Финансовая система и ее вплив на державу

     

     Рис. 1.9 - Динаміка росту ВВП Японії в 1999 2008 роках ( % до рівня попереднього року) [54] – форма графічного представлення http://www.ereport.ru

     Звертає на увагу слабий вплив світової фінансової кризи на найменш фінансового  глобалізовані великі країни світу  – Росію та Китай, темп росту ВВП  яких показує подальші стабільні  рівні не менше 6% на рік( рис.1.10 1.11). 

     

     Рис. 1.10 - Динаміка росту ВВП Росії  в 1999 2008 роках ( % до рівня попереднього року) [54] – форма графічного представлення http://www.ereport.ru 

     

     Рис. 1.11 - Динаміка росту ВВП Китаю  в 1999 2008 роках ( % до рівня попереднього року) [54] – форма графічного представлення http://www.ereport.ru 

     Глобалізація  це загальний термін, що позначає усе  більше складний комплекс трансграничних взаємодій між фізичними особами, підприємствами, інститутами й ринками, що проявляється в розширенні потоків  товарів, технологій і фінансових коштів, у неухильному росту й посиленні  впливу міжнародних інститутів цивільного суспільства, у глобальній діяльності транснаціональних корпорацій, у  значному розширенні масштабів трансграничних комунікаційних й інформаційних  обмінів, насамперед через Інтернет, у трансграничному перенесенні  захворювань й екологічних наслідків  і в усі більшій інтернаціоналізації  певних типів злочинної діяльності.

     Аналізуючи  теоретичні надбання та практичні рекомендації наведених економістів стосовно змісту процесу фінансової глобалізації, я спробувала узагальнимо та синтезувати  їх погляди. Отже, в сучасних наукових працях термін фінансова глобалізація зазнає різних інтерпретацій:

     а) фінансова глобалізація є об'єктивним процесом, який відображає сукупність умов розвитку сучасного світового суспільства і, насамперед, науково-технічного і економічного прогресу. Це найбільш складний та розвинений з точки зору інтернаціоналізації процес, що є наслідком поглиблення фінансових зв'язків країн, лібералізації цін та інвестиційних потоків, створення глобальних фінансових груп;

     б) фінансова глобалізація це вільний та ефективний рух капіталів між країнами й регіонами, функціонування глобального ринку, формування системи наднаціонального регулювання міжнародних фінансів, реалізацію глобальних фінансових стратегій ТНК і транснаціональних банків;

     в) фінансова глобалізація є ідеологією, політикою та практикою об'єднання національних грошових систем шляхом їх заміщення "світовими грошима", функції яких беруть на себе гроші США, об'єднаної Європи та Японії;

     г) фінансова глобалізація це посилення взаємозалежності та взаємовпливу країн у сфері фінансових відносин, зростанням ролі міжнародних кредитних відносин, міжнародного руху капіталів, розширенням джерел надходження доходів і розміщення активів у інших країнах. В її основі вільний рух капіталів, валюти, їх переміщення через національні кордони, результатом чого є формування глобальних фінансових ринків і світового фінансового співтовариства;

     д) фінансова глобалізація це розширення кордонів, меж ринків інвестиційних інструментів, усунення бар'єрів доступу та розширення можливостей вільного залучення до глобального інвестиційного процесу на принципах конкурентної боротьби;

     д) фінансова глобалізація це інтеграція національних фінансових систем із міжнародними фінансовими ринками та інституціями.

     Отже, синтезуючи наведені визначення робимо висновок, що надати однозначне визначення процесу фінансової глобалізації важко, адже це дуже складний процес. Але в  загальному розумінні фінансова  глобалізація означає об'єднання  національних фінансових ринків з наступним  їх перетворенням у єдиний світовий фінансовий простір. Вона забезпечує прискорення  темпів інновацій, посилює взаємодію  національних економік на базі сучасних інформаційних технологій і принципів  регулювання, створює гнучкі ринки  праці, товарів, капіталу.

     Складовими  фінансової глобалізації є: глобальні  фінансові ринки, глобальні фінансові  суб'єкти (ТНК, транснаціональні банки, центральні банки тощо), глобальні  фінансові інструменти як глобальні  продукти, які є об'єктом купівлі-продажу  на глобальних фінансових ринках (гроші, інвестиції, цінні папери, кредити  тощо), технології фінансової глобалізації (глобальні фінансові стратегії, глобальні фінансові мережі, фінансові  інновації тощо).

