Особливості розвитку машинобудування у світі та в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ім. В. Н. Каразіна

Інститут економіки і міжнародних  відносин

Економічний факультет

Кафедра міжнародної економіки

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з курсу «Регіональна економіка»

за темою „Особливості розвитку машинобудування у світі та в Україні”.

 

 

 

 

Виконав:                                                                                      

студент 1 курсу

денного відділення

групи ЕМ-13                                                                                     Радченко И.В

 

Науковий керівник:                                                                     

ст. викл.                                                                                               Мехович А.С.

 

 

 

 

Харків – 2013

ЗМІСТ

Вступ                                                                                                                         3

  Розділ 1  Загальна характеристика  світового машинобудівного комплексу    6

1. Особливості машинобудування та фактори розміщення                6

2. Територіальна структура світового машинобудування                  8
2. Аналіз галузевої структури машинобудування у світі                    10
1.      Технологічно важке машинобудування                                         10
2.      Транспортне машинобудування                                                      11
3.      Електотехнічне машинобудування                                                  13

Розділ 3    Характеристика сучасного стану машинобудування в Україні      16

1. Структурні особливості машинобудівних районів                        16
2. Проблеми і перспективи розвитку галузі машинобудування в Україні                                                                                                    23

Висновки                                                                                                                29

Перелік використаних джерел                                                                             31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність  теми дослідження: Сучасний світ не можна уявити без машинобудування, яке вважають основною галуззю промисловості світу. Воно створює найактивнішу частину основних виробничих фондів — знаряддя праці, тому машинобудування істотно впливає на всі напрями науково-технічного прогресу в інших галузях господарства, зростання продуктивності праці та інші показники, що визначають ефективність виробництва. Приблизно 90% продукції машинобудівної промисловості забезпечують індустріально розвинені країни. Лише десята частина припадає на групу країн, що розвиваються. У галузі машинобудування поглиблюється і розширюється міжнародна спеціалізація і кооперування. Інтенсифікується технічне переоснащення машинобудування індустріально розвинених країн, підвищується рівень його автоматизації та продуктивності. Розвитку машинобудування значною мірою сприяє інтенсифікація фундаментальних і прикладних досліджень і посилення конкурентної боротьби. Зв’язки машинобудування з іншими галузями і міжгалузевими комплексами – це одна з важливих умов функціонування господарських комплексів економічних районів. Виробляючи знаряддя праці для різних галузей, машинобудування забезпечує комплексну механізацію і автоматизацію виробництва, реалізує досягнення науково-технічного прогресу. Важлива роль у цьому зв’язку належить верстатобудуванню, виробництву обчислювальної техніки та електротехнічній промисловості. Виняткове значення машинобудівного комплексу в господарстві країн полягає передусім в тому, що він дає продукцію для матеріального і нематеріального виробництва, радикально примножує його продуктивну силу та інтелектуальні можливості людини.

Усі численні машинобудівні  виробництва групують у кілька галузевих об'єднань. Основними з-поміж них є загальне машинобудування (промислове устаткування, верстати, сільськогосподарські машини та ін.), транспортне машинобудування (автомобілі, літаки, кораблі, рухомий склад залізничного транспорту тощо), електротехнічне й електронне машинобудування (всі види електроустаткування, різноманітна електронна апаратура тощо). Одним із найпотужніших товарних ринків у світі є ринок машин та обладнання. Становище окремих країн на цьому ринку зумовлює інтенсивність розвитку новітніх технологій, визначає місце та роль країни в науково-технічному прогресі, становище та впливовість у сучасному світі.

 В Україні розвинуте широкопрофільне машинобудування, підприємства якого формують складний взаємопов’язаний машинобудівний комплекс. До його складу входять усі основні галузі машинобудування. Характерною особливістю галузі є розширення випуску виробів, що раніше доставлялися з-за кордону, підвищення якості деяких видів продукції. Проте машинобудування не поминули кризові явища, які призвели до значного скорочення випуску продукції, погіршення зв’язків, розбалансування виробництва.

