Проблема монополізації українських ринків та особливості антимонопольної політики

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВОЛИНСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОБЛЕМА МОНОПОЛІЗАЦІЇ  УКРАЇНСЬКИХ РИНКІВ ТА ОСОБЛИВОСТІ  АНТИМОНОПОЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

студентки групи 2.1.

спеціальності “Облік і аудит”

ВАВРИШ ОЛЕНИ МИКОЛАЇВНИ

 

Науковий керівник:

БУРУНОВА ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА,

ст. викладач

 

 

 

 

 

Луцьк – 2010

ЗМІСТ

 

ВСТУП	......................................................................................	3
РОЗДІЛ 1.	ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МОНОПОЛІЗАЦІЇ  РИНКІВ........................................................................	5
1.1.	Сутність, особливості  та наслідки монополій в економіці......................................................................	5
1.2.	Ціна і обсяг виробництва  в умовах монополії ........	14
РОЗДІЛ 2.	МОНОПОЛІСТИЧНІ РИНКИ  В УКРАЇНІ .............	17
2.1.	Укрпошта – монополіст поштового зв’язку.............	17
2.2.	Укрзалізниця – вітчизняний монополіст у сфері залізнодорожних перевезень.....................................	20
2.3.	НАК “Нафтогаз України” – монополіст нафтогазової діяльності..............................................	21
2.4.	Житлово-комунальне господарство України...........	23
РОЗДІЛ 3.	ДЕРЖАВНА АНТИМОНОПОЛЬНА ПОЛІТИКА	26
3.1.	Законодавство України у сфері антимонопольної політики.......................................................................	26
3.2.	Вдосконалення системи  регулювання монополій в Україні..........................................................................	34
ВИСНОВОК	......................................................................................	37
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................		39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми дослідження. Тема дослідження обумовлена нагальною потребою визначення та дослідження проблем монополізації українських ринків, вироблення важелів регулювання цієї системи. Забезпечення стійкого економічного зростання вітчизняної економіки потребує зменшення негативного впливу монополізму, рівень якого є досить високим, особливо на регіональних ринках. Засилля монополізму стримує розвиток економіки, провокує інфляційні процеси, перешкоджає вирішенню соціальних завдань.

Проблеми монополізації  господарського життя, конкуренція  на товарних ринках привертають сьогодні пильну увагу не тільки спеціалістів, але і широких прошарків населення. З початку 90-х років ці проблеми гостро стали перед Україною: без прийняття твердих і послідовних мір проти монополізму не можна сподіватися на успіх економічної реформи і перехід до ринкової економіки.

Успіх економічних перетворень  у чималому ступені залежить від  зваженої, вивіреної системи регулювання  державою монопольних процесів і  конкурентних відношень. Нашій країні дістався цілий комплекс гігантів-монополістів, тому особливо важливою стає проблема демонополізації економіки і недопущення посилення ролі вже чинних на ринку монополій.

Сьогодні  настав час для практичних дій  – наукового обґрунтування процесу монополізації та важелів регулювання цієї системи . Нині практично кожна країна світу постала перед серйозною проблемою демонополізації у політичній, економічній та соціальній сферах.

Об’єктом дослідження є монополізм в економічній системі.

Предмет – проблема монополізації українських ринків.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні особливостей монополістичних структур в Україні, проблем, які виникають на цьому етапі.

 

 

Основними завданнями курсової роботи є:

• охарактеризувати теоретичні основи монополізації ринків;
• дослідити передумови розвитку монополізму в економічній системі;
• охарактеризувати ціну і обсяг виробництва в умовах монополії;
• прослідкувати позитивні результати і негативні наслідки діяльності монополістичних структур в економічній системі;
• проаналізувати законодавство України у сфері антимонопольної політики;
• розглянути та оцінити основні стратегії Укрпошти, як монополіста поштового зв’язку;
• дослідити Укрзалізницю, як вітчизняного монополіста у сфері залізнодорожних перевезень;
• проаналізувати НАК “Нафтогаз України” – монополіста нафтогазової діяльності;
• прослідкувати діяльність житлово-комунального господарства України;
• охарактеризувати систему регулювання монополій в Україні.

Теоретико-методологічною основою дослідження курсової роботи стали праці таких вчених: Ю.А. Кравченко [9, 10], Р.Я. Кушнір [12], З.С. Люльчак [13], Н.В. Малахова [14], Ю.В. Слободчикова [31], І.М. Талатура [34, 35], Г.М. Филюк [39, 40].

Практичне значення: результати даної курсової роботи можна використовувати при підготовці до практичних завдань з мікроекономіки.

Структура: робота складається зі змісту, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і викладена на 42 сторінках.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МОНОПОЛІЗАЦІЇ РИНКІВ

 

1.1. Сутність, особливості та наслідки монополій в економіці

Слово “монополія” має  грецьке походження й означає одну покупку. Монополія – це тип структури ринку, у якому існує тільки один продавець, що контролює всю галузь виробництва певного товару, що не має близького замінника.

 Монопольне положення  є бажаним для кожного підприємця  або підприємства. Воно дозволяє їм уникнути цілий ряд проблем і ризиків, пов’язаних із конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку, концентруючи у своїх руках визначену господарську владу, вони мають можливість із позицій сили впливати на інших учасників ринку, нав’язувати їм свої умови.

Види монополій: економічні, політичні, технологічні, глобальні, локальні, державні, приватні, абсолютні, відносні, природні, штучні, внутрішні, зовнішні, національні, міжнародні, монополії влади, управління та власності. Але всі їх можна звести до трьох основних: природної, адміністративної та економічної [9, 12 – 19].

Природна монополія – це такий ринок, на якому одна фірма спроможна обслуговувати цей ринок краще і дешевше ніж будь-яка сукупність двох чи більшої кількості фірм.