     Домінуючою  тенденцією процесу фінансової глобалізації стала фінансова транснаціоналізація, яка носить одновекторний і вмотивований характер та може бути трактована як диверсифікація інтересів домінуючих країн центру системи на національні сировинні, товарні та фінансові ринки країн  периферії з метою перерозподілу  світового багатства на свою користь. Тоді як глобалізація, що, за визначенням, повинна мати своїм наслідком  взаємопереплетіння та взаємозбагачення національних економік і є багатовекторним  процесом, унеможливлюється саме завдяки маніпуляціям країн центру системи світовими фінансовими ресурсами.

     Формування  світового фінансового ринку  стало основою колосальної експансії  глобального капіталу, і особливо – спекулятивного капіталу. Це створює  загрозу світових фінансових криз, що охоплюють більшість країн  світу. Події останнього часу, а саме європейська валютна криза 19921993 рр., мексиканська фінансова криза 1994 р. й особливо загострення фінансових проблем у Південно-Східній Азії в 1997 р. та Росії й Бразилії в 1998 р., з новою силою привернули увагу  до міжнародних фінансових проблем, але не завадили спалаху нової  світової фінансової кризи 20072009 років, основаної на спекуляціях з незабезпеченими  іпотечними кредитами в США.

     Звертає на увагу слабий вплив світової фінансової кризи 2007 2009 рр. на найменш фінансово  глобалізовані великі країни світу  – Росію та Китай, темп росту ВВП  яких показує подальші стабільні  рівні не менше 6% на рік.

     Сучасна світова фінансова криза стала  викликом для економік багатьох країн  світу, в тому числі й для України. Господарюючі суб’єкти опинилися в  непередбачуваній ситуації, що було пов’язано, передусім, зі специфічним характером розвитку самої кризи, яка в нас  розпочалась як криза ліквідності, потім переросла у валютну, а  згодом, через падіння обсягів  виробництва і зростання заборгованості за кредитами, практично перетворилася  на економічну. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2 ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ КРИЗ У РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ СВІТУ ТА ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНИХ КРАЇНАХ 

     2.1 Аналіз фінансових криз у розвинених  країнах світу 

     Глобальна фінансова криза, джерела якої знаходяться у процесах 2006 року в системі США, почала демонструвати свій руйнівний ефект у всьому світі тільки з середини 2007 року (перша «хвиля» фінансової кризи).

     Надзвичайно щільна і переплетена взаємопов’язаність фінансових установ на ринку призвела до того, що криза, яка мала б стосуватися  лише кредитних установ, що працюють на ринку високо-ризикованих позичок, вплинула спочатку на американську фінансову  систему, а потім і на загальносвітову. Під час стрімкого зростання  ринку високо-ризикованих позик, банки, які до цього працювали  лише з надійними позичальникам, почали вкладати свої активи у компанії, що працювали на вищезазначеному  ринку. Фактично, більшість найбільших американських та світових банків (Merrill Lynch, Citigroup, Bank of America, UBS, Barclays, HSBC, Northern Rock, BNP Paribas, Deutsche Bank, JP Morgan) тривалий час  кредитували та мали у власності  акції компаній, що працювали на ринку високо-ризикованих кредитів. Відповідно, банкрутство цих компаній призвело до того, що банки були змушені  списувати заборгованості. Так, наприклад, банк Merrill Lynch заявив про списання 15 млрд. дол.. заборгованості, Citygroup – 18 млрд. дол., а швейцарський банк UBS – про  рекордну суму в 37 млрд. дол. заборгованості (18,4 млрд. у 2007 році та 19 млрд. у 2008) [53, c.26].

     Світова фінансова криза 2007 – 2008 привела  до суттєвого перерозподілу відносного курсу валют основних країн світу (обмінний крос-курс):

• курс долар США на протязі 2007 – 2 кварталів 2008 року падав відносно курсу євро, а після активного піку кризи у другій половині 2008 року – знов різко зріс (рис.2.1), що свідчить про свідому регуляцію цього процесу з боку США, оскільки зміцнення курсу при негативному тренді росту ВВП не має економічних пояснень, враховуючи аналогічний процес регулювання по крос-курсу фунта стерлінга Великобританії (рис.2.2);

 

     

     Рис. 2.1 - Динаміка крос-курсу долар США/ 1 євро в 20022009 роках [54] 

     

     Рис. 2.2 - Динаміка крос-курсу фунт-стерлінгів Великобританії / 1долар США в 2002 2009 роках [54 ] 

     Курс японської йени відносно долару США постійно зростає, що свідчить про менший вплив світової фінансові кризи на Японію ніж на США (рис. 2.3);

         

     Рис. 2.3 - Динаміка крос-курсу йена Японії / 1долар США в 2002 2009 роках [54] 

     

     Рис. 2.4 - Динаміка крос-курсу швейцарського  франку / 1євро в 2002 2009 роках [54] 

     Курс найбільш стабільного швейцарського франку відносно євро, падаючи на протязі 2007 – 1 половини 2008 року , зріс з другої половини 2008 року (рис.2.4), тобто процеси укріплення швейцарського франку та долара відносно євро з розпочатком активної фази «другої хвилі» фінансової кризи показують вхід Євросоюзу у 2008 році слідом за США в фінансову кризу глобалізації. 

