Управління формуванням прибутку та шляхи підвищення прибутків

При оцінці оборотних  активів підприємства для розрахунку суми доходу щодо здійснення можливих платежів слід урахувати, що виробничі запаси і тварини на вирощуванні та відгодівлі формують доходи тільки в частині можливої їх реалізації; готова продукція - за цінами реалізації (балансова вартість, адміністративні витрати, витрати на збут та прибуток); товари - балансовою вартістю з врахуванням діючих націнок на підприємстві; дебіторська заборгованість - за балансовою вартістю; а незавершене виробництво, борги підприємству з бюджету та видані аванси не приймають участь у формуванні доходу.

В аналітичній  роботі використовують такі показники  оцінки ліквідності підприємства (табл. 2.5).

Ліквідність суб’єкта господарювання показує його можливість погашати свою заборгованість. Розрахунок коефіцієнтів ліквідності доцільно визначати з врахуванням здійсненої оцінки окремих активів за можливою сумою доходу.

Коефіцієнти ліквідності  визначаються відношенням величини ліквідного майна, тобто засобів, які  можуть бути використані для оплати боргів до поточних зобов’язань. По суті, ліквідність суб’єкта господарювання - це ліквідність його активів. Ліквідність визначається мірою покриття зобов’язань підприємства його активами, строк для перетворення яких в гроші відповідає строку погашення зобов’язань. В залежності від того, якими платіжними засобами (активами) підприємство має можливість здійснити оплату своїх зобов’язань, розраховують три рівні платоспроможності.

Загальний коефіцієнт покриття є важливим показником платоспроможності. Він визначається співвідношенням усіх поточних активів до поточних зобов’язань і характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Загальний коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань. Критичне значення коефіцієнта покриття = 1. При коефіцієнті покриття < 1 підприємство має неліквідний баланс. Значення коефіцієнта покриття у межах 1-1,5 свідчить про те, що підприємство може своєчасно ліквідувати борги.

Якщо на покриття зобов’язань підприємство передбачає мобілізувати оборотні активи в частині грошових коштів і коштів в розрахунках, можна одержати коефіцієнт швидкої ліквідності. Він дорівнює частці від ділення цієї частини оборотних активів на суму поточних зобов’язань підприємства. Теоретично виправдана оцінка цього коефіцієнта знаходиться в межах 0,5-1,0.

Наймобільнішою  частиною оборотних активів є  гроші. Оборотні активи в грошах готові до платежу й розрахунків негайно, тому відношення їх до поточних зобов’язань підприємства називають коефіцієнтом абсолютної ліквідності. Теоретично достатнє його значення згідно з визначеними нормативами - понад 0,2.

Оцінку ліквідності  підприємства можливо здійснити  за наявністю незалежних засобів  платежу. Якщо можливість використання для погашення поточних зобов’язань виробничих запасів залежить від здійснення процесу виготовлення продукції, а дебіторської заборгованості від повернення її боржниками, то використання таких активів, як готова продукція, товари та грошові кошти не залежить від внутрішніх і зовнішніх факторів. Ці активи завжди готові для оплати зобов’язань.

Оцінка надійності визначених коефіцієнтів ліквідності  здійснюється в процесі вивчення питомої ваги оборотних активів  та їх окремих видів у складі майна  підприємства. Оборотні активи в господарській діяльності використовуються тільки в певному поєднанні з основними засобами. Від оптимального співвідношення майна оборотного і постійного капіталу значною мірою залежить ефективність роботи суб’єкта господарювання. Частка оборотних активів в активах визначається шляхом ділення оборотних активів на валюту балансу і показує їх питому вагу в майні підприємства. Господарську діяльність забезпечують виробничі основні засоби і виробничі запаси. Інші оборотні активи (готова продукція, кошти в розрахунках і грошові кошти) є наслідком підприємницької діяльності.

Наявність виробничих запасів у підприємства характеризує його можливість продовжувати господарську діяльність. Частка виробничих запасів в поточних активах визначається як відношення виробничих запасів до оборотних активів і показує їх питому вагу в майні оборотного капіталу. Узагальнимо визначені коефіцієнти за даними фінансової звітності підприємства в таблиці 2.5.