Адміністративна монополія  виникає внаслідок дії державних  органів. З одного боку, це надання  одній або кільком фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності. З іншого боку, це організаційні структури для державних підприємств, коли вони підпорядковуються різним підприємствам, асоціаціям. В цьому випадку, як правило, групуються підприємства однієї галузі. Вони виступають на ринку як єдиний господарський суб'єкт і між ними немає конкуренції.

Економічна монополія  є найпоширенішою. Її поява зумовлена економічними причинами, вона настає на базі закономірностей господарського розвитку.

Сучасна економічна теорія розрізняє декілька видів монополістичних  станів: проста або повна (чиста) монополія, олігополія, монопсонія, олігопсонія. Повна або чиста монополія означає ситуацію коли існує єдиний виробник або продавець якогось виду продукції. Це означає, що виняткове право на володіння й розпорядження певним матеріальним чи нематеріальним благом зосереджується в одних руках. В умовах чистої монополії галузь складається з однієї фірми, тобто поняття “фірма” та “галузь” співпадають.

 Монополії можуть існувати в такому ринковому середовищі, в якому існують якісь перепони для вступу на ринок нових суб’єктів господарювання. Якщо з’являється якийсь монопольний ринок (наприклад, хтось починає виробляти якийсь вид товару, що користується підвищеним попитом), то, як правило, інші підприємства починають виробляти такий же товар і монополія автоматично зникає.

Ринок, на якому панує  монополія, являє собою повну протилежність конкурентному ринку, де є багато конкурентів, що пропонують для продажу стандартизовані товари [39, 30 – 34].

Розрізняють такі види монополії:

1. Закрита монополія. Вона захищена від конкуренції: юридичними обмеженнями, патентним захистом, інститутом авторських прав.

2. Відкрита  монополія – монополія, при якій одна фірма, принаймні на певний час, є єдиним постачальником продукту, однак не має спеціального захисту від конкуренції. У подібному становищі нерідко перебувають фірми, які вперше вийшли на ринок з новою продукцією.

3. Природна монополія – галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок цілком. Із природними монополіями, в основі яких лежить економія на масштабах виробництва, тісно по'вязані монополії, засновані на володінні унікальними природними ресурсами.

Розмежування монополій  носить досить умовний характер, оскільки деякі фірми можуть належати одночасно  до декількох видів монополій  і у реальному житті чисті  монополії майже не існують.

Причини винекнення монополій:

1. ефект масштабу, коли  ефективність функціонування підприємства  і зниження витрат на одиницю  продукції можливо лише за  умов великого обсягу її випуску;

2. невигідність конуренції для  споживачів, в результаті чого виникає природна монополія;

3. патенти і ліцензії (закрита  монополія) ;

4. державна власність на стратегічну  сировину(нафта і газ);

5. територіальне розміщення підприємства

За своїм соціально-економічним  змістом і формами прояву природна монополія відрізняється від інших видів монополій. Її існування переважно пов’язують з природою походження благ, які відносять до благ суспільного споживання. Останніми володіють ті, хто має у своєму розпорядженні рідкісні та вільно невідтворювальні елементи виробництва (рідкісні метали, особливі ділянки землі, а також електро- і телекомунікації, транспортні та інші мережі).

Галузі природних монополій  є великомаштабними  і капіталомісткими, що вимагає значного первісного капіталу для вступу до них нових конкурентів.

Природна монополія – це ринкова ситуація, яка в умовах певного рівня технологічного розвитку характеризується повним пануванням єдиного господарюючого суб’єкта, що володіє безальтернативною владою в результаті потужного ефекту масштабу, унікальності вироблюваної ним продукції, низької еластичності попиту на неї та високими бар’єрами входу на ринок [12, 29 – 31].

Особливості природних монополій:

1. сітьовий характер організації ринку, тобто наявність цілої системи простягнутих у просторі мереж, за допомогою яких надається певна послуга, в тому числі наявність цілісного комплексу, для якого необхідними є управління з єдиного центру в реальному масштабі часу;

2. високий бар’єр входу на відповідний товарний ринок і виходу з нього (а саме – обсяг інвестицій, необхідних для створення альтернативного об’єкта; тривалий період їх окупності; надто висока міра технічного економічного та політичного ризиків; тривалий період амортизації основного  капіталу; негативний вплив на навколишнє природне середовище);

3. кореляція між обсягом попиту та ефективним розміром підприємства, яка проявляється у  зростаючому ефекті масштабу;

4. специфічність матеріальних  активів та їх вузька спеціалізація,  які спричиняють незворотні витрати  і значне зниження їх альтернативної  вартості;

5. вкрай низький еластичний  попит на продукцію, оскільки  він майже незалежить від зміни  цін на неї. Це зумовлене тим, що продукція таких структур задовольняє першочергові потреби промислових споживачів і житлового сектора [1, 40 – 59];

6. переваги в отриманні сиcтемних ефектів на рівні національної економіки за рахунок інфраструктурних світових ефектів, скорочення тривалості будівництва, зниження капіталомісткості загальнонаціональних мереж, які формуються, та якнайефективнішого розміщення об’єктів за основними проектами їх будівництва.

Рівні природних  монополій:

1. загальнодержавні природні монополії, до яких належать ринки з товарними межами (транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами; транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл; передача та розподіл електроенергії; користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об’єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування; управління);

2.  локальні природні монополії, до яких належать ринки з іншими товарними межами (ценралізоване водопостачання і водовідведення; спеціалізовані послуги аеропортів, портів; ценралізоване постачання теплової  енергії; послуги під’їзних залізничних колій; централізоване постачання електричної енергії місцевими (локальними) мережами).