Ефективність трудового потенціалу суспільства України

  3. НАПРЯМИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ ВИКОРИСТАННЯ  ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В УКРАЇНІ

З метою вирішення  недоліків ефективності використання трудового потенціалу Урядом була прийнята Загальнодержавна цільова соціальна  програма збереження і розвитку трудового  потенціалу України на період до 2017 року. Вона передбачає нижчеприведені шляхи вирішення даних проблем.

З метою вирішення  недоліків ефективності використання трудового потенціалу, необхідним є  здійснення комплексу заходів, спрямованих  на формування соціально-економічних  та демографічних передумов забезпечення збереження і розвитку трудового  потенціалу в контексті вирішення  завдань досягнення Україною Копенгагенських  критеріїв вступу до ЄС та з урахуванням  пріоритетів ЄС, Ради Європи, МОП  з питань безпеки на виробництві, трудового законодавства, політики зайнятості, соціального захисту  працівників тощо.

Нарощення освітньо-кваліфікаційного потенціалу, створення умов для безперервної освіти та підвищення кваліфікації протягом трудової діяльності забезпечуватиметься  за допомогою:

• формування системи безперервного професійного навчання впродовж трудової діяльності та професійного розвитку працівників, стимулювання індивідуальної мотивації до навчання впродовж трудової діяльності, подальший розвиток післядипломної освіти;
• удосконалення механізмів вивчення потреби економіки у фахівцях та кваліфікованих робітниках, працевлаштування випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів на перше робоче місце, зокрема, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням;
• удосконалення механізму формування державного замовлення на підготовку фахівців та кваліфікованих робітників;
• розвитку «вертикальної інтеграції» бізнесу та професійно-технічної і вищої освіти, підвищення ефективності механізмів працевлаштування молоді на перше робоче місце, зокрема, випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням;
• подальшого розвитку системи професійної орієнтації населення, насамперед, молоді;
• підвищення якості підготовки кадрів вищими та професійно-технічними навчальними закладами.

Стабілізація  зайнятості населення в умовах фінансової кризи та посткризового періоду, сприяння продуктивній зайнятості з  орієнтацією на інноваційну модель розвитку економіки охоплює:

• мінімізацію наслідків впливу фінансової кризи на ринок праці;
• забезпечення реструктуризації зайнятості з метою адаптації до потреб економіки;
• мотивація економічної активності населення та укладення трудових договорів;
• удосконалення професійно-кваліфікаційної структури робочої сили;
• поліпшення умов праці на робочих місцях;
• забезпечення контролю за наданням посередницьких послуг на внутрішньому ринку праці;
• удосконалення статистичного спостереження ринку праці.

Підтримка підприємницької ініціативи громадян і розвитку малого та середнього бізнесу, самостійної зайнятості населення  включатиме:

• активізацію мікрокредитування малого бізнесу;
• інформаційно-методичну підтримку малого та середнього бізнесу;
• розвиток соціальних підприємств і волонтерської діяльності у сфері надання соціальних послуг.

Удосконалення системи оплати, соціального страхування  та нормування праці здійснюватиметься  шляхом:

• подальшого розвитку законодавства в сфері оплати праці;
• забезпечення обґрунтованої диференціації в оплаті праці, виконання заробітною платою відтворювальної, стимулюючої та регулюючої функцій, зростання заробітної плати, передусім, кваліфікованих працівників;
• упорядкування оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету;
• збільшення рівня матеріального забезпечення застрахованих громадян;
• перегляду норм праці на усіх рівнях у відповідності до вимог сучасного виробництва, збільшення охоплення підприємств прогресивними нормами.

Впровадження  міжнародних стандартів щодо умов та охорони праці, зниження ризику нещасних випадків на виробництві та професійних  захворювань вимагає:

• створення умов для імплементації до національного законодавства конвенцій Міжнародної організації праці з питань безпеки і гігієни праці та виробничого середовища;
• підвищення рівня знань працівників і роботодавців з питань охорони і безпеки праці;
• посилення державного нагляду за дотриманням законодавства у сфері охорони праці.

