Фінансова політика України

 

 

ВІННИЦЬКИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Економіко-правовий коледж

 

ВЦК зі спеціальності «Фінанси і кредит»

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінанси» на тему:

«Фінансова політика України»

 

 

 

Студентки 3-го курсу 19 ЕПК (Ф)-12 групи

напряму підготовки  Економіка та підприємництво

спеціальності «Фінанси і кредит»

Рязанов Володимир Леонідович

Керівник викл. вищ. кат. Юрчишена Л.В.

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка:  ECTS _____

 

Члени комісії:

________________  __________________________                                 (підпис)                                                                  (прізвище та ініціали)

_______________  ___________________________

(підпис)                                                              (прізвище та ініціали)

_______________  ___________________________

(підпис)                                                              (прізвище та ініціали)

 

 

 

 

 

 

 

м. Вінниця – 2014 р.

 

 

 

 

Вступ …………………………………………………………………………….  3-4                                                                                 

 

Розділ 1 Економічні основи формування і здійснення фінансової політики України

 

1. Сутність і процес формування фінансової політики…………………… 4-12
2. Державне регулювання фінансової політики………………………….. 12-21

Розділ 2 Механізм реалізації фінансової політики України

 

2.1 Реалізація  фінансової політики в Україні  ………………………………22-28

2.2 Аналіз  структури доходів і витрат  державного бюджету України…..28-35

 

Розділ 3 Основні напрямки удосконалення фінансової політики в Україні

 

3.1 – 3.2 Програма розвитку фінансової політики України. Проблеми реалізації фінансової політики в Україні  ………………………………………………35-40

Список літератури  та Інтернет джерел ……………………………………… 41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

З проголошенням політичної та економічної незалежної України постало питання з приводу створення національної фінансово-кредитної системи. Річ у тім, що фінансова й кредитна системи, які функціонували на той час, висловлювали економічних відносин колишньою радянською політичної й господарської системи, які центральні заклади містилися за межами Української держави. Не можна здійснювати ні політичні, ні економічні перетворення, забезпечити національний політичне, і господарський суверенітет без формування та розвитку національної фінансової, грошової та кредитної системи. Актуальність теми. Надійна фінансову систему є стрижнем у розвитку й успішного функціонування ринкової економіки та необхідною передумовою розвитку і стабільності економіки загалом. Цю систему є основою, мобілізуючої і котра розподіляє заощадження нашого суспільства та більше полегшує його повсякденні операції. Отже, хоча структурний перехід від переважно централізовано планованої та контрольованої економіки до економіки, яка у відповідність до ринковими принципами, включає у собі багато елементів, найважливіше - створити надійну фінансову систему. Потому, як створена надійна фінансову систему, можуть розвиватися ринки грошей немає та капіталу, особливо первинний і вторинний ринки національних державних цінних паперів. Останніми роками питаннями створення надійної фінансової системи та здійснення державної фінансової політики присвячується значну кількість публікацій. Проте єдності по теоретичним аспектам цього питання досягнуто. Так, західні великі економісти не дають чіткого визначення фінансової політики. З. Фішер, Р. Дорнбуш і Р.Шмалензи не виділяють фінансову політику, як самостійне поняття. У той самий короткий час вони підходять до дослідження цієї теми, розширюючи визначення фіскальної політики. Аналогічно розглядають зазначену проблему та інших представники зарубіжних економічних шкіл. ЗокремаК.Р.Макконнелл іС.Л.Брю поєднують поняття фінансово-бюджетної і фіскальної політики, визначаючи їх як, внесені урядом до ладу державних витрат оподаткування, створені задля забезпечення повної зайнятості і неінфляційного національний продукт. Мета і завдання роботи. Метою дослідження розкриття сутності та структури сучасної фінансової політики України тенденції його розвитку. Мета дослідження визначає постановку наступних завдань:

- розкриття  основних ланок фінансової політики;

- розгляд  державного бюджету;

- виявити  основний принцип формування  фінансової політики держави. Під  час написання праці були використані  такі джерела інформації:

- монографічні  статті;

- підручники  і навчальні посібники;

- журнали  періодичної преси;

- всесвітня  мережа Інтернет.

