Особливости формування сучасного валютного ринку в системі фінансових

Міністерство освіти і  науки України та АР Крим

Київський Національний Економічний  Університет ім В. Гетьмана

Кримський Економічний Інститут

 

кафедра міжнародної економіки

 

Курсова робота

з дисципліни міжнародна економіка

на тему:

 

«ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ  РОСІЇ»

 

 

 

ВИКОНАЛА:

студентка ІІІ курсу

групи МЕ -31 (ДФН)

Фахретдинова С.И.

 

Науковий керівник:

Космарова Н.А.

 

 

 

 

 

Сімферополь 2011

 

ЗМІСТ

 

Введення. 2

Розділ 1. ВАЛЮТНИЙ РИНОК 6

1.1. ХАРАКТЕРИСТИКА ВАЛЮТНОГО РИНКУ 6

1.2. МЕТОДИКА ТА ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 13

Розділ 2. ФОРМУВАННЯ ВАЛЮТНОГО  РИНКУ  РОСІЇ 16

2.1. ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО ВАЛЮТНОГО РИНКУ РОСІЇ 16

2.2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ  РОСІЇ 26

Розділ 3. ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ ВАЛЮТНОГО РИНКУ  РОСІЇ 30

3.1. ПРОБЛЕМИ ТА РИЗИКИ РОЗВИТКУ ВАЛЮТНОГО РИНКУ  РОСІЇ 30

3.2. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ВАЛЮТНОГО РИНКУ  РОСІЇ 34

ЗАКЛЮЧЕННЯ 37

Список використаних джерел: 39

Додатки 40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Введення.

Зростання міжнародної торгівлі та лібералізація руху капіталу, які  відзначалися в другій половині нашого століття, а особливо, з шістдесятих  років, були ключовими факторами, які  вплинули на розвиток валютного бізнесу  і передбачили виняткову значимість валютного ринку для сучасної світової економіки. В умовах "вільного плавання" валютних курсів, при різких коливаннях процентних ставок, обсяг  угод з іноземною валютою зріс ще більше. Загальновідомо, що в промислово розвинених країнах діяльність валютного  ринку в даний час не менш важлива  для економіки, ніж сфера виробництва  або торгівлі. Тому становлення високоефективної російської економіки неможливо  без розвиненого фінансового  ринку, складовою частиною якого  є валютний ринок.

Валютний ринок як форма  організації руху валютних цінностей  в Російській федерації за останні  роки розвивається бурхливими темпами. Свідченням тому є поява нових  уповноважених банків, валютних бірж, валютних відділів на фондових біржах, широкої мережі пунктів обміну валюти, різке зростання обсягу валютної виручки суб'єктів господарювання від продажу ними на експорт товарів  робіт ¬ послуг, бурхливий розвиток торгівлі валютними ф'ючерсами і  опціонами. Розвиток внутрішнього валютного  ринку Російської Федерації вимагає  узагальнення досвіду його функціонування та можливостей. Використання фахівцями  накопиченого досвіду валютних операцій на російському валютному ринку  дає поштовх для подальшого розвитку цього ринку.

Дослідження валютних відносин завжди знаходилося в центрі наукових обговорень. Важливий внесок у розробку питань функціонування та регулювання  валютного ринку, у вивчення інтеграційних  процесів внесли західні економісти, такі, як Р. Манделл, М. Флеменг, Р. Дорнбуш, М. Пебро, Р. Барро, Т. Свої, С. Фішер, Дж. Шелтон, Дж. Сакс, Г. Менк'ю, М. Арах, П. Ізард, К. Кемпбелл, К. Лука. Особливе місце займає Дж. Сорос-теоретик, що володіє практичними навичками, наукові праці якого виділяються своїм глибоким баченням проблеми.

Серйозною базою для дослідження  є роботи вітчизняних учених. Серед  них можна виділити праці А. Анікіна, І. Платонової, О. Багданова, В. Буглай, Е. Бабіна, Н. Миклашевський, О. Дектяревой, Г. Ануловой, А. Буреніна, A. Булатова, Т. Валовій, Л. Красавиной, А. Кірєєва, М. Лівенцева, B. Суровцевої, Б. Федорова, К. Овчинникова, В. Шенаева, А. Наговіцина та інших.

