Оособливості формування зовнішньоекономічних конкурентних позицій підприємств

         У 2010 році значне зростання цін обумовлюється як скороченням виробництва молока, так і іншими структурними проблемами, наявними в молочному секторі України. Так, на рівень цін значною мірою вплинуло зростання цін на корми та енергоносії, а також надзвичайно спекотне літо. Ціни на молоко в Україні зберігають виражений сезонний характер.

        Середня ціна на молоко у 2010 р. становила 3,11 грн./кг, що значно перевищує рівень попереднього періоду і є вищою за ціну в країнах Східної Європи (2,2-2,9), а також країнах - основних виробниках молока: Бразилії (2,95), США, Новій Зеландії (2,71). Молоко, вироблене в господарствах населення, коштувало на вітчизняному ринку значно дешевше. Протягом минулого року його ціна у середньому становила від 1,5 до 2,9 Грн./кг.

 

Рис. 2.5. Середні закупівельні ціни на молоко, грн./т

За: [ 21]

Непослідовність дій держави щодо підтримки молочного  сектору також породжує нестабільність цін на молочну сировину. Так, неоднозначна ситуація щодо механізму нарахування  та виплати дотацій виробникам молока призвела до того більш стрімких темпів зниження закупівельних цін. 

        Так, зі зміною у 2011 р. попереднього механізму дотацій спостерігалося нетипове для зимового сезону зниження закупівельних цін на молоко. Закупівельні ціни на молоко від сільгосппідприємств знизилися у середньому за перший квартал на 6% у порівнянні з відповідним періодом минулого року (з урахуванням дотацій). Для господарств населення цей показник становив 11%. Крім того, за 1 квартал поточного року на 3% скоротилось надходження молока на переробку.

       Зниження надходжень молока на переробку обмежує також базу для нарахування дотацій виробникам молока і може призвести до загострення ситуації у галузі молочного тваринництва в подальшому.

       У ЄС у період так званого великого молока держави купують у виробників надлишки,а взимку продають сухе молоко. В Україні ці механізми не діють. Взимку, в період найменшого пропозиції, закупівельні ціни на цю сировину в Україну на 10-20 % вище, ніж у ЄС.

        У Європі також оперують «літньою» і «зимовою» цінами, але різниця між ними становить 10-15%. Цьому сприяє планомірне протягом року, а не масове взимку, як на Україні отелення корів. В Україні  65% молока виробляють у весняно-літній період, а 35% - в осінньо-зимовий.

          Тільки усвідомивши ці реалії, уряд зможе цивілізовано впливати на ціни - бюджетною підтримкою сільгосптоваровиробників, інтервенціями з Держрезерву або імпортом за міждержавними угодами. Дуже важливим показником економічної ефективності виробництва молока е рівень його виробництва на одну особу. В Україні цей показник за даними державної статистики з 1990 до 2010 р. знизився майже удвічі або приблизно на 227 кг. В областях, де проживає найбільша кількість населення, цей показник суттєво нижчий за середній по Україні.

Аналогічна  ситуація спостерігається і з  споживанням молока. Так, у 2010 р. за попередніми  офіційними даними українці споживали  по 212 кг молока, що на 161,2 кг або 43,2% менше, ніж у 1990 році. Враховуючи оцінки виробництва молока учасниками ринку, цей показник ще нижчий. До того ж він значно нижчий від рекомендованої раціональної річної норми споживання молока для людини - 380-390 кг.

Така  суттєва різниця між виробництвом і споживанням молока свідчить по низьку купівельну спроможність населення. За існуючими цінами молочні продукти за рекомендованими нормами споживання доступні тільки близько 20% найбільш заможних верств населення (споживають в середньому 355 кг молока або 93,5 від раціональних фізіологічних норм)(табл.2.1). Основна частина населення споживає тільки близько 150-170 кг молока і молочних продуктів, майже вдвічі нижче нормативу.

