Предмет, суб`єкти та об`єкт мікроекономіки

                     P2

 

 

 

                 

                       0            Q1              Q2

 

Рисунок 17г: Еластичний попит

 

ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПРОПОЗИЦІЇ. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕЛАСТИЧНІСТЬ

 

Еластичність  пропозиції-кількісна характеристика чутливості пропозиції до зміни ринкової ціни товару.

Оскільки закон пропозиції виражає взаємозв’язок між зміною ціни і відповідною зміною обсягу пропозиції товару, то можна кількісно  оцінити ступінь цього взаємозв’язку  за допомогою коефіцієнта цінової  еластичності пропозиції, який засвідчує, на скільки відсотків зміниться обсяг пропозиції товару А внаслідок зміни його ціни на 1%.

За прямого зв’язку  між зміною ринкової ціни і обсягом  пропозиції коефіцієнт цінової еластичності пропозиції, на відміну від коефіцієнта  цінової еластичності попиту, матиме додатнє значення.

Залежно від значення коефіцієнта цінової еластичності пропозиція товару може бути еластична (е_РА>1), нееластична (е_РА<1), абсолютно еластична і абсолютно нееластична (е_РА=0).

За абсолютно еластичної пропозиції (S₁) найменше зниження ціни зменшує обсяги пропозиції до нуля, а за абсолютно нееластичної пропозиції (S2) обсяг пропозиції залишається незмінним за будь-якої ціни.

 

Еластичність пропозиції буде тим вищою, чим менше додаткових витрат потрібно для збільшення випуску продукції у зв’язку зі зростанням її ринкової ціни. Отже вона залежить від того, наскільки збільшуються виробничі витрати за нарощування обсягів виробництва. З огляду на це особливої уваги потребує аналіз ринку необхідних для виробництва ресурсів. Ціни товарів, як відомо, значною мірою визначаються витратами, але й витрати визначаються існуючими цінами на товар, тобто завжди залежать від попиту. При цьому в ринковій економіці дохід формується від реалізації товарів і коригується залежно від реального попиту на них.

Якщо зобразити ринок ресурсів графічно, то криві попиту будують відхилені ліворуч вгору, оскільки вищі ціни на ресурси змушують споживачів ресурсів відмовитися від поточної діяльності у зв’язку з наявністю кращої альтернативи; криві пропозиції будуть відхилені праворуч-вгору, оскільки власники ресурсів можуть відмовитися від своєї попередньої діяльності і збільшити їх пропозицію лише за умови, що їм запропонують вищі ціни.

 

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕОРІЇ ЕЛАСТИЧНОСТІ

 

Концепція еластичності мас численні сфери практичного  застосування. Однією з них є цінова стратегія продавців. Так, продавцям, результати діяльності яких пов'язані з обсягом купівлі-продажу продукції, важливо визначити, яку ціну призначити, щоб отримати найбільший виторг, чи варто її знижувати або підвищувати. Наприклад, власник кінотеатру чи стадіону зацікавлений у встановленні оптимальної ціни на квитки, яка дозволить продати максимальну їх кількість і заповнити глядацькі місця. Сукупний виторг продавців одночасно є видатками покупців, тому зв'язок між показником еластичності і зміною видатків представляє інтерес для обох сторін.

                                         Якщо попит на товар еластичний (|Е_d| > 1), то незначне зниження ціни

набагато  збільшує видатки покупців (виторг продавців). Це ілюструє графік на рисунку 18.

                      P

 

                     P1            A

                     P2                 B

 

 

 

 

                      P3                                         E

 

                      P4                                                F

                                                             D

 

 

                        0       Q1    Q2                Q3    Q4             Q

Рисунок.18. Взаємозв'язок між еластичністю попиту і видатками (виторгом)

Сукупний  виторг обчислюємо як TR=Р*Q , на графіку це буде площа прямокутників OP₁AQ₁ і OP₂BQ₂. Рисунок показує, що втрати виторгу від зниження ціни з Р₁ до Р₂ (прямокутник зі знаком "мінус") значно менші, ніж приріст виторгу від збільшення обсягу покупок з Q₁ до Q₂ (прямокутник зі знаком "плюс"). І навпаки, підвищення ціни на еластичному відрізку кривої попиту призведе до зменшення виторгу.

Отже, якщо попит еластичний, ціна і виторг змінюються у протилежних напрямках.

У нижній частині  кривої попиту, де попит нееластичний (|Е_d| < 1) , зниження ціни з Р₃ до Р₄ зменшує також і виторг, тому що втрати виторгу від зниження ціни (прямокутник зі знаком "мінус") значно перевищують приріст виторгу від збільшення обсягу (прямокутник зі знаком "плюс"). Таким чином, якщо попит нееластичпий, виторг і ціпа змінюються в одному напрямку.

У випадку одиничної еластичності в точці кривої попиту, |Е_d| =1, видатки покупців і виторг продавців досягають максимальної величини.

Якщо попит на товар відносно нееластичний порівняно з пропонуванням, більшу частину податкового тягаря будуть нести споживачі, меншу частину будуть сплачувати продавці. При цьому зниження ціни пропонування від рівня початкової рівноважної є меншим, ніж підвищення ціни попиту. Такий розподіл податкового тягаря характерний для акцизного податку на бензин, алкоголь.

 

 

 

 

1. Корисність. Теорія корисності.

Корисність – це спроможність товару задовольняти потреби, бажання, смаки  і вподобання споживача.

Корисність  товару - це задоволення, яке отримують від споживання

- корисність від певних  благ є різною для однієї і тієї ж людини в різний час і за різних обставин.

властивості:

1) вона є різною  для різних людей, оскільки  залежить від смаків і вподобань.

