Управління ефективністю діяльності страхової компанії

Методи читання та політичного аналізу бухгалтерської звітності дуже різні і жорстко неформалізовані. Проте можна назвати деякі обов'язкові вимоги, які дозволяють усвідомлено користуватися інформаційним матеріалом, який має звітність. Це знання принципів бухгалтерського обліку, формування основних статей звітності, побудови системи показників і його складу; розуміння принципів, і логіки проведення вертикального і горизонтального аналізу; знання нормативних документів у сфері обліку і звітності та ін. [22, 109]

В формах звітності страхових організацій практично неможливо визначити джерела фінансування конкретних видів активів. І структура звітності страховика різко вирізняються від загальноприйнятої структури бухгалтерської (фінансової) звітності підприємств. Отже, пріоритет в аналізі віддається не аналізу бухгалтерської (фінансової) звітності, а аналітичним процедурам, що дозволяє наочно оцінити фінансово-господарську діяльність страховика і зробити обгрунтовані висновки про стан об'єкта аналізу, яким є саме страхова організація.

Факторний аналіз – це процес виявлення причинно-наслідкових зв'язків, ідентифікації з оцінкою значущості щодо них чинників. Залежно від характеру зв'язків можна говорити про жорстко детерміновані чи стохастичні моделі факторного аналізу. У першому випадку має місце функціональний зв'язок – кожному значенню факторної (незалежної) ознаки відповідає єдине невипадкове значення результативного (залежного), у другому випадку – стохастичний (імовірнісний) зв'язок: кожному значенню факторної ознаки відповідає безліч значень результативного. До прийомів детермінованого факторного аналізу, що дозволяє оцінити вплив того чи іншого чинника у жорстко детермінованих моделях, ставиться прийом виявлення ізольованого впливу чинників, диференціальний метод, прийом ціпних підстановок, прийом арифметичних різниць,логарифмічний метод, інтегральний метод.

Широко поширені в аналізі і методи економічної статистики: метод середніх і відносних величин, метод угрупування, елементарні методи обробки рядів динаміки, індексний метод. Під час проведення аналізу слід особливо звернути увагу на метод середніх величин, оскільки використовується він у тому випадку, коли необхідне узагальнення, заміна безлічі індивідуальних значень аналізованих ознак певною середньою величиною, що характеризує всю сукупність явищ. [17,284]

Аналіз діяльності страхових організацій має споруджуватися за такими принципам:

- оперативність – негайне  використання отриманих аналітичних  даних, і висновків підвищення фінансової складової діяльності;

- конкретність – всебічне  вивчення звітних даних фінансової діяльності компанії;

- систематичність: фінансовий аналіз має проводитися не від випадку до випадку, а постійно, тобто, систематично за певним планом і формою;

- об'єктивність, що забезпечується  добором необхідного аналітичного  матеріалу, його зіставленням, критичним і безстороннім його вивченням.

Більшість методик фінансового аналізу розроблено підприємствами промислового виробництва, застосувати які до фінансового аналізу страхових організацій дуже важко, у вигляді специфіки діяльності останніх. [22]

Специфику страхової діяльності можна звести до трьох, що становлять:

- виправдатись нібито  відсутністю страхової організації промислового циклу;

- інверсія експлуатаційного  циклу страховика, де на початку виконується сплата страхової послуги, та її надання всім страхувальникам;

- особливості формування  фінансового потенціалу, де залучена частина капіталу у вигляді страхових премій (страхових резервів) значно переважає над власним капіталом страховика.

З іншого боку терміни й економічні показники, використані в страховій справі унікальні, що також виділяє фінансовий аналіз страхової організації у особливу предметну область фінансового аналізу.