По суті, коефіцієнти  ліквідності визначають рівень платоспроможності  підприємства. У нашому випадку видно, що підприємство не платоспроможне. Коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнює 0,  при нормативному значенні  більше 0,2. Коефіцієнт швидкої ліквідності теж 0. Коефіцієнт проміжної ліквідності також не досягає нормативного значення і не відповідає нормативному. Лише частка запасів в оборотних активах перевищує нормативне значення і на кінець року зросла на 0,01.

Таблиця 2.6

Баланс ліквідності

Показники						Платіжний надлишок (+) або нестача (-)
Актив	на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду	Пасив	на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду	на початок звітного періоду (2 - 5)	на кінець звітного періоду (3 - 6)
1	2	3	4	5	6	7	8
A1	2,00	25,00	П1	278,00	303,00	-276,00	-278,00
A2	703,00	1010,00	П2	18,00	41,00	+685,00	+969,00
A3	3015,00	3681,00	П3	0,00	0,00	+3015,00	+3681,00
A4	1297,00	1091,00	П4	4721,00	5463,00	-3424,00	-4372,00
Баланс	5017,00	5807,00	Баланс	5017,00	5807,00	*	*

Для визначення ліквідності балансу підприємства можна порівняти окремі види його активів і зобов’язань (пасивів). Розрахунки з аналізу ліквідності балансу слід оформити у вигляді таблиці (табл. 2.6).

Підприємство  не має   в достатній кількості  найбільш ліквідних активів, щоб  погасити негайні зобов’язання. Нестача  таких коштів складає на кінець року 278 тис. грн..

ПП «Врожай Агро 1» не має нестачу платіжних активів і по зобов’язаннях другої групи, воно має надлишок в 969 тис. грн.. Надлишок  проглядається по активах третьої – 3015 тис. грн..

Нестача прослідковується в активах четвертої групи  – 3424 тис. грн.

Баланс підприємства слід вважати абсолютно ліквідним, якщо:

А1 > П1, А2 > П2, A3 > П3, А4 < П4.

В нашому випадку:

А1 < П1, А2 < П2,  А3 > П3, А4 > П4.

Отже  на ПП «Врожай  Агро 1» нерівності не виконуються, баланс неліквідний, а тому всі успіхи підприємницької діяльності здатні притухнути на фоні підприємницьких ризиків .

 

2.4. Аналіз та  оцінка фінансової стійкості  підприємства

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших  характеристик фінансового стану  підприємства. Вона залежить від структури зобов’язань підприємства і характеризується співвідношенням власного і залученого капіталу.

 Фінансова  стійкість передбачає те, що ресурси,  вкладені у підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок  грошових надходжень від господарювання, а одержаний прибуток забезпечувати самофінансування і незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування майна (активів).

Фінансова стійкість - це стан активів підприємства, що гарантує йому постійну платоспроможність.

Фінансова стійкість підприємства залежить від розміщення його активів та джерел їх формування.

Необхідність  у власних активах обумовлена вимогами самофінансування підприємства. Вони є основою самостійності  і незалежності підприємства. Водночас, слід враховувати, що, здійснювати господарську діяльність за рахунок лише власних активів не завжди доцільно, особливо, якщо виробництво має сезонний характер. Тоді в окремі періоди будуть великі залишки активів, а в інші їх буде недостаток. Крім цього, якщо витрати щодо залучення активів невеликі, а підприємство має можливість забезпечити більш високий рівень рентабельності використання активів, ніж плата за них то, здійснюючи залучення активів, власники значно підвищують рентабельність власного капіталу.

Але якщо активи підприємства сформовані в значній частині за рахунок поточних зобов’язань, то його фінансовий стан буде нестійким. З поточними зобов’язаннями необхідно здійснювати постійну оперативну роботу щодо контролю та своєчасним поверненням їх та залученням в господарську діяльність через поточні зобов’язання інших активів.

Від оптимізації  співвідношення власних і залучених  активів залежить фінансовий стан підприємства.

Оцінку фінансового  стану підприємства можливо визначити  за наступними типами фінансової стійкості:

-   абсолютна  фінансова стійкість (трапляється  на практиці дуже рідко) 

-   нестійкий фінансовий стан - коли запаси забезпечуються за рахунок власних оборотних активів довгострокових та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів;

- кризовий фінансовий  стан - коли запаси не забезпечуються  вищеназваними джерелами їх формування і підприємство стає на межі банкрутства. Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних активів спроможне забезпечити запаси, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов’язаннями. Аналіз фінансової стійкості підприємства здійснюється за наступними показниками (табл. 2.7).

