Сумарний вплив експлуатаційних факторів на витрату палива дизеля типу 6S46MC

Якщо в системі очищення двигуна встановлено декілька форсунок, то заходи щодо підготовки і включення  СБО в роботу необхідно повторити при включенні кожної форсунки.

Очищення проточної  частини газової частини турбонагнітача

При роботі двигуна на середньов’язких сортах палива в газовому тракті турбіни утворюються відкладення різної твердості і структури. Захисні решітки і проточну частину турбіни очищають препаратом, що частково надходить з відпрацьованими газами. Додатково їх промивають прісною водою.

Перед промиванням необхідно  знизити потужність двигуна до навантаження, при якому частота обертання турбокомпресора складе не більше 33…66 с^-1 (2000…4000 хв^-1), а температура відпрацьованих газів перед турбіною - не більше 300 °С. Пристрій для промивання захисних решіток і проточної частини турбіни складається з штуцера з дросельною шайбою, сполученого гнучким шлангом з системою прісної води під тиском 0,2…0,4 МПа. Дросельна шайба з внутрішнім отвором 3,0...5,5 мм (залежно від потужності двигуна) встановлюється для обмеження подачі води у випускний колектор. Воду подають у вихлопний тракт двигуна перед захисними решітками. Для видалення брудної води і контролю за ходом очищення турбіни встановлюється зливний трубопровід з воронкою. Перед початком водного промивання слід відкрити клапан на зливній магістралі. Якщо через дренажний отвір не проходитиме газ, необхідно прочистити зливну магістраль підручними засобами.

Промивання проточної  частини турбіни виробляють в  наступному порядку:

• під'єднати гнучкий шланг до клапана біля дросельної шайби і до системи прісної (гарячої) води і відкрити запірні клапани на вказаній магістралі;
• переконатися в тому, що вода зливається з корпусу турбіни через зливний клапан у воронку;
• подачу води виконувати до тих пір, поки промивальна вода, що зливається з турбіни, не буде прозорою. Зазвичай промивання триває 10…20 хв.

Після закінчення промивання закрити запірні клапани біля дросельної шайби, в системі прісної води і на зливному трубопроводі після припинення надходження води). Двигун виводять на режим повного ходу не раніше чим через 10…15 хв. після закінчення промивання. Періодичність між водними промиваннями ТК залежить від марки використовуваного палива і складає 250…500 годин. Нижня межа відноситься до двигунів, що працюють на важких сортах палива.

РОЗДІЛ  6 
 
ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

6.1 Охорона праці

Охорона праці - це система  правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини у процес праці.

Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року прийняла закон "Про  охорону праці". Закон визначає основні положення для реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя та здоров'я  у процесі праці, регулює участь державних органів, відносини між  власником підприємства, організації  та працівником з питань гігієни  праці, безпеки виробництва, а також  установлює єдиний порядок організації  охорони праці на Україні. У статтях  розглядаються права громадян на охорону праці під час роботи, страхування від нещасливих випадків та професійних захворювань, видача спецодягу та взуття, індивідуальних засобів захисту, пільги та компенсації  робітником тощо.

У Конституції України  також гарантовані права на охорону  праці. У статті 43 говориться: "Держава  надає умови для повного виконання  громадянами права на працю. Використання примусової праці заборонено, кожен  має право на належні безпечні та здорові умови праці, на заробітну  платню не нижче зазначеної".

Згідно статті 50 кожний має  право на безпечне навколишнє середовище та на відшкодування збитку від порушення  цього права. Кожний має право  на доступ до інформації про стан навколишнього  середовища, продуктів харчування та предметів побуту, ця інформація ніяким чином та ніким не може бути засекречена.

6.1.1 Нормативно-правова та законодавча база охорони праці на суднах

СОЛАС – 74 – (Конвенція про охорону людського життя на морі) – документ, який становить збірник правових норм, що регулюють охорону людського життя на морі. Він є наслідком доопрацювання ряду попередніх редакцій конвенції, перша з яких була підписана в 1914 р. Основна частина СОЛАС – 74 – зведення правил, що регламентують технічні характеристики, обладнання засобами врятування і зв’язку суден, які виконують міжнародні рейси, і правил, що забезпечують безпеку мореплавства. Конвенція нормує основні технічні характеристики, які визначають безпечне плавання: непотоплення, яке забезпечується розділенням корпусу на відсіки, граничною довжиною відсіків, їх проникливістю; остійність суден;  міцність механічної установки, в особливості підтримка або поновлення її роботи  в разі виходу з ладу одного з допоміжних механізмів відповідального призначення; надійність кермового приводу, наявність незалежних головного і допоміжного приводів; можливість забезпечення електричним устаткуванням роботи всіх пристроїв і систем при нормальних експлуатаційних умовах, а також роботи пристроїв і систем, які забезпечують безпеку в момент різних аварійних становищ; конструкції протипожежного захисту і засоби виявлення та гасіння пожеж; розміщення і склад рятувальних засобів; забезпечення суден радіотелеграфними і радіотелефонними станціями, враховуючи оснащення радіоапаратурою рятувальних засобів.