Основна мета курсової роботи полягає у виявленні особливостей формування сучасного валютного  ринку в системі фінансових відносин і його специфіки в перехідній економіці, на прикладі Російської Федерації. Реалізація цієї мети зажадала рішення наступних наукових завдань:

- Розкрити роль валютного  ринку в системі фінансових  відносин Росії;

- Дослідити ситуацію, інституційну  основу та інфраструктуру російського  валютного ринку;

- Вивчити спектр чинників, що впливають на формування  валютного курсу;

-Обгрунтувати доцільність і ефективність державного регулювання валютного ринку;

- Проаналізувати особливості  формування та діяльності валютного ринку Росії.

Предметом дослідження служать  валютні відносини, їх місце в  системі економічних відносин Росії, їх структура і розвиток в цілому, і в перехідній економіці зокрема.

Об'єктом дослідження  є російський валютний ринок.

У курсовій роботі застосовано  наступні методи дослідження: статистичні  методі, метод парних порівнянь на основі багатомірного шкалування й метод експертної оцінки для виявлення й аналізу груп факторів і ризиків.

Методологічною і теоретичною  основою дослідження є наукові  праці вітчизняних і зарубіжних авторів з проблем валютного  ринку.

Матеріалами дослідження  послужили статистичні збірники, нормативні документи, фінансово-економічні звіти Мінфіну РФ, Центрального банку  РФ, валютних бірж та позабіржових систем, інформаційні та аналітичні матеріали  у звітах, оглядах і статтях, опублікованих  Міжнародним валютним фондом, Банком міжнародних розрахунків, групою Світового  банку, а також центральними і найбільшими комерційними банками, провідними активну діяльність на валютному ринку. У роботі використані матеріали державних програм регулювання валютного ринку, а також періодичних видань, присвячених даній проблематиці.

Структура роботи. Робота складається з 41 сторінки, 6 таблиць, 3 рисунків, 1 формула, вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. ВАЛЮТНИЙ РИНОК

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ВАЛЮТНОГО РИНКУ

З точки зору макроекономіки, тобто загальної структури господарства

окремої країни, валютний ринок є частиною фінансового ринку, існуючого поряд з іншими видами ринків, такими як ринки засобів виробництва, робочої сили, послуг, технологій, споживчий ринок і ін

Загальну структуру фінансового  ринку та місце в ньому валютного  ринку можна представити у вигляді схеми (мал.1).

Місце валютного ринку в загальній структурі фінансового ринку.

Малюнок 1.

 

 

Финансовый рынок

 

 

 

 

Рынок капиталов

Денежный рынок

 

 

 

Рынок средне- и долгосрочных банковских кредитов

Учетный рынок

Валютный рынок

 

Рынок ЦБ

 

Рынок краткосрочных кредитов

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автори вітчизняних видань, в яких висвітлюються проблеми функціонування валютного ринку, звертають увагу на необхідність розмежовувати такі поняття, як "національний валютний ринок" і "міжнародний валютний ринок "[7]. При цьому під національним валютним ринком мається на увазі сфера здійснення валютних операцій, перш за все всередині країни, наводяться різні критерії класифікації валютних ринків.

Експерти центральних  банків і фахівці фінансової сфери  країн

Західної Європи, і перш за все держав - членів Європейського союзу (ЄС), подібної чіткої межі між названими різновидами валютного ринку, як правило, не проводять. Аналізуючи різні аспекти діяльності валютного ринку, вони мають на увазі, перш за все єдиний, тобто міжнародний, валютний ринок. Справа в тому, що, по-перше, валютний ринок не має чітких географічних кордонів, певного місця розташування, оскільки носить міжнародний характер. У той же час він функціонує в умовах існування безлічі окремих суверенних держав і різноманіття національних валют. Саме завдяки такому суперечливому єдності - поєднанню міжнародного характеру ринку і національної приналежності валюти певної держави - виникають обмінні операції, існує і сам валютний ринок.

По-друге, як вже зазначалося, операції з іноземною валютою складаються на основі процесів міжнародної торгівлі, руху капіталів і робочої сили, передачі технологій, все більше об'єднують національні господарства окремих країн в єдиний світовий економічний простір, тобто світове господарство. Тому одним з сполучних ланок світового господарства і є міжнародний валютний ринок, який лише дуже умовно можна підрозділити на якісь національні і регіональні ринки валют.

