Разработка политики формирования активов

                              

 

 

 

 

Наявні у кожного підприємства активи, вони одержують з відповідних  джерел. Джерела утворення майна  підприємства поділяються на два  види: власний капітал (внески власників, прибуток, резерви, фонди, безповоротне фінансування тощо) та зобов’язання (залучені кошти – кредити, кредиторська заборгованість тощо).

Між активами і джерелами  їх утворення на підприємстві існує  тісний взаємозв’язок. Яка сума є  активів, така сума є джерел їх утворення. У вартісному виразі цю рівність можна  виразити так:

А=Д.

де А – вартість активів; Д – сума джерел активів.

Джерела формування активів  підприємства можуть існувати у багатьох формах (табл. 1.2).

Власний капітал – це активи підприємства, що залишаються  після вирахування його зобов’язань.

Таблиця 1.2. Характеристика джерел  утворення активів підприємства

Джерела утворення майна (активів) підприємства за формами існування	Поняття та характеристика зобов’язання перед власниками активів
Власний капітал:
Статутний капітал	Заборгованість перед  власниками в частині здійснених інвестицій з власних доходів  на умовах, визнаних в статуті підприємства
Пайовий капітал
Додатковий вкладений  капітал	Заборгованість перед  власниками за рахунок здійснених ними реінвестицій із створеного доходу на підприємстві в його господарську діяльність
Інший додатковий капітал
Резервний капітал
Нерозподілений прибуток
Неоплачений капітал
Вилучений капітал
Довгострокові зобов’язання:
Довгострокові кредити банків	Зобов’язання, які не є  поточними за активи, що використовуються в господарській діяльності за відповідну плату
Інші довгострокові фінансові  зобов’язання
Відстрочені податкові зобов’язання
Інші довгострокові зобов’язання
Поточні зобов’язання:
Короткострокові кредити  банків	Заборгованість за одержані кошти, на які нараховуються відсотки
Векселі видані	Заборгованість підприємства оформлена  векселем (борговою розпискою)
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	Заборгованість підприємства на відшкодування  вартості майна, одержаного від постачальників та забезпечення ним економічних  вигод

Існує наступна класифікація активів:

1.Залежно  від об’єкта фінансового управління:

а) необоротні активи: основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові  фінансові інвестиції, інші необоротні активи;

б) оборотні активи: запаси товарно-матеріальних цінностей; незавершене виробництво; дебіторська заборгованість; грошові  активи; поточні фінансові інвестиції, інші оборотні активи.

2.За  речовою формою об’єкта інвестування:

а) реальні активи: до них належать матеріальні та нематеріальні активи;

б) фінансові активи;

3. За строком отримання грошового  потоку:

а) короткострокові;

б) довгострокові.

4.За  формою отримання доходів: 

а) активи, що приносять дохід в явній  формі – рентні платежі, проценти за облігаціями, дивіденди за акціями  і т.ін.;

б) активи, що приносять дохід в прихованій формі (лише при продажу активів) – різниця цін купівлі-продажу, гудвіл і т.ін.

5.За  регулярністю отримання доходу:

а) з одноразовим доходом;

б) з періодичним доходом;

в) з регулярним доходом.

6.За  ступенем ризику:

а) активи з гарантованим грошовим потоком (без ризикові);

б) активи з негарантованим грошовим потоком (ризикові).

7.Залежно  від оборотності: 

а) високо оборотні;

б) з нормальною оборотністю;

в) з низькою оборотністю;

г) необоротні.

7.Залежно від рівня  ліквідності: 

а) високоліквідні;

б) середньоліквідні;

в) низьколіквідні;

г) неліквідні.

Класифікація необоротних  активів підприємства

1.За основними функціональними  видами:

а) Основні засоби. Вони характеризують сукупність матеріальних активів підприємства в формі засобів праці, очікуваний строк корисного використання яких перевищує один рік, які багаторазово беруть участь в операційному процесі  і переносять на продукцію свою вартість частинами. Фінансовий облік ведеться наступним чином:

- земельні ділянки; 

- капітальні витрати на  покращення земель;

- машини і обладнання;

- транспортні засоби;

- інструменти, прибори,  обладнання;

- інші основні засоби;

- інші необоротні матеріальні  активи, які використовуються в  операційному процесі. 

б) Нематеріальні активи. Вони характеризують сукупність немонетарних активів, які не мають матеріальної форми, строк використання яких в  операційній діяльності підприємства перевищує один рік.

2.За характером обслуговування  окремих напрямів операційної  діяльності:

а) Необоротні активи, які  обслуговують процес виробництва продукції. До них відносяться всі види основних засобів і нематеріальних активів  підприємства, які беруть участь в  виробництві продукції.

б) Необоротні активи, які  обслуговують процес реалізації продукції. До них відносяться всі види основних засобів і нематеріальних активів  підприємства, які забезпечують продаж виготовленої продукції.

в) Необоротні активи, які  обслуговують процес управління операційною  діяльністю. До них відносяться всі  види основних засобів і нематеріальних активів підприємства, які забезпечують процес управління цією діяльністю.

1. За характером володіння  операційні необоротні активи  підприємства поділяються на:

а) власні необоротні активи. До них відносяться довгострокові  активи підприємства, які належать йому на правах власності і володіння, які відображаються в складі його балансу;

б) орендовані необоротні активи. Вони характеризують групу активів, які використовуються підприємством  на правах використання в відповідності  до договору оренди ( лізингу ), заключеним з їх власником.

