Пенсійний фонд України

Проте досі не створено належних умов функціонування нової пенсійної  системи. Така ситуація склалася через фінансову незбалансованість Пенсійного фонду, відсутність зв’язку між розміром пенсії та страховими внесками впродовж трудової діяльності, неналежний розвиток накопичувального пенсійного забезпечення тощо.

Серед основних причин фінансової незбалансованості Пенсійного фонду можна виділити такі:

• тіньова заробітна плата та зайнятість;
• поширення пільг щодо сплати пенсійних внесків, дострокового виходу на пенсію та переваг для певних категорій щодо обчислення розмірів пенсій (за інформацією Пенсійного фонду в 2005 році втрати його бюджету через пільги становили 3,2 млрд.грн.);
• заборгованість із внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування підприємств, установ і організацій (у 2005 році вона склала 1,3 мрлд.грн.);
• постійне збільшення розмірів пенсійних виплат незалежно від фактичної сплати страхових внесків;
• підвищення мінімального розміру пенсії за віком до рівня прожиткового мінімуму, що не узгоджено із зростанням заробітної плати та реальними фінансовими можливостями Пенсійного фонду;
• низький рівень оплати праці, виплата заробітної плати в натуральній формі та заборгованість з її виплати звужують базу нарахування пенсійних внесків;
• практика списання заборгованості зі сплати пенсійних внесків підриває фінансову базу пенсійної системи і провокує роботодавців до ухилення від сплати пенсійних внесків;
• чинна солідарна пенсійна система дуже залежить від демографічних ризиків;

Таблиця 3.1.

        Демографічне навантаження на  населення працездатного віку

             (все населення, на 1000 осіб працездатного віку)

                                                                                           [20, c.47]

• високий рівень демографічного навантаження на працездатне населення з боку осіб пенсійного віку (367 пенсіонерів на тисячу працюючих) (табл.3.1). На 1 вересня 2005 року налічувалося  13,1млн. чол. пенсіонерів (28,6 % від усього населення, а в 2015 році досягне 31%). Чисельність людей працездатного віку становить 23,1 млн. осіб. Таким чином, співвідношення чисельності пенсіонерів і зайнятого населення становить 1 : 1,2, а з урахуванням прихованого безробіття це співвідношення реально наближається до 1 : 1. [20, c.58]

За прогнозними розрахунками в найближчі кілька років чисельність  пенсіонерів буде стабільною і навіть трохи зменшиться, але починаючи  приблизно з 2015 року почне стійко зростати (табл. 3.2).

                                                                                      Таблиця 3.2.

Прогноз чисельності  населення України

(тисяч осіб у середньому  на рік)

[20, c.48]

Всі вищеназвані причини  призводять до руйнування пенсійної  страхової системи, оскільки витрати  на пенсійне забезпечення покриваються лише на 66,1 % надходженнями від страхових  внесків. Якщо не змінити ситуацію, страхові принципи в пенсійному забезпеченні буде знівельовано.

Вирішити ці проблеми можна шляхом:

• розширення бази нарахувань страхових внесків за рахунок легалізації та підвищення рівня заробітної плати (через оформлення трудових відносин, посилення ролі соціального діалогу під час установлення рівня доходу, з якого справляються внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, скорочення неповної зайнятості та безробіття);
• запровадження єдиного соціального внеску і створення державного реєстру соціального страхування;
• поетапного запровадження паритетної сплати страхових внесків страхувальниками та застрахованими особами;
• посилення контролю і відповідальності за дотримання законодавства про оплату праці та сплату страхових внесків;
• перегляду прав на дострокові пенсії за результатами атестації робочих місць;
• перегляду пенсійного віку відповідно до зростання тривалості життя;
• виключення можливості ухвалення рішень про перегляд розмірів пенсій без врахування  реальних можливостей бюджету Пенсійного фонду та відповідних актуальних розрахунків (фінансовий аналіз коротко - і довгострокових наслідків функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що містить прогноз фінансових потоків, оцінку фінансових зобов’язань, довгостроковий прогноз стану та стабільності системи, докладний аналіз коротко - і довгострокових фінансових наслідків будь-яких змін у цій системі).

За прогнозними розрахунками Пенсійного фонду України лише в 2009 році бюджет Пенсійного фонду стане  збалансованим. Кошти державного бюджету залучатимуться відповідно до законодавства на розмежування джерел фінансування не властивих Пенсійному фонду програм.