Вимоги до цих характеристик  вміщені також у правилах класифікаційних  компаній, тим більше вони деталізують  вимоги СОЛАС – 74  і можуть бути більш жорсткими. Розділ СОЛАС – 74, який торкається безпеки мореплавства, визначає порядок передачі капітанами суден інформації про небезпеки: криги, шторми, залишене судно, і т. д. Конвенція вміщує вказівки про організацію  національних метеорологічних служб  і служб льодової розвідки, правила  плавання в кригах, і також вимоги до обладнання суден навігаційними  приладами та засобами навігаційного  захисту.

СОЛАС – 74 регламентує правила  безпечного перевезення зерна, забезпечення остійності суден, що завантажуються ним, та способи оцінки моментів крену, які  зв’язані можливістю переміщення цього  вантажу, і також способи запобігання  їх за допомогою переборок та інших  пристроїв. Конвенція вміщує класифікацію небезпечних вантажів, правила їх манкіровки та упаковки , і також  документального оформлення; регламентує  об’єми вибухових речовин, які допущені до перевезення на пасажирських суднах. Стосовно ядерних суден СОЛАС  – 74 вміщує вимоги, які забезпечують радіаційну безпеку на них, і правила  контролю та огляду таких суден.

Міжнародна конвенція (CAP - 79) визначає вимоги до організації пошуку та врятування на морі. Один з додатків – керівництво для торговельних суден з пошуково – рятувальних операцій (МЕРСАР) – становить в собі посібник для тих, хто зазнає лиха, рятівників і організаторів пошуку. Згідно цього керівництва, лиха розділені на дві групи: прибережні, під час яких можна використовувати практично всі рятувальні засоби, і океанічні, коли можна скористатися тільки суднами та літаками дальньої дії. Розділ 1 Керівництва регламентує координацію  пошуково – рятувальних операцій, які здійснюються на місці і береговим керівництвом. Розділ 2 визначає заходи, які виконує екіпаж судна, що потерпає від лиха, безпосередньо встановлює порядок передавання сигналу тривоги і лиха, а також перелік інформації про місце знаходження, характер лиха, і відомості, що дозволяють полегшити організацію рятування (курс і швидкість судна, наміри капітана, кількість осіб, які залишають судно, відомості про погодні умови). Розділ 3 обумовлює заходи, які виконують судна, що надають допомогу, безпосередньо необхідність підтвердження сигналу лиха, взяття пеленгу аварійного судна з подальшою підтримкою вахти за допомогою радіопеленгатора. Судно-рятівник повинно повідомити судну, що потерпає від лиха, свою назву, координати, швидкість і передбачуваний час прибуття до місця аварії. Розділ 4 визначає заходи, які виконують літаки, що надають допомогу. Розділ 5 регламентує порядок планування і проведення операції пошуку, а розділ 6 – заходи, які застосовують для рятування тих, хто потерпає від лиха. Звернено увагу на те, що пошук повинен бути продовжений аж до повної втрати надії на спасіння, і також на необхідність повідомлення після виконання заходів із рятування всім суднам про завершення пошуку. Розділ 7 регламентує суднові засоби для передачі сигналу лиха, а в розділі 8 визначений порядок пошуку і рятування літаків, що зазнають катастроф на морі. В 1994 – 1997 рр. Конвенція була доповнена чотирма  розділами, що присвячені питанням безпеки швидкохідних суден і суден спеціального типу.

Окрім CAP – 79 укладено багато регіональних угод між сусідніми державами і ухвалено рішення про розподіл Світового океану на 13 районів, в яких прибережні держави взяли на себе обов’язки із рятування людей, що потерпають від лиха на морі. Існує глобальна система зв’язку, що використовує супутникові системи зв’язку і має в своєму складі рятувально – координаційні центри із забезпечення прийняття і обробки всієї інформації.

Конвенція про міжнародні правила попередження зіткнення суден на морі (МППЗС) - документ, направлений на забезпечення високого рівня безпеки плавання. Додаток до МППЗС вміщує правила попередження зіткнення (МППЗС - 72). Конвенція ухвалена в 1972 р., набрала чинності в 1977р. До неї були внесені поправки в 1981 – 1983 рр., в конвенції 1985 р. брали участь 89 держав. МППЗС розповсюджуються на всі судна, що плавають у відкритих морях, і морські судна, які заходять у суміщені з цими морями води.

