на шляху практичного застосування єдиної технології прийому громадян за однією заявою та спрощення процедури призначення всіх видів соціальної допомоги є:

- невідповідність приміщень,  де розташовані місцеві органи  праці та соціального захисту  населення, сучасним вимогам прийому  громадян з обмеженими фізичними можливостями та особливими потребами;

- відсутність уніфікованого  програмного комплексу для призначення  всіх видів допомоги за однією  заявою, що не дозволяє забезпечити  подальше підвищення ефективного  надання допомоги;

Для створення ефективної, фінансово забезпеченої системи соціальної допомоги, подальшого поглиблення адресного спрямування допомоги вразливим сім’ям, спрощення процедури реалізації прав і соціальних гарантій громадян передбачається удосконалення існуючої системи шляхом її реформування, яке сприятиме:

- посиленню адресності  та підвищенню ефективності соціальної  допомоги, послуг і пільг за  рахунок вдосконалення та розвитку  інституту державних соціальних  інспекторів, його організаційної  структури;

- формуванню єдиної  бази даних та реєстру отримувачів всіх видів соціальної допомоги та Єдиного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, інтегрованих з базами даних (реєстрами) інших центральних органів виконавчої влади;

- запровадженню програмно-цільового  методу планування витрат на соціальні допомоги, послуги, компенсації та пільги з бюджетів усіх рівнів, а також із залученням наукових установ вдосконаленню методології визначення розмірів соціальних виплат.

Розділ ІІІ. Проблеми пенсійного забезпечення в Україні і шляхи  їх вирішення

Пенсійне забезпечення є основною складовою частиною системи  соціального захисту населення. Пенсійна реформа, що розпочалася в 2004 році запровадженням Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, передбачає:

• суттєве збільшення доходів осіб пенсійного віку, забезпечення максимальної залежності пенсійних виплат від персоніфікованих страхових внесків застрахованих осіб;
• посилення стимулів до праці та детінізації заробітної плати і зайнятості, а також заохочення застрахованих осіб до заощаджень на старість;
• диверсифікацію джерел фінансування пенсій шляхом поєднання внесків на соціальне страхування та обов’язкових і добровільних накопичувань.