Цілі і задачі дослідження: проаналізувати особливості машинобудування в світі та в Україні, розглянути галузеву структуру машинобудівного комплексу та фактори його розміщення, визначити проблеми цієї галузі промисловості та шляхи їх вирішення, а також можливі тенденції та прогнозування розвитку машинобудування.

Предмет дослідження: особливості машинобудування в світі та в Україні.

Об’єкт дослідження: розвиток машинобудівного комплексу світу. Методи дослідження: описовий, порівняльний, бібліографічний, статистичний, економіко-математичний, синтезу інформації, узагальнення, аналізу: системного, порівняльного, економічного; табличний.

Джерела інформації: наукові видання, книги, навчальна і методична література, брошури, журнальні статті, газетні статті, статистичні дані, матеріали господарської діяльності підприємств, аналітичних матеріалів міжнародних організацій.

В першому розділі розкривається загальна характеристика світового машинобудівного комплексу, фактори розміщення та його територіальну структуру. Другий розділ аналізує галузеву структуру машинобудування у світі і динамічні зв’язки між її елементами. Третій розділ характеризує сучасний стан машинобудування в Україні, його проблеми та шляхи вирішення, тенденції розвитку галузі. В висновку зазначаються узагальнені поняття машинобудування та сучасний стан вирішення проблем в цій галузі промисловості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1 Загальна характеристика світового машинобудівного комплексу

1.2 Особливості машинобудування та фактори розміщення

Машинобудування — провідна галузь світової промисловості, яка забезпечує випуск різноманітних машин і устаткування для багатьох галузей господарства і населення. На машинобудування припадає 35% вартості світової промислової продукції і понад 30% зайнятих в промисловості ( 80 млн. чоловік ). Машинобудування визначає науково-технічний прогрес у національній економіці, забезпечує її технічне переозброєння, інтенсифікацію і підвищення ефективності всього суспільного виробництва. В розвинутих країнах на продукцію даною галузі приходиться 32-38% вартості промислового виробництва, в країнах з перехідною економікою – 20-25%, в нових індустріальних країнах – 15-25%. [13] Включає виробництва як з надзвичайно складною, так і простою технологією. Машинобудування відрізняється від інших галузей промисловості цілим рядом особливостей, які впливають на його розміщення. Найважливіші з них – наявність суспільної потреби в продукції, кваліфікованих трудових ресурсів, власне виробництва або можливість поставки конструкційних металів та електроенергії.

Основні фактори географічного розміщення машинобудування. Спеціалізація дає великі можливості для використання високоефективного виробничого обладнання, а також засобів автоматизації виробничих процесів. Спеціалізація може бути наступних видів: 1)Детальна и подетальна, яка припускає випуск окремих частин або деталей готового продукту; 2)Предметна – відповідає за випуск певних кінцевих видів продукції; 3)Технологічна – виробництво полу фабрикатів ( литво, ковальсько-пресові апарати, різні види заготівлі) або здійснення окремої операції і технологічного процесу. Але спеціалізація виявляється не лише в відокремленні окремих виробництв, а й в розподілі праці між підприємствами всередині галузей. Так, наприклад, в автомобілебудуванні одні підприємства випускають вантажні автомобілі, інші – легкові автомобілі або автобуси.. Спеціалізація тісно пов’язана з  кооперуванням, яке передбачає участь в процесі виробництва готового продукту декількох підприємств.

Науково-технічний прогрес забезпечує позиціонування країни/компанії на світовому ринку, можливості модернізації і постійного технічного оновлення та вдосконалення продукції, формування швидких змін попиту на ринку та розвиток конкуренції. Саме завдяки науково-технічному прогресу у сфері виробництва машин та обладнання їх світовий ринок визначається найвищим динамізмом розвитку серед інших товарних ринків, високою мірою ліквідності та адаптивності. Виходячи з цього фактора, основними лідерами ринку машин та обладнання виступають високорозвинені країни з потужною базою наукових розробок та високими темпами інноваційності виробництва.

