Інженерний благоустрій та екологічні проблеми населених пунктів

Офіційно Кадастр майданчиків  під атомні станції ще не затверджений. Але це справа недалекого майбутнього, відповіли з профільного міністерства. Від паперів до закладки фундаменту нової АЕС - теж рукою подати, кажуть вчені. Шендерович запевнив, що на першій ділянці можуть почати будувати вже  через рік-два.

Без нових станцій через 20 років  Україну очікує кінець світу, підтверджує  експерт Українського ядерного форуму Ольга Кошарна. Енергоблоки, які  працюють зараз, були розраховані на 30 років і зараз термін експлуатації добігає кінця. Життя станції  можна продовжити - в Україні це вже зробили з 1 і 2 блоками Рівненської  АЕС, які працюватимуть ще 20 років  понад терміну. На станції міняють  все обладнання, яке можна замінити, головне - щоб корпус реактора був  цілий.

Зараз вчені розраховують, скільки  ще витримають найстаріші блоки Південноукраїнської  та Запорізької АЕС. Але це, згідно з енергетичною стратегією України  до 2030 року, не скасовує зведення нових  станцій.

Переконати населення, що атомна станція  під вікнами - справа безпечне, - завдання для влади непроста. Крім чернобилян свідомості людей тепер є ще й  Фукусіма. Після трагедії Японія заявила, що поступово згортає ядерну виробництво  електрики. Аналогічний курс оголосила  Німеччина.

Єдина втішна новина для супротивників  ядерних реакторів, чиї будинки  потрапили в "червону зону" на атомній карті - від Центру Разумкова. На зведення нових АЕС в бюджеті  немає грошей, і не скоро з'являться. Крім того, закон зобов'язує чиновників узгодити з населенням зведення такого непростого об'єкта. Тому головне, щоб  громадське обговорення не пройшло  лише на папері, як це часто буває.

Як повідомляв MIGnews.com.ua, 6 вересня  Верховна Рада України прийняла в  першому читанні і в цілому законопроект про будівництво третього і четвертого енергоблоків Хмельницької атомної електростанції. За відповідне рішення проголосували 233 картки народних депутатів.

Територія Рівненської  області зазнає впливу двох видів джерел іонізуючого випромінювання. До першого відносяться два індустріальні об’єкти – Рівненська та Хмельницька АЕС, у зоні впливу яких розташовано ряд населених пунктів області.

        Другим джерелом  опромінення, що становить найбільшу  небезпеку, є наслідки аварії  на Чорнобильській АЕС.

В результаті цієї катастрофи відбулося  радіаційне забруднення території  Рівненського Полісся. Природні умови  регіону – кисла реакція ґрунтів, бідність їх глинистими та слюдистими мінералами, висока зволоженість території, наявність великої кількості  лісів, боліт і торфовищ сприяють посиленій міграції радіонуклідів. Як наслідок навіть через 20 років з  моменту аварії тут спостерігаються  високі рівні забруднення радіонуклідами ґрунтів і продуктів харчування. Споживання продукції присадибних  господарств та висока доля у раціоні  населення грибів і ягід спричиняють  високе надходження радіонуклідів  в організм людин, що може спричинити втрату здоров'я та виникнення негативних спадкових наслідків у понад 400 тисяч мешканців території шести  радіоактивно забруднених районів  області.

        Сумарна еквівалентна  доза радіаційного опромінення  на 90% утворюється за рахунок внутрішнього  опромінення [2]. На сьогодні радіаційне  забруднення досліджуваної території  формують 137Cs i 90Sr, а також радіоізотопи  плутонію, який визначається в  дуже малих кількостях. Найпоширенішим  є цезій-137. Як основна складова  еквівалентної дози він формує  дозу зовнішнього гамма-опромінення  за рахунок щільності випадінь  на ґрунт, а також дозу внутрішнього  опромінення внаслідок споживання  забруднених ним продуктів харчування.

        Для дослідження  було взяті 339 населених пунктів  радіоактивно забрудненої території  Рівненської області – Березнівського, Володимирецького, Дубровицького, Зарічненського, Рокитнівського та Сарненського  районів. Вихідні дані для розрахунків  були отримані у Рівненській  обласній санітарно-епідеміологічній  станції.

Оскільки фактично неможливо визначити  величини індустріальної компоненти (Дінд), згідно методики розрахунку паспортної дози, для населених пунктів, які  розташовані в радіусі 30 км від  індустріальних джерел, було прийняте значення 80 мкЗв/рік [3].         Для населених пунктів, які розташовані  у так званій "кільцевій зоні" (на відстані від 30 до 60 км) – Дінд прийнята 25 мкЗв/рік; населені пункти, що розташовані  на відстані понад 60 км від індустріальних джерел, тобто поза зоною впливу АЕС, Дінд не обраховували.

        Залежно від  типу населених пунктів рівень  впливу радіонуклідів на організм  їх мешканців різниться. Опромінення  людини у сільській місцевості  важче обмежувати, ніж у місті.  В урбоекосистемах жителі вживають  продукти, завезені з місць, де немає або низький рівень радіаційного забруднення. Питну воду у містах Рівненської області переважно споживають чисту артезіанську, а не з колодязів, в атмосферному повітрі при належному зволожуванні вулиць і відповідному режимі провітрювання приміщень міститься мінімальна кількість радіонуклідів. Радіаційна небезпека в урбоекосистемах значно послаблена за умов своєчасного і кваліфікованого здійснення комплексу протирадіаційних заходів [1].