 

Розділ 1 Економічні основи формування і здійснення фінансової політики України

 

1. Сутність і процес формування фінансової політики

 

  Фінансову політику - одну з найважливіших частин економічної політики. Вона проявляється у використанні державних фінансових ресурсів, регулюванні прибутків і витрат, її формуванні та виконанні держбюджету, у податковій регулюванні, під управлінням грошового звернення, у впливі на курс національної валюти. Функціонування фінансової систем спрямоване влади на рішення конкретних завдань, які перебувають перед суспільством. Цим завданням призначаються і організація фінансових відносин, і процеси руху, і розміщення фінансових ресурсів немає і ціноутворення ними, і пропорції поміж їхніми централізацією і децентралізацією, і Порядок формування, і розподілу і перерозподілу доходів, і спрямованість витрат окремих суб'єктів підприємницької діяльності, громадян і держави, і структурне співвідношень між окремими сферами і ланками фінансової систем, і характеру відносин між ними пропорції між індивідуальним і суспільною споживанням. У цьому можливо практично безліч варіантів організації фінансових відносин також фінансової складової діяльності, у тому числі необхідно вибрати той самий, який більше підходить країні тепер.               Вбір цих варіантів і як основу фінансової політики, проведеної державою.    Фінансову політику – комплекс заходів, здійснювані державою межах даних   йому функцій та повноважень у сфері фінансової складової діяльності суб'єктів господарювання та фінансових установ, громадян, і безпосередньо держав з метою дозволу певних завдань і досягнення поставленої мети. Вона спрямовано забезпечення ефективної і розподілу і перерозподілу наявних фінансових ресурсів держави для найкращого задоволення потреб відтворення й зростання громадського багатства. Фінансову політику відображає суб'єктивну бік функціонування фінансів. Самі собою фінанси і фінансову систему є об'єктивними явищами. Вони незалежно від волі окремих суб'єктів фінансових відносин. Суб'єктом складання фінансової політики є держава робить у особі вищих органів влади й управління і основних фінансових органів – Міністерства фінансів України й центрального банку, а суб'єктами реалізації – фінансові органи влади та інститути. У цьому формування фінансової політики включає концептуальне визначення та напрямів і заходів цієї політики України з позицій рішення поставлених завдань соціально-економічного розвитку (найвищих органів влади й управління) й розробку конкретних заходів щодо реалізації поставлених завдань (Міністерство фінансів України й центральний банк). Своє конкретним втіленням фінансова політика має у фінансовому механізмі держави. Фінансовий механізм – інструмент фінансової політики, являє собою систему встановлених державою форм, видів тварин і методів організації фінансових відносин. З одного боку, фінансовий механізм  включає у собі системи фінансового планування, регулювання і функцію контролю, систему грошових розрахунків, систему фінансових важелів і стимулювання, фінансових і нормативів, показників, державні банківські і фінансові резерви. Також фінансовий механізм можна як сукупності механізмів функціонування окремих ланок фінансової систем:

· функціонування бюджетного механізму

· механізм функціонування фінансів підприємств, установ і закупівельних організацій

· механізм функціонування позабюджетних фондів

· механізм функціонування місцевих фінансів

· функціонування страхового механізму

· механізм функціонування ринку

Фінансову політику у широкому і вузькому розумінні. У широкому значенні вона відбиває усі сторони функціонування фінансів України й охоплює монетарну (грошово-кредитну) і фіскальну політики. Монетарна політика є комплексом діянь П.Лазаренка та заходів у сфері грошового ринку. Її механізм полягає в пропонуванні грошей та його вартості як фінансових ресурсів. Фіскальна політика характеризує дії держави щодо централізації частини виробленого ВВП і його громадського використання. Вона здійснюється шляхом проведення різних методів мобілізації державних доходів населення і розподілу цих коштів за окремим напрямам державних видач. Саме фіскальна політика лежить в основі фінансової політики у її вузькому значенні. Основними цілями фіскальної політики є пріоритетними:

· згладжування коливань економічного циклу;

· стабілізація економічного зростання;

· досягнення високого рівня зайнятості та помірних темпів інфляції.

