Финансовая система и ее вплив на державу

     У сучасному світі розвиток будь-якої держави значною мірою залежить від її участі в міжнародних відносинах. Цей підхід є цілком зрозумілим, адже як свідчить світовий досвід, економіка  жодної країни не спромоглася повноцінно функціонувати, ізолювавши себе від  світової економічної системи. Дослідження  показують, що лише взаємопроникнення  окремих національних економік через  механізми іноземних інвестицій, створення спільних підприємств  або транснаціональних корпорацій і становлять основу явища, яке ми називаємо глобалізацією світової економіки. Проте найактивніше відбувається фінансова глобалізація, що проявляється у вільному переливанні фінансового  капіталу між національними та регіональними  ринками капіталу, що призведе до того, що великі потоки іноземного капіталу опиняться на вітчизняному фінансовому  ринку. А це може мати неоднозначний  вплив на внутрішній фінансовий ринок. Саме тому сьогодні науковці, банкіри, політики все більше уваги приділяють такому явищу як фінансова глобалізація, шукають нові шляхи організації  фінансової системи України та надають рекомендації щодо її вдосконалення.

     Питанням  фінансової глобалізації, вивченням  різних сторін прояву явища глобалізації присвячено праці таких відомих  іноземних науковців, як Дж. Маршал, Ж. Гера, В. Ханкель, Дж. Гелбрейт. Глибокі  дослідження економічної та фінансової глобалізації здійснюють в Україні  науковці О.Білоус, Д. Лук'яненко , В. Міщенка, В. Захожай, Л.А.Яремко , Л.В.Стукало, Є. Савельєв, З.О. Луцишин, В. Гейця, І.Г. Неделько.

     Аналізуючи  теоретичні надбання та практичні рекомендації наведених економістів стосовно змісту процесу фінансової глобалізації, я спробувала узагальнимо та синтезувати  їх погляди. Отже, в сучасних наукових працях термін фінансова глобалізація зазнає різних інтерпретацій [44,c.85]:

     фінансова глобалізація є об'єктивним процесом, який відображає сукупність умов розвитку сучасного світового суспільства  і, насамперед, науково-технічного і  економічного прогресу. Це найбільш складний та розвинений з точки зору інтернаціоналізації  процес, що є наслідком поглиблення  фінансових зв'язків країн, лібералізації  цін та інвестиційних потоків, створення  глобальних фінансових груп;

     фінансова глобалізація це вільний та ефективний рух капіталів між країнами й  регіонами, функціонування глобального  ринку, формування системи наднаціонального регулювання міжнародних фінансів, реалізацію глобальних фінансових стратегій  ТНК і транснаціональних банків;

     фінансова глобалізація є ідеологією, політикою  та практикою об'єднання національних грошових систем шляхом їх заміщення "світовими  грошима", функції яких беруть на себе гроші США, об'єднаної Європи та Японії;

     фінансова глобалізація це посилення взаємозалежності та взаємовпливу країн у сфері  фінансових відносин, зростанням ролі міжнародних кредитних відносин, міжнародного руху капіталів, розширенням  джерел надходження доходів і  розміщення активів у інших країнах. В її основі вільний рух капіталів, валюти, їх переміщення через національні  кордони, результатом чого є формування глобальних фінансових ринків і світового  фінансового співтовариства;

     фінансова глобалізація це розширення кордонів, меж ринків інвестиційних інструментів, усунення бар'єрів доступу та розширення можливостей вільного залучення  до глобального інвестиційного процесу  на принципах конкурентної боротьби;

     фінансова глобалізація це інтеграція національних фінансових систем із міжнародними фінансовими  ринками та інституціями.

     Отже, синтезуючи наведені визначення робимо висновок, що надати однозначне визначення процесу фінансової глобалізації важко, адже це дуже складний процес. Але в  загальному розумінні фінансова  глобалізація означає об'єднання  національних фінансових ринків з наступним  їх перетворенням у єдиний світовий фінансовий простір. Вона забезпечує прискорення  темпів інновацій, посилює взаємодію  національних економік на базі сучасних інформаційних технологій і принципів  регулювання, створює гнучкі ринки  праці, товарів, капіталу.

     У сучасному світі глобалізація справляє домінуючий вплив на розвиток будь-якої держави. З одного боку, через розповсюдження інновацій у сфері технологій і менеджменту, активний обмін товарами, послугами, інвестиціями вона сприяє підвищенню ефективності функціонування національних економік, а з іншого – посилює  нерівномірність, асинхронність та диспропорційність розвитку. Однією з найяскравіших форм прояву процесу глобалізації є вибухоподібне зростання в останні роки світового фінансового ринку, фінансових трансакцій, що здійснюються між суб’єктами світо-господарських зв’язків.

     Поглиблення інтернаціоналізації у фінансовій сфері, зміцнення зв’язків між основними  фінансовими центрами світу стали  основою так званої фінансової революції. Ключові елементи фінансової революції [45, c.322]:

• поглиблення міжнародної фінансової інтеграції,
• формування системи міжнародних фінансових інститутів.
• швидкий розвиток фінансових інновацій.