2) корисність від певних  благ є різною для однієї  і тієї ж людини в різний  час і за різних обставин

Фактори впливу корисності: сезон, рідкість, мода, географічні умови та ін.

Функція корисності – це співвідношення між обсягами товарів та послуг, що споживаються, та рівнем корисності (задоволеності від споживання товару), якого досягає споживач.

Функція корисності може бути представлена як,

U = f (Q_x, Q_y),

де U- корисність, Q_x – кількість товару х, що споживається, за певний період, Q_y – кількість товару у, що споживається за певний період.

 Спрощена функція  корисності концентрує увагу  на основних чинниках, що впливають  на вибір споживача, який здійснюється  в межах споживання тільки  двох товарів в їх різних  кількісних комбінаціях                                   

ВИДИ:

Кардиналістська теорія корисності – це кількісна теорія корисності,

Гранична корисність (МU) — це додаткова корисність, яку отримує людина від кожної останньої або кожної додаткової одиниці спожитого товару.

Гранична корисність – це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги.

Суть теорії граничної корисності зводиться до того, що товар на ринку купують не тому що в ньому вкладені витрати праці, а тому, що даний товар має корисність для споживача, цінність. Функція загальної корисності.

 Загальна корисність (ТU) — це корисність, яку отримує споживач від використання товару загалом. Крива загальної корисності

                                

 

U                TU

 

 

 

 

 

 

 

0

Q1          Q2           Q3            Q

Рисунок 19: Крива загальної  корисності

           Крива загальної корисності. Із графіка бачимо, що гранична корисність є додатною (МU>0), коли крива загальної корисності спрямована вгору і зростає у міру збільшення кількості спожитих яблук. Але зростання загальної корисності щоразу зменшується, бо зменшується величина граничної корисності. При МU=0 досягається максимальна точка загальної корисності (у нашому прикладі це 31 ютиль). Наступні одиниці спожитих яблук задоволення не приносять. Коли МU<0, то загальна корисність зменшується дедалі швидшими темпами. Граничну корисність можна визначити через нахил кривої загальної корисності.                        

Середня корисність (АU) – це загальна корисність у розрахунку на кожну одиницю товару.

Гранична корисність – це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги.

Згідно із законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається. Кількість товару В, від якого ми відмовились з метою збільшення споживання товару А на одну одиницю, називають

Суть теорії граничної корисності зводиться до того, що товар на ринку купують не тому що в ньому вкладені витрати праці, а тому, що даний товар має  корисність для споживача, цінність.

Графік граничної корисності

                 U

 

 

                                              MU

 

                           

             

 

                                   0                                                        Q

 

Рисунок 20: Графік граничної  корисності

Закони:

1. Перший закон:

Перше положення: зменшення граничної корисності наступних одиниць блага в одному неперервному циклі споживання дає повне насичення благом.

Друге положення: зменшення корисності одиниць блага при додатному споживанні.

2. Другий закон: остання одиниця споживчого блага має однакову корисність.

Аксіоми корисності.

1. Аксіома: Аксіома повної упорядкованості.

Повна впорядкованість  блага – це визначення співвідношення двох (кількох) благ: А>В; А<В; А=В; А~В.

2. Аксіома: Аксіома транзитивності вподабань.

А>В; В>С, звідси випливає, що А>С

Аксіома заключається у  вище наведених співвідношеннях.

3. Аксіома. Аксіома про ненаситність потреб.

Споживач надає перевагу більшій кількості блага ніж  меншій.

 

3. Крива байдужості. Карта кривих байдужості

Крива байдужості – крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг.

Властивості кривих байдужості:

1. віддається перевага наборам товарів на тих кривих байдужості, які найбільш віддалені від початку координат
2. криві байдужості не перетинаються
3. криві байдужості мають від’ємний нахил.

Карта кривих байдужості - це засіб відображення переваг  споживача, які відповідають різному  рівню корисності.

Набір споживчих кошиків  з однаковим рівнем корисності називається набором байдужості.

Крива байдужості – це лінія рівної корисності, всі точки якої показують множину наборів комбінацій двох благ, що забезпечують один і той же рівень корисності.

Для описання уподобань  споживача щодо всіх можливих комбінацій двох товарів застосовується карта байдужості – сукупність кривих байдужості , кожна з яких представляє інший рівень корисності (рисунок 21). Вона описує поведінку споживача без врахування видатків на будь-який кошик і є „моделлю бажаного”.

                    

                     Y

 

 

 

 

 

                                                                                      

                                                                                       U3  

                                                                                            

                                                                                  U2

                                                                             U1

Рисунок 21: Модель бажаного

 

Рухаючись вздовж обраної  кривої байдужості, споживач залишається  на одному і тому ж рівні корисності, але може змінювати набір товарів  у кошику. Опуклість кривих байдужості до початку координат означає, що збільшення в кошику кількості одного товару супроводжується зменшенням кількості іншого, тобто споживач може лише замінювати один товар іншим.

Якщо товари є абсолютними замінниками, споживачу байдуже, який з них споживати (купити учнівський зошит червоного чи синього кольору), гранична норма заміни є сталою, а криві байдужості матимуть вигляд спадних прямих. Якщо товари є абсолютними взаємодоповнювачами (наприклад, взуття на праву та ліву ногу), то заміщення неможливе, гранична норма заміни дорівнює нулю або є нескінченною, а криві байдужості мають вигляд прямого кута.    

Узагальнимо властивості кривих байдужості:

• криві байдужості не можуть перетинатися;
• криві байдужості, розташовані далі від початку координат, відповідають наборам благ з вищим рівнем корисності;
• криві байдужості мають від’ємний нахил  для абсолютної більшості благ.
• в міру просування донизу по кривій байдужості вона стає пологішою, випрямляється.