Ефективність трудового потенціалу суспільства України

Трансформаційна криза зумовила глибокий і довготривалий  спад виробництва, який призвів  до суттєвого зменшення людського  потенціалу. Якщо у 1992 р. за індексом розвитку людського потенціалу Україна посідала досить високе 45 місце серед 162 країн  світу, то криза 90-х років відкинула її на 102 місце (1998 p.). З початком економічного зростання ситуація поліпшується.

У 2000 р. Україна  посідає 80 місце серед 174 країн світу. У 2005 та 2008 pp. наша держава займала 76 місце, а в 2010 р. її рейтинг піднявся до 69 позиції з 169 країн.

Відносне  зростання людського потенціалу в Україні супроводжується погіршенням  професійно-кваліфікаційної структури  зайнятих. Руйнування високотехнологічних  і переважання низькотехнологічних виробництв зумовлюють зменшення зайнятості в науці, еміграцію висококваліфікованих інженерно-технічних працівників і збільшення малокваліфікованої праці представників найпростіших професій. Так, за період 1999-2005 pp. (тобто за роки економічного зростання), істотно зменшилась чисельність професіоналів, спеціалістів, технічних службовців, кваліфікованих аграріїв, операторів і складальників устаткування та машин, і водночас збільшилась чисельність робітників найпростіших професій.

 

Таблиця 2.3 - Основні індикатори розвитку людського потенціалу в Україні.

 

	1992 р.	1995 р.	2000 р.	2008 р.	2009 р.	2011 р.
Середня очікувана тривалість життя, років	6 9,1	66,9	68,1	67,7	67.9	68.5
Частка грамотного дорослого населення  відповідного віку, %	98,5	98,6	99,6	86,5	99.7	99,8
ВВП на душу населення (за ПКС), дол. США	5921	3734	3816	6848	7035	7077
Індекс людського розвитку (ІЛР)	0,773	0,734	0,748	0,802	0,805	0,810
Рейтинг України за ІЛР / кількість  країн	45/162	85/174	80/174	76/177	77/187	78/187

 

Як видно  з таблиці 2.3, середня очікувана тривалість життя зменшується, особливо в період кризи 90-х років. У 2000 році вона зросла, але в наступні роки, за виключенням 2011 p., має місце тенденція до скорочення тривалості життя. В 2011 році вона дорівнювала 68,5 року, і це в той час, коли низка розвинутих країн перевищила 80-річну межу: Японія (82,3 року), Швейцарія (81,3 року), Франція (80,2 року), Італія (80,3 року). Відставання за тривалістю життя від розвинутих країн в Україні поглиблюється розривом за цим індикатором між жінками та чоловіками. Імовірність при народженні дожити до 65 років для жінок становить 79,5%, а для чоловіків лише 50,4%.

Суспільні видатки  на охорону здоров'я в Україні  становлять 4,0% ВВП. Водночас у Норвегії, Франції та Ісландії вони перевищують 8% ВВП, у Великій Британії, Швеції, Данії, Австрії - 7%, у Канаді, Швейцарії, Японії США- 6%, в Ірландії, Нідерландах, Фінляндії, Іспанії - 5% ВВП. Звідси випливають такі показники, як кількість лікарів на 100 тис., населення, смертність немовлят і дітей віком до 5 років, материнська смертність, за якими Україна у 3-4 рази відстає від розвинутих країн.

Важливе значення у розвитку людського потенціалу відіграє валовий сукупний коефіцієнт охоплення навчанням, який характеризує формування інтелектуального потенціалу країни. За цим показником: в Україні охоплено навчанням 90% населення, що дає нашій державі право посісти високе 39 місце серед країн світу, випереджаючи багато розвинутих країн: Швейцарію (85,7%), Японію (85,9%), Люксембург (84,7%). Це досягається за рахунок високого рівня писемності дорослого населення (15 років і старше) - 99,7%. Водночас формується нова ситуація: багато розвинутих країн досягли повного охоплення освітою першого рівня і приділяють увагу новим формам навчання та підвищення кваліфікації, що перевищує 100% (Австралія-113%, Фінляндія-101%, Данія-102,7%, Нова Зеландія-108,4%).