Одночасно фіскальна політика більш широка, оскільки входять також політику сферах фондового і страхового та міжнародних фінансів.Фискальную політику можна умовно розділити в двох напрямах - на податкову і бюджетну. Податкова політика характеризує діяльність держави у галузі оподаткування – встановлення видів тварин і співвідношення податків, визначення платник і підходів до них, встановлення ставок оподаткування, надання податкових пільг. Вона відображає як потреби гроші, і вплив податків на діяльність підприємств і громадян. Бюджетна політика є діяльність щодо формування бюджету держави, його балансування, розподіл бюджетних коштів. Залежно від структури бюджетних видач ця політика може мати соціальну, економічну чи військову спрямованість. Фінансову політику у сфері фондового і страхового ринків характеризується діями держави щодо розвитку та регулювання, створення відповідних гарантій клієнтам страхових компаній, і інституціональних інвесторів. Оскільки зазначені фінансові інститути є самостійними комерційні структури, держава має впливати ними, як і інші суб'єкти підприємницької діяльності, лише за допомогою регуляторної політики. Фінансову політику у сфері міжнародних фінансів пов'язані з налагодженням взаємин держави до міжнародних організаціями та фінансовими інститутами, членство у яких є добровільною. З одного боку, воно передбачає членські внески, з другого – можливість отримання фінансову допомогу. Сутність політики в визначеності щодо участі у цих організаціях і інститутах. Важливою частиною фінансової політики є боргова політику держави. Вона починається з визначення співвідношень між податковими і позиковими фінансами. Перші грунтуються на формуванні доходів бюджету з допомогою податків і обов'язкових платежів, а другі – на використанні у певних межах державних позик. Боргова політика визначає межі і умови державної, співвідношення між його формами, між кредиторами держави, і навіть лад і механізм погашення державного боргу перед. Дієздатність фінансової політики у значною мірою визначається погодженістю її складових. І монетарна і фіскальна, і податкова і бюджетна, і жорсткого політика ринку і боргова політику держави мають бути спрямовані до однієї бік. Тільки скоординована і узгоджена політика може дати позитивні результати. Фінанси є єдиний організм, де всі складові досить тісно взаємопов'язані, тож прорахунки в якомусь напрямі ведуть до негативних наслідків. Фінансову політику незалежно від тривалістю періоду, який вона розрахована, й правничого характеру завдань, котрі наважуються, включає фінансову стратегію і фінансовий тактику. Причому вони тісно взаємопов'язані. Стратегія визначає суть і напрям тактики. Натомість, тактичні можливості обмежують вибір стратегії,т.к. нерозумно визначати стратегічні цілі завдання, до розв'язання котрих потрібних тактичних коштів. Одночасно слід наголосити у тому, що тільки фінансова політика, що грунтується на об'єднанні і взаємозв'язку стратегії і тактики, їх єдності і підпорядкованості, може бути успішною. Фінансову політику, яка має стратегічних орієнтирів, а лише у вирішенні тактичних завдань, має обмежений характері і, зазвичай, малоефективна. Головним суб'єктом фінансової політики є держава. Воно розробляє стратегію основних напрямів фінансового розвитку суспільства до віддалену перспективу яких і визначає завдання на майбутній період, засоби та шляхи її досягнення. Залежно від характеру поставлених завдань фінансова політика підрозділяється на фінансову стратегію і фінансовий тактику. Фінансова стратегія орієнтована на період розвитку та передбачає рішення великомасштабних завдань у межах певних економічних стратегій держави. Фінансова тактика спрямовано вирішення завдань певного етапу розвитку пов'язана зі зміною форм і методів організації фінансових відносин виходячи з її поточних потреб. Фінансова стратегія і тактика тісно пов'язані між собою. Як фінансової стратегії слід розглядати фінансово економіки та динамічне зростання валового внутрішнього продукту, підвищення