        Згідно проведених  обрахунків одержані значення  паспортних доз населених пунктів  радіоактивно забрудненої території  Рівненської області та визначені  зони територій радіоактивного  забруднення. 

        Слід зазначити,  що забруднення території області  впродовж 16 досліджуваних років  значно зменшилось (табл.): зона добровільного  гарантованого відселення у 2006 році охарактеризована 48 населеними  пунктами проти 271; територія зони  безумовного відселення зменшилась  на 3 населені пункти; на визнаній  радіоактивно забрудненою території  області зафіксовано 183 населені  пункти з рівнем забруднення  менше 0,5 мЗв/рік (умовно чисті  території).

 

        За даними  досліджень були зафіксовані  окремі невідповідності між встановленими  і виявленими категоріями зон  території окремих населених  пунктів. Так, територія с. Вежиця  за даними всіх років досліджень  підпадає під категорію ІІ  зони радіоактивного забруднення,  проте даний населений пункт  відноситься до ІІІ зони.

        На основі  проведених розрахунків проведене  зонування досліджуваної території  (рис. 1) та вивчена динаміка показників  паспортної дози (рис. 2).

        Результати  досліджень свідчать, що кількість  населених пунктів із забрудненою  територією в області зменшилась  на 46,02% (з 339 до 146), показники паспортної  дози за досліджуваний період  зменшувалися з незначними періодичними  коливаннями в сторону зростання,  що потребує детального вивчення.

Рисунок 1 - Карта-схема зонування  радіоактивно забруднених територій  Рівненської області

Рисунок 2 - Динаміка показників паспортної дози впродовж 1991-2006 рр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1.«Микитюк О.М., Грицайчук В.В., Злотін О.З., Маркіна Т.Ю. Основи екології» 
2. http://pidruchniki.ws/1280052839582/ekologiya/stan_navkolishnogo_seredovischa_ukrayini

2. Основні показники стану повітряного  басейну Дніпропетровської області  у 2007 році. Статистичний бюлетень. – Дніпропетровськ, 2008. – 111 с. 
3. Звіт про стан навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області за 2008 рік. Дніпропетровськ, 2009. – 137 с. 
4.Системний підхід при прогнозуванні стану атмосферного повітря / А.Г.Шапар, С.З.Поліщук, М.О.Волошин, В.О.Долодаренко, В.Ю.Каспійцева. – Дніпродзержинськ, 2004. – 165 с. 
5. Павлов В.А., Микулинский И.Б. Экологический паспорт города Днепропетровска. – Днепропетровск, 1993. – 91 с. 
6. Крикунов Г.Н., Фоменко В.И., Беликов А.С. Составление карт прогноза вредных веществ г.Днепропетровска как основы для снижения его загазованности // Тез. докладов Межд.конф. по экологизации применительно и сельскохозяйственного производства Приднепровья и Причерноморья. – Днепропетровск, 1995. – С. 25-27. 
7. Павлов В.А. и др. Экологическая карта города Днепропетровска. Масштаб 1:25000. Пояснительная записка. – Днепропетровск. 2000. – 32 с. 
8. Ємець М.А., Сердюк Я.Я. Оцінка стану території міста Дніпропетровська за ступенями забруднення атмосферного повітря // Екологія і природокористування. Зб. наук. праць ІППЕ НАН України. – Дніпропетровськ. - 2003. – Вип.6. – С. 200-207.

Переметчик М.М., Поліщук  С.З. (Україна, Дніпропетровськ) 
Побудова карто-схем забруднення атмосфери для системи екологічного моніторингу м. Дніпропетровська 
Збірник матеріалів ІІ-го Всеукраїнського з’їзду екологів з міжнародною участю 
9. Іванов Є.А. Радіоекологічні дослідження: Навч. посібник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004.

10. Постанова Міністерства  охорони здоров'я України від  1 грудня 1997 р. «Про введення в  дію Державних гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки  України (НРБУ-97)"» // "Нормативні  акти України". [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1039.2645.2&nobreak=1.

11. Романенко А.Ю., Ліхтарьов  І.А.. Радіаційно-дозиметрична паспортизація  населених пунктів території  України, що зазнала радіоактивного  забруднення внаслідок аварії  ЧАЕС, включаючи тиреодозиметричну  паспортизацію: Інструктивно-методичні  вказівки. – К., 1996.

Мельник В.Й., Глодовський  Ю.А. (Україна, Рівне)

Зони радіоактивного забруднення  території Рівненської області

Збірник матеріалів ІІ-го Всеукраїнського  з’їзду екологів з міжнародною участю 
12.  Андрейчев Ю.І., Пустовойт М.А. Екологічна експертиза, право і практика. – К.,1992.

13.  Бачинський Г.О. Основи соціоекології.-К., 1995.

14.  Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдей Р.С. Основи загальної екології. – 2-е вид.- К., 1995.

15.  Генсірук С.А. Регіональне природокористування.- Л., 1992.

16.  Грек Л.К. Основи екології. –Львів, 1998.

17.  Гутаревич Ю.Ф. Запобігання забруднення повітря двигунами.-К., 1982.

18.  Дудар І.Г. Економіки природокористування. –К., 1994.

19.  Злобін Ю.А. Основи екології. – К., 1998.

20.  Мауль Я.Я. Экономика и экология.- Алма-Ата, 1989.

21.  Руснак П.П. Економіка природокористування. – К., 1992.

22.  Статичний щорічник України. – К., 1999.

23.  Червона книга України.- К., 1960.

24.  Яремчук І.Г. Фінансово-інвестеційний аналіз: Навчальний посібник. – К., 1996.