Розробка заходів та шляхи покращення фінансового стану підприємства

Зміст

 

Вступ 

Розділ 1.Теоретичні засади визначення фінансового стану підприємства. 

1.1. Сутність оцінки фінансового стану підприємства 

1.2. Основні показники оцінки фінансового стану 

Розділ 2.Організаційно-економічна оцінка діяльності ТОВ “УкрМобіл”………………………………………………………………………

2.1. Аналіз майна товариства 

2.2. Аналіз фінансових результатів, прибутку та рентабельності 

2.3. Аналіз фінансової стійкості 

Розділ 3. Розробка заходів та шляхи покращення фінансового стану підприємства 

     3.1. Розробка заходів щодо покращення фінансового стану підприємства

                3.2. Шляхи покращення фінансового стану підприємства

Висновки 

Список використаної літератури 

 

Вступ

 

У умовах перехідної економіки  значно зростають роль і значення своєчасного і якісного аналізу  фінансово-економічної діяльності господарюючих суб’єктів і вишукування  шляхів його зміцнення, підвищення конкурентноздатності підприємства.

Фінансово-економічний  стан підприємства повинен систематично і всебічно оцінюватися з використанням  наявних видів і методів аналізу, комплексу різноманітних показників. Це дозволить:

• критично оцінити фінансові результати діяльності підприємства і його фінансовий стан як у статиці за аналізований період, так і в динаміці за ряд періодів;
• визначити "болючі" точки у фінансовій діяльності підприємства;
• знайти шляхи більш ефективного використання фінансових ресурсів, раціонального їх розміщення.

Для нормального розвитку будь-якого підприємства необхідно  уважно стежити за наявністю та використання фінансових ресурсів, проводити заходи для їх зміцнення і покращення стану.

Це обумовлює актуальність теми даної роботи.

Метою даної роботи є вивчення фінансового стану ТОВ “УкрМобіл”  та факторів, що на нього впливають. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

• розкрити сутність оцінки фінансового стану підприємств;
• охарактерізувати основні показники оцінки фінансового стану;
• здійснити аналіз майна, фінансових результатів, прибутку та рентабельності товариства;
• проаналізувати платоспроможність та ліквідність підприємства;
• визначити напрямки покращення фінансового стану.

Об٬єктом  дослідження  є фінансово-економічний стан підприємства.

Суб٬єктом дослідження виступає ТОВ “УкрМобіл”. 
Розділ 1. Теоретичні засади визначення фінансового стану підприємства

1.1. Сутність оцінки фінансового стану підприємства

Досвід процвітаючих в  умовах ринку фірм переконує в  тому, що їхній стійкий розвиток залежить від сукупності таких властивостей, як гнучкість і швидкість реакції  на зміни в кон'юнктурі ринку, конкурентноздатність продукції і  виробництва, інвестиційна активність, висока ліквідність і фінансова  стабільність, широке використання інноваційних факторів для саморозвитку.

З огляду на зазначене вище, під економічною стійкістю підприємства, тобто позитивним фінансовим станом підприємства, будемо розуміти комплекс властивостей – організаційної, інноваційної, логістичної, виробничої, фінансово-кредитної  діяльності з урахуванням їх взаємовпливу і взаємодії, а також якість продукції, що випускається, і її новаторські  властивості, науково-технічну розвиненість матеріальної бази, стабільність усього спектра ресурсного забезпечення, розвиненість кадрового й інтелектуального потенціалу, наявність інноваційного менеджменту.

Іншим визначенням фінансової стійкості являється таке: Фінансова  стійкість — це результат діяльності, який свідчить про забезпеченість підприємства власними фінансовими ресурсами, рівень їх використання, напрями їх розміщення. Вона має тісний зв'язок з ефективністю виробництва, а також із кінцевими результатами діяльності підприємства.

Рис.1.1. Фактори впливу на стійкий та стабільний  розвиток підприємства.