конкурентоспроможності продукції. Такі мети можна досягти внаслідок скорочення дефіциту бюджету, зменшення інфляції, зміцненні курсу гривні, тобто. фінансову тактику. Фінансову політику як специфічна область людської діяльності належить до категорій надбудови. Між нею і власне економічним базисом суспільства існує тісний взаємозв'язок. З одного боку, фінансова політика породжується економічними відносинами; суспільство не вільно у проведенні і проведення політики; остання обумовлена економікою. З іншого боку, з'являючись і розвиваючись з урахуванням економічного базису, фінансова політика має певної самостійністю; в неї специфічні закони та логіка розвитку. Через це вона надає зворотне впливом геть економіку, стан фінансів. Це вплив то, можливо різна: тільки в випадках через проведення політичних заходів складаються сприятливі умови у розвиток економіки, за іншими - воно гальмується. При виробленні фінансової політики слід виходити із конкретних історичних умов. Вони мають хочуть враховувати специфіки кожного етапу розвинула суспільства, особливості як внутрішньої, і міжнародної обстановки, реальні економічні та можливості держави. Своєчасне зміна фінансової політики з урахуванням обліку особливостей поточного моменту, назрілих потреб економічного розвитку дає можливість у термін і з меншими витратами вирішити які стоять перед країною завдання. Важливим вимогою, що ставляться до фінансову політику, є дотримання комплексного підходу у її виробленні і проведення, тобто. узгодження заходів, проведених під всіх ланках фінансової систем, шляхом їх орієнтації виконання основний, ключового завдання певного етапу розвитку, і навіть забезпечення тісний взаємозв'язок між складовими частинами економічної політики - фінансової, кредитної, політики у сфері ціноутворення, зарплати. Фінансову політику, будучи формою економічної політики, покликана властивими їй специфічними способами і методами сприяти досягнення цілей і виконання завдань, поставлених економічної політикою. Міністерство фінансів України, яким покладається розробка фінансової політики, підготовляє кілька днів її варіантів. Вони піддаються експертну грошову оцінку. Найоптимальніший варіант представляється до уряду до розгляду і схвалення. Багатоваріантність розрахунків, облік безлічі чинників, використання методу "накладення" фінансових заходів на конкретну економічну ситуації у країні, прогнозування результатів під час вироблення концепції фінансової політики вимагають використання математичного моделювання, електронно-обчислювальної техніки. Необхідною умовою є наявність великої, достовірною інформацією про стан справ у економічної та соціальній сферах. Зважаючи на складність розробки політики,косца доводиться розглядати різноманітні, часто суперечливі тенденції економічного розвитку, використовувати різні способи вивчення економічних процесій і явищ, застосовувати висновки теорії до конкретних життєвим обставинам, класики політичної економії визначали політику, як мистецтво. Метою фінансової політики є найповніша мобілізація фінансових ресурсів, необхідні задоволення насущних потреб розвитку суспільства. Відповідно до цим фінансова політика покликана створити сприятливі умови для активізації підприємницької діяльності. Велика увага приділяється визначенню раціональних форм вилучення доходів підприємств у користь держави, і навіть частки участі у формуванні фінансових ресурсів. Важливе значення надається підвищення ефективності використання фінансових ресурсів шляхом їх розподілу між сферами громадського виробництва, і навіть їх концентрації на головні напрями економічного та розвитку. У процесі вироблення фінансової політики визначаються принципи побудови фінансового механізму, що дозволяє найуспішніше виконати перелічені вище завдання. Фінансову політику відіграє у розвитку продуктивних з раціональному їх розміщенні територією країни. Вона сприяє забезпечення фінансових ресурсів цільових програм, зосередженню коштів у ключових напрямах розвитку, стимулюванню зростання