     

     Рис. 2.5 - Динаміка крос-курсу російський рубль / 1долар США в 2002 2009 роках [54] 
 
 
 
 
 
 

     2.2 Дослідження фінансової кризи  в Україні в сучасних умовах 

     Криза на світовому фінансовому ринку  викликала, у свою чергу, масштабний обвал українського фінансового  ринку.

     Основною  новиною кінця вересня 2008 року стала  так звана «рейдерська атака» на один із найбільших українських  банків Промінвестбанк, що у рейтингу по величині загальних активів (дані НБУ) на 01.07.08 займав 6 місце в списку 178 банків України. Одночасно у трьох  газетах вийшли статті про проблеми Промінвестбанку, що спровокувало масовий  відтік коштів і повинно було призвести  до банкрутства банку і негайного  продажу його «за безцінь». За даними банку, підприємства та вкладники вилучили зі своїх рахунків понад 3 млрд. грн. Для стабілізації ситуації Національний Банк України прийняв рішення  підтримати ПІБ, виділивши йому 5 млрд. дол. для рефінансування ліквідності  банку [55].

     На  фоні відтоку грошових коштів нерезидентів та кризи довіри до українських банків, на міжбанківському валютному ринку  переважали панічні настрої, що призвело до подорожчання долара у жовтні 2008 року до рівня 5,25 грн/дол. (рис.2.11)

     Підвищений  попит на долар і заява Нацбанку про те, що держорган не має наміру підтримувати стрімко падаючу гривню та спустошувати свої золотовалютні  резерви ще більше дестабілізувало  ситуацію на міжбанківському ринку  і підштовхнуло ринок до росту.

     Підвищений  попит та дефіцит долару з 31 вересня  на 1 жовтня 2008 спровокували стрибок  ставок на кредит «овернайт» у доларах  до 2030%. У п'ятницю 03.10.08 Нацбанк так  вийшов на торги, виділивши 342 млн. дол. інтервенцій, запропонувавши долар  за курсом 5,0. Цей крок призвів до тимчасового зміцнення національної валюти. Так, ринкові котирування  на початку торгів знаходилися на рівні 5,195,27 грн/дол., пізніше знизилися  до рівня 5,115,18 закінчивши день з котируванням 5,215,25 грн./дол. 

     

     Рис. 2.11 - Динаміка офіційного курсу національної валюти України у 2008 2009 роках [55] 

     Згідно  заяви Нацбанку, п'ятничний (3.10.2008) продаж валюти не означав, що Нацбанк буде присутній на торгах щодня, та має  намір далі дотримуватися більш  гнучкого курсоутворення. Однак, про  послаблення ситуації на валютному  ринку не було мови, оскільки згідно графіку погашення українськими банками синдикованих кредитів та єврооблігацій  у 4 кварталі 2008 року, сума до погашення  складала 1,2 млрд. дол. (табл.2.1) [55].

     В умовах високого попиту на валюту та неоднозначної  позиції Нацбанку щодо участі у торгах, про зниження курсу долара і стабілізацію гривні говорити не доводилось.

          Таблиця 2.1 - Графік погашення банками України синдикованих кредитів і емітованих єврооблігацій у 4 кварталі 2008 року [55]

       

     Українська  банківська система до вересня 2008 року працювала стабільно, тому що фактори, які викликали світову фінансову  кризу в нашій країні не настільки  вагомі, щоб її підірвати. Неповернення іпотечних кредитів у нас не мало масового характеру, та й сама їх сума становила всього 15 відсотків від  ВВП, тоді як у США – 75 %. Фондовий ринок також не настільки розвинутий, як ринок банківських зобов’язань.

     Тому  для старту фінансової кризи в  Україні потрібен був інший каталізатор. Ним, на мою думку, стала ситуація з Промінвестбанком – одним із найбільших банків країни, який займав шосте місце за активами (близько 27,5 млрд. грн.).