Сьогодні, нажаль, більшість  підприємств не можна характеризувати  як стабільне та таке, яке має  стійкий фінансовий стан. Саме в  такий час особливо гостро постає питання аналізу та дослідження  фінансового стану підприємства, пошуку нових підходів до цієї проблеми. Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом  взаємодії всіх елементів системи  фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських  факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Такі  визначення дозволяють виділити основні  фактори, що формують стійкість організації (Рис.1.1.).

Отже, фінансовий стан можна характеризувати  з позиції його ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, прибутковості, ділової активності та оборотності.

1.2. Основні показники оцінки фінансового стану

Фінансовий  стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками  ліквідності й платоспроможності. Розрізняють поняття майнової (абсолютної) ліквідності та фінансової (відносної) ліквідності. Майнова (абсолютна) ліквідність означає здатність активу трансформуватись у кошти. Ступінь ліквідності активів визначається тривалістю часу, необхідного для цієї трансформації.

Фінансова ліквідність означає готовність і спроможність підприємства виконувати свої зобов'язання у повному обсязі й у встановлені кредитною  угодою строки. Це визначається політикою  підприємства щодо збереження ліквідності, основне завдання якої — уникнення  неліквідності і неплатоспроможності  завдяки пошуку в необхідних обсягах  резервів коштів та інших ліквідних  активів.

Суттєвою  ознакою ліквідності є формальне  перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими  пасивами. Водночас варто уникати  ситуації збереження залишків коштів та інших резервів високоліквідних  активів на довгий термін поза виробничим процесом, бо це призводить до зниження рентабельності виробництва. Про погіршення можливостей ліквідності компанії свідчить збільшення іммобілізації  власних обігових коштів та появи  неліквідів: простроченої дебіторської заборгованості, векселів одержаних, прострочених тощо.

Платоспроможність підприємства відбиває наявність у  нього коштів та їх еквівалентів, достатніх  для розрахунків за кредиторською  заборгованістю, що потребує негайного  погашення. Характерними ознаками платоспроможності  підприємства є наявність у нього  достатніх коштів на розрахунковому рахунку та відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Іншим індикатором фінансового стану  підприємства являється його стійкість. Фінансово стійким можна вважати  таке підприємство, яке за рахунок  власних коштів спроможне забезпечити  запаси і витрати, не допустити невиправданої  кредиторської заборгованості, своєчасно  розрахуватись зі своїми зобовўязаннями. Поняття фінансової стійкості підприємства тісно повўязане із поняттям його перспективної платоспроможності. Її аналіз дає змогу визначити  фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.

Фінансова стійкість - це визначений стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність.

Оцінка  фінансової стійкості підприємства має на меті проведення обўєктивного аналізу величини та структури активів  та пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також  відповідності фінансово-господарської  діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Співвідношення  прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність.

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств  можуть використовуватися: загальний  прибуток; прибуток від реалізації продукції, тобто від основної діяльності.

Ще  декілька років тому не існувало детальної  загальноприйнятої, офіційної методики оцінки фінансового стану промислового підприємства. Однак, нещодавно було проведено спроби створити систему  показників, які б забезпечували  однозначність підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств. Так, 17 січня 2001 р. з метою   забезпечення   однозначності  підходів  при  оцінці фінансово-господарського  стану  підприємств,   виявленні   ознак  поточної,  критичної  або  надкритичної  їх неплатоспроможності були затверджені  наказом №10 Міністерства Економіки  України “Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності  підприємства  та ознак дій з  приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства”.

Ознаки  критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану  потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початку і в кінці звітного кварталу,  що передував  поданню  заяви про порушення справи про  банкрутство,  мають місце ознаки поточної неплатоспроможності,  а  коефіцієнт  покриття  (Кп)  і  коефіцієнт забезпечення  власними  засобами  (Кз)  у  кінці звітного кварталу менше їх нормативних значень - 1,5 і 0,1 відповідно.