Становлення фінансової систем України відбувалося одночасно з становленням її державності. Хоча передчасно говорити, що це сектор економіки придбав завершений образ, основні його елементи однак сформувалися і функціонують. Це системи державних фінансів, банківських, фондових і валютних бірж, страхових, довірчих і інвестиційних компаній. Серед економістів переважає думка, створення ефективної бюджетною системою є хіба що головна мета ринкової реформи, у Україні. Вона має охопити проблеми власне бюджетного процесу, структури надходжень і витрат, бюджетного дефіциту та способів його фінансування. Хоча останні роки і мали місце певні позитивні зрушення, бюджетний процес - усі ще характеризується непрозорістю, значним паралелізмом і відсутність чіткого поділу повноважень і між законодавчими і виконавчими органами. Проблема ще більше загострилася через недавніх подій не міжнародному ринку капіталу, які негативно вплинули українськоюкредитно-валютний ринок, ускладнивши фінансування бюджетного дефіциту. У разі трансформаційної економіки України основними напрямами фінансової політики, спрямованої на вдосконалення фінансової систем України, є:

1. Удосконалення  фінансового законодавства і  право

2. Подолання  такі форми фінансового криза, як:

- некерована  державна заборгованість країни (загальний державний борг приблизно  дорівнює ВВП, зовнішня заборгованість 12,5 млрд. дол., 

внутрішня – 40 млрд. грн.)

- банкрутство

- подолання  прихованого дефіциту до місцевих  бюджетів, питома вага вже за  часів плануванні бюджетів становить 60-70%

- подолання  кризи неплатежів, сума яких 1.10.2001 перевищила 450 млрд. грн. тобто. близько4ВВП  при припустимих межах –35%ВВП

3. Створення  на якісно основі такого організаційно-  

економічний механізм управління фінансами, у якому гармонійно 

поєднувалися б, такі блоки управління, як:

- управління  фінансами на загальнодержавному  рівні

- управління  фінансами лише на рівні підприємств, установ і закупівельних організацій

- управління  фінансами у системі зовнішньоекономічної  діяльності України

4. Розробка  і запровадження податкового  і Бюджетного кодексу України (стійкого і що вимагає доробок  і поправок)

5. Підвищення  ефективності всього фінансового  механізму, і, насамперед тих його  елементів як:

- фінансове  законодавство ще й право

- управління  фінансами

- фінансове  планування

- фінансовий  контроль

- фінансове  регулювання

- нормативна  база

- тощо.

6.Отладка  механізму взаємовідносин підприємств, установ і закупівельних організацій  з бюджетної системою, позабюджетними  фондами, банківської системою та  т.д.

7. Децентралізація  бюджетною системою

>8.Создание  цивілізованого механізму фінансової  підтримки підприємницької роботи  і передусім підприємств, зайнятих  в виробничому секторі.

9. Посилення  ролі фінансів України. Створення  ефективної механізму її ЗЕД.

Експерти від Світового банку (СБ) вважають, що з ефективного функціонування фінансової систем України необхідно зробити такі заходи:

- підвищити  ефективності діяльності банків  шляхом їх укрупнення;

- привести  законодавчих норм України у  відповідність до міжнародних  нормами та вимогами Європейського  Союзу з питанням фінансового  й адміністративної про відповідальність  керівників і акціонерів фінансових  установ з якості управління  компаніями;

- відмовитися  від використання негрошових  форм розрахунків, запровадити жорстку  фіскальну дисципліну, скасувати  картотеки, посилити

- процедуру  банкрутства.

 

 

 

 

 

2. Державне регулювання фінансової політики України

 

Важлива роль у фінансовому розвитку країни належить фінансовій політиці. В широкому значенні фінансова політика – це управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів з метою вирішення поставлених задач. Фінансова політика проводиться на різних рівнях: держави, підприємств і установ, об'єднань, домогосподарств, міжнародних організацій та ін. На кожному рівні мобілізація і використання фінансових ресурсів спрямована на досягнення певних цілей.

Особлива роль в розвитку економіки належить державній фінансовій політиці, яка є діяльністю державних органів управління, що спрямована на забезпечення розвитку фінансово-кредитної системи країни. Вона передбачає проведення заходів із залучення фінансових ресурсів у розпорядження держави, розподіл їх та використання з метою забезпечення реалізації державних програм. Зокрема, грошові кошти, що залучаються державою, використовуються для фінансування соціальних програм, забезпечення розвитку державного сектору економіки, регулювання економічного розвитку, міжнародної діяльності та ін.