Причини, які зумовлюють відсутність прямого зв’язку  між розміром пенсії та страховими внесками впродовж трудової діяльності , можна назвати такі:

• виплата з Пенсійного фонду пенсій окремим категоріям громадян у розмірах, що перевищують фактичну сплату ними страхових внесків, за рахунок внесків інших застрахованих осіб;
• наявність більш як двадцяти законів, котрі встановлюють особливі умови пенсійного забезпечення для певних категорій громадян;
• брак дієвих стимулів до сплати страхових внесків за період, що перевищує тривалість стажу, тобто для отримання мінімальної пенсії за віком (20 років – для жінок, 25 років – для чоловіків).

Посилити страхові принципи в солідарній системі пенсійного страхування можна через такі заходи:

• призначення пенсій залежно від страхового стажу та сплачених внесків (забезпечення мінімальних соціальних стандартів життя пенсіонерів буде провадитись за рахунок державної соціальної допомоги);
• переведення пенсій, що призначаються на пільгових умовах, із солідарної в накопичувальну професійну пенсійну систему;
• уніфікацію законодавства щодо пенсійного забезпечення окремих категорій осіб до єдиних базових принципів, передбачених Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;
• удосконалення механізму індексації пенсій та їхнього підвищення відповідно до зростання середньої заробітної плати.

Надалі розвивати накопичувальну пенсійну систему можна через:

• удосконалення інфраструктури фінансового ринку;
• розвиток корпоративного управління та фінансових інструментів;
• створення програмно-технічного комплексу для функціонування системи накопичувального пенсійного забезпечення;
• удосконалення та уніфікацію податкового законодавства щодо функціонування суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення;
• звільнення від податку на додану вартість послуг з адміністрування недержавних пенсійних фондів, установлення рівних ставок оподаткування для пенсійних виплат, котрі роблять суб’єкти недержавного пенсійного забезпечення;
• підвищення інституційної спроможності, рівня та якості професійної підготовки суб’єктів системи пенсійного забезпечення;
• створення системи електронного звітування роботодавців і запровадження місячної звітності страхувальників;
• захист прав інституційних інвесторів.

Відповідно до наукових досліджень пенсійні активи обов’язкової накопичувальної системи (грошові  кошти, цінні папери, майнові права  та зобов’язання щодо них, які сформовано відповідно до Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в Накопичувальному фонді) через 40 років після запровадження (за умови 5%-ї ставки доходності) досягнуть 60% номінального валового внутрішнього продукту, що свідчитиме про виникнення справді потужного джерела оздоровлення економічного середовища в Україні.

Спрямування 50% інвестиційного ресурсу (348 млрд. грн.) на розвиток вітчизняної  економіки сприятиме в 2020 році зростанню  валового внутрішнього продукту  держави  на 5,9 %, фонду оплати праці – на 6,9 %, підвищенню розмірів пенсій у солідарній системі на 6,9 %, а в накопичувальній – на 2,8 %. [20, c.49]

У довгостроковій перспективі (через 40 років) це призведе до зростання  валового внутрішнього продукту на 28,9 %, фонду оплати праці – на 32,1 %  і врешті решт збільшення розмірів пенсій у солідарній і накопичувальній системах (на 32,1 % і на14,9 % відповідно). [20, c.49]

Чинним законодавством передбачено низку обмежень щодо можливостей запровадження обов’язкової накопичувальної системи – встановлення мінімальної пенсії за віком не нижчої за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, зростання валового внутрішнього продукту (не менше 2 %), бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України. Проте за фінансової спроможності Державного бюджету компенсувати дефіцит Пенсійного  фонду  це   не   буде   настільки   важливим  з огляду  на  те, що, по-перше, кошти Накопичувального фонду будуть використовуватись на інвестиції, які сприятимуть економічному зростанню, а по-друге, саме існування накопичувальних рахунків стимулюватиме до детінізації заробітної плати та збільшення надходжень до Пенсійного фонду.

Ключовим питанням у  стратегії розвитку пенсійної системи  в Україні є вдосконалення  інформаційного забезпечення цієї системи.

Передбачено вжити заходів щодо:

• посилення ролі інформаційно-роз’яснювальної роботи з роботодавцями та застрахованими особами через збільшення обсягів соціальної реклами, використання прогресивних інформаційних технологій;
• постійного вдосконалення сучасних засобів наглядної агітації;
• створення системи інформування застрахованих осіб про відомості, внесених до їхніх персональних облікових карток в системі персоніфікованого обліку загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
• установлення переліку інформації, яка підлягає оприлюдненню, щодо діяльності страхових компаній та банківських установ, які займаються діяльністю з недержавного пенсійного забезпечення, та вдосконалення порядку її оприлюднення.

Сприятиме реалізації стратегії  розвитку пенсійної системи та матиме вирішальне значення для активізації пенсійної реформи і розвитку цієї системи взаємодія органів державної влади, об’єднань профспілок і роботодавців, громадських організацій, підтримка широких верств населення.