2. За формами застави  кредиту і особливостями страхування  виділяють наступні групи необоротних  активів: 

а) рухомі необоротні активи. Вони характеризують групу довгострокових майнових цінностей підприємства, які  в процесі застави можуть бути виключені з його власності в  цілях забезпечення кредиту (машини і обладнання, транспортні засоби, довгострокові фондові інструменти  і т.ін.).

б) нерухомі необоротні активи. До них відносить група довгострокових майнових цінностей підприємства, які  не можуть бути виключені з його власності в процесі застави, яка забезпечує кредит (земельні ділянки, будівлі, споруди, передавальні пристрої і т.ін.)

3. За характером відображення  зносу необоротні активи поділяються  на:

а) амортизаційні необоротні активи. До них відносяться основні  засоби і частина нематеріальних активів, за якими фізичний і моральний  знос відображається в обліку як поступове  нарахування амортизації.

б) Неамортизаційні необоротні активи. До них відносяться інша частина необоротних активів  підприємства, рівень зносу яких фінансовим обліком не відображається.

Характеризуючи активи як об’єкт управління, необхідно відзначити особливості їх окремих складових. Зокрема, необоротні активи є найменш  мобільною частиною майна підприємства, основна відмінність якої полягає  в 

багаторазовому використанні в процесі господарської діяльності і частковій амортизації протягом кожного операційного циклу. У процесі  формування й управління необоротними активами необхідно враховувати  їх переваги та недоліки порівняно  з оборотними активами. Основними  перевагами необоротних активів  порівняно з оборотними є: менший ризик впливу інфляційного процесу  та можливе збільшення ринкових цін  на нерухомість вищими темпами, ніж  темпи інфляції; тривалий період використання у виробничому процесі, здатність  приносити стабільний прибуток у  разі несприятливої господарської  діяльності.

До їх недоліків слід віднести низький рівень маневреності, неможливість швидко змінити структуру вкладених  коштів, низький рівень ліквідності  і неспроможність забезпечити потік  платежів за погіршення платоспроможності  підприємства.

Водночас у процесі  управління оборотними активами слід враховувати переваги та недоліки їх порівняно з необоротними активами. До основних переваг можна віднести таке: можливість швидкого перетворення оборотних активів у грошові  кошти, вища ліквідність, перебування  частини оборотних активів у  вигляді готових засобів платежу, можливість підвищити швидкість  обігу раціональним управлінням.

Недоліками можна вважати: можливе інфляційне знецінення грошових коштів, додаткові витрати на утримання  зайвих оборотних активів, вищий  рівень фінансових ризиків.

Загальною інформаційною  базою в управлінні активами є  баланс підприємства і передусім  його актив.

Оскільки кредитори мають  першочергові права щодо майна підприємства, для задоволення їхніх потреб інформація балансу класифікується у такий спосіб, щоб наочно відобразити  платоспроможність підприємства, тобто  ймовірність погашення заборгованості у разі його ліквідації.

У зв’язку із зазначеним вище важливою умовою визначення платоспроможності  підприємства є об’єктивна оцінка його активів.

Активи визначаються і  відображаються в балансі у грошовому  виразі з використанням певної бази оцінки. Такою базою, яка найчастіше береться підприємствами за основу під  час складання балансу, є попередня  їх собівартість, тобто активи відображаються за сумою грошових коштів, яка була сплачена підприємством за відповідний  актив у момент їх придбання.

Водночас зазначена оцінка може комбінуватися з іншими оцінками залежно від призначення даного активу.

Зокрема, нематеріальні активи відображаються в балансі за собівартістю їх придбання чи створення. Якщо нематеріальні  активи надійшли у результаті обміну на інші активи, то їх собівартість визначається за отриманою вартістю активу. Отримана вартість нематеріального активу –  це сума, за якою актив може бути обміняний  чи отриманий в операції між зацікавленими  сторонами.

До основних засобів належать матеріальні активи підприємства, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року або операційних  цикл більший за рік.

Основні засоби оцінюються за первісною вартістю у сумі фактичних  витрат на їх придбання, будівництво, монтаж, налагодження, доставку,сплату

митних зборів і передбачених податків (якщо податки не відшкодовуються  підприємству).

Незавершене будівництво  являє собою суму інвестицій, вкладених  у будівництво, що здійснюється для  власних потреб підприємства, а також  авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Довгострокові фінансові  інвестиції – це фінансові інвестиції на період більше одного року, а також  усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізованими в будь-який момент.

Фінансові інвестиції –  активи, які вкладаються підприємством  з метою збільшення прибутку за рахунок  процентів, дивідендів, зростання вартості капіталу або отримання інших  вигод для інвестора. Фінансові  інвестиції – це вкладення в придбані цінні папери, внески до статутних  фондів інших підприємств.

Довгострокова дебіторська  заборгованість являє собою заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка  буде погашена у термін понад один рік з дати відображення в балансі.

За статтею “Відстрочені податкові активи” відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок виникнення тимчасової різниці  між обліковою та податковою базами оцінки.

За статтею “Інші необоротні активи” відображаються всі інші необоротні активи, які не є нематеріальними  активами, основними засобами, довгостроковими  фінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторською заборгованістю та відстроченими податковими активами.

Бланк И.А. дає свою характеристику активів підприємства, яка є більш  повною:

Основними ознаками класифікації активів підприємства є:

1. Форма функціонування  активів. 

2. Характер участі активів  в господарському процесі з  позиції особливостей їх обороту. 

3. Характер участі активів  в різних видах діяльності  підприємства.

4. Характер фінансових  джерел формування активів. 

5. Характер володіння  активами підприємства.

6. За ступенем залучення  активів як об’єкта управління.

7. Ступінь ліквідності  використовуваних активів. 

8. Характер використання  сформованих активів в господарській  діяльності підприємства.