Особливо  велике відставання України за темпами  економічного зростання полягає  у виробництві ВВП як в цілому, так і на душу населення. Так, у 2010 році наша країна виробляла 6591 дол. ВВП  на одну особу. Країни-лідери рейтингу з найнижчими показниками ВВП  на душу населення (Іспанія - 27,1 тис.: дол.. Нова Зеландія - 24,9 ніс. дол. та Італія - 28,5 ніс. дол.) мінімум в 4 рази перевищують  український рівень. А в Норвегії (41,4 ніс. дол.) та США (41,8 тис. дол.) виробляють у 6 разів більше ВВП на одну особу.

Динаміку  номінального ВВП та динаміку кількості зайнятих за період з 2000 р. по 2011 р. наведено на рис. 2.1. Протягом 2000–2008 рр. відбувалось збільшення ВВП України та кількість зайнятих також збільшувалася [10].

Фінансова криза 2008 р. призвела до зменшення реального  ВВП, але з рис. 2.1 видно, що скорочення зайнятих було більш значним, ніж зменшення ВВП.  

 

 

Рисунок 2.1 - Порівняння динаміки ВВП та кількості зайнятих за період 2000–2011 рр. 

 

Великі обсяги виробництва ВВП на одну особу  дозволяють розвинутим країнам формувати  організацію зарплати на її мінімальних  обсягах у розрахунку на годину праці  Останніми роками її розмір дорівнює у США - 7,15 дол., Канаді - 8,5 дол., Франції-10,3 дол., Великій Британії – понад 10 дол. Це означає, що людина за нормальних умов праці протягом 8-годинного  робочого дня не може заробити менше 56,2 дол. у США 82,4 дол. у Франції  та Великій Британії. Україна поки що не може забезпечити гідну погодинну  оплату праці і керується мінімальною  заробітною платою на місяць, яка з  01.04.2011 р. по 31.09.2011 р. складає 1134 грн. (мінімальна погодинна оплата за цей же період встановлена на рівні 6,8 грн.). Середня заробітна плата в Україні яка по різних галузях перевищила в 2010 році 2000 грн., еквівалентна 250 дол. Французький і англійській працівники спроможні заробити таку суму за три дні [10].

Джерелом  формування трудового потенціалу є  населення країни як сукупність людей, які перебувають у межах конкретної держави і підлягають її юрисдикції. Населення можна характеризувати у двох аспектах: як елемент продуктивних сил і як носія соціально-трудових відносин. Однак існує і третій аспект, властивий населенню, — це відтворення самого населення.

З 2000 р. по 2008 р. спостерігалося постійне зростання  рівня трудового потенціалу, а  після 2008 р. – зниження на 2,4 %. Причиною такого зниження було зменшення кількості  зайнятих за рахунок збільшення кількості  вивільнених з економічних причин.

Динаміку  кількості вивільнених з економічних  причин за 2000-2010 рр. наведено на рис. 2.4.  

 

Рисунок 2.4 – Динаміка кількості вивільнених з економічних причин в Україні, 2002–2011 рр. 

 

Як ми бачимо, піковими роками за вивільненням з  економічних причин були кризові 2002 рік та 2009 рік. Також ми бачимо, що в 2011 році збільшилося число вивільнених  з економічних причин, що є наслідком  скорочення виробництва та банкрутства  великої кількості підприємств.

Крім того, зменшення економічно активного  населення також негативно впливає  на рівень трудового потенціалу. На рис. 2.5 наведено динаміку економічно активного населення України. 

Рисунок 2.5.  Динаміка економічно активного населення України, 2000–2011 рр. 

