Міжнародні-економічні відносини

Третій етап. «Прагматизація курсу/ Ідентифікація важливого партнера» (2004 - до сьогодні). Паралельні процеси економічного відновлення в Україні та державах Африки, які набули обертів в перші роки ХХІ століття дали можливість двом сторонам перевести взаємодію в площину прагматизації відносин.

Україна почала розглядати Африку, як континент із значним ринком на якому  стало можливо істотно збільшити  економічну присутність.

В період 1996-2004 рр. товарообіг України  з державами Африки збільшився в 4 рази, за показниками нарощування  товарообігу з Африкою Україна  випереджає такі гіганти, як Китай та Індія. Навіть в період економічної  кризи темпи зростання лишаються  стабільними, так період січня по грудень 2009 року оборот зовнішньої торгівлі склав 3,2 млрд.$. При цьому істотно  змінилася структура експорту з  України, яка охоплює сфери енергоносії, продукцію машинобудування та суднобудування, сільськогосподарські товари, добрива, металопрокат, сферу туризму. Обидві сторони усвідомили важливість один одного, як партнерів по широкому колу питань економічного співробітництва. Так африканські ринки для України стали інтегральною складовою товарного експорту, а Україна для Африки джерелом необхідної промислової продукції, технологій та інновацій.

Лише з 2001 по 2010 рр. товарообіг з  країнами Африки збільшився з 877,0 млн. до 3018,7 млн. дол. США. по експорту, та з 198,5 млн. до 874,4 млн. дол. США по імпорту. Як бачимо, наявне суттєве позитивне  торговельне сальдо. Варто відзначити, що за 2008 р. ці показники експорту і  імпорту складали 3902,4 млн. та 1559,1 млн. дол. США відповідно. Позитивним є  і сальдо щодо експорту-імпорту послуг за 2010 р.: 152,9 млн. та 45,0 млн. дол. США.

Таким чином, за 20 років незалежності Українська держава достатньо добре  усвідомила для себе важливість розвитку відносин з державами Чорного  континенту, і ці відносини стали  здебільшого взаємовигідними.

2.3 Перспективи та шляхи підвищення торгівельно-економічного співробітництва України та Африканських країн

Об'єктивно існує безліч чинників, які впливають на ефективність україно-африканського співробітництва і є причиною дисбалансованої торгівлі і нерозвиненості її товарної структури. Одним з головних бар'єрів, який перешкоджає розвитку ефективних торговельно-економічних відносин України з африканським континентом, є значна конкурентна боротьба за африканські ринки і ресурси з боку розвинених країн. Історично склалася міцна орієнтація африканських країн на пост колоніальних зовнішньоекономічних партнерів. Колишні країни-метрополії приклали значні зусилля для того, щоб закріпити економічні прив'язки, які склалися в колоніальний період, і зберегти зацікавленість колишніх колоній в розвитку економічних відносин з ними. Знайдена політична незалежність для більшості африканських країн означала синхронну невідомість у формуванні економічної моделі розвитку і координації зовнішньоекономічних відносин. Система конвенцій, що була розроблена розвиненими країнами ЄС, зумовила характер зовнішньоекономічної співпраці з країнами Африки на багато десятиліть. Крім того, значний інтерес до співпраці з країнами Африки проявляють США і Китай, які вже давно сформували та законодавчо закріпили сприятливі умови для країн Африки в двосторонній співпраці.

На цьому фоні нормативно-правова  база співробітництва України з  країнами Африки не створює достатніх  умов для його ефективного розвитку і потребує поетапного удосконалення.

На першому етапі доцільно провести моніторинг нормативно-правової бази, яка регулює торговельно-економічні відносини України з кожною країною  Африки, і виявити угоди яких бракує за допомогою формування матриці  угод.

На другому етапі, слід зробити  оцінку ефективності вже укладених  угод: по-перше, в частині їх ратифікації  в певній африканській країні і в  Україні; по-друге, провести аналіз якісної  зміни характеру торгівлі з моменту  ратифікації угод обома сторонами.

На третьому етапі слідує доопрацювання  виявлених прогалин нормативно-правового  регулювання. Згідно сформованій матриці  угод необхідно скласти план-графік підготовки угод яких бракує з подальшою  роботою з їх підписання. За результатами оцінки ефективності вже укладених  угод необхідно:

- Внести пропозиції у ВР України  з ратифікації нератифікованих  угод;

- Підготувати план заходів і  провести переговори з африканськими  дипломатичними представництвами  щодо прискорення ратифікації  в їх країнах.