Коефіцієнт  фінансової незалежності “автономії” (концентрації власного капіталу) обчислюється як відношення загальної суми власного капіталу до підсумку балансу. Цей коефіцієнт характеризує частку активів власників підприємства в загальній сумі активів, авансованих у його діяльність. Практикою встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення коефіцієнта автономії складає 0,5. Чим більше значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел).

Маневреність  робочого капіталу характеризує частку запасів (матеріальних оборотних активів) у його загальній сумі, тобто визначається відношенням їх вартості до розміру робочого капіталу.

Зростання залишків запасів, характерне в умовах інфляції, призводить до збільшення зобов’язань підприємства, що, в свою чергу, може вплинути, враховуючи високі кредитні ставки, на його платоспроможність.

Наявність вільних  оборотних активів підприємства характеризує його мобільність і фінансову стійкість у відносинах з постачальниками і покупцями.

Економія робочого капіталу є дуже важливою. Будь-які  активи, які не потрібні для формування робочого капіталу, можуть бути використані  для сплати зобов’язань, тим самим  забезпечується економія процентних виплат. Вони також можуть бути використані для накопичення необоротних активів

або для виплати  доходів власників. Одним із способів зниження потреб в робочому капіталі є поліпшення управління запасами. Другим способом обмеження потреб в  робочому капіталі є зменшення дебіторської заборгованості.

Зворотним показником коефіцієнта автономії буде коефіцієнт фінансової залежності. Він показує, яка сума загальної вартості активів підприємства припадає на 1 грн. власних коштів. Чим менше значення коефіцієнта, чим ближче він до 1,0. тим менша фінансова залежність підприємства від зовнішніх джерел. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства.

Коефіцієнт  маневреності власного капіталу - це частка від ділення власних оборотних активів на всю суму власного капіталу. Він свідчить про ступінь мобільності (гнучкості) використання власних коштів підприємства.

Господарська  діяльність підприємства та його розвиток відбуваються за рахунок самофінансування, а при недостатності власних фінансових ресурсів -  за рахунок позичених коштів. В процесі здійснення підприємницької діяльності досить вагомого аналітичного значення набуває фінансова незалежність підприємства від зовнішніх позикових джерел. Ступінь залежності підприємства від кредиторів визначається коефіцієнтом концентрації залученого капіталу. Він показує частку залученого майна в активах підприємства.

Важливе значення для аналізу фінансової стійкості  має вивчення структури необоротних  активів відображених в балансі, за джерелами їх формування.

За даними звітності  можна встановити частку необоротних  активів, джерелом фінансування яких були залучені кошти. Для цього розраховують коефіцієнт залучених джерел в необоротні активи як відношення суми довгострокових кредитів і позик до суми необоротних активів.

Іншим важливим показником фінансової стійкості є  коефіцієнт довготермінового залучення позичених коштів, який обчислюють діленням суми довгострокових кредитів і позик на власні кошти плюс довгостроково позичені кошти. Він показує частку довгострокових позик, використаних для фінансування активів підприємства поряд з власними коштами.

Слід також  дослідити те, наскільки підприємство фінансово залежить від довгострокових і поточних зобов’язань в загальній сумі залучених коштів. Питома вага (частка) довгострокових і поточних зобов’язань в залучених джерелах формування майна визначається коефіцієнтами структури залученого капіталу.

Запас джерел власних  коштів - це запас фінансової стійкості  підприємства за умови, що його власні кошти більші, ніж позичені. Фінансова стійкість підприємства за цим показником оцінюється коефіцієнтом співвідношення позичених і власних коштів (фінансування), який є часткою від ділення всієї суми зобов’язань по залучених коштах на суму власних коштів. Він показує, скільки позичених коштів залучило підприємство на одну гривню вкладених у активи власних коштів. Якщо він більший за одиницю, фінансова автономність і стійкість підприємства сягають критичної точки. Проте не завжди відповідь може бути ствердною. Коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів залежить від характеру господарської діяльності підприємства та швидкості обігу, передусім, оборотних активів. При високих показниках оборотності критичне значення коефіцієнта може набагато перевищувати одиницю без істотних наслідків для фінансової автономії підприємства.