Прогнозування стану ринку праці на короткострокову перспективу

 

ЗМІСТ

ВСТУП 6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ  РИНКУ ПРАЦІ 9

1. Поняття ринку праці та принципи його регулювання 9
2. Теоретичні основи людського розвитку  20
3. Світовий досвід регулювання зайнятості 27

Висновки  до розділу 1 35

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ПРОЦЕСІВ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ  38

       2.1 Дослідження  основних показників ринку праці 38

       2.2 Аналіз показників безробіття  в    області за причинами незайнятості  48

       2.3 Регіональна програма зайнятості  населення та її реалізація 57

       Висновки до  розділу 2 65

РОЗДІЛ 3. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РЕГУЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ПРАЦІ  67

        3.1. Прогнозування стану ринку праці на короткострокову перспективу 67

        3. 2 Заходи щодо регулювання попиту  та пропозиції на ринку праці  

  області  74

        3.3 Рекомендації щодо ефективного працевлаштування випускників вищих навчальних закладів  80

        Висновки до  розділу 3 94

ВИСНОВКИ 97

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 102

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

На сучасному  етапі виникає потреба не лише глибинного вивчення загальнодержавного ринку праці, а й комплексного та детального його дослідження на регіональному рівні, оскільки природно-ресурсний  потенціал, територіальне розташування, демографічні особливості та історичні  традиції кожної області визначають специфічність діяльності регіональної економіки та регіонального ринку  праці. Як і в цілому ринок праці, регіональний ринок праці представляє  собою механізм по’єднання робочої сили з засобами виробництва. Головною функцією регіонального ринку праці, як і інших видів праці, є забезпечення всіх суб’єктів діяльності необхідною робочою силою. Дослідження регіонального ринку праці дає можливість сформувати загальне уявлення про стан його функціонування та тенденції розвитку, а також виявити основні проблеми, що перешкоджають людському розвитку на рівні окремого регіону.

У зв’язку  з вищевикладеним, метою магістерської роботи є визначення основних шляхів забезпечення ефективності регулювання ринку праці області на основні аналізу його основних параметрів та виявлення причин суттєвих диспропорцій між попитом і пропозицією на робочу силу.

Для досягнення мети дослідження поставлено та вирішено такі завдання:

вивчити теоретичні засади регулювання ринку  праці у сучасних умовах;

проаналізувати  стан ринку праці  області та тенденції його розвитку;

вивчити причини незайнятості населення  області;

здійснити оцінку регіональної програми зайнятості;

розробити короткостроковий прогноз чисельності  безробітного населення у    області;

надати  рекомендації щодо врегулювання попиту та пропозиції на регіональному ринку  праці ;

розробити пропозиції щодо працевлаштування випускників  вищих навчальних закладів.

У науковій літературі ступінь вивченості проблем  регулювання ринку праці є  доволі значною. Цій проблематиці присвячено роботи вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як Бандур С., Беккер Г., Богиня Д., Бондар І., Васильченко В., Герасимчук В., Грішнова О., Долішній М., Заяць Т., Злупко С., Калініна С., Качан Є., Кейнс Дж., Купалов Г., Лібановаої Е., Лукас Р., Лукінов І., Маршалл А., Мелікьян Г., Онікієнко В., Петрова І., Петюх В., Пирожков С.,  Рощин С., Рофе О., Шаленко М., Хомра О. та інші. Однак, особливості регіонального розвитку та тенденції щодо зміни економічних умов обумовлюють необхідність подальших досліджень щодо пошуку дієвих засобів регулювання ринку праці у напрямі забезпечення передумов щодо людського розвитку.

Об’єкт дослідження – ринок праці області.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні, нормативно-правові, організаційно-економічні, соціально-психологічні та науково-прикладні аспекти регулювання регіонального ринку праці з урахуванням людського розвитку.

Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних економістів щодо регулювання ринку праці на регіональному рівні та забезпечення розвитку людського капіталу. При написанні даної магістерської роботи були використані наступні наукові методи дослідження: аналіз документів, методи індукції та дедукція, логічний та порівняльний аналіз, методи аналізу та синтезу, прогнозування, статистичні і графічний методи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наданні конкретних практичних рекомендацій щодо подальшого регулювання регіонального ринку праці з метою подолання розбалансованості попиту та пропозиції на ньому, зроблено перспективний прогноз стану ринку праці області на 2013-2015 роки.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ  РИНКУ ПРАЦІ

 

1.1. Поняття ринку праці та принципи  його регулювання

Одним з  чотирьох основних факторів виробництва  є праця, під якою в економічній  теорії розуміють внесок у процес виробництва, що робиться людьми у вигляді  витрачання фізичної та розумової енергії. Терміном праця також позначають трудові ресурси - найважливіший  елемент багатства суспільства, якість і кількість яких значною  мірою визначають рівень розвитку господарства окремих країн [21].