- Якщо за угодами, що пройшли  двосторонню ратифікацію, не просліджується  позитивна динаміка торговельно-економічного  співробітництва, необхідне створення  аналітичної комісії з метою  виявлення причин не правового  характеру у відносинах з конкретною  африканською країною. Такий «персоніфікований»  аналіз необхідний з урахуванням  специфіки африканських країн,  які, не дивлячись на спільність  економічних складових, зберігають  індивідуальність розвитку.

- Важливим заходом щодо активізації  торговельно-економічних відносин  України з Африкою повинен  стати перегляд ставок мит  на імпортні товари з країн  Африки, виробництво яких через  природні умови неможливе в  Україні (окремі види мінералів,  оливкова олія, оливки, цитрусові,  низка екзотичних фруктів та  інше). Через невисокий рівень  економічного розвитку африканські  країни можуть продавати обмежений  набір товарів (з невисоким  ступенем переробки, найчастіше, сировину), тому існування митних  бар'єрів на ці товари з боку  України значно скорочує товарообіг. Дане питання також вимагає  детального моніторингу з урахуванням  міжнародної спеціалізації кожної  африканської країни і потреб  економіки України.

На користь зниження імпортних  мит на африканські товари говорять результати діагности україно-африканської торгівлі, які зафіксували незбалансованість торгівельних відносин. У зовнішній торгівлі України з Африкою експорт зростає інтенсивніше за імпорт. Збільшення товарообігу відбувається головним чином за рахунок експорту України, характерним є зростаючий дисбаланс експортно-імпортних операцій на користь України. Виключенням є лише Гвінея, Гана і ЮАР, з яких Україна імпортує деякі види сировини. Прогнози розвитку зовнішньої торгівлі України з країнами Африки свідчать про збереження даних тенденцій в найближчі десятиліття. Збалансування торгівельних відносин України з країнами Африки через зниження імпортних мит в Україні сприятиме диверсифікації зовнішньоторговельних зв'язків України і країн Африки.

У сфері торгівлі послугами з  країнами Африки Україна має значний  потенціал, який сформувався в результаті діяльності в Африці колишнього СРСР. Промислові об'єкти, побудовані Радянським Союзом, і тепер використовуються в Африці та потребують обслуговування фахівцями, яких в Африці недостатньо. Активізація діяльності українських  підприємств на африканському ринку  послуг окрім прямої вигоди у вигляді  надходжень від експорту дозволить  Україні зберегти і укріпити науково-технічний  потенціал країни, покращити матеріально-технічну базу науково-виробничих підприємств. Конкуренцію в цьому питанні  для України складають інші країни колишнього СРСР, зокрема, Росія. У цьому  напрямі необхідне сприяння дипломатичних  представництв України в Африці, оскільки самостійний вихід на ринок  послуг Африки для українських підприємств  може виявитися проблематичним через  специфіку африканських країн.

Ще одна проблема недостатньої ефективності економічного співробітництва України  з країнами Африки нестача всебічної  інформації про культуру, звичаї, економіку, політику, зовнішні відносини і соціально-економічне життя країн. Уявлення українців  про Африку, включаючи ділові кола, і африканців про Україну розмиті, а інколи навіть спотворені, і вимагають  інформаційного підживлення, оскільки бізнес не схильний розвиватися в  умовах невідомості.

З проблемою невідомості в міжнародному бізнесі узгоджується також питання  створення сприятливого інвестиційного клімату. Дана проблема актуальна і  для України, і для Африки (за винятком низки країн), і вимагає довгострокових рішень для створення стабільності в соціально-економічних стосунках  суспільства. Формування і впровадження даних рішень займає багато часу, а інтенсифікація розвитку зовнішньоекономічних відносин між Україною і Африкою об'єктивно необхідна вже зараз. У цьому питанні певні надії дає схильність українського бізнесу до ризику, який сформувався в умовах нестабільності і продовжує в них розвиватися. Отже, необхідне формування інтересу в українського бізнесу до африканських країн, чому має сприяти інформаційний обмін між країнами.

Науковці відзначають, що, зокрема, потенціал українських галузей, завдяки якому наша держава може конкурувати, наприклад, в західноафриканському регіоні, є не використаним, і це має бути серйозною причиною для  виходу українських підприємців  на ринки країн регіону . Теж саме можна стверджувати і про інші регіони Африканського континенту за винятком ПАР. Вже сьогодні українські товари зазнають конкуренції із відповідними китайськими аналогами, однак ємність  ринку велика і поки що це проблема віддаленої перспективи. Враховуючи той  факт, що найбільші проекти та зовнішньоторговельні відносини контролюються Урядами  країн Африканського континенту або місцевими елітами, необхідним є налагодження двосторонніх відносин збоку керівництва нашої держави  та взаємний обмін інформацією щодо можливостей обох сторін.