Удосконалення трудового законодавства охоплюватиме:

• імплементацію до національного законодавства міжнародних стандартів щодо прав працівників у сфері праці, зайнятості та соціального забезпечення;
• приведення трудового законодавства у відповідність з вимогами сучасного ринку праці;
• забезпечення реалізації трудового законодавства.
• Підвищення ролі соціального діалогу в формуванні державної політики здійснюватиметься шляхом:
• сприяння інституціональному розвитку організацій роботодавців і професійних спілок;
• розширення сфери договірного регулювання колективних трудових відносин;
• подальшого розвитку інформаційного забезпечення в сфері праці та соціального діалогу.

Зменшення впливу трудової міграції на розвиток трудового  потенціалу, здійснюватиметься шляхом:

• створення умов для забезпечення реінтеграції та соціалізації трудових мігрантів, які повертаються в Україну;
• посилення інформаційної складової державної політики з проблем трудової міграції та торгівлі людьми.

Поліпшення  демографічних характеристик трудового  потенціалу, скорочення втрат від  передчасної смертності, збільшення тривалості й активного періоду  життя населення передбачає:

• створення умов для поєднання економічної активності з материнством/батьківством;
• профілактичне спрямування системи охорони здоров’я на запобігання найбільш поширених хронічних неінфекційних захворювань;
• пропаганду здорового способу життя й формування самозбережувальної поведінки на індивідуальному рівні.

Моніторинг  збереження і розвитку трудового  потенціалу передбачає:

• формування системи моніторингових спостережень щодо збереження і розвитку трудового потенціалу;
• розвиток прогнозування трудового потенціалу на середньо- і довгострокову перспективу.

Реалізація  Програми має забезпечити виконання  наступних основних завдань:

• підвищення якості професійно-освітньої підготовки працівників, збільшення обсягів підготовки та перепідготовки й підвищення кваліфікації працівників відповідно до вимог сучасного виробництва та сфери послуг;
• підвищення рівня зайнятості населення, зменшення навантаження на одне вільне робоче місце, забезпечення відповідності пропозиції робочої сили та попиту на ринку праці у професійно-кваліфікаційному розрізі в умовах структурних зрушень в економіці;
• зниження рівня виробничого травматизму, зокрема, зі смертельними наслідками, зменшення чисельності працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам;
• ліквідація заборгованості із заробітної плати та соціальних виплат, поетапне наближення рівня заробітної плати до реальної вартості послуг праці (робочої сили) на ринку праці, збільшення частки оплати праці у ВВП, частки заробітної плати у структурі витрат на робочу силу, доходах населення; збільшення витрат роботодавців на робочу силу понад розміри, передбачені законодавством;
• збільшення кількості укладених колективних договорів та рівня охоплення ними працівників, зменшення кількості колективних трудових спорів та акцій протесту;
• зменшення впливу трудової міграції на розвиток трудового потенціалу;
• стимулювання підвищення народжуваності, зниження рівня захворюваності населення, зокрема, на професійні хвороби, зниження рівня інвалідизації населення, виявлення ранніх форм професійних захворювань та здійснення заходів медичної та трудової реабілітації, зменшення передчасної смертності від хронічних неінфекційних захворювань, передусім, у працездатному віці, реалізація ефективних стратегій боротьби з тютюнопалінням та зловживанням алкоголем, підвищення ефективності діяльності системи охорони здоров’я [5].

ВИСНОВКИ

Таким чином  ми можемо зробити наступні висновки:

1. Під трудовим потенціалом розуміють систему з просторовою та расовою орієнтацією, елементами якої є трудові ресурси з урахуванням усієї сукупності їх кількісних та якісних характеристик, зайнятості і робочих місць.

2. Джерелом поповнення трудових ресурсів є їх перерозподіл між сферами та галузями, а також можливе залучення частини осіб, зайнятих у домашньому допоміжному господарстві.

3. Повне використання трудового потенціалу – це залучення до праці такої чисельності економічно активного населення, яке б не зменшило існуючих показників ефективності та розвитку економіки країни.

4. Ефективність використання трудового потенціалу характеризується сукупністю взаємопов’язаних показників, що відображають динаміку чинників, які впливають на зростання національного доходу.