З вивченого можна дійти невтішного висновку, що страховою справою є сфера діяльності страхової організації з проведення страхових, інвестиційних та фінансових операцій із специфікою, властивою страхуванню як системі економічних відносин, що захищають інтереси громадян, підприємств, держави в разі настання певних подій (страхових випадків). Отже, функціонування страхової організації передбачає три види ризиків, що впливають на їхнє фінансове становище: страховий, інвестиційний і фінансовий. Отже можна назвати три сфери аналізу діяльності страховика, щоб набути однієї великої мети – оцінки фінансового становища страхової організації, тобто, реальних умов розміщення й використання коштів (активів), стану джерел формування (пасивів). Фінансове становище господарюючого суб'єкту – це характеристика його фінансової конкурентоспроможності (тобто, платоспроможності, кредитоспроможності), наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів капіталу, виконання зобов'язань перед державою та іншими господарюючими суб'єктами. Фінансове становище є наслідком фінансової політики страховика й всієї сукупності чинників страхової организації. [15, з. 186]

 

 

3. Фактори, що впливають на ефективність діяльності страхової компанії

 

 

Становлення України як незалежної, демократичної країни з ринковою економікою створило умови для розвитку ринку страхових послуг. Формування нової системи господарювання в Україні вносить принципові зміни в організацію страхової справи. Варто зазначити, що в сучасних економічних умовах страхування - чи не єдина галузь економіки України, яка протягом останніх років має стабільний значний щорічний приріст обсягів наданих послуг. Але, незважаючи на номінальне зростання обсягів страхового ринку, ця галузь забезпечує перерозподіл незначної частини внутрішнього валового продукту.

Страховий ринок демонструє одну з найбільших динамік зростання серед секторів економіки країни. Кількісні показники страхового ринку свідчать про високі темпи зростання страхового ринку. Його щорічний приріст становить 30-40 % у сегменті страхування ризиків та 60-70 % - життя. Основні чинники зростання ринку - приріст добробуту населення та збільшення його страхової культури.

В Україні існує також безліч проблем організаційно-методологічного забезпечення страхової діяльності, зокрема:

- відсутність послідовної і чіткої державної політики щодо розвитку страхування й достатнього рівня методологічної підготовки страхових механізмів;

- відсутність системи стандартизації  і сертифікації страхових продуктів  і системи менеджменту;

- наявність недобросовісної конкуренції;

- нерозвинутість страхового брокерства;

- недосконалість інвестиційної  діяльності страхових компаній. Страховий ринок України гостро  потребує належного інформаційного  забезпечення. Можна твердити про  відсутність загальнонаціональної  системи розкриття фінансової  інформації учасниками страхового ринку України. Недостатнь на вітчизняному страховому ринку вирішені питання автоматизації обліку, формування бази даних клієнтів, оперативного прийняття рішень щодо страхових випадків і скарг клієнтів, комп'ютеризації з використанням передових інформаційних технологій для розв'язання поточних завдань компанії. Головною проблемою є й відсутність доступної аналітики.

Справді привабливим для страхового бізнесу вітчизняний страховий ринок може стати тільки за умови вироблення і послідовної реалізації науково обґрунтованої політики стимулювання кількісного розвитку і якісного удосконалення його клієнтської бази, тобто політики, здійснюваної в інтересах усіх потенційних вітчизняних страхувальників.

Стратегія розвитку страхового ринку України має бути орієнтована передусім на досягнення незалежного рівня особистого страхування, зокрема його довгострокових (накопичувальних) видів. При цьому найзацікавленішою в розвитку ринку особистого страхування в країні має бути держава.

По-перше, проблема пошуку коштів для розв'язання державних проблем має першочергову значущість, і саме особисте страхування, разом із страхуванням життя, дасть змогу залучити додаткові кошти, що є джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів.

По-друге, особисте страхування компенсує дефіцит державних соціальних гарантій. Довгострокове особисте страхування (зокрема пенсійні ануїтети) забезпечує отримання додаткового доходу, що не залежить від розміру державних виплат, у тому числі через старість і інвалідність. Наявність розвинутого ринку особистого страхування знижує навантаження на видаткову частину бюджету, зменшуючи витрати держави на соціальне забезпечення громадян. Отже, держава зможе зосередитися на захисті найменш забезпечених верств населення.

По-третє, розвиток особистого страхування, як однієї з найбільш працемістких і науковомістких галузей страхування, веде до утворення нових робочих місць.

Вітчизняний страховий ринок потребує модернізації, що передбачає заміну наявної моделі його функціонування й розвитку нової, ефективнішої, яка відповідатиме потребам розвитку реального страхування і базуватиметься на динамічно зростаючому платоспроможному попиті.