 

Таблиця 2.1

        Україна: Рівень самозабезпечення молоком

 

Показники / Роки	1990	1995	2000	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Виробництво молока на 1 особу, кг	472,3	335,3	257,4	291,1	284,0	263,3	254,3	252,1	245,2
Споживання молока на 1 особу,кг	373,2	244,0	199,1	225,6	234,7	224,6	231,8	212,4	212,0
Рівень самозабезпечення	1,27	1,37	1,29	1,29	1,21	1,17	1,10	1,19	1,16

 

За: [42,С.12 ]

 

Проведений  аналіз показує, що Україна виробляє молока більше, ніж споживає. Рівень самозабезпечення складає біля 1,2-1,3. Тобто існує потенціал для  експорту молочної продукції.  Це позитивна  тенденція, яка суттєво підвищує економічну ефективність виробництва  молока. Споживання на рівні 60%  від  науково - обґрунтованого рівня свідчить про необхідність його збільшення та розвитку внутрішнього ринку молока.

        За оцінками Національного університету біоресурсів і природокористування, Україна за наявними земельними ресурсами має потенціал збільшення виробництва молока до 97,118 млн. т. Але такий рівень виробництва поки що мало реальний. Це пояснюється, відсутністю необхідних колосальних матеріальних та фінансових ресурсів і потенційною залежністю виробників від кон’юнктури зовнішніх ринків, оскільки такий рівень виробництва для внутрішнього споживання надто великий.

        У той же час стратегічним напрямком розвитку молочної галузі  має стати більш активний вихід на світові ринки та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної молочної сировини. Цьому сприяють останні світові тенденції – зростання попиту на молочну продукцію.

Специфікою  ринку молокопродуктів є високий  рівень регіональності. Не дивлячись  на те, що продукція крупних гравців  добре представлена на національному  рівні – в кожному окремо взятому  регіоні, як правило, є свій «локальний»  лідер. Це пояснюється тим, що для  споживача надзвичайно важливо, щоб молочна продукція була вироблена  в даному регіоні, тобто що вона так  би мовити, «своя». Переваги споживачів на користь регіональних брендів  впливають на формування бізнес-стратегій  крупних компаній, які розширюються за рахунок поглинання регіональних виробництв. Так, локальні виробники  попадають під національну «парасольку».

Нерідко крупні компанії намагаються створити національний бренд, який для споживача  виступив би своєрідним гарантом стабільної та високої якості. Таке позиціювання можливе, так як, на думку споживача, дрібні локальні виробники іноді  не дотримуються стандартів якості. В  той же час, в розподілі впливу на споживача спостерігається і  зворотній процес – регіональна  міграція, коли успішні сильні локальні бренди намагаються вийти за межі регіону.

Розширення  портфелів компаній відбувається за рахунок виведення на ринок нових  продуктів з молочною чи кисломолочною  основою плюс додана корисність продукту. Споживчий тренд – «здорове харчування»  успішно використовують багато брендів, і актуальність теми здорової їжі  не знижується. Також, не дивлячись  на широкий вибір новинок на молочному  ринку, значний оборот компаніям  дає продаж традиційних молочних продуктів. Однак основне зростання  відбувається за рахунок інноваційних продуктів. Крім задоволення споживчого попиту, нові продукти забезпечують унікальність позиції бренду на ринку і дають  більшу чітке відмежування від конкурентів.

 

 

 

 Таблиця 2.2.

 

Вітчизняні бренди на ринку  молочної промисловості, 2010 рік (млн. грн.)

Бренд	Компанія	Вартість бренду
Галичина	Галичина, ЗАТ	300,256
Рудь	Житомирський маслозавод, ВАТ	202,521
Слов’янські сири	Гадячсир, ЗАТ	171,781
Люстдорф (На здоров’я, Селянське, Буренка, Тотошка)	Люстдорф, ВАТ	153,427
Комбінат «Придніпровський» (Злагода, Лінія життя, Любимчик)	Комбінат «Придніпровський», ВАТ	116,864
Молочник	Молочник, ВАТ	57,092
Шостка (Шостка, Білі береги)	Шосткінський міськкомбінат, ВАТ	53,980
Славія	Баштанський сирзавод, ЗАТ	50,881
Моліс (Моліс, Моліса)	Моліс, ТОВ	41,909
Галактон	Галактон, ВАТ	36,939
Яготинське	Яготинський маслозавод, ВАТ	23,536
Гармонія	Лубенський молочний завод, ВАТ	17,963
Фані	Молочний Дім, ТОВ	11,155
KNK (Зарічча)	Купянський молочно-консервний комбінат, ЗАТ	5,107

        За:[ 33]

Свіжа тенденція  молочного ринку – вибір натуральних  продуктів. Тому успішний бренд повинен  забезпечити максимальну природність  продукту. Внаслідок цього відбувається переорієнтація споживача у смакових перевагах – відхід від екзотичних смаків (десертів, йогуртів)  на користь традиційних продуктів (кефіру, простокваші, ряжанки, сирів). Споживча орієнтація на вибір натуральних продуктів змушує виробників звертатись до продукції без ароматизаторів і добавок.