Ринок праці - найбільш складний елемент ринкової економіки, в якому не тільки переплітаються інтереси працівника і роботодавця  при визначенні ціни праці та умови  її функціонування, але й відображаються практично всі соціально-економічні зміни в суспільстві.

Ринок праці  є органічною складовою будь-якої ринкової економіки, що виконує функції  механізму розподілу і перерозподілу  суспільної праці за сферами і  галузями господарства, видами та формами  діяльності за критерієм ефективності праці та виробництва у відповідності  зі структурою суспільних потреб і  форм власності. У загальному вигляді  під ринком праці розуміють систему  суспільних відносин, пов'язаних з наймом і пропозицією робочої сили або  її купівлею та продажем.

У вузькому розумінні це система економічних  відносин в галузі використання робочої  сили (відтворення, функціонування, соціального  захисту) на різних рівнях господарювання. У ринковій економіці система  виробничих (економічних) відносин базується  на вільній купівлі та продажу  робочої сили, в силу чого ці відносини  називаються ринковими [18, c.51].

У функціонуванні ринку праці можна відзначити кілька принципових положень.

 По-перше,  це сукупність економічних відносин  між попитом і пропозицією  робочої сили на ринку праці. 

По-друге, місце перетину різних економічних  і соціальних інтересів та функцій.

По-третє, з позицій підприємств - поле взаємин  його співробітників, тобто потенційних  або фактичних працівників, але  думаючих про перехід на нове місце  роботи в межах фірми.

Ринок праці  характеризується елементами, аналогічними ринкам інших ресурсів, проте саме ці елементи відрізняють ринок праці  від ринків інших ресурсів.

Ринок праці  має ряд важливих особливостей, що накладають відбиток на його функціонування:

1) невіддільність  прав власності на товар (праця)  від його власника. Праця являє  собою процес витрачання робочої  сили від свого носія, в процесі  купівлі-продажу праці;

2) велика  тривалість контакту продавця  і покупця. Правочин, що вчиняється  на ринку праці, припускає початок  тривалих відносин між продавцем  і покупцем;

3) наявність  і дія негрошових аспектів угоди. Це перш за все умови праці, мікроклімат у колективі, перспективи просування по службі та професійного зростання;

4) наявність  великої кількості інституційних  структур особливого роду. До  їх числа відносяться: система  трудового законодавства; різні  установи та служби регулювання  зайнятості, державні програми в  галузі праці та зайнятості  і т.і.;

5) високий  ступінь індивідуалізації угод. Вони відрізняються великою різноманітністю,  оскільки кожен працівник у  своєму роді унікальний, а кожне  робоче місце в тій чи іншій  мірі відрізняється від іншого  й висуває до претендентів  свої специфічні вимоги [1, c.26].

Головними складовими частинами ринку праці  є сукупна пропозиція (Пр), що охоплює всю найману робочу силу, і сукупний попит (П) як загальна потреба економіки в найманій робочій силі. Вони складають сукупний ринок праці (рис. 1.1). 

    

Пр

П

ЗП

                                 П - сукупний попит на працю;

                                 Пр - сукупна пропозиція праці;

                                 ЗП - задоволений попит на працю

 

Рис. 1.1. Сукупний ринок праці

 

Таким чином, та частина, яка утворюється шляхом перетину сукупного попиту і сукупної пропозиції, носить назву задоволений  попит на працю (ЗП). Не пересічні  частини відповідають поточному  ринку, який утворюється за рахунок  природного і механічного руху робочої  сили і робочих місць (введення нових  і вибуття старих). Він складається  з окремих елементів:

відкритий ринок праці - це економічно активне  населення, яке шукає роботу і  потребує підготовки, перепідготовки, а також всі вакантні робочі місця  у всіх секторах економіки.

прихований  ринок праці - це особи, які формально  зайняті в економіці, але в  той же час у зв'язку зі скороченням  виробництва або ж зі зміною його структури можуть бути вивільнені [1, c. 27-28].