Коефіцієнт  покриття характеризує достатність  оборотних коштів підприємства  для  погашення  своїх  боргів  і  визначається,   як відношення  суми  оборотних  коштів  до  загальної  суми  поточних зобов'язань  за  кредитами  банку,  інших   позикових   коштів   і розрахунків  з кредиторами.

     Коефіцієнт покриття визначається  за формулою:

Кп = [оборотні активи] / [поточні зобов`язання].                 (1.1)

Коефіцієнт  забезпечення   власними   засобами    характеризує наявність власних  оборотних коштів у підприємства,  необхідних для його фінансової сталості,  і визначається,  як відношення  різниці між  обсягами  джерел  власних  та  прирівняних  до  них  коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших  необоротних  активів до  вартості наявних  у підприємства оборотних активів  – виробничих  запасів,  незавершеного  виробництва,  готової продукції,  грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів.

     Коефіцієнт забезпечення  власними  засобами  визначається  за формулою:

Кз = ([власний капітал] + [необоротні активи]) /[оборотні активи]. (1.2.)

Під індикаторами розуміються показники, пропорції і напрями змін, які  свідчать про фінансовий стан конкретного  підприємства та тенденції у його зміні.

Рис. 1.2. Індикатори фінансового  стану підприємства.

Класифікація  представницького складу індикаторів  фінансового стану підприємства приведена на рис.1.2.

Коефіцієнт  загальної ліквідності (рівень платоспроможності, коефіцієнт покриття балансу, поточний коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності) показує загальну забезпеченість підприємства обіговими коштами  для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов٬язань.

Коефіцієнт  загальної ліквідності = [оборотні активи + витрати майбутніх періодів]/[поточні  зобовўязання].            (1.3.)

Критичне  значення коефіцієнта загальної  ліквідності дорівнює 1, що свідчить про достатню суму всіх обігових коштів, якої вистачить для розрахунку за поточні борги.

Коефіцієнт  швидкої ліквідності показує, наскільки  короткострокові зобов'язання покриті  найбільш ліквідними активами підприємства. До останніх належать грошові кошти  та їх еквіваленти, поточні фінансові  інвестиції, розрахунки з дебіторами, інші оборотні активи, тобто загальна вартість оборотних активів зменшується на найменш ліквідну їх частину - запаси.

Коефіцієнт  швидкої ліквідності ==[оборотні активи - запаси - витрати майбутніх періодів] /[поточні зобов'язання] (1.4.)

Згідно  з міжнародними стандартами коефіцієнт швидкої ліквідності не повинен  опускатися нижче 1. Виходячи з характерної  для всіх українських підприємств  нестачі обігових коштів коефіцієнт швидкої ліквідності для них  має бути дещо нижчим, нормальним вважається його значення 0,6-0,8.

Коефіцієнт  абсолютної ліквідності характеризує спроможність підприємства миттєво  погасити свої термінові борги. Для  його розрахунку з поточними зобов'язаннями зіставляються активи, що не потребують продажу для розрахунку грішми з  кредиторами (грошові кошти) чи можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (поточні фінансові інвестиції).

Коефіцієнт  абсолютної ліквідності ==[грошові кошти  та їх еквіваленти + поточні фінансові  інвестиції] / [поточні зобов'язання] (1.5.)

Теоретично  достатнім вважається значення коефіцієнта  абсолютної ліквідності в межах 0,2 - 0,25, тобто поточні зобов'язання, терміни погашення яких настають неодночасно, мають бути забезпечені  щонайменше на 20% абсолютно ліквідними активами.

Другою  групою показників, що цікавлять переважно  власників підприємства, є показники  структури капіталу. Вони характеризують співвідношення джерел фінансування діяльності підприємства (власних і позикових) і дають змогу визначити межу запозичень. До показників структури  капіталу належать коефіцієнти фінансової незалежності, фінансової стійкості, банкрутства, структури боргу, забезпечення власними засобами.