По-третє, необхідно мати на увазі, що ступінь замученості різних країн у світове господарство, в тому числі і їх участі у валютно-фінансовому обміні, неоднакова. Якщо мова йде про країни з частково конвертованою і замкнутою валютою, то це означає певну їх відособленість, відстороненість від міжнародного валютного ринку.

Держави, валюта яких вільно конвертується, є, як правило, економічно розвиненими країнами (до них належать і держави Західної Європи) і виступають як найбільш активних учасників валютного ринку. Звідси стає зрозуміло, чому фахівці в галузі валютних операцій розвинених країн дотримуються думки, згідно з яким міжнародний валютний ринок і аналогічний ринок усередині країни складають єдине ціле. Разом з тим, якщо країна недостатньо тісно пов'язана з світовим господарством з яких-небудь параметрами, то її внутрішній валютний ринок набуває самостійного значення для її економіки, певною мірою відокремлюються від міжнародного ринку. [8]

Об'єктом валютного ринку  є комплекс суспільних відносин (в основному у сфері економіки та її регулювання державами) з приводу обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг, робіт; своєчасного здійснення міжнародних розрахунків; стихійного визначення валютних курсів шляхом балансування попиту та пропозиції різних валют; надання механізмів захисту від валютних ризиків; диверсифікації валютних резервів банків, підприємств і держав; проведення валютних інтервенцій; використання ринку державами для цілей їх грошовокредитної та економічної політики; отримання прибутку у вигляді різниці курсів валют і процентних ставок. Наведений перелік заходів, що реалізуються на відкритому валютному ринку.

Предметом, яким оперують суб'єкти міжнародного валютного ринку в процесі реалізації суспільних відносин, що є об'єктом, є валюти різних країн, цінні папери, виражені в іноземних валютах, а також валютні цінності (в деяких країнах, наприклад у Росії).

Валютні ринки можна класифікувати по цілому ряду ознак: за сферу поширення, по відношенню до валютних обмежень, за видами валютних ресурсів, за ступенем організованості. [9]

Структурна характеристика валютного ринку

За сферою розповсюдження, тобто за широтою охоплення, можна виділити міжнародний (міжнародні фінансові центри) і внутрішній валютні ринки. Так міжнародні (світові) валютні ринки зосереджені в основних фінансових центрах Західної Європи, США, Близького Сходу, Східної Азії.

У свою чергу, як міжнародний, так і внутрішній ринки складаються з ряду регіональних ринків, утворювані фінансовими центрами в окремих регіонах світу чи даної країни.

Міжнародний валютний ринок  охоплює валютні ринки всіх країн світу. Під міжнародним валютним ринком також слід розуміти ланцюг тісно пов'язаних між собою системою кабельних і супутникових комунікацій світових регіональних валютних ринків. Між ними існує перелив коштів у залежно від поточної інформації і прогнозів провідних учасників ринку щодо можливого положення окремих валют.

По відношенню до валютних обмежень можна виділити вільний і невільний валютні ринки (це відноситься до регіональних та національних валютних ринків) в залежності від відсутності або наявності на ньому валютних обмежень. [10]

Регулювання валютних операцій в зарубіжних країнах здійснюється, як правило, на двох рівнях. Це державне регулювання, що проводиться в рамках валютної політики держави, і обмеження, що вводяться безпосередньо банками для страхування своєї діяльності від можливих збитків. Валютна політика будь-якої держави є, перш за все, елемент економічної стратегії уряду, що знаходиться у влади.

У найбільш загальному плані  валютна політика розвинених держав являє собою цілеспрямоване використання владою певних механізмів для досягнення цілей економічної політики – стимулювання темпів економічного ріс та, зайнятості населення та боротьби з інфляційними тенденціями. В цілому валютна політика покликана регулювати зовнішню конкурентоспроможність держави, забезпечувати захист економіки від негативного впливу валютної нестійкості і будь-яких зовнішніх чинників.

Валютні обмеження - це система  державних заходів (Адміністративних, законодавчих, економічних, організаційних) по встановлення порядку проведення операцій з предметом оперування (іноземною валютою, цінними паперами, вираженими в ній, валютними цінностями) в окремих країнах, поставлений національним законодавством.

Валютні обмеження включають  в себе заходи за цільовим регулювання платежів і переказів національної та іноземної валюти за кордон, а також встановлення порядку розрахунків у валюті на внутрішньому ринку.

Валютний ринок з валютними  обмеженнями називається невільним ринком, а при відсутності їх - вільним валютним ринком.