 

Протягом  останнього десятиріччя відбувається зменшення абсолютної кількості  економічно активного населення  серед осіб працездатного віку.

Станом на 01.01.2011 р. по всіх областях України, крім Луганської,  Миколаївської, Полтавської, Сумської та Чернігівської відмічається зниження кількості економічно активного  населення. Наприклад, на 01.10.2011 р. населення Запорізької області складало 1786,4  тис.  осіб, або 4% населення України, при цьому економічно активне населення оцінювалось за даними вибіркових обстежень домогосподарств на рівні 884,5 тис. осіб, тобто 49,5% від загального населення. Динаміку кількості економічно активного населення Запорізької області наведено на рис. 2.6.

 

 

Рисунок 2.6. Динаміка кількості економічно активного  населення Запорізької області (2000 – 2011 рр.)

 

При цьому,  якщо  у  2000  –  2008 рр. зменшення  кількості економічно активного  населення відбувалось в основному  за рахунок скорочення чисельності  безробітних, в той час як рівень зайнятих залишався на рівні 850,5 тис  осіб, то  у  2011 році відбулось зменшення кількості зайнятих до 827,4 тис. осіб, та збільшення безробітних з 53,9 тис.  у 2008 р. до 77 тис. осіб  у 2009 р. Серед безробітних у 2009 р. 36,9% вивільнено з економічних причин, 10,9% не працевлаштовані після закінчення навчальних закладів.

Необхідно відмітити, що частка вивільнених за економічними причинами зросла  в  порівнянні з докризовим 2007 р. з 19,9% до 36,9%,  у  той час як частка не працевлаштованих після закінчення навчання зменшилась з 18,1% до 10,9%, що в абсолютному виразі дорівнює 9,83 тис. осіб та 7,96 тис. осіб відповідно.

На продуктивність праці значно впливає рівень кваліфікації працівників,  у  першу чергу  тих, що працюють на підприємствах на постійній основі, тобто є штатними працівниками. Так,  з 467,8 тис. штатних  працівників  по Запорізькій області  на кінець 2009 року 30% мали повну вищу освіту, а ще 22,8% мали неповну та базову вищу освіту. Працівники з повною вищою  освітою дуже нерівномірно розподілені  за видами економічної діяльності. Так їх частка в промисловості  складає 23,8%,  у будівництві 17,9%, діяльності транспорту та зв’язку 15,6%, що менше  середнього рівня,  у  той час  як  у фінансовій діяльності 60,9% фахівців мають вищу освіту, в освіті –  51,8%, найвищий рівень працівників із повною вищою освітою в державному управлінні – 65,6% [6].

 

2.3 Аналіз проблем використання трудового потенціалу України

 

Трудовий  потенціал  України  на  сучасному  етапі  зазнає  негативного 

впливу  цілого ряду чинників, які призводять до руйнувань його параметрів.

Експерти  визначили, що соціально-економічні умови  є головною причиною деградації та руйнування трудового потенціалу. Дитинство і юність – важливі періоди розвитку  трудового потенціалу,  проте на  цей час припадають такі негативні фактори, як низький рівень якості освіти і життя.

Крім  того  розвиток  соціально-економічних  відносин  в  процесі  ринкових перетворень  не  формує  мотивацію  населення  до  здорового  способу  життя, культури самозбереження, ініціативності до праці серед молоді. В результаті чого  серед  працюючих  спостерігаємо  незнання  своїх  прав  та  невміння  їх захищати,  недостатній  соціальний  захист,  низький  рівень  народжуваності, висока смертності, ігнорування профілактики ряду захворювань, що веде до деградації як нації, так і її трудового потенціалу.

Забезпечення  закріплених законодавством прав і  гарантій працюючих 

значною  мірою  залежить  від  діяльності  профспілок.  Проте  лише  43  % опитаних  працівників  вважають  себе  реальними  членами  профспілок,  а близько 42 % опитаних взагалі не довіряють їм [2,57-58].