Очевидно, що вітчизняні суб’єкти господарювання шукають шляхи збуту продукції  на ринках міждержавних об’єднань  без жодної політичної та консультативної  підтримки з боку держави. Заходи Уряду України щодо налагодження ділових зв’язків з країнами Африканського  континенту можна «перерахувати  на пальцях».

Відповідно до наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 16 квітня 2002 р. № 112 було створено Державну компанію з зовнішньоекономічних зв'язків  України в Афро-Азіатському регіоні  «Атлас» та затверджено її статут, відповідно до якого Компанія –  самостійний господарюючий статутний  суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і підприємницьку діяльність направлену на сприяння активізації торговельно-економічних відносин із зарубіжними країнами та одержання прибутку (доходу). Основною метою створення Компанії є сприяння активізації торговельно-економічного співробітництва та розбудова взаємовигідних відносин економічного та науково-технічного характеру з країнами Азії, Африки, та, зокрема, сприяння прискоренню інтеграції України у світову економіку, що є необхідною передумовою для посилення економічної та політичної присутності України в цих регіонах. Робота цього суб’єкта господарювання не є прозорою, а численні перевірки її діяльності лише підтверджують це твердження.

До того ж, відповідно до Указу Президента України від 30 травня 2011 р. № 618/2011 створено посаду Спеціального представника України  з питань Близького Сходу та Африки, до компетенції якого віднесено  підготовку Президентові України пропозицій щодо забезпечення узгодженості дій  органів виконавчої влади України  стосовно реалізації дво- та багатосторонніх проектів й ініціатив з державами Близького Сходу та Африки в тому числі в сфері економіки, забезпечення участі України у міжнародних форумах з вирішення проблем і актуальних питань розвитку держав Близького Сходу та Африки.

Урядом України недооцінюються можливості українських товарів  на Африканському континенті. Особливості  місцевого економічного укладу та залежність від волі політичних еліт робить першочерговим  завданням налагодження двосторонніх зв’язків та підтримки держави щодо кожного окремого зовнішньоторговельного проекту. Ігнорування цього факту  буде мати наслідком програш у  боротьбі за альтернативні ринки, на яких вже сьогодні загострюється  конкуренція. Не слід недооцінювати  і можливості відносин із міждержавними  економічними об’єднаннями. Адже встановлення тісних зв’язків із одним з регіональних об’єднань на Африканському континенті призведе до підвищення інтересу інших об’єднань до України.

Втрату значної частини ринку  українськими товарами можна частково компенсувати активізацією співпраці  з іншими перспективними ринками, але  для цього слід робити зусилля, вивчати  та аналізувати можливості.

Україні також варто розвивати  співробітництво з країнами—постачальниками, насамперед, енергетичної сировини – нафти і газу. Серед країн–експортерів енергоносіїв перспективними для співробітництва є країни Північної Африки, які експортують вуглеводні до країн Європи і їхнє значення у найближчі роки зростатиме, адже 56% розвіданих запасів вуглеводневої сировини перебуває саме у цій частині африканського континенту. Наближеність до Європі, а також зручні й порівняно дешеві шляхи транспортування нафти через Середземне море роблять цей регіон дуже привабливим і перспективним. Однак, така «чутлива» до політики сфера як енергетика теж не обійдеться без державного «протекціонізму» інтересів суб’єктів господарювання.

Існує також широкий спектр можливостей  українсько-африканського співробітництва  у сфері інфраструктури, в розвитку будівництва і транспорту. Є всі  передумови для розвитку української  присутності на ринку авіаційних вантажоперевезень.

Ситуація щодо співпраці з Африканськими  країнами та їх міждержавними об’єднаннями показує, наскільки політика нашої  держави щодо просування власних  інтересів, перед усім щодо розширення ринків збуту, є слабкою та непослідовною.

Висновок

В сучасних умовах економічного розвитку України зовнішньоекономічні відносини — одна з найважливіших сфер її діяльності. Створення і розвиток цих відносин з усіма країнами світу, і особливо з найбільш розвинутими, сприятиме інтернаціоналізації виробництва, підвищенню рівня його технології та якості продукції. Тільки цим шляхом Україна зможе інтегруватися в Європейський і світовий ринок. В той же час структура та обсяги експорту не відповідають стану України у світогосподарських зв'язках. У країна, населення якої становить майже 1,5% населення світу, країна, яка має великий промисловий і природно-ресурсний потенціал, має невідповідно низьку частку у світовому експорті — 0,2%. Якщо у Канаді на душу населення експортується продукції на суму 5,6 тис. дол., Німеччині — 5,1, Франції — 4,1, Італії — 3,3, Японії — 3,2, Великобританії — 3,1, США — 2,0, Росії — 0,4, то в Україні — 0,2—0,3 тис дол.