Металомісткість. Машинобудівний комплекс споживає значну частину чорних і кольорових металів. В зв'язку з цим машинобудівні заводи, які випускають металомістку продукцію (металургійне, енергетичне, гірничо-шахтове обладнання), орієнтуються на розміщення якомога ближче до  металургійних баз, щоб зменшити витрати по доставці сировини. З точки зору трудомісткості машинобудівний комплекс характеризується великими витратами і дуже високою кваліфікацією праці. Виробництво машин потребує великих затрат робочого часу. Через це достатню велика кількість галузей машинобудування тяжіє до районів країни, де концентрація населення висока, особливо там. Де є висококваліфіковані і інженерно-технічні кадри. Надзвичайно трудомісткими галузями машинобудування можна назвати наступні галузі комплекса:  авіаційна промисловість, верстатобудування, виробництво електротехніки та точних приладів. Воєнно-стратегічний аспект. Приймаючи до уваги інтереси державної безпеки, багато підприємств машинобудівного комплексу, які випускають продукцію оборонного призначення, віддалені від кордонів держави. Багато з них сконцентровані в закритих містах.

2. Територіальна структура світового машинобудування

У високорозвинутих країнах на машинобудування припадає 1/3–2/5 і більше продукції обробної промисловості. Саме у цій сфері яскраво виявляється лідерство цих країн. Найбільша різноманітність притаманна машинобудуванню США, Японії, Великої Британії, Франції, Німеччини. Вони мають усі галузі машинобудівного виробництва й безпосередньо формують світовий ринок. В сучасній регіональній структурі машинобудівного комплексу світу необхідно виділити 5 основних макрорегіонів: Північноамериканський, Західноєвропейський, Східно- та Південно-Східно-Азіатський, Країни СНД та Східної Європи, Латинська Америка.

Північноамериканський реґіон виробляє понад 30% продукції, має найширшу номенклатуру виробів та спеціалізується на випуску науко- й капіталомістких товарів. На нього припадає 1/4 продукції світового автомобілебудування, 2/3 цивільного літакобудування й 70% великих ЕОМ. Реґіон виступає експортером продукції високої складності, виробів важкого машинобудування й наукомістких галузей. Поряд з цим він імпортує різноманітну побутову техніку, автомобілі, судна.

Західноєвропейський реґіон виробляє 25-30% продукції світового машинобудування. В цьому регіоні лідирує Німеччина. На її долю припадає 10% світового виробництва галузі. За Німеччиною прямують Франція, Великобританія, Італія. В регіоні представлені всі види машинобудівної продукції, але особливо розвинуті загальне машинобудування, електротехніка і електроніка, транспортне машинобудування( це переважно машини середньої складності, але чимала частка припадає й на вироби особливої складності). Завозиться високоскладна техніка з США, а менш складна, але працемістка, – з Японії та країн, що розвиваються.

Східно- та Південно-Східно-Азіатський реґіон  виробляє 20% світової продукції машинобудування. Основним стимулюючим фактором в розвитку цієї галузі в країнах регіону є дешевість робочої сили Лідер регіону – Японія, друга машинобудівна країна світу. Чільним напрямом розвитку машинобудування Японії є вивезення малокваліфікованих і середніх за рівнем виробництв до країн з дешевшою працею. Ця країна виступає найбільшим в світі експортером мікроелектроніки, робототехніки, електротехніки і інших виробів, які потребують висококваліфікований труд. Інші країни регіону – Китай, Південна Корея, Тайвань, Таїланд, Сінгапур, Малайзія, Індонезія – виробляють хоч і трудомістку, але менш складну продукцію ( виробництво побутових електроприладів, автомобілів, морських суден і т.д.) и активно вивозять її за кордон. Реґіон імпортує продукцію найвищої складності з США та Західної Європи.