Залежно від різних ознак проводиться  диференціація ринків праці за їх видами. За просторової протяжності  і адміністративно-територіальної залежності розрізняють: національний, регіональний, місцеві (локальні) і  міжнародний ринки праці; за ступенем зрілості – фрагментарний  (частковий), тіньовий (нерегульований) і регульований; за демографічними ознаками - ринки  праці молоді, жінок, працюючих передпенсійного  віку; за професійними ознаками - ринки праці інженерів, вчителів, лікарів, економістів, менеджерів тощо;

за керованістю - ліберальні, соціально орієнтовані, гнучкі ринки праці;

за характером соціально-трудових відносин - професійно відкриті і внутрішні закриті (обмежені рамками одного підприємства, всередині  якого призначення ціни робочої  сили та її розміщення визначаються адміністративними  правилами і процедурами) [18, c.51].

Регіональний  ринок праці – це складова частина  загального  ринку праці, а тому він має усі принципові ознаки, що й сукупний ринок праці. Головною функцією регіонального ринку праці, як і інших видів ринків праці, є забезпечення всіх суб’єктів діяльності необхідною робочою силою. На регіональний ринок праці впливає низка  факторів соціально-економічного, природного, демографічного, культурного характеру, утворюючи тим самим його специфіку, стан та тенденції розвитку. Проте, для регіонального ринку праці, необхідно виділити специфічні ознаки.

По-перше, це поле, де взаємодіють як місцеві, так зовнішні роботодавці та робітники, що з одного боку ускладнює систему  взаємовідносин, сприяє підвищенню конкуренції, а з іншого боку – позитивно  або негативно впливає на умови  праці та ціну робочої сили.

По-друге, це поле, де географічні та природні умови вливають найбільшим чином.    

По-третє, це поле, де національні, ментальні  та релігійні аспекти суттєво  впливають на вибір працівників  і роботодавців.

По-четверте, особливості видів економічної  діяльності в регіонах суттєво впливають  на можливості робітників реалізувати  свої фізичні та розумові здібності  [51].

Регіональний  ринок праці охоплює всіх здатних  працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею, але тих, які хочуть працювати. Регіональний ринок – це ринок, який дає можливості працівнику знайти собі місце працевлаштування у відповідності зі своїми здібностями, інтересами, умовами та матеріальним забезпеченням. Основою регіонального ринку праці є економічно активне населення у віці з 15 до 70 років, до якого відносять як тих, що зайняті економічною діяльністю, так і безробітних, що бажають  працювати. Загальний обсяг економічно активного населення залежить від кількості мешканців регіону та вікової структури цього населення [52]. 

Регулювання ринку праці здійснюється для забезпечення відповідності  між попитом на робочу силу та її пропозицією за обсягом і структурою, тобто має на меті досягнення їх ефективної збалансованості. Регулювання ринку праці передбачає:

створення державної системи дослідження  і прогнозування стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці;

створення мережі центрів служби зайнятості для реєстрації безробітних, надання  їм фінансової допомоги і працевлаштування;

розроблення програм державної  допомоги в підготовці кадрів та створенні  нових робочих місць;

законодавче запровадження умов праці  залежно від її видів, місця виконання, особи працівника, що охоплює час  праці і відпочинку, техніку безпеки, вимоги щодо кваліфікації, взаємовідносини  між власниками засобів виробництва  і найманою силою, профспілками і  підприємцями.

Слід  зазначити, що державне регулювання  зайнятості населення може здійснюватися  за допомогою активних і пасивних заходів. Так, Буряк П.Ю. до активних заходів відносить:

1. забезпечення соціального партнерства суб'єктів ринку праці, тобто створенні рівних можливостей усім громадянам незалежно від їхнього походження, соціального і майнового стану,  расової і національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до своїх здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів та суспільних потреб;
2. сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганні безробіттю, створенні нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;
3. добровільність й відсутність примушування громадян щодо вибору сфери діяльності й робочого місця;
4. гласність на основі всебічного інформування населення про наявність вакантних робочих місць;
5. дотримання комплексності заходів щодо регулювання зайнятості населення;
6. підтримка працездатних громадян у працездатному віці, які потребують соціального захисту;
7. забезпечення заходів запобіжного характеру щодо регулювання зайнятості населення та відтворення робочих місць;
8. певна гарантія зайнятості, тобто гарантії збереження робочих місць і професії, гарантії одержання доходів [6, с. 118-119].