МППЗС не ставить перешкоди  створенню спеціальних правил плавання на внутрішніх акваторіях, куди можуть заходити морські судна. Обумовлено лише те, що додаткові знаки і  вогні  в цих акваторіях повинні  відрізнятися від  стандартних знаків МППЗС. Правила складаються із п’яти (А - Е) частин. Ч. А визначає галузь  їх дії і запроваджує основні визначення. Ч. В регламентує порядок плавання і маневрування в різних умовах видимості, у тому числі виконання типових маневрів розходження, обгону, зближення, перерізу курсу, плавання  у вузькостях і т. д. Ч. С визначає порядок розміщення  на судні вогнів та знаків і правила користування ними. Ч. D регламентує обладнання суден звуковими і світловими сигналами та порядок їх подачі в залежності від ситуації. Ч. Е стосується суден, побудованих до 1977 р., і деяких винятків із правил. Існує також комплекс спеціальних правил для рибопромислових суден.

Міжнародна конвенція  про дипломування моряків (СТКВ - 78) встановлює стандарти з професійної підготовки і дипломування практично всіх спеціалістів, які несуть морську службу. Правила підготовки і дипломування моряків базуються також на вимогах, викладених в ряді конвенцій Міжнародної організації праці.

СТКВ – 78 вміщує обов’язкові  і рекомендовані статті для двох категорій суден: далекого і прибережного плавання. Райони прибережного плавання  визначаються кожною державою самостійно, до того ж для суден, які плавають у цих районах, допущені деякі  послаблення у видачі особистому складу кваліфікаційних дипломів.

Згідно конвенції дипломи  капітанів, осіб командного або рядового складу видають кандидатам, які відповідають вимогам у відношенні стажу роботи, віку, стану здоров’я, підготовки, кваліфікації і витримують іспити. Конвенція вміщує перелік обов’язкових мінімальних  вимог для дипломування капітана і старшого помічника капітана, і також програми екзаменаційних вимог, які стосуються кандидатів на отримання диплома капітана або старшого помічника. Згідно цих вимог, вони повинні добре знати правила маневрування і управління судном, вимоги до остійності судна, протипожежної безпеки, і також основи міжнародного морського права, методи забезпечення безпеки і охорони морського середовища.

Конвенція вміщує мінімальні вимоги стосовно рядового складу екіпажу, який несе ходову і навігаційну вахту. Визначає порядок організації вахти, підготовки судна до рейсу і використання навігаційного обладнання, правила  поведінки вахтового помічника  капітана, заходи його відповідальності  за безпеку плавання і взаємовідношення  з капітаном у випадку знаходження  того на містку.

Міжнародний кодекс управління безпечною експлуатацією  суден і попередження забруднень (МКУБ -The International Safety Management Code - ISM Code) був ухвалений Асамблеєю ІМО у листопаді 1993 р. (рез. А.741 (18)), 24 травня 1994 р. введений у СОЛАС в якості IX розділу – «Управління безпечною експлуатацією суден» (набрала чинності 1 липня 1998 р.).

Мета Кодексу – забезпечення безпеки на морі, попередження травматизму  і загибелі працюючих на суднах людей, запобігання ушкодженню навколишнього  середовища та майну. З 1 липня 2002 р. ці вимоги набрали чинності для всіх суден і морських пересувних бурових  установок (ПБУ). Починаючи з цієї дати, всі компанії, які керують  суднами, повинні мати Документ про  відповідність (Document of Compliance - DOC), і Свідоцтво про управління безпекою ( Safety Management Certificate - SMC ).

Кодекс викладений в загальних  поняттях, з метою широкого застосування, і складається із 16 розділів. Він  встановлює завдання безпечного управління:

• забезпечення безпечної практики експлуатації суден і безпеки навколишнього середовища;
• забезпечення захисту супроти всіх передбачуваних ризиків;
• постійне покращення навиків безпечного управління персоналом, враховуючи підготовку до надзвичайних ситуацій.

Найважливіший аспект МКУБ – вимоги до судновласників встановлювати  власні цілі безпечного управління  шляхом розробки, втілення і підтримки  власної системи безпечного управління ( СУБ - SMS).

Кожна компанія повинна розробити, задіяти і підтримувати систему  управління безпекою (СУБ), котра включає наступні функціональні вимоги:

1. політику в області безпеки і захисту навколишнього середовища;
2. інструкції і процедури для забезпечення безпечної експлуатації суден і захисту навколишнього середовища згідно відповідного міжнародного права і законодавства держави прапора;
3. встановлений об’єм повноважень і лінії зв’язку між персоналом на березі і на судні, також внутрішнього зв’язку;
4. порядок передачі повідомлень про аварії та випадки недотримання положень даного Кодексу;
5. порядок підготовки до аварійних ситуацій  і  дій з їх ліквідації;
6. порядок проведення внутрішніх перевірок та огляду управління.