Непослідовність політичних рішень щодо законодавчого  забезпечення економічної  діяльності,  неготовність  до  використання  механізму саморегулювання  ринкової  діяльності,  високий  рівень  корумпованості. державного апарату  призвели до збільшення масштабів тіньової діяльності.

На думку  більшості населення, наявність "тіньової" економіки в державі є найбільш  вагомою  причиною  поширення  "тіньових"  відносин  у  трудовій сфері  [3,138-139]. 

У  сучасній  Україні  тіньова  економіка  швидко пристосовується  до  будь-яких  навколишніх  змін  і  ,  абстрагуючись  від недосконалого  законодавства,  породжує  корупцію,  організовану злочинність, хабарництво.

Ще  одним  недоліком  соціально-трудової  сфери  є  відсутність інформації та банків даних як на державному, так і  на регіональному рівнях.

Маємо  на  увазі  створення  банків  даних  з  попитом  і  пропозицією  робочої сили, вимогами стосовно конкретної вакансії, даними про роботодавців.  Це значно скоротило б рівень безробітного населення, адже не всі роботодавці  на  сьогоднішній  день  звертаються  по  допомогу  з  підбору  кадрів  до Державної служби зайнятості.

Не потрібно також забувати про систему освіти в нашій державі. Адже,  важко  говорити  про  якість  вищої  освіти  та  позитивні характеристики  трудового  потенціалу  молоді.  Це зумовлено:

•  різким збільшенням кількості студентів, яке відбулося при майже не змінній матеріально-технічній базі, що зменшило забезпеченість студентів  навчальними і лабораторними  площами;

•  зниженням  конкурсу  серед  абітурієнтів,  погіршенням  відбору молоді у  вузи. У більшості приватних вузів  конкурс взагалі відсутній, що не забезпечує відбору найбільш талановитої  молоді;

•  низьким  рівнем відсіву студентів, які вчаться  на платній основі, але  не  засвоюють  знань,  умінь  і  навичок,  передбачених  навчальною програмою. Це дає змогу  отримати диплом без відповідних  знань;

•  поширенням  у  системі  вищої  освіти  корупції  та  ненормативних стосунків. За результатами опитування викладачів вузів, 77% з них вважають цю проблему дуже серйозною й такою, що потребує більшої  уваги;

•  низьким  рівнем працевлаштування значної частини  випускників вузів на роботу за тією спеціальністю, яку здобули під  час навчання.

Освіта формує трудовий потенціал. Без  такого  рівня  освіти  різко  знижується конкурентоспроможність  працівника  на  ринку  праці,  погіршується  якісний рівень трудового потенціалу країни в цілому, і кожного регіону  зокрема.

Проблема  здоров'я в наш час стоїть дуже гостро. У населення відсутня мотивація  до  праці,  до  здорового  способу  життя,  профілактики  та попередження  захворювань.  Здоров'я  людей  є  першоджерелом  для ефективного  використання  його  трудового  потенціалу,  вмінь  і  здібностей працівників.

Таким чином, ми можемо сказати, що на сьогоднішній день в Україні склалася негативна  ситуація щодо формування, реалізації  та збереження  трудового  потенціалу  в  сучасному  соціально-економічному просторі. Безумовно важко передбачити  всі варіанти, які можуть виникати в процесі деградації трудового  потенціалу. Проте соціально-економічні  умови сучасності  вимагають  підвищення  рівня  та  якості  життя  населення,  його соціальної захищеності, відновлення мотивації  до праці (особливо молоді), до здорового  способу життя, подолання демографічної  кризи, покращення якості освіти  всіх  професійних  рівнів,  профілактики  захворювань,  забезпечення гідної  охорони  здоров'я  населення,  і  насамкінець  -  підвищення  правової грамотності населення  і вдосконалення нормативно-правової бази держави [8].