     Згідно  з пропозиціями Н.В. Стукало [44, c. 96], для проведення комплексної оцінки рівня фінансової глобалізації країни необхідно брати до уваги такі показники:

• E – обсяг експорту фінансових послуг країни;
• I – обсяг імпорту фінансових послуг країни;
• CD – обсяг валютних депозитів у вітчизняних банківських інститутах країни;
• CC – обсяг кредитів в економіку країни в іноземній валюті;
• ID – обсяг валового зовнішнього боргу;
• DI – обсяг прямих іноземних інвестицій;
• PI – обсяг портфельних іноземних інвестицій;
• OI – обсяг інших інвестиційних активів (відповідно до міжнародної інвестиційної позиції країни);
• BC – обсяг статутного капіталу банків з іноземним капіталом, зокрема зі 100відсотковим іноземним капіталом.

     У курсової роботи досліджені аспекти показників CD та BC запропонованої оцінки рівня фінансової глобалізації країни. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.2 Світова фінансова система сутність  світових фінансових криз 

     На  даний момент не існує єдиного  визначення світової фінансової системи. Наприклад, Красавіна Л.Н. вважає, що «світові валютні, кредитні, фінансові  і страховки ринки є специфічною  сферою ринкових відносин, де об’єктом операції служить грошовий капітал» [36, c. 53]. Об’єктивна основа розвитку світових валютних, кредитних, фінансових ринків – це «закономірності кругообігу функціонуючого капіталу» . Капітали на одних ділянках, що тимчасово звільняються, перетікають на ті ділянки, де виникає  на них попит. Бездіяльність капіталу суперечить його природі і законам  ринкової економіки. На рівні всесвітнього господарства цю суперечність вирішують  світові валютні, кредитні і фінансові  ринки.

     Рогач О.І. визначає фінансові ринки як «сферу економічних відносин, які  виникають при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів, деномінованих  в іноземній валюті, а також  операцій з інвестування капіталу в  іноземній валюті» [38, c. 42].

     Предметом торгівлі на світовому фінансовому  ринку є позиковий капітал, боргові  інструменти і похідні контракти. З функціональної точки зору, на думку Мозгового О.М. [ 37, c.123], під  міжнародним фінансовим ринком слід розуміти сукупність і взаємне переплетення національних і міжнародних ринків, що забезпечують напрям, акумуляцію і  перерозподіл грошових капіталів між  суб'єктами ринку за допомогою банківських  і інших фінансових установ для  мети відтворювання і досягнення нормального співвідношення між  попитом і пропозицією на капітал. А по економічній сутності, це - система певних відносин і своєрідний механізм збору і перерозподілу на конкурентній основі кредитних ресурсів між країнами, регіонами, галузями, економічними агентствами.

     Фінансові ресурси світу (світові фінанси) – це сукупність фінансових ресурсів усіх країн, міжнародних організацій  і міжнародних фінансових центрів  світу [36, c.91]. По вузькому визначенню, це тільки ті фінансові ресурси, що використовуються в міжнародних економічних відносинах, тобто відносинах між резидентами і нерезидентами. Границя між широким і вузьким визначеннями усе більше розмивається в міру глобалізації світових фінансів.

     Фінансові ресурси світу знаходяться переважно  в русі, перерозподіляючись між різними  учасниками міжнародних економічних  відносин. Частина з них попадає  в золотовалютні резерви (ЗВР), частина  надається за рубіж на пільгових  умовах у виді допомоги, але основна  маса купується і продається на світовому  фінансовому ринку (світових ринках капіталу). механізм цього переливу можна представити у виді схеми  рис 1.1 [36]: 
 
 
 
 

     Рис. 1.1 - Механізм перерозподілу фінансових ресурсів світу [36, c.78] 

     Основна маса фінансових ресурсів світу зосереджена  в розвитих країнах. Приватні особи, компанії, організації й уряди  цих країн володіють основною частиною золотовалютних резервів світу; саме їхні фінансові засоби обертаються  на світовому фінансовому ринку  і, в основному, є головними джерелами  фінансової допомоги у світі.

     Світовий  фінансовий ринок являє собою  сукупність фінансово-кредитних організацій, що як посередники перерозподіляють фінансові активи між кредиторами  і позичальниками, продавцями і покупцями  фінансових ресурсів.

     Світовий  фінансовий ринок можна розглядати під різними кутами зору. З функціональної точки зору його можна розбити  на такі ринки, як валютний, деривативів, страхових послуг, акцій, кредитний, а ці ринки, у свою чергу, підрозділяються  на ще більш вузькі. З погляду  термінів обертання фінансових активів  світовий валютний ринок можна розділити  на дві частини: грошовий ринок(короткостроковий) і ринок капіталу(довгостроковий).

     Міжнародні  валютні відносини поступово  придбали сучасні форми організації  на основі інтернаціоналізації господарських  зв'язків. Валютна система – це форма організації і регулювання  валютних відносин, закріплена національним законодавством чи міждержавними угодами. Розрізняють національну, світову, міжнародну (регіональну) валютні системи [36, c. 12].

     Історично спочатку виникли національні валютні  системи, закріплені національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права. Національна валютна система  є складовою частиною грошової системи  країни, хоча вона відносно самостійна і виходить за національні границі. Її особливості визначаються ступенем розвитку і станом економіки і  зовнішньоекономічних зв'язків.

     Характер  функціонування і стабільність світової валютної системи залежать від ступеня  відповідності її принципів структурі  світового господарства, розміщенню сил і інтересам ведучих країн. При зміні даних умов виникає  періодична криза світової валютної системи.

     Взаємний  зв'язок національної і світовий валютних систем не означає їхньої тотожності, оскільки різні їхні задачі, умови функціонування і регулювання, вплив на економіку окремих країн і світове господарство. Зв'язок і розходження національних і світовий валютних систем виявляються в їхніх елементах (табл.1.2).