В основу Концепції розвитку страхового ринку України має бути покладений принципово новий для сучасного страхового ринку підхід, коли саме страхувальники розглядаються як імператив. Це означає, що інтереси страхувальників повинні розглядатися як пріоритетні у загальній системі інтересів, які забезпечують функціонування вітчизняного страхового ринку. Страхувальники є головним джерелом існування і розвитку страхового бізнесу.

Для подальшого розвитку вітчизняного страхового ринку необхідний збалансований розвиток обов'язкових і добровільних видів страхування. Для цього треба встановити основи обов'язкового страхування, до яких входять принципи і вимоги до його здійснення, посилити контроль за проведенням обов'язкового державного страхування і страхування, що здійснюється із залученням бюджетних коштів.

Систематичний розвиток нових страхових продуктів - іннова-тивність - як один із наріжних принципів маркетингу в страхуванні має охоплювати всі сфери страхової діяльності: від укладання договорів страхування до пошуку нових сфер інвестування і сучасних методів корпоративного управління. Важливе місце в стратегії розвитку страхового ринку належить формуванню і реалізації стратегії розвитку систем управління продажем страхових компаній, до якої мають входити відповідні завдання:

- розвиток організаційної культури  і клієнтоорієнтованості підрозділів;

- зміцнення управлінської команди, розвиток її творчого і підприємницького потенціалу;

- вироблення й формалізація  рішень із підвищенням ефективності управління продажем у компанії;

- розроблення стратегічних напрямів  розвитку в сфері продажу й управління продажем;

- побудова, налагодження і запуск  корпоративної системи професійного  розвитку спеціалістів.

Одним із важливих моментів стратегічного планування діяльності страхових компаній є мінімізація страхових ризиків, що не меншою мірою зумовлює фінансову результативність страхування, ніж тарифна політика й розширення філіальної і агентської мережі. Важливим моментом стратегічного розвитку вітчизняного страхового ринку має стати і оптимізація структури витрат, що входять до собівартості послуг страхових компаній, і наближення цієї структури до загальновизнаних світових норм. У цьому плані, зокрема, чільне місце має належати розвиткові електронного страхування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

2.1 Спеціалізація діяльності та стратегії розвитку банку

 

 

Проводячи послідовну політику зміцнення стабільності банку та вдосконалення якості обслуговування, ПриватБанк вважає одним з пріоритетних напрямків своєї роботи розвиток комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта. На сьогоднішній день банк пропонує громадянам України понад 150 видів найсучасніших послуг, серед яких поточні, вкладні операції, карткові продукти, різноманітні програми споживчого кредитування, які здійснюються у партнерстві з провідними вітчизняними торговельними, ріелтерськими компаніями і автовиробниками. ПриватБанк є уповноваженим Урядом України банком з виплати пенсій і соціальної допомоги громадянам, а також виплати компенсацій жертвам нацистських переслідувань. Сьогодні свою пенсію і соціальні виплати в Приватбанку отримують понад 1,5 мільйона чоловік. Також свої кошти довіряє ПриватБанку майже третина всіх вкладників України. Понад 35% клієнтів українських банків обирають ПриватБанк при відкритті поточного рахунку і понад 28% користуються послугами банку під час здійснення грошових переказів.

Національна мережа банківського обслуговування ПриватБанку, що включає в себе більш 3000 філій та відділень по всій Україні, дозволяє будь якому клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично в будь якій точці країни. Широке коло закордонних партнерів ПриватБанку не тільки демонструє його визнання як провідного учасника світової банківської системи, але й, найголовніше, дозволяє найбільш широко задовольняти потреби клієнтів банку, пов'язані з їх міжнародною діяльністю. ПриватБанк підтримує кореспондентські відносини з найбільшими іноземними банками, ефективно співпрацюючи з ними на різних сегментах фінансового ринку. ПриватБанк є уповноваженим банком з обслуговування кредитних ліній Світового банку реконструкції та розвитку (МБРР), Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) і Українсько-Німецького Фонду, спрямованих на розвиток малого та середнього бізнесу. ПриватБанк єдиний з українських банків має закордонну філію на Кіпрі, також банк активно розвиває систему сучасних фінансових послуг у Росії, Латвії, Португалії, Грузії за допомогою своїх дочірніх банків "Москомприватбанк", ParitateBanka, TAOПріватБанк. Представництва банку працюють в Казахстані та Китаї (Табл. 2.1).