5. Нормативно-правове поле регулювання трудового потенціалу в Україні включає нормативно-правові документи загальнодержавного та регіонального рівнів, а також ратифіковані документи міжнародного рівня, що передбачають прямий чи опосередкований вплив на складові трудового потенціалу з врахуванням стратегічних завдань розвитку країни, дотриманням положень нормативно-правових документів регулювання інших сфер людської життєдіяльності, а також норм міжнародного права.

6. Нормативно-правові документи, що прямо стосуються формування та ефективного використання трудового потенціалу в Україні сьогодні включають: Концепцію Загальнодержавної цільової соціальної програми збереження і розвитку трудового потенціалу України на період до 2017 року, затверджену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 липня 2009 року №851-р; Указ Президента України «Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року» від 03.08.1999 року №958/99; Кодекс законів про працю України, затверджений Законом УРСР від 10.12.1971 року №322-VIII.

7. Трансформаційна криза зумовила глибокий і довготривалий спад виробництва, який призвів  до суттєвого зменшення людського потенціалу.

8. Важливе значення у розвитку людського потенціалу відіграє валовий сукупний коефіцієнт охоп¬лення навчанням, який характеризує формування інтелектуального потенціалу країни. За цим показником: в Україні охоплено навчанням 90% населення, що дає нашій державі право посісти високе 39 місце серед країн світу, випереджаючи багато розвинутих країн.

9. Протягом останнього десятиріччя відбувається зменшення абсолютної кількості економічно активного населення серед осіб працездатного віку.

10. Соціально-економічні умови є головною причиною деградації та руйнування трудового потенціалу. Дитинство і юність – важливі  періоди  розвитку  трудового  потенціалу,  проте  на  цей  час припадають такі негативні фактори, як низький рівень якості освіти і життя.

11. На сьогоднішній день в Україні склалася негативна ситуація щодо формування, реалізації  та збереження  трудового  потенціалу  в  сучасному  соціально-економічному просторі.

12. З метою вирішення недоліків ефективності використання трудового потенціалу, необхідним є здійснення комплексу заходів, спрямованих на формування соціально-економічних та демографічних передумов забезпечення збереження і розвитку трудового потенціалу в контексті вирішення завдань досягнення Україною Копенгагенських критеріїв вступу до ЄС та з урахуванням пріоритетів ЄС, Ради Європи, МОП з питань безпеки на виробництві, трудового законодавства, політики зайнятості, соціального захисту працівників тощо.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бубенко І. В. Управління трудовими ресурсами: Навчальний посібник / І. В. Бубенко. – Харків, 2008.
2. Васильченко В. С. Управління трудовим потенціалом: Навчальний посібник / В. С Васильченко, А. М. Гриненко, О. А. Грішнова, Л. П. Керб. - К.: КНЕУ, 2005. — 403 с.
3. Гринкевич С. С. Особливості нормативно-правового забезпечення функціонування трудового потенціалу в Україні / С. С. Гринкевич // Сталий розвиток економіки. Всеукраїнський науково-виробничий журнал / ПВНЗ Університет економіки і підприємництва ПП Інститут економіки, технологій іпідприємництва, 2011. - №6.
4. Економіка підприємства: Підручник/ За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, — 1999.
5. Загальнодержавна цільова соціальна програма збереження і розвитку трудового потенціалу України на період до 2017 року
6. Миронова Л. Г. Аналіз та прогнозування рівня трудового потенціалу України [Електронний ресурс] / Л. Г. Миронова // Державне управління: удосконалення та розвиток. – Електронний журнал. -  2011. - №9. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=694
7. Пасєка С. Р. Соціально-трудовий потенціал як економічна категорія / С. Р. Пасєка // Чернігівський науковий часопис ЧДІЕУ. Серія 1, Економіка і управління : збірник наукових праць. – Чернігів : ЧДІЕУ, 2011. – № 2(2).
8. Ціжма Ю.І. Особливості формування політики в сфері державного регулювання структури зайнятості населення / Ю. І. Ціжма // Вісник Прикарпатського університету. Серія: Економіка. – Івано-Франківськ: Плай, 2008. - №6
9. Шевчук Л. Т. Регіональна економіка : навч. посіб. / Л. Т. Шевчук — К. : Знання, 2011.
10. Яковенко Р.В. Відтворення людського потенціалу в умовах трансформаційної економіки / Р. В. Яковенко // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. Науковий журнал. – 2011. – № 3-4.