Додаткова складність для молочних брендів  представляє низький рівень знань  цін споживачем. Велику кількість  споживачів молочної продукції скоріше пригадають величину середнього чеку, ніж точну вартість йогурту, який входить в споживчу корзину. Це знижує цінність конкуренції в сегменті вартості. Ознака сильного бренду – гнучка і швидка реакція на споживчі переваги. Так, зниження споживання преміум-брендів приводить до перегляду портфелів брендів і розширенню лінійки дешевих продуктів, як, наприклад, відбулось в компанії Danone, або до акценту деяких виробників на більш економних сімейний упаковках, або просто до зменшення упаковки, як це зробила ТМ «Селянське». Однією з суттєвих складових бренду є упаковка, яка відіграє важливу роль укріпленні бренду, підвищенню його вартості і прибутковості. Сучасна упаковка молочних продуктів різноманітна і варіюється від плівки до пластикової пляшки і картонної упаковки з кришкою. Попри європейської тенденції повернення споживача до скляної тари, в Україні вона присутня тільки в дитячому асортименті.

Актуальним  питанням залишається підвищення вимог  до якості молочних товарів. Міністерство аграрної політики та продовольства України розробило проекти, що затверджують технічні регламенти по виробництву молока і молочних продуктів. Прийняття проектів регламентів виробництва молока в Україні дозволить покращити товарообіг на внутрішньому ринку України, спростити торгові відносини при експортно-імпортних операціях і буде сприяти конкурентоспроможності відповідних продуктів вітчизняного виробництва на світовому ринку, обмежить надходження на внутрішній ринок неякісної і фальсифікованої продукції. Також це буде стимулом для розвитку виробництва продукції, підвищення її якості і дозволить конкурувати з зарубіжними аналогами як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Якість  молочної продукції означає високі його санітарно-гігієнічні показники, вміст певної кількості білка, жиру, вітамінів, ферментів, гормонів, мінеральних  солей та інших речовин. Воно не повинно  містити нейтралізуючих речовин (антибіотиків, соди, перекису водню). Вміст важких металів, залишкових кількостей пестицидів не повинен перевищувати максимально допустимого рівня. Визначення якості молока – досить складний процес, адже в молоці міститься понад 90 найцінніших компонентів: близько 20 амінокислот, стільки ж жирних кислот, понад 25 видів мінеральних речовин, 12 вітамінів.

В Україні  переважають приватні господарства, які займаються виробництвом молока. А за таких умов дуже складно забезпечити  належну якість молока, яке може надходити і від свідомих, сумлінних  господарів, і від не дуже, а в  пунктах збору воно все змішується - загальна якість молока знижується. Ще одна проблема - доставити це молоко до складального пункту, а потім  на підприємство, щоб воно не зіпсувалося. Зрозуміло, що підприємства не завжди задовольняє така якість молока, тому вони готові платити більше за якісне молоко, яке надходить великими партіями.

У господарствах  України якість молочної сировини контролюється, в першу чергу, переробними підприємствами, визначаючи таким чином її закупівельну ціну. Кожен завод ставить свої основні вимоги за показниками: для виробництва незбираного молока - жир, молока тривалого зберігання - білок, сиру - білок, точка замерзання. Однак, за заявами переробників молока, жодна з норм ДСТУ на молоко 3662-97 не виконується повною мірою.

Різниця в цінах між молоком I и II ґатунків становить 10-20%, а між I ґатунком і  несортовим – більше 30%. Молоко від  населення приймається в основному  ІІ ґатунку. Низька якість молока залишається  актуальною проблемою молочного тваринництва України. Технологія виробництва в умовах підсобних господарств населення, де виробляється і закуповується левова частка молочної сировини, не забезпечує його стабільного виробництва і високої якості.